Постанова 4875 № 917/725/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "04" лютого 2020 р. Справа № 917/725/19 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М. за участю секретаря судового засідання Черкас В.М., за участю представників: позивача - Строгов Ю.Д. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 28.03.2003 № 359) відповідача - Гриценко Ю.В. за довіреністю від 03.01.2020 №4/62-20 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Шинкаренка Миколи Федоровича, м. Миргород (вх.№ 3806) на рішення господарського суду Полтавської області від 06.11.2019 у справі №917/725/19, ухвалене суддею Погрібною С.В. в приміщенні господарського суду Полтавської області 06.11.2019 о 09:21 (повний текст рішення складено та підписано 18.11.2019), за позовом Фізичної особи - підприємця Шинкаренка Миколи Федоровича, м. Миргород, до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава, про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі ВСТАНОВИЛА: Рішенням господарського суду Полтавської області від 06.11.2019 відмовлено у задоволенні позовних вимог. Фізична особа - підприємець Шинкаренко Микола Федорович з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 06.11.2019 у справі №917/725/19 та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позов та визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 11.12.2007 на земельну ділянку загальною площею 65,1990 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами 5323189200:00:009:0220, 5323189200:00:009:0221, 5323189200:00:009:0222 зареєстрованого у Миргородському районному відділі Полтавської регіональної філії Державного підприємства "Цент державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах" 24.12.2007 за №040154500147 на умовах додаткової угоди про поновлення та внесення змін до договору оренди землі від 11.12.2007 у редакції позивача. В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що місцевий господарський суд залишив поза увагою положення частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», на яку посилався позивач у поданій до суду заяві про зміну предмету позову, що свідчить про порушення судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вимог ч.ч. 1-5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України. Також апелянт зазначає, що жодних заперечень щодо поновлення спірного договору оренди землі відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» від відповідача після закінчення терміну дії даного договору не надходило. У судовому засіданні 16.01.2020 оголошено перерву до 04.02.2020. Електронною поштою надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, тому задоволенню не підлягає. Східним апеляційним господарським судом складено акт від 31.01.2020 №13-35/36 про те, що вищезазначений відзив не засвідчений електронним цифровим підписом, отже, не оформлений у встановленому порядку (п. 1.5.4. Інструкції з діловодства в господарських судах). Таким чином, підстави для розгляду даного відзиву відсутні. Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. 967 від 03.02.2020), в якому відповідач зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, тому задоволенню не підлягає. Від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. 1039 від 04.02.2020), в якому зазначено про те, що відзив відповідача є необґрунтованим, просить задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасувати. У відповідності до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Колегія суддів не розглядає відзив відповідача та відповідь на відзив позивача, з огляду на те, що сторонами пропущений строк надання відзивів та заперечень, встановлений ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2019. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що до відзиву на апеляційну скаргу додані додаткові докази, які не були подані до суду першої інстанції та не були предметом розгляду у суді першої інстанції, без клопотання про залучення їх до матеріалів справи та без доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 269 ГПК України). При цьому, приписами ч. 3 вказаної статті визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції зазначає, що скаржник, подаючи до суду відзив на апеляційну скаргу та долучаючи до них нові докази, не вказав про обставини, винятковий випадок неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Клопотання про поновлення строку для подачі таких доказів скаржником також не заявлялося. За приписами ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. За таких обставин, суд апеляційної інстанції, враховуючи те, що скаржником подано нові докази без обґрунтування неможливість їх подання у визначений законом строк з причин, що не залежали від нього, не приймає нові докази до розгляду, та ухвалив розгляд справи здійснювати за наявними в матеріалах справи доказами, про що було постановлено відповідну ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання. У судовому засіданні 04.02.2020 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення господарського суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов у повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини. 11.12.2007 між Миргородською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Приватним підприємцем Шинкаренко Людмилою Володимирівною (орендар) укладено договір оренди землі. Відповідно до даного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель запасу сільської ради, яка знаходиться на території Шахворостівської сільської ради. Згідно з п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 65,2 га. Договір оренди землі зареєстровано у Миргородському районному відділі Полтавської Регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.12.2007 за № 040754500147. Земельна ділянка передана орендареві 11.12.2007 згідно з актом прийому - передачі земельної ділянки (а.