Постанова 4824 № 752/19657/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №752/19657/2016 Головуючий у І інстанції - Мирошниченко О.В. апеляційне провадження №22-ц/824/2082/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Таргоній Д.О., Олійника В.І., за участю секретаря Немудрої Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Безуглівська сільська рада Згурівського району Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапчук Неля Вікторівна про визнання недійсним заповіту, встановив: ОСОБА_2 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_4 . В процесі оформлення спадкових прав на майно після смерті батька, позивачу стало відомо про існування заповіту, посвідченого 16 жовтня 2015 року Безуглівською сільською радою Згурівського району Київської області, відповідно до змісту якого ОСОБА_4 заповів все належне йому майно відповідачу ОСОБА_3 . Позивач зазначає, що померлий вказаного заповіту не підписував, за фактом підробки підпису на зазначеному вище заповіті слідчим відділом Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві зареєстровано кримінальне провадження №12016100100009554, в якому призначено та проведено почеркознавчу експертизу, висновком якої встановлено, що підпис в оспорюваному заповіті виконано не померлим, а іншою особою. Просила суд, визнати недійсним заповіт, складений від імені ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_3 , посвідчений 16 жовтня 2015 року Безуглівською сільською радою Згурівського району Київської області за реєстровим номером 9 та зареєстрований у спадковому реєстрі 22 червня 2016 року філією м. Києва та Київської області державного підприємства «Національні інформаційні системи» за номером 59137421. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року, позов задоволено. Визнано недійсним заповіт, складений від імені ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_3 , посвідчений 16 жовтня 2015 року Безуглівською сільською радою Згурівського району Київської області за реєстровим номером 9 та зареєстрований у спадковому реєстрі 22 червня 2016 року філією м. Києва та Київської області державного підприємства «Національні інформаційні системи» за номером 59137421. Вирішено питання про судові витрати. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що ОСОБА_3 разом з клопотанням про розгляд справи у її відсутності подавала до суду клопотання про допит свідків - ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , проте суд розглянув справу не допитавши вказаних свідків, чим порушив принцип змагальності та рівноправності сторін. Крім того, суд не надав належного обґрунтування висновкам почеркознавчої експертизи, яка була проведене не судом. Зазначає, що у матеріалах справи є належним чином не посвідчена та невідомо ким надіслана копія почеркознавчої експертизи №1254/тдд експерта Київського міського експертного центру МВС України ОСОБА_7 . На думку скаржника, висновок вказаної експертизи не відповідає вимогам ст.147 ЦПК України та Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень». Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний заповіт не відповідає вимогам закону, відсутнє вільне волевиявлення заповідача, що підтверджується, зокрема, експертним висновком, відповідно до якого підпис у даному документі виконано не ОСОБА_4 , а іншою особою. ОСОБА_1 , який є спадкоємцем відповідача, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскаржив рішення місцевого суду в апеляційному порядку. Постановою Апеляційного суду м. Києва від 23 січня 2018 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року залишено без змін. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив судові рішення попередніх інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва. Постановою Верховного Суду від 25 квітня 2018 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Апеляційного суду м. Києва від 23 січня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Верховний Суд виходив з того, що апеляційним судом не було враховано, що почеркознавча експертиза від 09 грудня 2016 року проведена у кримінальному провадженні, наявна в матеріалах справи її копія належним чином не завірена, обставини, що мають значення для надання експертного висновку в межах даної цивільної справи, апеляційним судом не з`ясовувались. При новому розгляді справи апеляційним судом, 09 квітня 2019 року за клопотанням представника ОСОБА_1 призначено судово-почеркознавчу експертизу. Згідно з вимогами ч.1 ст.103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №20281/20282/19-32/34105/19-32 від 19 грудня 2019 року, за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи встановлено, що підпис імені ОСОБА_4 , що міститься у графі «Підпис» у заповіті, укладеному від імені ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_3 , посвідченому 16 жовтня 2015 року секретарем Безуглівської сільської ради Згурівського району Київської області ОСОБА_8 та зареєстрованому в реєстрі під номером 9, виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів. Підпис імені ОСОБА_4 , що міститься у графі «Підпис» у заповіті, укладеному від імені ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_3 , посвідченому 16 жовтня 2015 року секретарем Безуглівської сільської ради Згурівського району Київської області ОСОБА_8 та зареєстрованому в реєстрі під номером 9, виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою. Підпис імені ОСОБА_4 , що міститься у графі «Підпис» у заповіті, укладеному від імені ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_3 , посвідченому 16 жовтня 2015 року секретарем Безуглівської сільської ради Згурівського району Київської області ОСОБА_8 та зареєстрованому в реєстрі під номером 9, виконаний без впливу на виконавця даного підпису якихось збиваючих факторів природного характеру. Тобто, невиконання підпису та напису на заповіті саме ОСОБА_4 є порушенням норм статей 1234,1247,1248 ЦК України, що є недодержанням в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч.1 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України і є підставою недійсності правочину. Відповідно до ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Згідно ст.1236 ЦК України, заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складання заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільству, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до п.16,17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини. Право на пред`явлення позову про недійсність заповіту виникає лише після смерті заповідача. За умовами ст.1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. У відповідності до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Як передбачено вимогами ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки по справі достеменно встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4 , що міститься у графі «Підпис» у заповіті, укладеному від імені ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_3 , посвідченому 16 жовтня 2015 року секретарем Безуглівської сільської ради Згурівського району Київської області ОСОБА_8 та зареєстрованому в реєстрі під номером 9, виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою. Викладені в апеляційній скарзі доводи є непереконливими, такими що не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року слід залишити без змін. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови виготовлено 06 лютого 2020 року. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Д.О. Таргоній В.І. Олійник