Постанова 4824 № 759/20067/19

Справа №759/20067/19 Головуючий в суді І інстанції - Жмудь В.О. Провадження №33/824/911/2020 Доповідач - Габрієль В.О. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 лютого 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Габрієля В.О., за участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Міхальова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 14 січня 2020 року, - В С Т А Н О В И В : Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 14 січня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Жмеринка Вінницької області, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , - визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік Стягнуто з ОСОБА_1 на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 420 гривень 40 копійок Відповідно до постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 20.10.2019 року о 01 год. 15 хв. керував автомобілем «Renault Megan» номерний знак НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_2 , та рухався по вул. Зодчих, 40 в м. Києві, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнин рота, почервоніння шкіри обличчя, нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій він просить постанову Святошинського районного суду м. Києва від 14.01.2020 року скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Мотивуючи свої вимоги зазначає, що транспортним засобом він не керував, а сидів біля водія, як пасажир. Належних доказів керування автомобілем саме ОСОБА_1 працівниками поліції не надано. Судом першої інстанції необґрунтовано та безпідставно не взято до уваги пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які надавали свідчення та були попереджені про кримінальну відповідальність. Також з відеозапису наданого працівниками поліції вбачається, що вимога патрульних полягала виключно у проходженні апелянтом тесту у закладі охорони здоров`я. Доказів того, що йому пропонувалося пройти тест на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» працівниками поліції не надано. Пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 складено 20.10.2019 року взагалі без зазначення часу складання. Вказане свідчить про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Заслухавши доповідь судді, доводи ОСОБА_1 та його захисника Міхальова А.О. на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 ЄСПЛ постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Відповідно до п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Згідно з ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладі охорони здоров`я. Аналогічні положення щодо огляду громадян на стан сп`яніння містить «Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджена наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1413/27858. Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків. Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005, судам слід ураховувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. У суді першої інстанції ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не визнав та пояснив, що він не керував автомобілем, а за кермом перебував брат його дружини. В автомобілі їх було четверо та вони поверталися з кафе, де святкували весілля. Їх автомобіль зупинили працівники поліції, а оскільки документи на автомобіль були у нього, він підійшов до працівників поліції. Під час спілкування з працівниками поліції, вони запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, він якого він відмовився, оскільки не керував автомобілем. В судовому засіданні суду першої інстанції також були допитані свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтвердили той факт, що ОСОБА_1 не керував автомобілем, а сидів на пасажирському місці, а керував транспортним засобом ОСОБА_3 . Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції погоджується з висновками районного суду про доведеність його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, правильності кваліфікації дій за вказаною статтею, оскільки зазначене підтверджуються зібраними у справі доказами. У відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №328716 від 20.10.2019, ОСОБА_1 20.10.2019 року о 01 год. 15 хв. керував автомобілем «Renault Megan» номерний знак НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_2 , та рухався по вул. Зодчих, 40 в м. Києві, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнин рота, почервоніння шкіри обличчя, нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України (а.с.1). Факт роз`яснення прав та обов`язків ОСОБА_1 підтвердив власним підписом. Будь-яких заперечень з приводу викладених в протоколі обставин вчинення адміністративного правопорушення не зазначив (а.с.1). При цьому, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.2). У рішеннях ЄСПЛ по справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. На думку суду апеляційної інстанції, районним судом правильно не взято до уваги пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зазначивши, що вони перебувають з ОСОБА_1 в родинних та дружніх стосунках та обґрунтовано дійшов висновку про те, що їх пояснення викликають сумніви щодо їх неупередженості та є такими, що спрямовані на сприяння в ухиленні останнього від адміністративної відповідальності. У відповідності до ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. За змістом ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Зазначені вимоги закону районним судом, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі. Доказів на спростування висновків районного суду апелянтом у апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході апеляційного розгляду не здобуто. Із огляду на вищезазначене, постанова районного суду відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування апеляційний суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст.294 КУпАП суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 14 січня 2020 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду В.О. Габрієль