с. 23). Відповідно до п. 8 Договору договір укладено строком на 10 років починаючи з дати його реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за шістдесят днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Фізична особа-підприємець Шинкаренко Микола Федорович є спадкоємцем померлої ОСОБА_1 , яка була орендарем земельної ділянки площею 65,2 га. На виконання пункту 8 договору оренди землі Фізична особа-підприємець Шинкаренко Микола Федорович звернувся 19.10.2017 з клопотанням про поновлення договору оренди земельної ділянки до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в якому висловив намір поновити (продовжити) дію договору оренди на вищезазначену земельну ділянку терміном на 40 років з орендною платою 12%, до якого залучив: копію договору оренди землі, копію акту прийому-передачі об`єкта оренди, копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, виписку з ЄДРП про реєстраційний номер облікової картки платника податків, копію паспорту, копію ідентифікаційного коду (а.с. 24). Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області зареєстровано наведене клопотання 19.10.2017 за вх. №Ш-24186/0/5-17. Тобто клопотання про поновлення договору подане за 65 днів до закінчення строку дії договору, як вимагає договір та законодавства. 27.10.2017 Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області листом надало відповідь за № 14665/6-17, в якій наголошено, що Головне управління Держгеокадастру в порядку статті 93 Земельного кодексу України, пропонує термін дії договору 7 років. Крім того, звертає увагу, що згідно пункту 40 договору оренди землі від 11.12.2007 право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи-орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду, переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем. Запропоновано врахувати вищевикладене та вжити відповідних заходів. 18.01.2018 Шинкаренко М.Ф. звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права оренди земельної ділянки в порядку спадкування. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23.03.2018 по справі № 541/150/18 визнано за Шинкаренком Миколою Федоровичем право оренди земельної ділянки площею 65,2 га. ріллі, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Шахворостівської сільської ради Миргородського району Полтавської області згідно Договору оренди землі від 11.12.2007, зареєстрованого у Миргородському райвідділі Полтавської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 24.12.2007 №040754500147 від 24.12.2001 року № 040151500147, в порядку успадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк дії вищезазначеного договору оренди землі - до 24.12.2017 (а.с. 26-28). Позивач ФОП Шинкаренко М.Ф., як правонаступник права оренди за договором оренди землі від 11.12.2007 з листом-повідомлення повторно звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області повідомляючи, що ним повністю прийняті запропоновані умови, а саме розмір орендної плати 12 відсотків від нормативно-грошової оцінки с терміном дії договору 7 років та повторно, просив поновити Договір оренди землі від 11.12.2007 надавши повний пакет документів, а саме: проект додаткової угоди до Договору оренди з врахуванням запропонованих відповідачем умов, копію Договору оренди землі від 11.12.2007 зі всіма додатками до нього, витяг з Державного земельного кадастру на земельні ділянки загальною площею 65,2 га, а саме: 41,9100 га. кадастровий номер 532328200:00:009:0220, 19,7400 га. кадастровий номер 532328200:00:009:0221, 3,5490 га кадастровий номер 532328200:00:009:0222, агрохімічні паспорта поля на кожну з земельних ділянок додаються в оригіналі (а.с. 29). Дата повторного листа-повідомлення про поновлення договору оренди не зазначена, однак, у позовній заяві позивачем зауважено, що повторно до Головного управління Держгеокадастру звернувся у серпні 2018 року. 03.08.2018 № 6509/0/26-18 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області направив лист на адресу Шинкаренко М.Ф. з повідомленням, що розглянуто заяву стосовно укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 11.12.2007, та повідомлено позивача, що законодавством передбачена передача земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва для громадян та юридичних осіб через проведення земельних торгів у порядку статті 134 Земельного кодексу України, а тому Головним управлінням не вбачається правових підстав для задоволення питання порушеного у заяві (а.с. 33). 17.08.2018 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області було складено повідомлення №655-ДК/0291/04/01/-18 про виклик Шинкаренка М.Ф. для надання пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства. Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 22.08.2018 № 655-ДК/0894/АП/09/01/-18 встановлено, що рішення щодо поновлення договору оренди землі від 11.12.2007, укладеного між Миргородською РДА та ПП Шинкаренко Л.В. не приймалися. Додаткові угоди до вищевказаного договору оренди землі між Шинкаренко М.Ф . та ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не укладалися. Документи, що посвідчують право користування (оренду) та державну реєстрацію речового права на земельні ділянки, з кадастровими номерами 5323289200:00:009:0220 площею 41,9100 га. ріллі, 5323289200:00:009:0221 площею 19,7400 га. ріллі та 5323289200:00:009:0222 площею 3,5490 га. ріллі загальна площа земельних ділянок 65,1990 га. ріллі у Шинкаренка М.Ф. - відсутні. Отже, зазначені земельні ділянки самовільно зайняті та самовільно використовуються ПП Шинкаренко М.Ф. шляхом посіву сільськогосподарських культур - сої та соняшника, чим порушено вимоги статті 125 Земельного Кодексу України (а.с. 35-36). У зв`язку з порушенням земельного законодавства було складено протокол про адміністративне правопорушення від 22.08.2018 №655-ДК/0361П/07/01/-18 (а.