Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/3434/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2020 р.Справа № 480/3434/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В. , за участю секретаря судового засідання Олійник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТА ТОРГ" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 року, головуючий суддя І інстанції: С.О. Бондар, м. Суми, повний текст складено 10.10.19 року по справі № 480/3434/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТА ТОРГ" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬТА ТОРГ" (далі позивач, ТОВ "АЛЬТА ТОРГ") звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Сумській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Сумській області), в якій просить: - визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у Сумській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про внесення Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТА ТОРГ" до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, оформлене протоколом від 05.07.2019 № 214/2019. - зобов`язати Головне управління ДФС у Сумській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬТА ТОРГ" з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 здійснено заміну відповідача - Головне управління ДФС у Сумській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Сумській області. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТА ТОРГ" відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги твердження ТОВ "АЛЬТА ТОРГ" про відсутність сформульованих підстав для віднесення товариства до переліку ризикових платників, тоді як про факт прийняття такого рішення товариство дізналося з Електронного кабінету. Станом на час прийняття відповідного рішення та звернення до суду Критерії ризиковості платників податків існують виключно у вигляді листа ДФС України від 21.03.2018 р. №959/99-99-07-18 «Критерії ризиковості платника податків», не затверджені будь-яким наказом ДФС України та не зареєстровані в Мін`юсті. Тобто, ТОВ "АЛЬТА ТОРГ" віднесено до переліку ризикових платників за відсутності будь-якого нормативно-правового акту, що регулює вказане питання. Крім того, товариство не відповідає жодному з Критеріїв ризиковості, визначених вказаним листом. Також, судом першої інстанції не враховано, що належної мотивації підстав та причин віднесення ТОВ «АЛЬТА ТОРГ» до ризикових платників податків відповідно до підпункту 1.6 пункту 1 Листа Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 року №959/99-99-07-18 не містить. При визначенні ризиковості податковий орган посилається не на норми чинного податкового законодавства України, а на зміст наведеного вище листа ДФС України, який, за своєю суттю не є ані складовою частиною відповідного податкового законодавства, ані податковою інформацією в розумінні ст.ст. 71-74 ПК України. Окрім того, судом першої інстанції не було враховано, що відповідачем не було надано у відповідності до норм ст.ст. 73, 74 КАС України ані переліків платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, згідно з пунктом 1.6 Критеріїв, ані матеріалів, на підставі яких позивача віднесено до такого переліку, ані іншої інформації, що розглядається Комісією, які відповідно до Порядку формування територіальними органами та структурними підрозділами ДФС переліку ризикових платників податків та обов`язково додаються до протоколу засідання Комісій. Водночас, позивач зазначає, що Критерії ризиковості платників податків існують виключно у формі листа ДФС України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18 «Критерії ризиковості платника податків», не затверджені нормативним актом Державної фіскальної служби України, який має бути погоджений в Міністерстві фінансів України, наказ ДФС України від 21.03.2018 року № 144 втратив чинність. Отже, процедура та порядок віднесення суб`єктів господарської діяльності до переліку ризикових законодавчо не визначена, а саме такий порядок відповідачем не дотримано. Також, судом першої інстанції при прийнятті рішення не враховано, що внесення ТОВ «АЛЬТА ТОРГ» до переліку ризикових платників податків перешкоджає здійсненню нормальної господарської діяльності з огляду на те, що реєстрація податкових накладних, що реєструє в Єдиному державному реєстрі податкових накладних товариство, автоматично зупиняється і це створює додаткові перешкоди в здійсненні господарських операцій, а саме необхідність постійно витрачати додатковий час, трудові та матеріальні ресурси на підготовку пояснень та копій документів з метою розблокування податкових накладних, а також підриває ділову репутацію позивача перед контрагентами останнього. Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, вважає її доводи безпідставними, а рішення суду першої інстанції повністю законним та обґрунтованим, з підстав, наведених у судовому рішенні. Просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 - без змін. Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання, призначеного на 04.02.2020, за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що ТОВ "АЛЬТА ТОРГ" є юридичною особою та зареєстровано в якості платника податку на додану вартість з 01.01.2019, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, витягом з реєстру платників податку на додану вартість (а.с.19-21). Комісією Головного управління ДФС у Сумській області прийняте протокольне рішення №214/2019 від 05.07.2019 про внесення ТОВ АЛЬТА ТОРГ до системи ІТС "Податковий блок" - режим "Журнал ризикових платників" за ознаками ризику "наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником " (а.