Постанова 4874 № 906/760/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2020 року Справа № 906/760/19 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П. , суддя Миханюк М.В. розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" на рішення Господарського суду Житомирської області від 11.11.2019р. (повний текст - 20.11.2019р.) у справі №906/760/19 (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.) за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" (с.Софіївська Борщагівка Києво-Святошинський район Київська область) до 1) Служби автомобільних доріг у Житомирській області (м. Житомир) 2) Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м.Житомир) про стягнення 70645,50 грн ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Житомирської області від 11.11.2019р. у справі №906/760/19 відмовлено у позові Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" до 1) Служби автомобільних доріг у Житомирській області, 2) Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 70645,50 грн Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (т.2, арк.справи 61-66). ТДВ "Страхова компанія "Віді-Страхування" з рішенням Господарського суду Житомирської області від 11.11.2019р. у справі №906/760/19 не погоджується та вважає, що суд першої інстанції не в повному обсязі та не всебічно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, що стало підставою невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а тому рішення вважає необґрунтованим. Окрім того, ТДВ "Страхова компанія "Віді-Страхування" вважає, що рішення є незаконним оскільки прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права. Відмічає, що при розгляді справи №369/16012/18 Києво-Святошинським районним судом Київської області досліджувалися і надавалася оцінка виключно діям водія ОСОБА_1 і не досліджувалися та не оцінювалися дії (бездіяльність) Служби автомобільних доріг в Житомирській області та ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України». Невиконання відповідачем-1 передбачених законом обов`язків та невиконання відповідачем-2 обов`язків передбачених Договором №79 на закупівлю послуг 63710000-9. Послуги з обслуговування наземних видів транспорту (Послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Житомирської області протяжністю 1442,4 км) від 21.07.17р. щодо забезпечення безпеки дорожнього руху на а/д Київ-Чоп, 180км + 600м вважає незаконною бездіяльністю, яка стала супутньою причиною ДТП, внаслідок якої була спричинена майнова шкода. Також апелянт вважає, що на критичну оцінку заслуговує посилання суду першої інстанції на ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України, адже відповідальність на відповідачів покладено законом та конкретизовано Договором №79. Окремо позивач відмічає, що постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 04.01.19р. у справі №278/3622/18, якою скасовано постанову про накладення на працівника відповідача-2 адміністративного стягнення, не спростовано факту наявності недоліків в утриманні вулично-шляхової мережі у вигляді ожеледиці та неусунення зимової слизькості на дорозі, що стала супутньою причиною ДТП. Вказані недоліки чітко були зафіксовані в схемі місця ДТП від 01.12.2018р., що складалася на місці ДТП. Притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, відсутність протоколу про адміністративне правопорушення та не притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб відповідачів, не свідчить про відсутність складу цивільного правопорушення та підстав для цивільно-правової відповідальності відповідачів за заподіяну шкоду, оскільки саме на відповідачів, завданнями яких є утримання в належному стані відповідної ділянки дороги, покладено обов`язок доводити відсутність вини у не виконанні цих своїх зобов`язань. Крім цього стверджує, що судом першої інстанції було повністю проігноровано наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення. Вважає, що на критичну оцінку заслуговує висновок суду першої інстанції, що спростування вини відповідачів в спричиненні шкоди на підставі копій витягів з журналів №1 і №2 обліку роботи із зимового утримання автомобільної дороги М-06 та журналу виїзду автомобілів та механізмів. Оскільки, по-перше, вони є внутрішніми документами відповідачів, а по-друге, матеріалами справи підтверджується наявність на момент ДТП недоліків утримання дороги у вигляді ожеледиці. Зазначені ж журнали жодним чином не підтверджують відсутність чи усунення зимової слизькості на дорозі, де відбулася ДТП. Адже складання акту чи здійснення запису в журналі не означає фактичне виконання вказаних робіт. Однак, вказані журнали однозначно вказують, що були підстави для виїзду спеціальної техніки через ожеледицю на дорогах; обов`язок з експлуатаційного утримання, а відтак і обов`язок по забезпеченню безпечних умов дорожнього руху на відрізку дороги, де трапилася ДТП було покладено на ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», а контроль за належним виконанням вказаного обв`язку залишено за Службою автомобільних доріг у Житомирській області. Скаржник посилається на положення ст.ст.11, 16, 1166, 1193 Цивільного кодексу України ст.ст.9, 12, 14, 16, 24 Закону України «Про дорожній рух», ст.ст.11, 13, 32 Закону України «Про автомобільні дороги», п.п.5, 11, 38 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, ДСТУ 3587-97, правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019р. у справі №920/715/17, постановах Верховного Суду від 23.01.2018р. у справі №753/7281/15, від 13.02.2019р. у справі №0508/1310/2012. На підставі викладеного просить суд скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 11.11.2019р. у справі №906/760/19 повністю і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, яким стягнути солідарно з відповідача 1 - Служби автомобільних доріг у Житомирській області та відповідача 2 - ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь позивача - ТДВ «СК «Віді-Страхування» 70 645,50 грн., що становить 50% від загального розміру шкоди. