Постанова 4872 № 916/2437/17

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2020 року м. ОдесаСправа № 916/2437/17 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Діброви Г.І. суддів: Разюк Г.П., Ярош А.І. секретар судового засідання: Клименко О.В. за участю представників учасників справи: від Южненської міської ради Одеської області, м. Южне Одеської області - Тімчишин С.Д. на підставі розпорядження від 20.03.2018 року № 14-01-48к; від Фізичної особи-підприємця Горєвої Любові Іванівни, м. Южне Одеської області - не з`явився; від Южненського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області - не з`явився; від ОСОБА_1 , с. Фонтанка Лиманського району Одеської області - ОСОБА_1 за паспортом від 08.09.2000 року серія НОМЕР_1 . розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , с. Фонтанка Лиманського району Одеської області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.12.2019 року про заміну сторони виконавчого провадження, м. Одеса, суддя Цісельський О.В., повний текст ухвали складено та підписано 21.12.2019 року у справі № 916/2437/17 за позовом Южненської міської ради Одеської області, м. Южне Одеської області до відповідача Фізичної особи-підприємця Горєвої Любові Іванівни, м. Южне Одеської області про стягнення 98 553 грн. 56 коп. за участю Южненського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області,- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст заяви та ухвали суду першої інстанції. 06.12.2019 року Южненська міська рада Одеської області, м. Южне Одеської області звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою (вх. № 2-5994/19) про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просила суд замінити сторону у виконавчому провадженні № 56479459 з Фізичної особи-підприємця Горєвої Любові Іванівни, ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на її правонаступника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Заява мотивована тим, що 30.05.2018 року Южненський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 56479459 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Горєвої Л.І. грошової суми у розмірі 99 694,79 грн. на виконання наказу Господарського суду Одеської області від 23.04.2018 року у справі № 916/2437/17, при цьому, в зв`язку зі смертю 11.05.2019 року ОСОБА_2 , 25.11.2019 року приватний нотаріус Южненського міського нотаріального округу Одеської області Валігурський М.М. видав свідоцтво № 2208 про право на спадщину за законом на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 народження ІПН НОМЕР_2 , отже зазначена особа, у відповідності до приписів ст. 1231 Цивільного кодексу України, є правонаступником боржника. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.12.2019 року у справі №916/2437/17 заяву Южненської міської ради Одеської області від 06.12.2019 року за вх.№2-5994/19 про заміну сторони виконавчого провадження задоволено, замінено сторону у виконавчому провадженні № 56479459 з Фізичної особи-підприємця Горєвої Любові Іванівни, ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на її правонаступника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що з огляду на відсутність доказів задоволення вимог стягувача в частині погашення заборгованості боржником, що тягне за собою невиконання на даний час судового рішення у справі № 916/2437/17, наявність правонаступника Фізичної особи-підприємця Горєвої Любові Іванівни, який прийняв спадщину за законом від божника у справі № 916/2437/17, зміна зобов`язаної сторони (боржника) - Фізичної особи-підприємця Горєвої Любові Іванівни на її правонаступника ОСОБА_1 є правомірною та законною. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. ОСОБА_1 , с. Фонтанка Лиманського району Одеської області з ухвалою суду першої інстанції не погодилась, тому звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.12.2019 року у справі № 916/2437/17 скасувати. Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права і неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що 19.11.2019 року державним виконавцем Южненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеської області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 56479459 з примусового виконання вищевказаного рішення, у зв`язку із смертю боржника - ОСОБА_2 , згідно п. 3 ч. 1 ст. 39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження", що підтверджується електронним витягом з реєстру виконавчих проваджень. Крім того, скаржник зауважує, що станом на 13.12.2019 року заборгованість за сплату орендної плати за землю відсутня, на підтвердження чого скаржником надано відповідну довідку. Таким чином, враховуючи те, що виконавче провадження на даний час закінчене постановою державного виконавця від 19.11.2019 року в зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_2 , скаржник вважає, що заява про заміну сторони виконавчого провадження у закінченому виконавчому провадженні не може буди задоволена, так як це суперечить нормам чинного законодавства. Будь - яких інших доводів та мотивів для скасування оскаржуваної ухвали апеляційна скарга не містить, тому усні посилання скаржника, зокрема, на відсутність боргу з орендної плати за землю тощо, судовою колегією не розглядаються, оскільки такі обставини можуть бути встановлені у виконавчому провадженні і при виконанні в цілому наказу суду таке провадження підлягає закриттю. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , с.