с. 38-40), винесено припис усунути порушення вимог земельного законодавства в термін до 20.09.2018 (а.с. 41-42). ПП Шинкаренка М.В. було повідомлено про необхідність здійснити добровільне відшкодування шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття спірних земельних ділянок в сумі 104 539,04 грн (а.с. 43-44). Постановою про закриття справи від 29.08.2018 р. № 655-ДК/0379По/08/01/-18 справу про адміністративне правопорушення, яке вчинив громадянин Шинкаренко Микола Федорович - закрито (а.с. 47-49). 07.09.2018 згідно з платіжним дорученням № 204 позивачем було сплачено кошти в сумі 104 539,04 грн за шкоду від Шинкаренко М.Ф. (а.с. 50). У вересні 2018 року, Шинкаренко М.Ф. в черговий раз звернувся до відповідача, стосовно укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 11.12.2007, укладеного з Миргородською районною державною адміністрацією, який зареєстровано в Миргородському райвідділі Полтавської і регіональної філії «ЦДЗК» від 24.12.2007 року за № 040754500147 щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 65,2 га. ріллі на території Шахворостівської сільської ради Миргородського району Полтавської області, терміном оренди земельних ділянок 7 років та орендною платою 12% від нормативної грошової оцінки. Листом від 12.09.2018 № 7487/0/26-18 Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повідомив, що стосовно викладеного питання було надано лист-відповідь від 03.08.2018 року № 6509/0/26-18 (а.с. 51). Позивач вважає, що ним було вжито всіх необхідних та можливих заходів для поновлення договору оренди землі, в той же час відповідач безпідставно ігнорує процедуру поновлення договору. Дійшовши згоди щодо зміни умов договору оренди земельної ділянки в частині дії договору на 7 років та орендної плати 12% від нормативної грошової оцінки ГУ Держгеокадастру у Полтавській області у подальшому ухиляється від укладення додаткової угоди щодо продовження дії договору оренди земельної ділянки на нових погоджених умовах. У зв`язку з викладеним у травні 2019 ФОП Шинкаренко М.Ф., вважаючи свої права порушеними, звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій, посилаючись на ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», просить визнати поновленим договір оренди землі від 11.12.2007 на земельну ділянку загальною площею 65,1990 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номерами 5323289200:00:009:0220, 5323289200:00:009:0221, 5323289200:00:009:0222 в редакції позивача. У липні 2019 позивачем подано заяву про зміну предмету позову, в якій просить визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 11.12.2007 на земельну ділянку загальною площею 65,1990 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номерами 5323289200:00:009:0220, 5323289200:00:009:0221, 5323289200:00:009:0222 в редакції позивача на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». В обґрунтування зміни предмету позову зазначає, що позивач досі користується земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди, а відповідач протягом одного місяця після закінчення дії договору не надсилав позивачеві лист-повідомлення про заперечення щодо поновлення спірного договору оренди земельної ділянки згідно з ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Ухвалою господарського суду Полтавської області від 09.07.2019 подану заяву прийнято та задоволено. 06.11.2019 ухвалено рішенням господарським судом Полтавської області, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що Шинкаренко Миколою Федоровичем не було належним чином дотримано процедуру реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі від 11.12.2007, яка передбачена частинами 1-3 статті 33 Закону України «Про оренду землі». Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з огляду на наступне. Спеціальним законом, що регулює питання оренди землі, є Закон України «Про оренду землі», яким встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки. Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України). За змістом статті 792 Цивільного кодексу України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі». Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі. Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. За змістом статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. За вимогами статті 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом. За приписами статті Цивільного кодексу України правочин, який підлягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Тобто, в даному випадку перебіг строку дії договору розпочався після його реєстрації та закінчувався 24.12.2017. Відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Пунктом 8 Договору оренди землі від 11.12.2007 передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. Це положення договору узгоджується із загальною нормою частини першої статті 777 Цивільного кодексу України та статтею 33 Закону України «Про оренду землі». Так, у частині першій статті 777 Цивільного кодексу України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права. Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1-5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми). Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору). У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті. У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто, договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді. Таку правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17, від 28.05.2019 у справі № 910/21517/17. На момент подання позову до суду, тобто після закінчення терміну дії договору оренди землі від 11.12.2007 ФОП Шинкаренко М.