Постанова 4818 № 643/11847/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України Справа № 643/11847/18 Провадження № 22-ц/818/763/20 04 лютого 2020 року м. Харків Харківський апеляційний суд в складі колегії: головуючого - Сащенко І.С. суддів - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І. за участю секретаря Іманвердізаде А.А. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Трест житлобуд -1», розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ломакіна Едуарда Володимировича на рішення Московського районного суду м.Харкова від 15 жовтня 2019 року (суддя Мельникова І.Д.) по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Трест житлобуд -1» про визнання права вимоги за договором,- встановив: У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ПАТ «Трест житлобуд -1» про визнання права вимоги за договором. В остаточній редакції просила в порядку поділу майна майнових прав подружжя, у зв`язку із частковим виконанням ОСОБА_1 обов`язків боржника ОСОБА_2 за Договором викупу квартири № 11/05-52 від 05 листопада 2008 року, укладеного між ПрАТ "Трест Житлобуд-1" та ОСОБА_2 , визнати за ОСОБА_1 за Договором викупу квартири № 11 /05-52 від 05 листопада 2008 року, укладеного між ПрАТ "Трест Житлобуд-1" та ОСОБА_2 , замість ОСОБА_2 право на укладання між ОСОБА_1 та ПрАТ "Трест Житлобуд-1" Договору купівлі-продажу 9,78 відсотків квартири АДРЕСА_2 у разі її повного викупу ОСОБА_2 , а право вимоги ОСОБА_2 за Договором викупу квартири № 11 /05-52 від 05 листопада 2008 року, укладеного між ПрАТ "Трест Житлобуд-1" та ОСОБА_2 , в частині права ОСОБА_2 на укладання між ним та ПрАТ "Трест Житлобуд-1" Договору купівлі-продажу 90,22 відсотків квартири АДРЕСА_2 у разі її повного викупу ОСОБА_2 , залишити без змін. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що сторони по справі з 24 листопада 2007 року по 26 квітня 2016 року перебували в зареєстрованому шлюбі. В період шлюбу у ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 народились син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач ОСОБА_2 був та є працівником відповідача - ПАТ "Трест Житлобуд-1". 05 листопада 2008 року між ПАТ "Трест Житлобуд-1" та ОСОБА_2 був укладений Договір № 11/05-52 викупу квартири. Між сторонами Договору викупу було врегульовано порядок здійснення платежів. Так п. 2.1 Договору викупу сторони встановили, що ПАТ "Трест Житлобуд-1" продає ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 за суму, еквівалентну 72684,50 доларів США з розстрочкою виплати до 20 грудня 2023 року. На день укладання договору за офіційним курсом НБУ гривні до долару США становило 2684,50 доларів США становили 423467 грн. 16 коп. В п. 2.3. Договору викупу Сторони встановили, що ОСОБА_2 виплачує вартість квартири, що купується, в наступному порядку: 20000 грн. - до 12.11.2008 р.; 300 доларів США щомісячно до 20 грудня 2010 року; залишок грошових коштів вноситься щомісячно в сумі, що дорівнює еквіваленту 398,40 доларів США на розрахунковий рахунок ПАТ "Трест Житлобуд-1". Сторони передбачили в п. 2.5. Договору викупу, що після завершення оплати ОСОБА_2 за квартиру згідно п. 2.1. договору, Сторони зобов`язуються підписати нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу Квартири. Зазначає, що фактично між ОСОБА_2 та ПАТ "Трест Житлобуд-1" був укладений договір про перехід права власності на квартиру АДРЕСА_2 з відкладальною обставиною, яким встановлено, що у випадку повної виплати ОСОБА_2 вартості квартири сторони зобов`язались укласти договір купівлі-продажу зазначеної квартири. За період шлюбу між сторонами з 24 листопада 2007 року по 26 квітня 2016 року було сплачено за квартиру за Договором викупу 173536 грн., що відповідно до умов Договору викупу, складає 14207,79 доларів США. Враховуючи, що Договором викупу квартири її вартість була визначена в розмірі еквівалентному 72684,50 доларів США, за час шлюбу було виплачено 19,55 відсотків від вартості квартири. Оплата проводилась за спільні кошти подружжя. Також, для здійснення оплат за зазначеним договором за придбання квартири між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ "ПСК-Харків" 02 березня 2015 року був укладений договір № 1 безвідсоткової позики, за умовами якого ОСОБА_1 отримала в позику 58 000 грн. 03 березня 2015 року ОСОБА_1 сплатила 57500 грн. на користь відповідача ПАТ "Трест Житлобуд-1" в якості оплати за Договором викупу вищезазначеної квартири. Враховуючи, що за час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виплатили 19,55 відсотків від вартості квартири та враховуючи принцип рівності часток у праві спільної сумісної власності подружжя у разі його поділу у позивача ОСОБА_1 виникло право вимоги на укладання із нею Договору купівлі-продажу 9,78 відсотків квартири АДРЕСА_2 у разі її повного викупу ОСОБА_2 . Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали. Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що на даний час він не є власником квартири, у випадку його звільнення договір щодо квартири розривається. Представник відповідача ПАТ «Трест Житлобуд-1» у судове засідання не з`явився. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити її позов. Скарга мотивована неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що фактично оплата за договором викупу квартири відбувалась за спільні сумісні кошти подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період їх шлюбу. Тому у ОСОБА_1 у зв`язку із цим виникло право спільної сумісної власності, зокрема на майнові права за зазначеним договором викупу. Трудові відносини між ОСОБА_2 та ПАТ «Трест Житлобуд -1» на зазначені права спільної сумісної власності не впливають. Правом на надання відзиву відповідач не скористався. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з`явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскільки власником спірної квартири є AT «Трест Житлобуд-1», вимоги не можуть бути задоволені на майбутнє, оскільки це не передбачено чинним законодавством. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду. За вимогами ст.ст. 263, 264ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобовязаний зясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону відповідає. Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 24.11.2007 року по 26.04.2016 року перебували в зареєстрованому шлюбі. ОСОБА_2 працює у ПАТ "Трест Житлобуд-1". 05.11.2008 року між AT «Трест Житлобуд-1» та ОСОБА_2 укладений договір викупу квартири № 11 /05-52, предметом якого є урегулювання взаємовідносин сторін при викупі ОСОБА_2 у AT «Трест Житлобуд-1» 2-кімнатної квартири АДРЕСА_3 адреса). Згідно умов договору викупу квартири № 11 /05-52 від 05.11.2008 року AT «Трест Житлобуд-1» продає ОСОБА_2 квартиру за суму, рівну еквіваленту 72684 дол. США з розстрочкою виплати до 20.12.2023 року. Того ж дня між AT «Трест Житлобуд-1» та ОСОБА_2 укладений договір оренди жилого приміщення № 11/05-52/1 від 05.11.2008 року, за яким AT «Трест Житлобуд-1» передало в оренду квартиру ОСОБА_2 , а останній в свою чергу щомісячно здійснює оплату вартості квартири у розмірі та строки, передбачені Договором № 11/05-52 викупу квартири від 05.11.2008 року. Відповідно до карток рахунку № НОМЕР_1 за січень 2001 р. - грудень 2015 р. та січень 2016 р. - листопад 2018 р. ОСОБА_2 здійснював оплату за договором викупу квартири № 11/05-52 від 05.11.2008 року. Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилалась на те, що договір про перехід права власності на квартиру було укладено під час зареєстрованого шлюбу між сторонами, тому у разі повної виплати за квартиру придбане за цим договором майно буде спільною сумісною власністю подружжя. Так, відповідно до статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно із ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами. Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Частинами 1 та 3 ст. 334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Для набуття набувачем права власності на майно передбачена наявність таких складових: укладення договору (в передбачених статтями 208, 209 ЦК України випадках - нотаріальне посвідчення або письмова форма); виконання договору та у визначених законом випадках - державна реєстрація. При цьому сторони договору вправі встановити додаткові (відкладальні або скасувальні) умови, а при переході права власності на рухомі речі - самостійно визначати момент переходу права власності. Укладаючи договір про право викупу квартири № 11 /05-52 сторони погодили, що після завершення виплати ОСОБА_2 за квартиру, відповідно до п.2.1 вказаного договору сторони зобовязуються підписати нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири, витрати за нотаріальне посвідчення покладаються на ОСОБА_2 (а.с.52). Також сторони передбачили, що відповідно до п.п.3.2 п. 3 договору оренди у випадку припинення трудових відносин між орендодавцем та орендарем даний договір розривається в безспірному порядку та орендодавець повертає кошти, внесені орендарем згідно п. 2.2.9. цього договору, де вказано, що орендар щомісячно здійснює виплату квартири в розмірі та строки, визначені договором викупу квартири від 05.11.2008 р. (а.с.55). Таким чином, право на укладання в подальшому договору купівлі-продажу квартири належить ОСОБА_2 , як працівнику AT «Трест Житлобуд- 1». Наразі ОСОБА_2 користується житлом, отриманим в оренду, а після сплати вартості квартири у повному обсязі набуває право власності на таке житло після укладення договору купівлі-продажу квартири. На теперішній час право власності на квартиру АДРЕСА_2 , згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.04.2015 р. належить AT «Трест Житлобуд-1». Беручи до уваги, що моментом виникнення майнових прав, а саме суб`єктивних прав учасників правовідносин, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням майном, є момент набуття права власності, яке ОСОБА_2 на спірну квартири у встановленому законом та договором порядку не набуте, вимоги позивача щодо визнання за нею права на укладання у майбутньому договору купівлі-продажу є безпідставними та не грунтуються на законі. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що умови договору викупу квартири виконувались за спільні грошові кошти подружжя, а також за грошові кошти, що були отримані нею в позику, не має значення для вирішення справи, оскільки матеріали справи не містять доказів, що взяті позивачкою в позику кошти були витрачені на виплату вартості квартири. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а лише зводяться до незгоди з рішенням суду та переоцінки доказів, повно та всебічно досліджених судом першої інстанції. Крім того, Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до положень ст. 375 ЦПК України, а також враховуючи додержання судом норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваного рішення, дане рішення підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ломакіна Едуарда Володимировича - залишити без задоволення. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 07.02.2020 року. Головуючий І.С. Сащенко Судді А.І. Овсяннікова І.П. Коваленко