Фонтанка Лиманського району Одеської області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.12.2019 року про заміну сторони виконавчого провадження у справі №916/2437/17, справу призначено до судового розгляду. 30.01.2020 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Южненської міської ради Одеської області, м. Южне Одеської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому стягувач просив суд ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.12.2019 року про заміну сторони виконавчого провадження у справі №916/2437/17 залишити без змін. Судовою колегією відзив було долучено до матеріалів справи. У відзиві стягувач зазначає, що всупереч положень ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» до теперішнього часу Южненська міська рада Одеської області не отримувала від виконавчої служби постанови про закінчення виконавчого провадження №56479459 від 19.11.2019 року, при цьому на момент розгляду заяви стягувача в суді першої інстанції наказ до суду повернуто також не було. Більш того представник Южненської міської ради 05.12.2019 року та повторно 24.01.2020 року звертався до Южненського міського відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області з клопотанням для ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень, проте ознайомитись з виконавчими провадженнями так до теперішнього часу і не вдалося. Стягувач зазначає, що відповідно до ст. 1281 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. ОСОБА_1 яка є спадкоємцем за законом не повідомила Южненську міську раду про відкриття спадщини та 25.11.2019 року отримала свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_3 . Стягувач вважає, що ОСОБА_1 була обізнаною про борги спадкодавця ( ОСОБА_2 ) перед Южненською міською радою, що підтверджується тим, що 19.11.2019 року за її заявою Южненський міський відділ ДВС ГТУЮ в Одеській області після отримання на свою адресу свідоцтва про смерть боржника - ОСОБА_2 від 11.05.2019 року, серія НОМЕР_3 виніс постанову про закінчення виконавчого провадження про примусове виконання рішення у даній справі. Южненська міська рада Одеської області, м. Южне Одеської області також зауважує, що відповідно до ст. 608 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно с нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою (відповідно постанови Верховного суду України від 14.12.2016 року у справі №557/950/15-ц), отже, якщо є спадкоємці, які вступили в спадщину, вони можуть виконати зобов`язання перед кредитором. Після вступу у спадщину відбувається заміна боржника у кредитному зобов`язанні і таким чином воно не припиняється. Інші учасники справи своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзив на апеляційну скаргу не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку. В судовому засіданні ОСОБА_1 , с. Фонтанка Лиманського району Одеської області та представник Южненської міської ради Одеської області, м. Южне Одеської області підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово. Представник Державної виконавчої служби в судове засідання не з`явився, будь-яких клопотань до суду апеляційної інстанції не надав, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи поштове повідомлення про вручення ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття та призначення справи до розгляду. Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "+11 посилань", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка сторін ухвалою суду не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Державної виконавчої служби. Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , с. Фонтанка Лиманського району Одеської області не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 16.12.2019 року про заміну сторони виконавчого провадження у справі №916/2437/17 є правомірною, виходячи з наступного. Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини. В жовтні 2017 року Южненська міська рада Одеської області, м. Южне Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області за позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Горєвої Любові Іванівни, м. Южне Одеської області, в якій просила суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Горєвої Любові Іванівни на користь Южненської міської ради Одеської області, м. Южне Одеської області суму інфляційних втрат у розмірі 79 520,77 грн. та суму 3 % річних у розмірі 19 032,79 грн. за прострочення грошового зобов`язання, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що судовими рішеннями у справі № 916/5148/14 з відповідача на користь Южненської міської ради Одеської області було стягнуто збитки за період з 12.04.2012 року по 31.08.2014 року в розмірі 355 162 грн. 24 коп., проте рішення у вказаній справі виконано не було, в зв`язку з чим, позивач був вимушений звернутись до суду із позовом у справі № 916/2437/17 про стягнення інфляційних втрат у розмірі 79 520,77 грн. та 3% річних у розмірі 19 032,79 грн. для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів. Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.12.2017 року позов Южненської міської ради Одеської області задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Горєвої Любові на користь Южненської міської ради Одеської області 3% річних в сумі 19 032 грн. 79 коп., інфляційні втрати в сумі 79 069 грн. 36 коп. та витрати на оплату судового збору в сумі 1 592 грн. 64 коп. 23.04.2018 року на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 11.12.2017 року у справі № 916/2437/17 було видано відповідний наказ. 30.05.2018 року Южненський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 56479459 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Горєвої Л.І. грошової суми у розмірі 99 694,79 грн. на виконання наказу Господарського суду Одеської області від 23.04.2018 року у справі № 916/2437/17. 11.05.2019 року ОСОБА_2 померла. 25.11.2019 року приватний нотаріус Южненського міського нотаріального округу Одеської області Валігурський М.М. видав свідоцтво № 2208 про право на спадщину ОСОБА_2 за законом на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН НОМЕР_2 (дочка), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , а саме на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 1577,9 кв. м. складається з літери "А", що складається з : 1,52-коридори; 2-кафе; 3, 4, 5, 16, 25, 31, 47, *51,55,56-приміщення; 6, 11, 12, 26, 33, 37, 44- шлюзи; 7, 8, 9, 13, 14, 15, 27, 28, 34, 35, 38, 39, 45, 46 - туалети, 10- каса, 17-гарячий цех; 18-мийка посуду; 19- доготувальна; 20- холодний цех; 21, 41-раздаточні; 22, 29-ліфти; 23-зона відпочинку офіціантів; 24-зал дискотеки; 29- гримерна; 30- діджейська; 32, 42- балкони; 36-VIP кабінет; 40-банкетна зала; 43-кабінет адміністратора; 48-площадка; 49-операторська; 50-котельна; 53-кладова вбирального приладдя; 54- електрощитова; 57- технічне приміщення; 58- склад; 60,61 - роздягальні; 1-ІV, V-VII, VIII, ЇХ- сходи. Вищезазначена нежитлова будівля належала померлій на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 1295, виданого 23.12.2008 року Виконавчим комітетом Южненської міської ради. 19.11.2019 року Южненський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 56479459 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Горєвої Л.І. грошової суми у розмірі 99 694,79 грн. на виконання наказу Господарського суду Одеської області від 23.04.2018 року у справі № 916/2437/17, в зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_2 06.12.2019 року, в зв`язку з вступом у спадщину ОСОБА_1 , Южненська міська рада Одеської області, м. Южне Одеської області звернулось до Господарського суду Одеської області із відповідною заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчовизначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У ч. 1 ст. 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17 травня 2005 року по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України"). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84). Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Пунктом 2 розділу 12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, передбачено, що у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження (припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни сторони у виконавчому провадженні), якщо правовідносини допускають правонаступництво, виконавець за заявою сторони виконавчого провадження, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. На підставі постановленої судом ухвали виконавець своєю постановою замінює сторону виконавчого провадження. Ухвала суду та постанова виконавця долучаються до виконавчого документа при його передачі до іншого органу державної виконавчої служби або приватного виконавця або поверненні його стягувачу чи до суду. Відповідно до ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права. З огляду на викладені норми Закону правонаступництво у виконавчому провадженні означає перехід прав і обов`язків сторони виконавчого провадження (стягувача або боржника) від однієї особи (правопопередника) до іншої особи (правонаступника), у зв`язку з правонаступництвом у матеріальних правовідносинах. В даному випадку обставини щодо заміни боржника - ОСОБА_2 її правонаступником обґрунтовані смертю боржника та вступом у спадщину ОСОБА_1 . Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). За змістом ст. 1231 Цивільного кодексу України до спадкоємця переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. До спадкоємця переходить обов`язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом зі спадкодавця за його життя. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 Цивільного кодексу України). Згідно ст. 1281 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Згідно ст. 1282 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. З вказаних норм виходить, що прийнявши 25.11.2019 року від померлої ОСОБА_2 спадщину, ОСОБА_1 стала її правонаступником і тому до неї перейшли як усі права, так і всі обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. При цьому, оскільки в даному випадку зобов`язання ОСОБА_2 виникло на підставі рішення суду щодо стягнення з останньої на користь Южненської міської ради Одеської області 3% річних в сумі 19 032 грн. 79 коп., інфляційних втрат в сумі 79 069 грн. 36 коп. та витрат на оплату судового збору в сумі 1 592 грн. 64 коп., яке не було виконане на момент смерті, обов`язок виконати рішення суду перейшов до її спадкоємця. З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо того, що за відсутності доказів задоволення вимог стягувача в частині погашення заборгованості боржником, що тягне за собою невиконання на даний час судового рішення у справі №916/2437/17, яке є обов`язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, наявність правонаступника Фізичної особи-підприємця Горєвої Любові Іванівни, яка прийняла спадщину за законом від божника, у справі № 916/2437/17 зміна зобов`язаної сторони (боржника) - Фізичної особи-підприємця Горєвої Любові