Ф. продовжував користуватися земельною ділянкою та сплачував всі орендні платежі. У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону, необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону, і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті. Як вбачається до заяви про зміну предмету позову, яка прийнята та задоволена господарським судом Полтавської області, доданий проект додаткової угоди про поновлення та внесення змін договору оренди землі від 11.12.2007. Відповідно до п. 8 проекту додаткової угоди договір укладено строком на 7 років. Згідно з п. 8 договору оренди землі від 11.12.2007 договір укладено на 10 років починаючи з дати його реєстрації. Пунктом 9 проекту додаткової угоди передбачено, що оренда плата вносить орендарем у грошовій формі в розмірі 236937,86 гривень в рік, що становить 12% від нормативної грошової оцінки 1 гектара ріллі по області, визначеної за матеріалами нормативно-грошової оцінки земель 1995-1997 років з урахуванням індексації такої оцінки станом на 01.01.2018 на коефіцієнт 4,7964 та коефіцієнта для ріллі 1,756. Пунктом 9 договору оренди землі від 11.12.2007 встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі відповідно до протоколу конкурсної комісії - 200 грн за 1 га угідь, тобто 13040 грн. У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону, необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. З огляду на вищенаведене, проектом додаткової угоди викладено договір оренди землі у повністю новій редакції, а отже, були змінені умови договору оренди. Тому, вимога позивача про поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства та не підлягає задоволенню. Крім того, колегія суддів зазначає, що листами від 03.08.2018 №6509/0/26-18 та від 12.09.2018 №7487/0/26-18 Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повідомило позивача, що не вбачає правових підстав для задоволення питання порушеного у поданій заяві позивача. Також, як зазначалось вище, Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Полтавській області складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки, яким встановлено, що земельні ділянки самовільно зайняті та самовільно використовуються ПП Шинкаренко М.Ф. шляхом посіву сільськогосподарських культур - сої та соняшника, чим порушено вимоги статті 125 Земельного Кодексу України (а.с. 35-36). У зв`язку з порушенням земельного законодавства було складено протокол про адміністративне правопорушення від 22.08.2018 №655-ДК/0361П/07/01/-18 (а.с. 38-40), винесено припис щодо усунення порушення вимог земельного законодавства в термін до 20.09.2018 (а.с. 41-42). З вищенаведеного вбачається заперечення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо поновлення договору оренди землі від 11.12.2007. Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про недотримання позивачем вимог ч. 1-3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» з огляду на наступне. Відповідно до приписів частин 1-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення. Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Приписи статей 319, 626 Цивільного кодексу України свідчать про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. Як вже було зазначено, на виконання пункту 8 договору оренди землі Фізична особа-підприємець Шинкаренко Микола Федорович звернувся з клопотанням про поновлення договору оренди земельної ділянки до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в якому висловив намір поновити (продовжити) дію договору оренди на вищезазначену земельну ділянку терміном на 40 років з орендною платою 12%, до якого залучив: копію договору оренди землі, копію акту прийому-передачі об`єкта оренди, копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, виписку з ЄДРП про реєстраційний номер облікової картки платника податків, копію паспорту, копію ідентифікаційного коду (а.с. 24). Однак до вказаної заяви позивач в порушення вимог частини 1-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» не надав проекту додаткової угоди. Також колегія суддів зазначає, що коли позивач повторно звернувся з клопотанням про поновлення договору у серпні 2018 року, строк на поновлення договору на підставі ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» сплив. Таким чином, в даному випадку з боку орендаря були порушені вимоги частин 1-5 статті 33 Закону України «Про оренди землі», тому підстави для поновлення дії договору оренди землі в порядку використання орендарем переважного права на укладання договору оренди - відсутні. Крім того, колегія суддів зазначає, що сплата позивачем орендних платежів та фактичне користування спірною земельною ділянкою без дотримання інших умов, передбачених статтею 33 Закону України «Про оренду землі», також не можуть бути підставами для поновлення спірного Договору. З огляду на викладене, судова колегія вважає рішення господарського суду першої інстанції обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства. Згідно з положеннями частин 1, 3 статті 74, статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог і є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону. Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Матеріали справи свідчать про те, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване, надав вірну юридичну оцінку обставинам справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку та не приймаються судовою колегією апеляційної інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця Шинкаренка Миколи Федоровича не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 06.11.2019 у справі №917/725/19 слід залишити без змін. Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 129, 282 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись статтями 253, 254, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Шинкаренка Миколи Федоровича залишити без задоволення. Рішення господарського суду Полтавської області від 06.11.2019 у справі №917/725/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України. Повний текст постанови складений 10.02.2020. Головуючий суддя В.В. Лакіза Суддя Л.І. Бородіна Суддя Л.М. Здоровко