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" на рішення Господарського суду Житомирської області від 11.11.2019р. у справі №906/760/19. Запропоновано відповідачам у строк - до 13.01.2020р. надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України, та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачам. 20.01.2020р. на адресу суду від Служби автомобільних доріг у Житомирській області надыйшов письмовий відзив на апеляційну скаргу (вих.№04-01/119 від 13.01.2020р.). Відповідач-1 звертає увагу, що дорожньо-транспортна пригода, що сталася 01.12.2018р. на автомобільній дорозі М-06 Київ-Чоп, км 180+600, відбулася виключно із вини водія, яка керувала транспортним засобом, та свою вину визнала. Сторона, яка вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вину у завданій шкоді. Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Позивачем не виконано вищевказаний обов`язок. Матеріали позовної заяви не свідчать про наявність вини, причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) Служби автомобільних доріг у Житомирській області та настанням даного ДТП, в результаті якого було пошкоджено застрахований автомобіль. За наслідками ДТП, яка сталась 01.12.2018р. на 180 км + 600 м автомобільної дороги Київ-Чоп працівники Служби автомобільних доріг у Житомирській області не притягувались до адміністративної відповідальності, а отже, не встановлено вини Служби у порядку, встановленому згідно з чинним законодавством України. Посилання позивача на наявність адміністративного протоколу, яким до відповідальності притягнуто працівника ДРП-4 Філії «Житомирської ДЕД» ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» ОСОБА_2 не має відношення до розгляду саме цього позовного провадження. Так, згідно Акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі з 151 км по 183 км - не ліквідована зимова слизькість, ожеледиця, льодовий накат. За результатами обстеження особу, відповідальну за експлуатаційний стан цього відрізку дороги, а саме працівника ДРТТ-4 Філії «Житомирської ДЕД» ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності та визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення. Відповідач-1 звертає увагу суду на години притягнення до відповідальності. Дорожньо-транспортна пригода, яка є предметом розгляду даного позовного провадження, сталася 01.12.2018р. на автомобільній дорозі М-06 Київ-Чоп, км 180+600м об 11 годині 48 хвилин (відповідно до Постанови Києво-Святошинського суду Київської області), а працівника ДРП-4 Філії «Житомирської ДЕД» ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» Яцишина К.С. притягнуто до відповідальності 01.12.2018р. на автомобільній дорозі М-06 Київ-Чоп, км 183 об 15 годині 30 хвилин. Тобто, особи притягнуті до адміністративної відповідальності за порушення, які сталися на різних ділянках дороги та в різний проміжок часу. Також звертає увагу, що ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України» взяв на себе відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних фізичним або юридичним особам, пов`язаних з незадовільними дорожніми умовами. Остання практика Верховного Суду з аналогічних підстав датована 16.10.2019р. у справі №711/1803/17, де суд покладає відповідальність за дорожньо-транспортні пригоди на дорогах саме на Дочірні підприємства ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України». Таким чином, Служба автомобільних доріг у Житомирській області свої обов`язки щодо належного утримання автомобільної дороги виконала. Також звертає увагу, що позивач визначив розмір відшкодування в сумі 50 відсотків від суми виплаченої страхувальнику шкоди на власний розсуд, хоча такий порядок страхового відшкодування не передбачений жодним нормативним актом. На підставі викладеного відповідач-1 просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» в повному обсязі, залишити рішення Господарського суду Житомирської області у справі №906/760/19 від 11.11.2019р. без змін. Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" не скористалося своїм правом на подачу відзиву, що відповідно до ч.3 ст.263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. При цьому, згідно ч.10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги підлягає здійсненню у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Розглядом матеріалів справи встановлено. 24.05.2018р. між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" (страховик/позивач) та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту Peugeot 208, реєстраційний номер НОМЕР_1 , предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом - автомобілем Peugeot 208, реєстраційний номер НОМЕР_1 (арк.справи 26-39). Відповідно до умов договору строк дії договору з 24 травня 2018 по 27 травня 2019. Договір підписано повноважними представниками та скріплено печатками сторін. 01.12.2018 р. об 11 год. 48 хв. на а/д Київ-Чоп, 180 км + 600 м сталася дорожньо- транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю транспортного засобу Peugeot 208, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Відповідно до пояснень ОСОБА_1 : "Рухаючись на трасі Київ-Чоп в напрямку Києва в районі села Веселе на 180 км, зі швидкістю 60 км/год в правій смузі, автомобіль втратив керованість на слизькій дорозі. Його почало носити, після чого викинуло в кювет, де перевернувся" (арк.справи 25). Для фіксування обставин ДТП та оформлення відповідних матеріалів на місце події були викликані працівники поліції. Під час оформлення ДТП працівниками поліції було зафіксовано пошкодження автомобіля Peugeot 208, реєстраційний номер НОМЕР_1 та наявність недоліків в утриманні вулично-шляхової мережі, що відображено в схемі місця ДТП від 01.12.2018р. (арк.