Постанова Житомирський апеляційний суд № 279/1371/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №279/1371/19 Головуючий у 1-й інст. Коваленко В. П. Категорія 48 Доповідач Галацевич О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Галацевич О.М., суддів: Борисюка Р.М., Григорусь Н.Й., з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №279/1371/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каміл груп», третя особа - Ушомирська сільська об`єднана територіальна громада, про витребування майна із чужого незаконного володіння, скасування додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Каміл груп», на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області, ухвалене 16 жовтня 2019 року суддею Коваленко В.П. у м. Коростені, в с т а н о в и в : У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каміл груп» (далі - Товариство), в обґрунтування позову зазначив, що після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про право на спадщину від 29 червня 2017 року, він є власником земельної ділянки площею 2,23 га, яка розташована на території Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області. Зазначена земельна ділянка була передана в оренду Товариству строком на 10 років відповідно до укладеного спадкодавцем та відповідачем договору від 25 травня 2015 року. 07.03.2019 він дізнався, що 18.02.2019 Товариством без його згоди, шляхом підроблення його підпису, укладено додаткову угоду до вищевказаного договору. У зв`язку з цим, просив: визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки № б/н від 25 травня 2015 року; витребувати у Товариства спірну земельну ділянку. Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 16 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду від 18.02.2019 укладену між Товариством та ОСОБА_1 , до договору оренди земельної ділянки №б/н від 25.05.2015, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством в особі директора Сілка Р.Р. Витребувано з чужого незаконного володіння Товариства земельну ділянку площею 2,23 га, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та розташована на території Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області. В апеляційній скарзі представник Товариства, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить вказане судове рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 Вказав, що Товариство не вчиняло будь-яких дій по укладенню додаткової угоди, про існування якої стало відомо з позовної заяви. Крім того, Товариство, належним чином виконує взяті на себе зобов`язання по договору, який не припинив свою дію, та права і обов`язки за яким після смерті орендодавця перейшли до спадкоємця. Тому, вважає, що підстави для застосування до спірних правовідносин ст. 387 ЦК України були відсутні. У своїх доводах послався на правову позицію Верховного Суду України у справі № 6-2233цс16 від 21.12.2016 та ст. 32 Закону України «Про оренду землі». У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив залишити її без задоволення, посилаючись на її безпідставність. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 25.05.2015 між ОСОБА_2 та Товариством було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,23 га, яка розташована на території Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області, кадастровий номер 1822386000:26:000:0033 строком на 10 років (а.с. 13-14). 11.02.2016 Коростенським міськрайонним управлінням юстиції було проведено державну реєстрацію права оренди зазначеної земельної ділянки на підставі вищевказаного договору оренди. ОСОБА_1 є спадкоємцем померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 та відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом набув право власності на вищевказану земельну ділянку (а.с. 10). Матеріали справи містять також копію додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 25.05.2015, яка укладена між Товарством та позивачем 18.02.2019. Зазначена угода містить посилання на те, що позивач є спадкоємцем померлого орендодавця ОСОБА_2 , що права та обов`язки по договору оренди переходять до спадкоємця та викладено у іншій редакції умови договору щодо вартості земельної ділянки та орендної плати у сторону їх збільшення (а.с. 18). Інших змін до договору додаткова угода не містить. Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначав, що не підписував цієї додаткової угоди, а тому земельна ділянка має бути витребувана із чужого незаконного володіння відповідача на підставі ст. 387 ЦК України. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що додаткова угода укладена без згоди власника земельної ділянки - позивача по справі. При цьому суд зазначив, що під час вирішення спору достовірно встановлено факт не підписання позивачем додаткової угоди. Зокрема вказав, що судом призначалась по справі почеркознавча експертиза, проте виконати її не представилось можливим, оскільки відповідачем не надано оригінал вказаної угоди. Також вказав, що чинним цивільно-процесуальним законодавством не передбачено, що позивач має підтверджувати недійсність правочину саме висновком почеркознавчої експертизи, а представник відповідача, заперечуючи проти позову, не надала суду належних і допустимих доказів на спростування вимог, не навела інших доказів на підтвердження своїх заперечень. Суд апеляційної інстанції не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Представник відповідача в суді першої інстанції не визнавав обставин укладення додаткової угоди. При цьому зазначав про відсутність такої угоди у Товариства і вказав, що про її існування Товариству стало відомо з позовної заяви. Отже, належним доказом у справі, який би підтвердив чи спростував факт підписання саме позивачем оспорюваної додаткової угоди, може бути саме висновок почеркознавчої експертизи. Проте, позивач належних та допустимих доказів на підтвердження факту не підписання ним додаткової угоди до договору оренди не надав. Крім того, суд неправильно застосував до спірних правовідносин положення ст.387 ЦК України. Так, ст. 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. За змістом ч. 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Договором оренди землі не передбачено будь-яких умов щодо його дії у разі переходу права власності на земельну ділянку внаслідок смерті фізичної особи-орендодавця. Отже, Товариство правомірно користується земельною ділянкою на підставі договору оренди від 25.05.2015, строк дії якого не закінчився, та який не припинився у зв`язку із спадкуванням предмету оренди. Будь-яких доказів того, що відповідач утримує земельну ділянку, належну позивачеві, без достатньої правової підстави останнім не надано, а факт дійсності додаткової угоди не має правового значення для здійснення права оренди. За таких обставин, суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для витребування у Товариства цього нерухомого майна на користь позивача. Крім того, позивачем не доведено порушення його прав додатковою угодою до договору оренди, яка фактично містить відомості про зміну орендодавця та збільшення орендної плати. Реєстрація змін до речового права на підставі додаткової угоди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 162-166), не може бути доказом підроблення підпису позивача та підставою для задоволення позову. Крім того, відомості Державного реєстру не містять посилання на те, хто саме зі сторін договору здійснював реєстрацію додаткової угоди. Аргументи відзиву на апеляційну скаргу щодо порушення орендарем умов договору оренди від 25.05.2015 у частині сплати орендної плати не були підставами позову, а тому судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Каміл груп» задовольнити. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 16 жовтня 2019 року скасувати, ухваливши нове судове рішення про залишення позову без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді Повний текст постанови складений 10 лютого 2020 року.