Постанова 4875 № 917/737/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "03" лютого 2020 р. Справа № 917/737/19 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Дучал Н.М., суддя Гетьман Р.А. , суддя Склярук О.І. секретар судового засідання Рудик Т.С. за участю представників сторін: від позивача : Марченко П.А., ордер, адвокат від відповідача : не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ветеринарні технології", м. Полтава (вх.№3373 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 26.09.2019р., повний текст складено 30.09.2019р. (суддя Іванко Л.А.), у справі №917/737/19 за позовом Фірми "INDUSTRIAL VETERINARIA, S.A." (INVESA), м.Барселона, Іспанія до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ветеринарні технології", м. Полтава про стягнення 1 970 777,73 грн., ВСТАНОВИВ: Фірма "INDUSTRIAL VETERINARIA, S.A." (INVESA), м. Барселона, Іспанія звернулася до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ветеринарні технології", м. Полтава про стягнення суми боргу за контрактом № 1/UVT від 15.12.2017 р. в розмірі 1 932 912,07 грн., що складається з: 1 110 416,54 грн. - сума основного боргу за контрактом, 144 861,62 грн. - розмір збитків від інфляції, 53 109,95 грн. - 3% річних від суми боргу, 624 523,96 грн. - пеня. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за Контрактом № 1/UVT від 15.12.2017р. в частині повної та своєчасної оплати товару, отриманого від позивача. Заявою ( вх. №6983 від 08.07.2019) позивач збільшив розмір позовних вимог, просив стягнути з відповідача суму боргу за контрактом №1/UVT від 15.12.2017 року в розмірі 1 970 777,73 грн., що складається з: 1 117 974,18 грн. - суми основного боргу за контрактом, 166 155,51 грн. - розміру збитків від інфляції, 59 076,92 грн. - 3% річних та 627 571,12грн. - пені, яку ухвалою господарського суду Полтавської області від 09.07.2019 р. у справі №917/737/19 прийнято до розгляду. Під час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідачем здійснено часткове погашення боргу за контрактом в розмірі 1284,60 Євро, згідно платіжного доручення, операційний номер: 46.715.855 від 17.07.2019 року, що в гривневому еквіваленті, станом на 17.07.2019р., становить 37 279,09грн. Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.09.2019 р. у справі №917/737/19 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ветеринарні технології" (36010, м. Полтава, вул. Квітки Цісик, буд. 15, ідент. код 34466323) на користь Фірми "INDUSTRIAL VETERINARIA, S.A." (INVESA) (08950, Іспанія, м.Барселона, вул. Есмеральда, буд. 19а) 1 080 695,09 грн. основного боргу, 59 076,92 грн. - 3% річних, 351 856,44 грн. пені, 147 490,72 грн. інфляційних, 24 586,79 грн. витрат по сплаті судового збору. Закрито провадження у справі в частині стягнення 37 279,09 грн. основного боргу. В іншій частині у позові відмовлено. Суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог в задоволеній частині позову. Щодо сплаченої відповідачем в межах розгляду справи частини основного боргу в сумі 1284,60 Євро, що в гривневому еквіваленті становить 37 279,09 грн., суд закрив провадження у справі у зв`язку з відсутністю між сторонами предмету спору. Судом зазначено про недотримання позивачем при нарахуванні пені на прострочену суму боргу вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, щодо обмеження нарахування пені шестимісячним строком. Здійснивши перерахунок пені у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, суд дійшов висновку, що за вказаний період сума пені, що підлягає стягненню становить 351 856,44 грн. Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські ветеринарні технології" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 26.09.2019 р. у справі №917/737/19; повернути справу № 917/737/19 до суду першої інстанції для повторного розгляду. Апелянт вважає рішення таким, що прийнято при неповному дослідженні доказів, з порушенням норм матеріального права та при недотриманні норм процесуального права. Зазначає, що укладаючи контракт, покладений в підставу позову, директор ТОВ «Українські ветеринарні технології» не мав необхідного обсягу повноважень на його укладення (дефект повноважень), оскільки п.