Постанова 4870 № 926/1700/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "03" лютого 2020 р. Справа №926/1700/19 м.Львів Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого судді М.І. Хабіб суддів Н.А. Галушко, О.І. Матущака, розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.09.2019,повний текст рішення складено 23.09.2019, у справі №926/1700/19 (суддя Ніколаєв М.І.), за позовом: Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Київ до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дідісі Групп", м. Новоселиця Чернівецької області до відповідача 2: ОСОБА_1 , с. Маршинці Новоселицького району Чернівецької області про: солідарне стягнення 111 421,71грн заборгованості ВСТАНОВИВ: У липні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ТОВ «Дідісі Групп» та ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості в сумі 111 421,71грн, з якої: 99 785,62грн заборгованість за кредитом, 7 238,42грн заборгованість по процентах за користування кредитом, 3 913,93грн пені та 483,74грн заборгованості по комісії за користування кредитом. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 12.12.2017 відповідач1 (ТОВ «Дідісі Групп») подав заяву про відкриття поточного рахунку, якою відповідач1 приєднався до «Умов та Правил надання банківських послуг» (далі - Умови), що розміщені на офіційному сайті АТКБ «Приватбанк», і які разом із вказаною заявою в цілому складають договір банківського обслуговування. На підставі вказаного договору на поточний рахунок відповідача1 № НОМЕР_1 було надано кредитний ліміт в розмірі 200 000,00 грн. Позивач зазначає, що згідно з Умовами розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, які сплачує позичальник 1-го числа кожного місяця. Розмір процентної ставки залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем 1 зобов`язань за договором на його рахунку станом на 29.05.2019 обліковується заборгованість в сумі 111 421,71 грн, з якої: 99 785,62грн заборгованість за кредитом, 7 238,42грн заборгованість по процентах за користування кредитом, 3 913,93грн пеня та 483,74грн заборгованість по комісії за користування кредитом. Позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання відповідачем1 своїх зобов`язань за кредитним договором 31.05.2018 АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 (відповідач 2) уклали договір поруки № P1527758170835168876, відповідно до якого відповідач2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем 1 зобов`язань за відповідним кредитним договором. Позивач посилається на ст.ст. 554, 610 ЦК України та вказує, що відповідачі несуть відповідальність перед АТ КБ "Приватбанк" як солідарні боржники. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 17.09.2019 у справі №926/1700/19 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача 99 785,62грн заборгованості за кредитом та з кожного з відповідачів окремо по 860,19грн судового збору. В задоволенні решти позову відмовлено. Рішення мотивоване ст. ст. 11, 509, 525, 530, 549, 551, 553, 554, 626, 629, 633, 634, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, постановами Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №415/2542/15-ц, від 03.07.2019 у справі №342/180/17. При частковому задоволенні позову в частині стягнення з відповідачів 99 785,62грн заборгованості по кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу1 кредитний ліміт у розмірі 200 000,00грн, який відповідач повернув частково, його заборгованість становить 99 785,62грн. З огляду на укладений з відповідачем 2 договір поруки, суд дійшов висновку про наявність солідарного обов`язку відповідачів погасити кредитну заборгованість перед позивачем. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 7 238,42грн заборгованості по процентах за користування кредитом, 3 913,93грн пені та 483,74грн заборгованості по комісії, суд виходив з правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, та вказав на те, що в заяві відповідача 1 на відкриття рахунку та в анкеті - заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 12.12.2017 не вказаний розмір процентної ставки за користування кредитом, розмір комісії та неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язань; витяг з Умов, розміщений на сайті:://privatbank.ua/terms/, на який позивач посилається як на невід`ємну частину спірного договору, не містить підпису відповідача 1, матеріали справи не містять підтверджень, що відповідач1, підписуючи заяву про приєднання, був ознайомлений саме з Умовами даного Витягу, розумів та погодився з ними, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, їх розміри та порядках нарахування. Суд дійшов висновку, що вказані Умови не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного сторонами 12.12.2017 шляхом підписання заяви, та про відсутність підстав вважати, що сторони в письмовому вигляді обумовили ціну договору, зокрема, у формі сплати процентів за користування кредитом та відповідальність ( пеня, штраф) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Позивач ( АТ КБ «Приватбанк») не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості по відсотках за користування кредитом, оскаржив