Постанова 4850 № 200/10226/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2020 року справа №200/10226/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Блохіна А.А., Міронової Г.М., секретар судового засідання - Кобець О.А., за участю позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Моцика С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року в справі № 200/10226/19-а (головуючий І інстанції Олішевська В.В., повний текст судового рішення складено та підписано 15 листопада 2019 року в м. Слов`янськ) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 22.07.2019 № Ф-4342-44 на загальну суму 7371,54 грн,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС, податковий орган), в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу від 22.07.2019 № Ф-4342-44. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05 серпня 2019 року ОСОБА_1 отримана вимога про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС від 22 липня 2019 року № Ф-4342-44 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 7371,54 грн. Позивач вважає вимогу про сплату боргу протиправною та такою, що прийнята з порушенням вимог частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки він як інвалід ІІІ групи та як особа, яка отримує пенсію по інвалідності, є звільненим від сплати за себе єдиного внеску. Крім того, позивач вказує на те, що він зареєстрований як фізична особа-підприємець, але на підставі відомостей інформаційної системи органів доходів і зборів обліковується у податковому органі як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Саме через цю ознаку відповідач намагається зобов`язати ОСОБА_1 додатково сплатити податки, встановлені законодавством для осіб, які перебувають на обліку контролюючих органах як особи, які проводять професійну діяльність (а.с. 3-9). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправною та скасовано спірну вимогу податкового органу. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що станом на момент ухвалення рішення судом першої інстанції на підставі положень Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до індивідуальної картки платника податків ОСОБА_1 внесено коригування в частині виключення суми боргу в розмірі 7371,54 грн за платежем єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Підставою внесення коригувань слугувало те, що позивач не надавав заяви про взяття на облік як особи, яка займається незалежною професійною діяльністю, тобто не є платником єдиного внеску (а.с. 135-136). Представник позивача та позивач проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач до суду апеляційної інстанції не прибув був належним чином повідомлений про дату, час ти місце судового засідання. У наданому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу податкового органу позивач та його представник окрім незгоди із доводами відповідача зазначили, що ця скарга не відповідає вимогам законодавства і відповідною ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду має бути залишена без руху з наданням апелянту строку для усунення недоліків шляхом доплати судового збору до розміру, встановленого Законом України «Про судовий збір». У зв`язку із викладеним позивач та його представник заявили клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення цього клопотання з огляду на наступне. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 19 грудня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року було залишено без руху через несплату судового збору. Визначаючи розмір належного до сплати судового збору суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом позову є визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу в розмірі 7371,54 грн. Оскільки підставою скасування рішення суб`єкта владних повноважень є його протиправність, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для розділення предмету позову на дві похідні вимоги, одна за яких носить майновий характер, інша - немайновий. Зважаючи на вплив оскаржуваної податкової вимоги на майновий стан позивача, суд дійшов висновку, що під час визначення належного до сплати судового збору необхідно застосовувати ставки, встановлені Законом України «Про судовий збір» для подання до адміністративного суду позову майнового характеру фізичною особою-підприємцем. Таким чином, керуючись п.п. 1 п. 3 та п. 3.2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а також враховуючи, що 1 відсоток ціни позову є меншим за мінімально встановлену ставку судового збору, суд встановив, що під час звернення з апеляційною скаргою на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року податковий орган повинен сплатити судовий збір в розмірі: 1921,00 грн * 0,4 * 1,5 = 1152,60 грн. 08 січня 2020 року засобами електронного зв`язку на адресу суду надійшло платіжне доручення № 581 від 03.12.2019, яким підтверджено, що податковий орган 04.12.2019 сплатив на зазначені в ухвалі від 19 грудня 2019 року реквізити судовий збір в розмірі 1921,00 грн. тобто, апелянтом переплачено судовий збір Отже, ОСОБА_1 та його представник безпідставно посилаються на те, що податковим органом судовий збір сплачено не в повному обсязі. Також від позивача та його представника надійшло клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні з підстав, аналогічних наведеним у відзиві. Окрім цього, у клопотання зазначено, що судом не вирішено питання про надання податковому органу можливості привести апеляційну скаргу у відповідність нормам чинного законодавства через упередженість суду. Колегія суддів спростовує такі доводи та вважає за необхідне зазначити наступне. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, у відповідності до положень ст. 322 КАС України, зазначаються в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції. Тобто, судом не допущено порушень норм чинного процесуального законодавства, які б свідчили, зокрема, про його упередженість. Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне. Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 11 квітня 2017 року за № 22700000000019949, включений до ЄДРПОУ за № 2715004934 та перебуває на обліку ГУ ДФС (Краматорське управління) (а.с. 15). Позивач є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом від 28.02.2017 № 4794, виданим Радою адвокатів Донецької області. ОСОБА_1 з 11 квітня 2017 року перебуває на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку ІІІ групи оподаткування, що підтверджується витягом від 12.04.2017 № 1705153400708 з реєстру платників єдиного податку (а.с. 42). Позивач є особою з інвалідністю третьої групи (інвалід війни), яка встановлена на термін з 18.07.2017 по 31.01.2020 і отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 41). 22 травня 2017 року позивач заявою повідомив начальника ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС Санжуру Л.І . про те, що він є інвалідом, отримує відповідно до закону пенсію та відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» просив звільнити його від сплати за себе єдиного внеску (а.с. 44). 18 липня 2017 року ОСОБА_1 повторно направив до начальника ДПІ у м. Краматорську ГУДФС Санжури Л.І . заяву про звільнення від сплати єдиного внеску, у зв`язку з не розглядом заяви від 22.05.2017 по суті (а.с. 45). Листом від 25.07.2017 № 14782/10/05-99-13-12 ГУ ДФС повідомило позивача про те, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 як інвалід ІІІ групи, який отримує пенсію по інвалідності, звільняється від сплати за себе єдиного внеску з 09.06.2017 (а.с. 46). Судом встановлено, що позивач подавав до ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за періоди з ІІ півріччя 2017 року по третій квартал 2019 року з нульовими показниками (а.с. 74-83). Згідно з обліковими даними з інформаційної системи органів доходів і зборів встановлено, що за позивачем станом на 30.06.2019 обліковується борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (а.с. 56, 58). 22 липня 2019 року податковим органом сформовано вимогу № Ф-4342-44 про сплату ОСОБА_1 заборгованості (недоїмки) з єдиного соціального внеску в сумі 7371,54 грн. Вважаючи протиправними дії ГУ ДФС, які слугували підставою винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 22.07.2019, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свого порушеного права. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. За приписами ч. 4 та ч. 5 ст. 4 Закону 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Пунктом 2 та 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць та для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція № 449), п. 6 розділу 4 якої регламентовано, що платники сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Відповідно до абз. 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. При цьому, у силу приписів норми п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону 2464-VI у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. Положеннями ч. 11 ст. 9, ч. 10 і 11 ст. 25 Закону № 2464-VІ визначено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Згідно з п. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу). За приписами ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. Матеріалами справи підтверджено, що позивач є особою з інвалідністю 3 групи, отримує пенсію по інвалідності та в силу ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI звільнений від сплати єдиного внеску за себе. Відсутність у ОСОБА_1 обов`язку щодо сплати єдиного внеску підтверджується також податковим органом, який за текстом апеляційної скарги вказує на те, що обчислений станом на 22.07.2019 борг позивача за платежем єдиний внесок відкореговано 08.08.2019, у зв`язку із чим заборгованість у розмірі 7371,54 грн виключено в повному обсязі. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що пунктом 6 розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо: сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі; орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження - з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки); вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили; борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону, в порядку, визначеному пунктами 9 - 11 цього розділу, - у день прийняття органом доходів і зборів рішення про списання боргу (недоїмки) відповідно до частини сьомої статті 25 Закону; є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі, - у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства. За таких обставин, враховуючи позицію податкового органу, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для задоволення доводів апеляційної скарги з огляду на те, що правомірність дій ГУ ДФС судом оцінюється станом на момент формування спірної вимоги, тому самостійне коригування відомостей інтегрованої картки платника податків не є відкликанням вимоги в розумінні п. 6 розділу VI Інструкції №

449. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статями 139, 291, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року в справі № 200/10226/19-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року в справі № 200/10226/19-а - залишити без змін. Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 05 лютого 2020 року. Повний текст судового рішення складено та підписано 10 лютого 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів М. Г. Сухарьок А. А. Блохін Г. М. Міронова