п.12.2.3.,12.2.7 Статуту Товариства передбачено, що директор Товариства укладає від імені Товариства правочини (договори, контракти) у відповідності з планами Товариства та рішеннями загальних зборів у передбаченому цим Статутом порядку; директор Товариства подає загальним зборам на затвердження усі кредитні угоди та правочини, сума яких перевищує 300 000,00грн., що підлягають попередньому затвердженню загальними зборами учасників; загальні збори учасників Товариства не надавали директору згоду на укладення Контракту №1/UVT від 15.12.2017р. з фірмою "INDUSTRIAL VETERINARIA, S.A." (INVESA), крім того, таке питання взагалі не розглядалося. Щодо стягнення 3% річних, апелянт посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019р. у справі №373/2054/16-ц в якій зазначено, що при обрахунку 3% річних за основу береться розмір простроченої суми, визначеної у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. Розрахунок 3% річних проводиться за наступною формулою: розмір боргу, помножується на 3, ділиться на 100 та ділиться на 365 (днів у році). Стосовно нарахування позивачем інфляційних зауважує, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Норми частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях. Разом із тим, у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. В підтвердження зазначеного, апелянт вказує на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017р. у справі №6-284цс17. Посилається також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі №761/12665/14-ц, в якій зауважено, що правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, проте не виключає здійснення платежів в іноземній валюті. Оскільки виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству України, а умови договору передбачали сплату пені в установленому розмірі від суми простроченого платежу, і сторони ці умови не оспорювали, то разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті, на думку апелянта, суд мав право стягнути й пеню в іноземній валюті. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2019 р. сформовано колегію Східного апеляційного господарського суду у складі: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Гетьман Р.А., Склярук О.І. За результатами усунення недоліків, встановлених ухвалою від 11.11.2019 р. про залишення апеляційної скарги без руху, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ветеринарні технології" на рішення господарського суду Полтавської області від 26.09.2019 р. у справі № 917/737/19; встановлено строк для подання Фірмою "INDUSTRIAL VETERINARIA, S.A." (INVESA) відзиву на апеляційну скаргу. Позивач, фірма "INDUSTRIAL VETERINARIA, S.A." (INVESA), проти вимог апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 26.09.2019 р. у справі № 917/737/19 - без змін. Вважає, що твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність повноважень у директора відповідача на укладення Контракту, не відповідають дійсності, оскільки наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 Цивільного кодексу України). Схвалення правочину відповідачем відбулося під час виконання контракту, шляхом прийняття товару за кожною із поставок із підписанням міжнародних товарно-транспортних накладних та проведенням часткових оплат за Контрактом за отриманий товар. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2019р. призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ветеринарні технології" на рішення господарського суду Полтавської області від 26.09.2019 р. у справі № 917/737/19 на 21.01.2020 р. об 11:30 год. У судовому засіданні 21.01.2020року оголошено перерву до 03.02.2020р. о 12:00год. Представник позивача у судових засіданнях заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Відповідач не скористався правом участі представника в судовому засіданні апеляційної інстанції, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Явка представників сторін не визнавалася судом обов`язковою. Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р. Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією Східного апеляційного господарського суду встановлено наступне. 15.12.2017року між Фірмою "INDUSTRIAL VETERINARIA, S.A.", ("INVESA")(далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські ветеринарні технології"(далі - покупець) укладено Контракт № 1/UVT, відповідно до п.1.1 якого, продавець продає, а покупець придбає та оплачує на умовах СІР-Харків ветеринарні препарати (далі - товар) у відповідності з підписаними сторонами специфікаціями і виставленими рахунками в межах цього Контракту, які є невід`ємною частиною Контракту. За умовами п.1.2. Контракту найменування та ціна за одиницю ветеринарних препаратів, які можуть бути поставлені продавцем за цим Контрактом і які можуть бути придбані покупцем вказано сторонами в Додатку №1 до цього Контракту. Цей Додаток №1 є невід`ємною частиною Контракту. Покупець впродовж дії Контракту не має права реалізовувати товар на території України нижче рекомендованих продавцем цін. Рекомендовані ціни узгоджені сторонами у Додатку №2 до цього Контракту. Цей Додаток №2 є невід`ємною частиною Контракту(п.1.4 Контракту). Згідно з п.1.5 Контракту покупець зобов`язався купити і оплатити Товар згідно виставлених продавцем рахунків та підписаних сторонами специфікацій, на суму загального об`єму покупок, згідно цього Контракту, не менше 125 000,00 Євро до 31.03.2018 