с. 12, 13). Підставою для ухвалення такого рішення став аналіз наявної податкової інформації, яка міститься в інформаційних системах контролюючого органу, а саме: ризик порушення норм податкового законодавства платником податків. Позивач, не погодившись з таким рішенням відповідача, звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку Комісією ГУ ДФС у Сумській області було проведено обговорення податкової інформації, яка міститься в інформаційних ресурсах ДФС у відповідності до п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку, та членами Комісії проголосовано за внесення до системи АІС Податковий блок - режим Журнал ризиковості платників ТОВ АЛЬТА ТОРГ за ознаками ризику "наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником". Отже, результати засідання Комісії ГУ ДФС у Сумській області внесені до інформаційної системи АІС Податковий блок та використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики. При цьому, рішення суб`єкта владних повноважень, в розумінні КАС України, не може ґрунтуватись на ймовірності, як передбачає Порядок №117, який розглядає ризик порушення норм податкового законодавства як ймовірність складання та надання податкової накладної для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм Податкового кодексу України та за наявності ознак неможливості здійснення операцій. Що стосується позовної вимоги про зобов`язання виключити товариство з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, суд першої інстанції зазначив, що вона також не підлягає задоволенню, оскільки до переліку суб`єктів господарювання, які відповідають критеріям ризиковості, позивача було віднесено на підставі рішення комісії ГУ ДФС у Сумській області, яке оформлено протоколом №214/2019 від 05.07.2019, який не є рішенням контролюючого органу та не породжує зміну прав та обов`язків платника податків. Отже, дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, незалежно від джерела її отримання (чи то отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, чи то за результатами засідання Комісії), є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків в порядку передбаченому Податковим кодексом України. Способом здійснення таких дій є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до норм Податковим кодексом України, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Так, дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи результатів засідання Комісії (за результатами, якої не приймалось рішення про відмову у реєстрації податкової накладної) не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи, функцій та завдань) з метою здійснення відповідних прав та обов`язків. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Так, згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Згідно з п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 21.02.2018 р. затверджено Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (в подальшому - Порядок № 117). Відповідно до п. 1 Порядку № 117, вказаний порядок визначає організаційні та процедурні засади діяльності комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - комісії контролюючих органів), а також права та обов`язки її членів. Згідно з п. 2 Порядку роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації", комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Відповідно до п. 3 Порядку № 117, комісія контролюючого органу діє в межах повноважень, визначених у Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно з п. 10 Порядку № 117, критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Наказом Державної фіскальної служби України № 144 від 21.03.2018 р. затверджено Порядок формування територіальними органами та структурними підрозділами ДФС переліку ризикових платників податків", відповідно до якого усі платники податків, що подають на реєстрацію податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), перевіряються ДФС на відповідність критеріям ризиковості, які затверджено Державною фіскальною службою України та погоджено з Міністерством фінансів України (далі - Критерії). Керівники комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Комісія), забезпечують розгляд питань на засіданні Комісії щодо внесення платників податків до переліку ризикових платників податків/виключення з переліку ризикових платників податків згідно з п. 1.6 Критеріїв. Засідання Комісії щодо розгляду питань про внесення платників податків до переліку ризикових платників податків/виключення з переліку ризикових платників податків проводиться згідно з Порядком № 117 та оформлюється протоколом. До протоколу засідання Комісій обов`язково додаються: перелік платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, згідно з п. 1.6 Критеріїв; матеріали, на підставі яких платників податків віднесено до такого переліку; інша інформація, що розглядається Комісією. За результатами засідання Комісії та протокольно прийнятого рішення (внесення платників податків до переліку ризикових платників податків/виключення з переліку ризикових платників податків) голова Комісії забезпечує негайне внесення інформації щодо включення/виключення зазначених платників до/із переліку платників податків в режимі "Журнал ризикових платників податків" розділу "Робота Комісії регіонального рівня" підсистеми "Аналітична система" ІТС "Податковий блок" як платників з ознаками ризиковості. У разі відповідності платника податків показникам, що визначені пп.1.1 - 1.5 Критеріїв, таких платників податків включають до переліку ризикових платників податків відповідальні особи, яких включено до складу Комісії, протягом робочого дня на підставі даних Облікової картки (додаток 1) та згідно з Алгоритмом дій співробітників оперативних підрозділів при формуванні Облікової картки та внесенні інформації до переліку ризикових платників податків (додаток 2). У разі відповідності платника податків показнику оцінки ступеня ризиків, визначеному п. 1. 