Іванівни на її правонаступника ОСОБА_1 є правомірною та законною. Будь-яких належних та допустимих доказів протилежного суду скаржником не надано, як і не надано доказів того, що до спадкоємця перейшли не всі права та обов`язки або існує інший обсяг правонаступництва, до якого не входить обов`язок виконати рішення суду. Що стосується доводів апеляційної скарги щодо того, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що 19.11.2019 року державним виконавцем Южненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеської області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 56479459 з примусового виконання вищевказаного рішення, у зв`язку із смертю боржника - ОСОБА_2 , згідно п. 3 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", що підтверджується електронним витягом з реєстру виконавчих проваджень, в зв`язку з чим заява про заміну сторони виконавчого провадження у закінченому виконавчому провадженні не може буди задоволена, так як це суперечить нормам чинного законодавства, судова колегія зазначає таке. За змістом ст. 512 Цивільного кодексу України, ст. 52 Господарського процесуального кодексу України та ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Виходячи із цих норм, зокрема, з п. 2 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, у разі правонаступництва (спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 52 Господарського процесуального кодексу України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки у зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. При цьому, визначене ч. 5 ст. 15 Закону, ст. 52 Господарського процесуального кодексу України право особи звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником передбачає право замінити сторону виконавчого провадження, а не заміну сторони виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин (закриття виконавчого провадження). Правонаступництво сторін у виконавчому провадженні допускається на будь-якій стадії процесу. З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що з урахуванням імперативної норми статті ст. 52 Господарського процесуального кодексу України заміна сторони виконавчого провадження може бути проведена судом до моменту повного виконання рішення суду. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20.11.2013 року у справі № 6-122цс13, постановах Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі № 6-1355/10, від 05.12.2018 року у справі 643/4902/14, від 11.04.2019 року у справі №2/1522/7661/11, від 24.07.2019 у справі № 686/5377/18, від 20.12.2019 у справі № 2-942/11. Судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Важко уявити, щоб ст.6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у ст.6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи конвенцію. Отже, для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19.03.97 у справі «Hornsby v. Greece», п. 40). Отже, проаналізувавши вказані вище норми закону, взявши до уваги, що при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження слід враховувати, що заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником має відбуватися не лише у відкритому виконавчому провадженні, так як процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з вибуттям попередника після ухвалення щодо нього судового рішення і заміни його правонаступником, судова колегія дійшла висновку про необхідність заміни сторони у виконавчому провадженні, оскільки без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості реалізувати свої права та виконати свої обов`язки. З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не ґрунтуються на нормах матеріального і процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, не підтверджуються належними доказами та є такими, що спростовуються наявними матеріалами справи та висновками суду. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року). Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року). Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Серявін проти України"). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади обов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів. Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду. І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов`язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17. Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, здійснивши апеляційний перегляд ухвали суду тільки в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, вважає апеляційну скаргу ОСОБА_1 , с. Фонтанка Лиманського району Одеської області необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 16.12.2019 року про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 916/2437/17 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для її скасування не вбачається. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника. Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , с. Фонтанка Лиманського району Одеської області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.12.2019 року про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 916/2437/17 залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.12.2019 року про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 916/2437/17 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України. Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 10.02.2020 року. Повний текст постанови складено 11 лютого 2020 року. Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Г.П. Разюк А.І. Ярош