року. Перелік товарів та ціни на товари, що постачаються визначаються додатками до цього контракту - Специфікаціями. Всі специфікації узгоджуються та підписуються обома сторонами одночасно з підписанням цього контракту та є невід`ємною частиною цього контракту(п. 2.2. Контракту). Положеннями п.3.6 Контракту встановлено, що датою виконання умов поставки партії Товару продавцем покупцю, сторони вважають дату приймання-передачі партії Товару, в кількості згідно конкретної специфікації, здійсненої перевізником під митним контролем на автомобільному транспорті або на спеціалізовані митно- ліцензійні склади у митному терміналі покупця. Поставка товару здійснюється за міжнародними правилами «Інкотермс-2010»(п.3.7. Контракту). Відповідно до п. 4.1. Контракту, покупець зобов`язався оплатити кожну партію Товару по цьому контракту, в повному розмірі, в сумі, вказаній сторонами в кожній конкретній Специфікації, на протязі 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту здійснення продавцем поставки Товару на митний термінал покупця, згідно п.3.6 Контракту. За несвоєчасну оплату кожної конкретної партії товару, з порушенням строків, вказаних сторонами в пункті 4.1. цього Контракту, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь період такого прострочення, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочки(п. 7.1.2. Контракту). Сторони домовилися про застосування до відносин за контрактом українського матеріального та процесуального законодавства (п. 10.2.Контракту). За умовами п.п. 11.1, 11.2 Контракту цей Контракт набуває чинності з дати його підписання сторонами. Строк дії цього Контракту сторони встановили до 31 березня 2018 року, а в частині виконання взятих на себе зобов`язань Контракт діє до повного виконання зобов`язань сторін. Відповідно до Специфікації №1 від 15 грудня 2017р. до Контракту №1/UVT від 15 грудня 2017р., сторони визначили перелік товару, його ціну та умови оплати на партію поставки за цим контрактом. Так, покупець оплачує товар шляхом переказу грошових коштів на рахунок продавця, за дану партію товару, у розмірі 100% впродовж 60 днів з моменту доставки товару на митницю покупця. Загальна вартість поставки визначена у сумі 36 307,00 Євро. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, поставка 1, здійснена на підставі Специфікації №1 від 15.12.2017р. та рахунку (invoice) VFI18/0027 від 30.01.2018р., згідно з якими позивачем передано відповідачу Товар на суму 36 307,00 Євро. Товар за поставкою 1 був доставлений відповідачу 13.02.2018р., згідно міжнародної товаро-транспортної накладної CMR №20180202 від 08.02.2018р. Відповідно до Специфікації №2 від 15 грудня 2017р. до Контракту №1/UVT від 15 грудня 2017р., сторони визначили перелік товару, його ціну та умови оплати на партію поставки за цим контрактом. Покупець оплачує товар шляхом переказу грошових коштів на рахунок продавця, за дану партію товару, у розмірі 100% впродовж 60 днів з моменту доставки товару на митницю покупця. Загальна вартість поставки визначена у сумі 45 393,96 Євро. Поставка 2, здійснена на підставі Специфікації №2 від 15.12.2017р. на суму 45 393,96 Євро та рахунку (invoice) VFI18/0073 від 21.02.2018р. на суму 31 284,60 Євро, згідно яких позивачем передано відповідачу Товар на суму 31 284,60 Євро. Товар за поставкою 2 був доставлений відповідачу 06.03.2018р., згідно міжнародної товаро-транспортної накладної CMR №20180103/3 від 01.03.2018р. Покупцем товар був отриманий та прийнятий, що підтверджується відповідною відміткою та підписом у п.24 міжнародних товарно-транспортних накладних CMR №20180202 від 08.02.2018р., CMR №20180103/3 від 01.03.2018р. Зауважень щодо кількості та якості поставленого товару, покупцем у накладних не зазначено. Покупець оплатив товар частково, перший платіж за поставкою 1 в сумі 10 000,00 Євро здійснено 28.11.2018р. згідно платіжного доручення отриманого, операція номер: 41.642.856; другий платіж за поставкою 1 здійснено в сумі 10 000,00 Євро 20.12.2018р. згідно платіжного доручення отриманого, операція номер: 42.155.447, третій платіж за поставкою 1 в розмірі 10 000,00 Євро здійснено відповідачем 08.03.2019р. згідно платіжного доручення отриманого, операція номер: 43.806.806. Як стверджує позивач, заборгованість відповідача перед позивачем за фактично отримані товари по першій поставці складає 6 307,00 Євро, по другій поставці - 31 284,60 Євро, загальна сума становить 37 591,60 Євро, що за курсом НБУ на дату звернення з позовом 03.05.2019р. (позивач застосовує курс 29,53895400 грн. за 1 Євро) складає 1 110 416,54 грн., що стало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом. На дату звернення до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог 03.07.2019р., позивач застосовує курс 29,74 грн. за 1 Євро, вважаючи