справи 23, 24). За фактом правопорушень, які призвели до ДТП, складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД №077128 за ст.124 КУпАП. Матеріали по ДТП направлено в Києво-Святошинський районний суд Київської області. Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 грудня 2018 року у справі №369/16012/18 ОСОБА_1 визнано винною за ст.124 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00грн. (арк.справи 178, 179). У постанові, зокрема, зазначено, що 01.12.2018р. близько 11 години 48 хвилин на автодорозі Київ-Чоп, 180 км. 600м. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Peugeot 208, (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не урахував дорожню обстановку і стан т/з, щоб мати змогу постійно контролювати його та безпечно керувати ним, водій не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну, виїхавши в кювет, автомобіль перевернувся. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п.12.1, 2.3б Правил дорожнього руху України і вчинила правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, ОСОБА_1 визнала. Вказана постанова суду набрала законної сили. Оскільки між ОСОБА_3 (власник автомобіля Peugeot 208, реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та ТДВ "Страхова компанія "Віді-Страхування" був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту від 24.05.2018р., предметом страхування за яким є майнові інтереси ОСОБА_3 , пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем Peugeot 208, реєстраційний номер НОМЕР_1 , страхувальник 03.12.2018р. звернувся до ТДВ "Страхова компанія "Віді-Страхування" з заявою на виплату страхового відшкодування (т.1, арк.справи 76). Згідно звіту вих.№4580 про визначення вартості матеріального збитку від 13.12.2018р., ринкова вартість Peugeot 208, реєстраційний номер НОМЕР_1 , визначена порівняльним підходом, складала 293036,49грн., а вартість відновлювального ремонту автомобіля Peugeot 208, реєстраційний номер НОМЕР_1 , визначена за витратним підходом складає 557879,65грн. з ПДВ. У зв`язку з ДТП, яка є страховим випадком згідно з умовами договору страхування, ТДВ "СК "Віді-Страхування", виходячи зі звіту про визначення вартості матеріального збитку вих.№4580 від 13.12.2018р., згідно страхового акта №2808 від 14.02.2019, ОСОБА_3 виплачено суму в розмірі 141291,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №787 від 19.02.2019р. (т.1, арк.справи 80). Також, 01.12.2018р., починаючи з 12 год. 30 хв. по 13 год. 40 хв. інспекторами відділу безпеки дорожнього руху УПП в Житомирській області ДПП НП України проводилося обстеження на 151-183 км а/д М-06 Київ-Чоп. За результатами обстеження складено відповідний Акт, в якому зазначено, що покриття проїзної частини має неліквідовану зимову слизькість, ожеледицю, льодовий накат. Також на особу, відповідальну за експлуатаційний стан цього відрізку автомобільної дороги, механіка ДРП-4 Філії "Житомирської ДЕД" ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" ОСОБА_2 було складено припис №114 та притягнуто його до адміністративної відповідальності за ст.140 КУпАП (порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт) згідно постанови серії НК №332826 (арк.справи 20-22). Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 04.01.2019р. у справі №278/3622/18 постанову серії НК № 332826 від 01.12.2018р. про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу розміром 1020,00грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КУпАП, скасовано, а провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях останнього події і складу згадуваного правопорушення (т.1, арк.справи 149-151). Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне: Відповідно до ст.10 Закону України "Про автомобільні дороги", державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях. Як встановлено ст.24 Закону України "Про дорожній рух", власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи, несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні. Відповідно до ст.9 Закону України "Про дорожній рух", до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів. Також до компетенції власників автомобільних доріг належить передача права на експлуатаційне утримання доріг іншим юридичним особам. Як було встановлено, 21.07.2017р. Службою автомобільних доріг у Житомирській області, як замовником, укладено договір підряду №79 на закупівлю послуг з обслуговування наземних видів транспорту (послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Житомирської області протяжністю 1442,4км.) з ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", як підрядником. Вказаний Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018р. Пунктом 1.1 Договору встановлено, що підрядник зобов`язався у 2017-2018 роках надати замовникові послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Житомирської області протяжністю 1442,4 км (далі - послуги), в межах виділених фінансових ресурсів згідно з вимогами діючих нормативно-правових актів, зокрема "Технічних правил ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування України", "Класифікації робіт з ремонтів автомобільних доріг загального користування", "Класифікацій робіт з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування", а замовник - прийняти і оплатити послуги. Як встановлено п.8.3 Договору, підрядник (ДП "Житомирський облавтодор") несе, зокрема, відповідальність за технічний стан автодоріг, безпеку дорожнього руху; за відшкодування збитків, заподіяних фізичним або юридичним особам при виникненні дорожньо-транспортних пригод, пов`язаних з незадовільними дорожніми умовами. Підрядник бере на себе зобов`язання з врегулювання спорів при виникненні ДТП, розгляд справ у судових органах, відшкодування завданих збитків. Частиною 1 статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Відповідно до ст.27 Закону України "Про страхування", яка кореспондується із ст.993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Згідно ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди викладено у ст.1166 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. З огляду на положення статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення майнової шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. На позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. При цьому, важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Аналогічна позиція щодо застосування вказаної норми права викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 23.04.2019р. в справі №913/982/17. Позивач, як на підставу стягнення з відповідачів майнової шкоди, посилається на їх бездіяльність, що виразилася у невжитті своєчасних заходів по обробці протиожеледними матеріалами (очищенню) проїзної частини, на якій мається ожеледиця та сніговий накат, що підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, сформованими за результатами обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 01.12.2018р. та матеріалами справи про адміністративне правопорушення за фактом ДТП від 01.12.2018р., і є супутньою причиною настання ДТП, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб Peugeot 208, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Позивач вважає, що притягнення працівника ДРП-4 Філії "Житомирської ДЕД" ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності свідчить про наявність і його вини, як працівника відповідача-2, у незабезпеченні безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг, що призвело до згаданої дорожньо-транспортної пригоди. Як встановлено ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. При цьому, для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв`язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття. До таких спеціальних умов відносяться: а) перебування заподіювача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо; б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу. З огляду на вищевикладені норми, позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування. При цьому, в рішенні Житомирського районного суду Житомирської області від 04.01.2019 у справі №278/3622/18, яким скасовано постанову серії НК №332826 від 01.12.2018р. про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення, встановлено, що останній дійсно працює на посаді механіка ДРП-4 Філії "Житомирської ДЕД" ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" і його притягнуто до відповідальності як посадову особу. Однак, постанова не містить відомостей про те, яку посаду обіймає посадова особа і які службові обов`язки на неї покладені. Управлінням патрульної поліції в Житомирській області не надані докази на підтвердження наявності складу правопорушення та жодної посадової інструкції. Матеріали даної справи також не містять відповідних належних доказів на підтвердження обов`язків ОСОБА_2 як працівника чи посадової особи відповідача-2 по утриманню автомобільних доріг і вулиць, вжиття заходів по обробці протиожеледними матеріалами (очищенню) проїзної частини тощо. Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Щодо розміру відшкодування, який заявлено позивачем до стягнення, суд звертає увагу, що згідно з частиною першою статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Як пояснив представник позивача, позовна вимога в розмірі 70645,50грн. становить 50 відсотків від суми виплаченої страхувальнику шкоди (141291,00 * 50%) і визначена ним на власний розсуд. Законом такий порядок страхового відшкодування не передбачено. Як вбачається з матеріалів справи, ДТП сталася 01.12.2018р. близько 11 години 48 хвилин на автодорозі Київ-Чоп, 180 км. 600м. Обстеження ділянки вулично-шляхової мережі розпочато 01.12.2018р. о 12 годині 30 хвилин на автодорозі Київ-Чоп М-06, 151 км -183 км., тобто, протяжністю понад 30 км. Колегія суддів звертає увагу, що ділянка автодороги, де сталася ДТП, в акті не проаналізована. З наявних у матеріалів справи витягів із Журналів №1 і №2 обліку роботи із зимового утримання автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп км 151+139 - 183+441, та Журналу виїзду автомобілів та механізмів, вбачається, що на вказаних ділянках дороги проводилися роботи по її очистці та посипалася протиожеледна суміш (т.1, арк.справи 143-148). З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у матеріалах справи доказів на беззаперечне підтвердження вини відповідачів у заподіянні шкоди внаслідок ДТП. Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Як було зазначено, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування позадоговірної шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. З врахуванням вищевикладеного, Господарський суд Житомирської області дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, з огляду на що відмовив у задоволенні позову, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі. При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії"). Отже, доводи скаржника в апеляційній скарзі спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків Господарського суду Житомирської області не спростовують. У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.275-280 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника. Керуючись ст.ст.269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" на рішення Господарського суду Житомирської області від 11.11.2019р. у справі №906/760/19 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України. Повний текст постанови складено 10.02.2020р. Головуючий суддя Саврій В.А. Суддя Дужич С.П. Суддя Миханюк М.В.