6 Критеріїв, - включення до переліку здійснюється за рішенням Комісій. Якщо суб`єкт господарювання, якого включено до переліку ризикових платників податків, у подальшому здійснює фінансово-господарську діяльність без ознак ризиковості, передбачених пп.1.1 - 1.5 Критеріїв, такого платника податків за поданням структурних підрозділів ГУ ДФС виключають з переліку ризикових платників податків, а у разі невідповідності показникам оцінки ступеня ризиків, визначеним п. 1.6 Критеріїв, - після прийняття рішення Комісії. Введення інформації щодо включення платників податків до переліку ризикових платників податків/виключення з переліку ризикових платників податків за результатами засідання Комісії здійснюється в режимі "Журнал ризикових платників податків" розділу "Робота Комісії регіонального рівня" підсистеми "Аналітична система" ІТС "Податковий блок" з використанням ЕЦП голови Комісії. Голова Комісії під персональну відповідальність забезпечує своєчасне введення інформації у перелік ризикових платників податків в режимі "Журнал ризикових платників податків" розділу "Робота Комісії регіонального рівня" підсистеми "Аналітична система" ІТС "Податковий блок" згідно з п. 1.6 Критеріїв. З оскаржуваного протоколу від 05.07.2019 № 214/2019 встановлено, що Критерії ризиковості платника податку, які були застосовані відповідачем, оформлені листом ДФС України від 05 листопада 2018 року №4065/99-99-07-05-04-18. Згідно з пп. 1.6 п. 1 вказаних Критеріїв, комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків. Разом з тим, колегією суддів встановлено, що всупереч вимогам п. 10 Порядку №117 вказані Критерії ризиковості платника податку не затверджено нормативним актом ДФС України та не погоджено Міністерством фінансів України. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11 вересня 2003 року №1160-IV, (далі - Закон №1160-IV), регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом; Регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. ДФС України, відповідно до п. 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року №236, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску. Статтею 25 Закону № 1160-IV визначено особливості прийняття регуляторних актів органами виконавчої влади, їх посадовими особами та встановлено наступне. Регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений; проект регуляторного акта не був поданий на погодження із уповноваженим органом; щодо проекту регуляторного акта уповноваженим органом було прийнято рішення про відмову в його погодженні. Крім того, відповідно до п. 3 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року №731 (надалі - Положення №731), на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб`єктами нормотворення в електронній (через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади) або паперовій формі в порядку, визначеному Мін`юстом, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту. Згідно з пп. "б" п. 4 Положення №731, державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що, зокрема, мають міжвідомчий характер, тобто є обов`язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт. Відповідно до п. 6 Положення №731, державну реєстрацію здійснюють, зокрема, нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади - Мін`юст. За вимогами п. 15 Положення №731, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані. При направленні на виконання та опублікуванні нормативно-правового акта посилання на дату і номер державної реєстрації акта є обов`язковим. Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що Критерії ризиковості платника податку мають ознаки регуляторного акта, оскільки встановлюють норми права, передбачають неодноразове їх застосування щодо невизначеного кола осіб та здійснюють безпосередній вплив на господарську діяльність суб`єктів господарювання, так як спрямовані на правове регулювання відносин щодо визначення платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, що є підставою для зупинення реєстрації податкових накладних, сформованих таким платником податків. Проте, як свідчать матеріали справи, критерії ризиковості платника податку не були зареєстровані у Міністерстві юстиції України, а відтак вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані. Колегія суддів враховує висновки щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2019 року по справі №822/1878/18, зокрема: «Листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством». Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи вищевикладене, використання регіональними підрозділами ДФС України критеріїв оцінки ризиковості платника податку, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, листа від 05 листопада 2018 року №4065/99-99-07-05-04-18 "Критерії ризиковості платника податків" не може бути визнано обґрунтованим і законним та відповідно рішення, прийняте на підставі таких критеріїв, є протиправним. При цьому, відповідачем, ані під час розгляду в суді першої інстанції, ані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не зазначено, яким критерієм ризиковості здійснення операцій керувався відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення № 214/2019 від 05.07.2019 та не надано доказів, які б вказували на наявність таких критеріїв. Крім того, відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано матеріали, на підставі яких ТОВ "АЛЬТА ТОРГ" віднесено до ризикових платників податків, та іншу інформацію, що розглядалась Комісією, які згідно з Порядком формування територіальними органами та структурними підрозділами ДФС переліку ризикових платників податків обов`язково додаються до протоколу засідання Комісій. Відповідно до п.6 Порядку № 117 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. Таким чином, на час виникнення спірних відносин та прийняття оскаржуваного рішення, реалізація механізму зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних поставлена у залежність від наявності критеріїв ризиковості господарських операцій. Щодо доводів суду першої інстанції та відповідача про те, що спірне рішення про визначення Товариства таким, що відповідає пункту 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку не тягне за собою виникнення негативних наслідків для позивача, є лише службовою інформацією, колегія суддів звертає увагу, що до матеріалів справи Товариством долучено копії податкових накладних та квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних за грудень 2019, з яких вбачається, що віднесення Товариства, на підставі оскаржуваного акта індивідуальної дії, до переліку ризикових платників податків, стало підставою для зупинення реєстрації податкових накладних суцільним рядком, безвідносно як до контрагентів позивача, так і без оцінки реальності господарських операцій з такими. Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, зупинення реєстрації податкових накладних, з моменту прийняття оскаржуваного рішення, впливає на відносини з контрагентами та має наслідком фінансових та репутаційних втрат для Товариства. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що прийняття рішення про внесення Товариства до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості, порушує права останнього, оскільки таке внесення стало підставою для автоматичного зупинення реєстрації кожної наступної податкової накладної, і, як наслідок, створило перешкоди у здійсненні платником податків його господарської діяльності. Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що вказане рішення, у відповідності до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, є індивідуальним актом. При цьому, такий акт, виданий суб`єктом владних повноважень як документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містять загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства. Натомість, оскаржуване рішення не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості індивідуального акту, та породжує його неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень. Відповідно до положень ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки внесення позивача до переліку ризикових платників податків здійснено на підставі рішення Комісії ГУ ДФС у Сумській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладених або про відмову в такій реєстрації, оформленого протоколом № 214/2019 від 05.07.2019, з метою ефективного захисту прав позивача необхідно відновити порушене право позивача шляхом скасування вказаного рішення суб`єкта владних повноважень. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної частини позовних вимог. Щодо позовних вимог ТОВ "АЛЬТА ТОРГ" про зобов`язання відповідача виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬТА ТОРГ" з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, колегія суддів зауважує на таке. Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980 р. на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Згідно з ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Аналіз вказаної норми свідчить, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)". Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки підлягає скасуванню рішення про визначення ТОВ "АЛЬТА ТОРГ" таким, що відповідає п.п. 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку, то зобов`язання відповідача виключити позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, а тому позовні вимоги у зазначеній частині також підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України). Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 3 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, а тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови - про задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТА ТОРГ" задовольнити. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 року по справі № 480/3434/19 скасувати. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТА ТОРГ" задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у Сумській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про внесення Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТА ТОРГ" до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, оформлене протоколом від 05.07.2019 № 214/2019. Зобов`язати Головне управління ДПС у Сумській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬТА ТОРГ" з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді І.С. Чалий В.В. Зеленський Повний текст постанови складено 10.02.2020 року