Постанова 4872 № 916/2603/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2020 року м. ОдесаСправа № 916/2603/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Таран С.В., Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В., розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС УА" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 про повернення зустрічної позовної заяви, прийняту суддею Літвіновим С.В., м. Одеса, у справі №916/2603/19 за позовом: Антимонопольного комітету України до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС УА" про стягнення 41 497 778 грн ВСТАНОВИВ: У вересні 2019 р. Антимонопольний комітет України звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС УА", в якому просив стягнути з відповідача в дохід загального фонду Державного бюджету України штраф у розмірі 20748889 грн та пеню у розмірі 20748889 грн. За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 09.09.2019 відкрито провадження у справі №916/2603/19. 29.11.2019 до місцевого господарського суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС УА" б/н від 28.11.2019 (вх.№3661/19 від 29.11.2019) до Антимонопольного комітету України, в якій позивач за зустрічним позовом просив суд визнати недійсним та скасувати рішення Антимонопольного комітету України №528-р від 07.09.2017 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС УА", визнати нечинною постанову Верховної Ради України від 19.05.2015 "Про призначення Терентьева Ю.О. на посаду Голови Антимонопольного комітету України" та визнати незаконним і скасувати наказ Антимонопольного комітету України №363-ВК від 25.05.2015. Одночасно Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС УА" було заявлено клопотання про поновлення строку на подання зустрічного позову. Зустрічний позов, зокрема, обґрунтований неправомірністю прийняття Антимонопольним комітетом України рішення №528-р від 07.09.2017 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІГОС УА», вимога про стягнення якого та пені за прострочення його сплати є предметом спору у даній справі. Клопотання про поновлення строку на подання зустрічного позову мотивовано тим, що лише 20.11.2019 відповідач отримав копію ухвали, з якої дізнався про розгляд даної справи у Господарському суді Одеської області. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 у справі №916/2603/19 (суддя Літвінов С.В.) вказану зустрічну позовну заяву повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС УА" без розгляду. Зазначена ухвала суду першої інстанції прийнята з підстав пропуску відповідачем строку на звернення з зустрічним позовом та з підстав неповажності наведених Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС УА" причин пропуску строку на подання зустрічного позову у даній справі. Не погодившись з постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС УА" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 про повернення зустрічної позовної заяви у справі №916/2603/19 скасувати та вирішити питання щодо можливості відкриття провадження за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС УА" для її спільного розгляду з первісним позовом у даній справі. Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник зазначає про те, що місцевий господарський суд під час постановлення оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку щодо неповажності причин пропуску відповідачем строку на подання зустрічного позову у даній справі. Апелянт також зауважує на тому, що суд не повинен підходити занадто формально до процесу та відмовлятися від розгляду спору, та таким чином фактично обмежувати право позивача на доступ до суду та розгляд його справи. Однак, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржником не було подано доказів надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів позивачу за первісним позовом, тому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС УА" залишено без руху, скаржнику встановлено строк для усунення недоліків його апеляційної скарги: 10 днів з дня вручення даної ухвали. В межах встановленого апеляційним господарським судом строку Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС УА" надало до Південно-західного апеляційного господарського суду заяву б/н та б/д (вх.№4748/19/Д1 від 02.01.2020) про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої було додано фіскальний чек б/н від 28.12.2019, поштову накладну №6502614044354 від 28.12.2019 та опис вкладення у цінний лист б/н від 28.12.2019. Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Частиною другою статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи усунення апелянтом недоліків його апеляційної скарги, зазначених судом апеляційної інстанції в ухвалі від 16.12.2019, а також те, що у даній справі оскаржується ухвала суду, зазначена в пункті 6 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС УА" ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. відкрито апеляційне провадження та вирішено здійснювати розгляд вказаної апеляційної скарги в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Крім того, зазначеною ухвалою апеляційного господарського суду встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено сторонам про їх право у строк до 28.01.2020 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань. У межах визначеного апеляційним господарським судом строку Антимонопольний комітет України надав відзив на апеляційну скаргу 300-20.3/02-1071 від 22.01.2020 (вх.№4748/19/Д3 від 29.01.2020), в якому зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду - без змін, посилаючись на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС УА" пропустило процесуальний строк на звернення з зустрічним позовом та не надало належних й допустимих доказів поважності пропуску такого строку. За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Повертаючи зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС УА", місцевий господарський суд дійшов висновку, що остання подана з порушенням вимог частини першої статті 180 Господарського процесуального кодексу України, при цьому зазначені позивачем за зустрічним позовом причини пропуску строку на його подання не є поважними. Колегія суддів вважає такий висновок місцевого господарського суду передчасним з огляду на наступне. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. В силу приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. Таким чином, зустрічний позов - це позов, що подається відповідачем до позивача для одночасного розгляду з первісним позовом. Право подання зустрічного позову має лише відповідач. Згідно з частинами другою-шостою статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема і процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного руху судового процесу. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України. Чинне процесуальне законодавство не допускає довільного, необмеженого у часі права на пред`явлення зустрічного позову. Норми Господарського процесуального кодексу України, встановлюючи строки для подання зустрічних позовних заяви, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність господарських процесуальних правовідносин, з однієї сторони, і можливість повного, всебічного та об`єктивного судового розгляду з дотримання принципу процесуальної економії, з іншої. Відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву (частина перша статті 180 Господарського процесуального кодексу України). Частиною восьмою статті 165 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. Отже, порядок пред`явлення зустрічного позову визначено статтею 180 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено диспозитивну норму щодо права відповідача на стадії підготовчого провадження на подання зустрічного позову у строк для подання відзиву - строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, фактично до підготовчого засідання в господарському суді першої інстанції. Таким чином, право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред`явлення зустрічних позовів, встановлених процесуальним законом, відтак повернення заявникові зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог частин першої, другої статті 180 Господарського процесуального кодексу України, не може вважатися обмеженням доступу до суду. Саме таку правову позицію Верховного Суду викладено в постанові від 07.11.2018 у справі №910/3242/18. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.09.2019 відкрито провадження у даній справі та запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення цієї ухвали подати до суду відзив на позовну заяву. В оскарженій ухвалі місцевий господарський суд з посиланням на поштове повідомлення №40314 від 17.09.2019 зазначає, що копію вищезазначеної ухвали Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС УА" було отримано 13.09.2019, а тому кінцевий строк для подання відповідачем зустрічної позовної заяви у даній справі сплив 30.09.2019. Між тим у матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі від 09.09.2019. Про відсутність таких доказів у матеріалах справи зазначав і скаржник у зустрічній позовній заяві. Крім того, у зустрічній позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІГОС УА» вказувало на те, що до 20.11.2019 (дата отримання ухвали Господарського суду Одеської області від 28.10.2019 про продовження строку підготовчого провадження та його відкладення на 20.11.2019) не отримувало та не було обізнано про наявність ухвал місцевого господарського суду про призначення підготовчого засідання на 09.10.2019 та про відкладення розгляду справи з 09.10.2019 на 28.10.2019. Із матеріалів справи вбачається, що 29.10.2019 відповідачем була отримана ухвала від 10.10.2019, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІГОС УА» повідомлялось про призначення наступного судового засідання на 28.10.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №11565362 (а.с.79). Враховуючи дату отримання вказаної ухвали, відповідач не мав об`єктивної можливості забезпечити 28.10.2019 явку свого повноважного представника у судове засідання. При цьому колегією суддів враховується зміст зазначеної ухвали, що винесена в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, яка не містить жодних посилань на встановлений відповідачу строк для надання відзиву на позов. Ухвалою від 28.10.2019 Господарським судом Одеської області продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 20.11.2019. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №11676598 (а.с.92) зазначену ухвалу отримано відповідачем 20.11.2019 і як вбачається із змісту протоколу судового засідання від 20.11.2019 відповідач забезпечив явку свого повноважного представника у засідання суду 20.11.2019. В цей же день представником відповідача подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.91). Із відмітки на цій заяві вбачається, що з матеріалами справи представник скаржника ознайомився на наступний день - 21.11.2019, а згідно зі штампом вхідної кореспонденції Господарського суду Одеської області зустрічна позовна заява була подана ним 29.11.2019. Зазначеним обставинам суд першої інстанції не надав жодної оцінки, обмежившись формальним посиланням на те, що заявником не надано належних та допустимих доказів та не наведено обгрунтованих причин поважності пропуску строку на подання зустрічної позовної заяви. Таким чином, колегія суддів зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС УА" не дотримано встановленого процесуальним законом порядку пред`явлення зустрічного позову у зв`язку з пропуском строку для вчинення вказаної процесуальної дії, однак останнім у прохальній частині зустрічного позову було заявлено клопотання про поновлення вказаного строку і обставинам, пов`язаним з наявністю чи відсутністю підстав для поновлення такого строку не було надано відповідної оцінки. До того ж суд першої інстанції не вжив всіх залежних від нього заходів, направлених на доведення до відповідача інформації щодо встановленого йому строку на подання відзиву на позов, оскільки, як зазначалося вище, у матеріалах справи відсутні докази отримання скаржником ухвали про відкриття провадження у справі. Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків. Процесуальний строк виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми, що направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених процесуальним законодавством часових рамках. Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз Господарського процесуального кодексу України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства. Процесуальні строки, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи, також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків, оскільки з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків. За умовами статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Право на подання зустрічного позову може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії. Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків. Сам по собі факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки вказане клопотання з огляду на приписи процесуального закону повинно містити обґрунтування поважності пропуску такого строку, а за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються до господарського суду на загальних підставах. Європейський суд з прав людини у справі "Бочаров проти України" наголошує на тому, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі, якою судом першої інстанції було встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов, а відтак і на звернення із зустрічним позовом, з огляду на відсутність у матеріалах справи реєстру місцевого господарського суду на відправку поштової кореспонденції за 09.09.2019, який би надав можливість суду апеляційної інстанції через сайт Укрпошти за ідентифікатором поштового відправлення самостійно визначити дату отримання скаржником ухвали про відкриття провадження у справі, а також констатуючи факт ознайомлення представника відповідача з матеріалами справи 21.11.2019, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає передчасним висновок Господарського суду Одеської області про повернення зустрічної позовної заяви Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛІГОС УА». Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №925/1396/18. За таких обставин, ухвала Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 у справі №916/2603/19 є необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню з огляду на те, що вирішення питання про відкриття провадження у справі відноситься до виключної компетенції суду першої інстанції. Керуючись статтями 232, 233, 236, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС УА" задовольнити частково. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 про повернення зустрічної позовної заяви у справі №916/2603/19 скасувати. Справу №916/2603/19 передати до Господарського суду Одеської області на стадію вирішення питання про можливість прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС УА". Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 10.02.2020. Головуючий суддя С.В. Таран Суддя Л.О. Будішевська Суддя Л.В. Поліщук