еквівалентом простроченого боргу в сумі 37 591,60 Євро - 1 117 974,18 грн. Крім суми основного боргу позивачем, на підставі п.7.1.2 Контракту, нараховано та пред`явлено до стягнення пеню у сумі 627 571,12грн. (розмір пені за поставкою 1 позивачем визначено у сумі 297 744,30 грн. за період з 13.04.2018р. по 12.04.2019р.; розмір пені за поставкою 2 позивачем визначено у сумі 329 821,82грн. за період з 07.05.2018р. по 06.05.2019р.); на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України - 166 155,51грн. збитків від інфляції(за поставкою 1 у сумі 77 115,85грн. за період з квітня 2018р. по травень 2019р.; за поставкою 2 у сумі 89 039,66грн. за період з травня 2018р. по травень 2019р.), 59 076,92грн. 3% річних(за поставкою 1 у сумі 26 730,11грн. за період з 13.04.2018р. по 03.07.2019р.; за поставкою 2 у сумі 32 346,81грн. за період з 07.05.2018р. по 03.07.2019р.). Переглянувши справу, з урахуванням приписів визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, встановивши неправильне застосування судом норм матеріального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області - частковому скасуванню, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності в процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України. Згідно зі ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону. Положеннями статті 366 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом та міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Розділом 10 Контракту № 1/UVT від 15.12.2017 року сторони обумовили порядок врегулювання спорів. У разі виникнення спірних питань при реалізації положень даного контракту, сторони мають право звертатися за захистом своїх інтересів в судові органи України. Звернення до суду здійснюється ініціюючою стороною згідно чинної в Україні підвідомчості і підсудності. До взаємовідносин сторін по даному Контракту застосовується українське матеріальне та процесуальне право(п.п.10.1, 10.2 Контракту). Враховуючи наведене, та місцезнаходження відповідача: м. Полтава, вул.Квітки Цісик, буд.15(згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), відповідно до ст.27 Господарського процесуального кодексу України позивач правомірно звернувся з позовом до господарського суду Полтавської області. Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України). В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 Цивільного кодексу України, за якою зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). За положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов`язковим для виконання сторонами(ст. 629 Цивільного кодексу України). За своєю правовою природою контракт № 1/UVT від 15.12.2017 року є договором поставки, згідно з яким за приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Приписами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. За умовами ч.2 ст.129 Господарського кодексу України іноземні юридичні особи при здійсненні господарської діяльності в Україні мають такий самий статус, як і юридичні особи України, з особливостями, передбаченими цим Кодексом, іншими законами, а також міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України. Наявні в матеріалах справи первинні документи, зокрема, контракт № 1/UVT від 15.12.2017 року; рахунки (invoice) VFI18/0027 від 30.01.2018р., VFI18/0073 від 21.02.2018р.; міжнародні товарно-транспортні накладні CMR №20180202 від 08.02.2018р., CMR №20180103/3 від 01.03.2018р. свідчать про поставку позивачем відповідачу товару на загальну суму 67 591,60 Євро, та його отримання останнім. Відповідач оплату товару здійснив частково, 10 000,00 Євро - 28.11.2018р. згідно платіжного доручення отриманого, операція номер: 41.642.856, 10 000,00 Євро - 20.12.2018р. згідно платіжного доручення отриманого, операція номер: 42.155.447, 10 000,00 Євро - 08.03.2019р. згідно платіжного доручення отриманого, операція номер: 43.806.806. Таким чином, розмір заборгованості за поставлений товар, на час звернення до суду складає 37 591,60 Євро. Колегія суддів зазначає про невірність визначення позивачем, з яким погодився і суд першої інстанції, еквівалента суми основного боргу 37 591,60 Євро на рівні 1 117 974,18грн., застосувавши завищений курс НБУ станом на 03.07.2019р., а саме 29,74грн. за 1 Євро, в той час як станом на 03.07.2019р. офіційний курс НБУ складав 29,584925 грн. за 1 Євро. Таким чином, сума боргу 37 591,60 Євро, станом на 03.07.2019р., в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 1 112 144, 67грн. Як вірно встановлено судом першої інстанції, під час судового провадження відповідачем здійснено оплату за контрактом в розмірі 1 284,60 Євро згідно платіжного доручення отриманого, операційний номер: 46.715.855 від 17.07.2019 року, вказана сума, станом на 17.07.2019, в гривневому еквіваленті становить 37 279,09грн. Враховуючи часткову оплату, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність між сторонами предмету спору в частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 37 279,09 грн. та закрив провадження у справі в цій частині вимог відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. З огляду на наведене, помилковим є висновок суду про стягнення з відповідача боргу у сумі 1 080 695,09грн. Обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 074 865,58грн. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 Цивільного кодексу України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. На підставі п.7.1.2 Контракту, позивачем за порушення зобов`язань по оплаті за отриманий товар нараховано 627 571,12 грн. пені, з них: 297 744,30 грн. - пені за прострочення платежів за 1 поставкою за період з 13.04.2018р. по 12.04.2019р., 329 821,82 грн. - пені за прострочення платежів за поставкою 2 за період з 07.05.2018р. по 06.05.2019р. За умовами ст.546 Цивільного кодексу України неустойка є видом забезпечення виконання зобов`язань. Згідно з приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. За змістом приписів параграфу 2 глави 49 Цивільного кодексу України пеня нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Відповідно до ст.192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно з ч.1 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч.3 ст.533 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня(ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»). Таким чином, максимальний розмір пені пов`язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. Оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті - гривні. Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №916/4692/15. Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. З матеріалів справи вбачається, що п. 7.1.2 Контракту сторонами обумовлено, що за несвоєчасну оплату кожної конкретної партії товару з порушенням строків, вказаних сторонами в пункті 4.1. цього Контракту, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь період такого прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки. Враховуючи зазначене, не звернувши уваги на положення п.7.1.2. Контракту, та не вірно застосувавши положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Фірми "INDUSTRIAL VETERINARIA, S.A." (INVESA) про стягнення пені в межах шестимісячного строку. До того ж, як вбачається з розрахунку, наданого до заяви про збільшення розміру позовних вимог, гривневий еквівалент розміру прострочених платежів для нарахування пені визначено позивачем з застосуванням курсу Євро на дату звернення із заявою про збільшення позовних вимог (03.07.2019р.), що є не вірним. Судова колегія зауважує, що з урахуванням п.4.1 Контракту, початком перебігу строку прострочення оплати за першою поставкою є 14.04.2018р., за другою поставкою 05.05.2018, і саме з цього часу у позивача виникло право на нарахування пені. Кінцевим строком нарахування позивачем зазначено за поставкою 1 - 12.04.2019р.; за поставкою 2 - 06.05.2019р. За умовами ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Колегією суддів здійснено власний розрахунок суми пені та отримано розмір пені за прострочення виконання відповідачем зобов`язань у більшому розмірі ніж заявлений. Проте, з урахуванням положень ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України, задоволенню підлягають вимоги позивача в частині стягнення пені в заявленому ним розмірі, а саме в сумі 627 571,12 грн. Позивачем, на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, нараховано 3% річних у сумі 59 076,92грн. В силу приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У контексті статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України можна зробити висновок, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Оскільки стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Цивільного кодексу України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Передбачене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. У частині другій статті 625 Цивільного кодексу України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. 