рішення в цій частині в апеляційному порядку, вказує на його незаконність та просить в цій частині скасувати рішення, прийняти нове, яким позов задоволити. Скаржник посилається на ст. 1054 ЦК України, ст. 49 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та зазначає, що кредитний договір є оплатним, де платою за користування кредитом є сплата відсотків. Вказує, що відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України якщо договором не встановлений розмір процентів, то їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Вважає, що суд безпідставно відмовив у стягненні відсотків за користування кредитом, встановивши надання банком кредиту відповідачу1, який його не повернув, чим допустив порушення принципу платності кредитного договору. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та ухвалено здійснити розгляд справи № 926/1700/19 на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Розглянувши матеріали справи, апеляційні скарги, Західний апеляційний господарський суд встановив наступне. ТОВ «ДІДІСІ ГРУПП» подало заяву від 12.12.2017 на відкриття рахунку та анкету про приєднання до умов та правил банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», відповідно до якої товариство погодилося з Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі - Умови), тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, та приєдналося до них, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування, та взяло на себе зобов`язання виконувати умови договору. Згідно з вказаною заявою ТОВ «Дідісі Груп» відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 , картковий рахунок НОМЕР_3 та один рахунок для соціальних виплат НОМЕР_2(а.с. 24-26, 83-85). До позовної заяви позивач додав витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» (а.с. 26-42), згідно з якими порядок надання кредиту за послугою кредитний ліміт на поточний рахунок регламентований розділом 3.2.1 Умов, а саме: - кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди (підпункт 3.2.1.1.3 пункту 3.2.1.1 Умов); - кредитний ліміт являє собою суму грошових коштів, в межах якої банк здійснює оплату розрахункових документів клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку ( п.3.2.1.1.5 Умов); - клієнт зобов`язується, зокрема, сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом та повернути кредит (підпункт 3.2.1.2.2.1 пункту 3.2.1.2 Умов); -під «непогашенням кредиту» мається на увазі невиконання на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п.п.3.2.1.4.1.4 Умов); - період безперервного користування «кредитним лімітом на поточному рахунку» - не більше 30 днів (п.3.2.1.1.11 Умов); - банк вправі самостійно списувати грошові кошти з рахунку клієнта для погашення заборгованості по кредиту, відсотках за його використання, комісії та пені( п.3.2.1.2.2.8 Умов). 31.05.2018 ПАТ КБ «Приватбанк»(кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) уклали договір поруки № P1527758170835168876 (а.с. 50-51), згідно з пунктом 1.1 якого предметом договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "ДІДІСІ ГРУПП" (боржником) зобов`язань за угодами-приєднання до 1.1.1 розділу 3.2.1 "Кредитний Ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (далі-угода 1). Згідно з пунктом 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за угодою в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів та інших платежів, всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про розміри встановлених кредитних лімітів від 12.06.2019 клієнту ТОВ «Дідісі Групп» встановлювались кредитні ліміти, зокрема, з 01.02.2019 -10 000,00грн; з 05.02.2019 - 100 000,00грн; з 03.04.2019 -10 000,00грн(а.с. 44). Як вбачається з виписок про рух коштів на поточному рахунку клієнта № НОМЕР_1 за період 22.03.2019 по 08.04.2019 та з 22.04.2019 по 29.05.2019 та доданого до позовної заяви розрахунку, відповідач здійснював користування кредитним лімітом, проте не забезпечив на поточному рахунку на 30-й день користування нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня, у зв`язку з чим 22.04.2019 кредит в сумі 99 785,62 грн винесений на прострочку (а.с.45-46,48). Банк стверджує про непогашення кредиту в сумі 99 785,62 грн, винесеного на прострочку, у зв`язку з чим банк заявив його до стягнення , а також заявив до стягнення 7 238,42грн заборгованості по процентах за користування кредитом, 3 913,93грн пені та 483,74грн заборгованості по комісії за користування кредитом. Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Згідно з ч.1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Відповідно до частин 1 та 2 статті 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. За приписами частин 1 та 2 статті 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. Згідно з частинами 1, 2 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Частинами 1, 2 статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Відповідно до частин 1, 2 статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 12.12.2017 відповідач1 подав заяву про відкриття рахунка, на підставі якої банк відкрив відповідачу1 поточний рахунок № НОМЕР_1 , та подав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які, за твердженнями банку, разом із заявою складають договір банківського обслуговування (далі - договір). Як вбачається з матеріалів справи, відповідач користувався наданим йому кредитним лімітом, проте не забезпечив на поточному рахунку на 30-й день користування нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня , у зв`язку з чим 22.04.2019 кредит в сумі 99 785,62 грн винесений на прострочку. Суд першої інстанції задоволив позов частині стягнення 99 785,62 грн заборгованості по кредиту, доказів погашення якої суду не подано. В апеляційній скарзі банк оскаржує рішення суду в частині відмови у стягненні 7238,42грн заборгованості по процентах за користування кредитом. В іншій частині рішення суду не оскаржене. Суд першої інстанції відмовив у стягненні 7238,42грн заборгованості по процентах за користування кредитом, встановивши, що в заяві відповідача 1 на відкриття рахунку та анкеті про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 12.12.2017 не вказаний розмір процентної ставки за користування кредитом, та враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 та постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №916/2755/18 в аналогічних спорах про стягнення заборгованості за договорами приєднання викладена така правова позиція: -оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений; - витяг з Умов, розміщений на сайті:://privatbank.ua/terms/, на який позивач посилається як на невід`ємну частину спірного договору, не містить підтверджень, що саме з Умовами даного Витягу був ознайомлений, розумів та погодився з ними відповідач, підписуючи заяву про приєднання до Договору, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, їх розмірах та порядках нарахування; - без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заяві відповідача на відкриття рахунку, у заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин;. - Умови, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, - в заявках позичальника, які безпосередньо підписані Клієнтом і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору; - визначальним для укладення договору приєднання є встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки. У позовній заяві банк посилається на Умови та вказує на встановлений розмір процентів за користування кредитом. До позовної заяви банк додав витяг з «Умов та правил надання банківських послуг», який містить розмір процентів за користування кредитом, отриманим до 31.01.2015 та отриманим з 01.02.2015, в той час як відповідач 1 подав заяву про відкриття рахунку та анкету про приєднання до Умов 12.12.2017. Витяг з Умов, розміщений на сайті:://privatbank.ua/terms/, на який позивач посилається як на невід`ємну частину спірного договору, не містить підпису відповідача 1, матеріали справи не містять підтверджень, що відповідач1, підписуючи заяву про приєднання, був ознайомлений саме з Умовами даного Витягу, розумів та погодився з ними, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, їх розміри та порядках нарахування. Відтак апеляційний погоджується з висновками суду першої інстанції, що Умови, на які посилається позивач, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного сторонами 12.12.2017 шляхом підписання заяви, та про відсутність підстав вважати, що сторони в письмовому вигляді обумовили ціну договору, зокрема, у формі сплати процентів за користування кредитом, їх розмір та порядок нарахування. Відтак позивачем не доведено заявленої до стягнення суми боргу по процентах. Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про наявність підстав для стягнення заборгованості по процентах за користування кредитними коштами у розмірі облікової ставки Національного банку України, з посиланнями на приписами статті 1048 ЦК України, оскільки позивач не заявляв відповідної позовної вимоги і в суду відсутні підстави для самостійного визначення заборгованості по процентах за користування кредитом на рівні облікової ставки Національного банку України. При цьому, суд зазначає, що скаржник не обмежений правом на звернення до суду з відповідними вимогами (правова

позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 30.09.2019 у справі №916/2755/18). На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду відхиляє як необгрунтовані доводи скаржника, погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд правомірно відмовив у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом. Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення про відмову у задоволенні з позову в частині стягнення 7238,42грн відсотків за користування кредитом з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, на підставі ст.129 ГПК України покладається на скаржника. Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.09.2019 у справі №926/1700/19 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення апеляційним судом покладається на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у строки та в порядку, визначені ст. ст. 288-291 ГПК України.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду. Головуючий суддя М.І. Хабіб Суддя Н.А. Галушко Суддя О.І. Матущак