3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році). Наведене вище узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.01.2019р. у справі №373/2054/16-ц. З дотриманням вказаної позиції Великої Палати Верховного Суду, суд апеляційної інстанції, здійснивши власний перерахунок 3 % річних, з урахуванням заявленого позивачем періоду до 03.07.2019р., дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог в частині 3% річних у сумі 58 681,73грн. Стосовно нарахування позивачем 166 155,51грн. суми збитків від інфляції, колегія суддів зазначає наступне. Переглядаючи справу №917/737/19, апеляційним господарським судом прийнято до уваги та враховано висновки та правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 04.12.2019р. у справі №910/15714/18, від 23.10.2019р. у справі №369/661/15-ц, від 20.02.2019р. у справі №638/4106/16-ц. Так, передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях. Грошове зобов`язання за Контрактом між позивачем та відповідачем виражене в іноземній валюті - Євро, відповідно вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат не можна визнати законними та обґрунтованими з наведених вище підстав. З огляду на вищезазначене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, викладеним в оспорюваному рішенні, та вважає, що заявлені Фірмою "INDUSTRIAL VETERINARIA, S.A." (INVESA) вимоги про стягнення з відповідача 166 155,51грн. втрат від інфляції стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (стаття 277 Господарського процесуального кодексу України). За результатами апеляційного провадження, Східним апеляційним господарським судом встановлено нез`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст.277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення господарського суду Полтавської області від 26.09.2019р. у справі №917/737/19 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ветеринарні технології" на користь Фірми "INDUSTRIAL VETERINARIA, S.A." (INVESA) 5 829,51грн. основного боргу, 147 490,72грн. інфляційних втрат, 395,19грн. 3% річних та в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ветеринарні технології" на користь Фірми "INDUSTRIAL VETERINARIA, S.A." (INVESA) 275 714,68грн. пені, 1 829,97грн. судового збору, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ветеринарні технології" на користь Фірми "INDUSTRIAL VETERINARIA, S.A." (INVESA) 5 829,51грн. основного боргу, 147 490,72грн. інфляційних втрат, 395,19грн. 3% річних та задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ветеринарні технології" на користь Фірми "INDUSTRIAL VETERINARIA, S.A." (INVESA) 275 714,68грн. пені, 1 829,97грн. судового збору. В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 26.09.2019р.(повний текст складено 30.09.2019р.) у справі №917/737/19 підлягає залишенню без змін. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд рішення господарського суду Полтавської області від 26.09.2019р. у справі №917/737/19 покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам. Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ветеринарні технології" на рішення господарського суду Полтавської області від 26.09.2019р. у справі № 917/737/19 задовольнити частково. Рішення господарського суду Полтавської області від 26.09.2019р.(повний текст складено 30.09.2019р.) у справі №917/737/19 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ветеринарні технології" на користь Фірми "INDUSTRIAL VETERINARIA, S.A." (INVESA) 5 829,51грн. основного боргу, 147 490,72грн. інфляційних втрат, 395,19грн. 3% річних; в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ветеринарні технології" на користь Фірми "INDUSTRIAL VETERINARIA, S.A." (INVESA) 275 714,68грн. пені, 1 829,97грн. судового збору. Прийняти нове рішення в цих частинах, яким у задоволенні позовних вимог Фірми "INDUSTRIAL VETERINARIA, S.A." (INVESA) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ветеринарні технології" 5 829,51грн. основного боргу, 147 490,72грн. інфляційних втрат, 395,19грн. 3% річних відмовити; задовольнити позовні вимоги Фірми "INDUSTRIAL VETERINARIA, S.A." (INVESA) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ветеринарні технології" на користь Фірми "INDUSTRIAL VETERINARIA, S.A." (INVESA) 275 714,68грн. пені, 1 829,97грн. витрат по сплаті судового збору за звернення з позовом. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ветеринарні технології"(36010, м. Полтава, вул. Квітки Цісик, буд. 15, код ЄДРПОУ 34466323) на користь Фірми "INDUSTRIAL VETERINARIA, S.A." (INVESA) (08950, Іспанія, м.Барселона, Есплугас Де Лобрагат, вул. Есмеральда, буд.19а) 275 714,68грн. пені, 1 829,97грн. витрат по сплаті судового збору за звернення з позовом. В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 26.09.2019р.(повний текст складено 30.09.2019р.) у справі №917/737/19 залишити без змін. Стягнути з Фірми "INDUSTRIAL VETERINARIA, S.A." (INVESA) (08950, Іспанія, м.Барселона, Есплугас Де Лобрагат, вул. Есмеральда, буд.19а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ветеринарні технології" (36010, м. Полтава, вул. Квітки Цісик, буд. 15, код ЄДРПОУ 34466323) 3 458,60грн. витрат по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою. Господарському суду Полтавської області видати відповідні накази. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 10.02.2020 року. Головуючий суддя Н.М. Дучал Суддя Р.А. Гетьман Суддя О.І. Склярук