Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/2184/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/2184/19 пров. № 857/11033/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Довгополова О.М., суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В., з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю., представника позивача Тростянчук Т.В., представника відповідача Порхуна А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, - суддя (судді) в суді першої інстанції Ковальчук В.Д., місце ухвалення рішення м. Луцьк, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Волинської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 04.07.2019 року № UA205110/2019/000591/2. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року позов задоволено. Рішення мотивоване тим, що контролюючим органом не обґрунтовано ціну товару, яка визначена ним внаслідок проведеного коригування митної вартості за резервним методом, оскільки відповідач не довів того, що товар за такою митною вартістю дійсно був увезений до України. Тому з огляду на приписи ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України рішення у спорі належить прийняти на користь позивача, а не владного суб`єкта. За таких обставин суд дійшов висновку, що скільки оскаржене рішення відповідача не ґрунтується на нормах чинного законодавства, його слід визнати протиправним і скасувати. Рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач. Вважає, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з`ясував обставини, що мали значення для вирішення справи і висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що під час здійснення митного контролю та митного оформлення ввезеного ОСОБА_1 на митну територію України легкового автомобіля марки Volkswagen Touran за митною декларацією (МД) № UA205090/2019/081747 у митниці виникли обґрунтовані сумніви у повноті та достовірності відомостей про заявлену митну вартість товарів за результатами опрацювання згенерованих АСАУР ризиків щодо митної вартості задекларованого товару. Зокрема, було встановлено, що в технічному паспорті зазначений власник транспортного засобу -ARVAL SERVICE LEASE, а в рахунку фактурі інша особа UAB ОСОБА_2 . Вказане слугувало підставою для обґрунтованого сумніву митниці щодо впливу третіх осіб на формування числових значень митної вартості, оскільки згідно з ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України митна вартість це ціна товару, що фактично сплачена або підлягає сплаті, а ціна, в свою чергу це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. У зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР декларанту запропоновано надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Однак витребувані документи декларант не подав. Враховуючи наведене, митницею відповідно до положень ст. ст. 55, 57 Митного кодексу України з декларантом проведено консультацію щодо вибору методу визначення митної вартості товару. За результатами здійснення описаних вище процедур митну вартість товару визначено митницею за резервним методом на рівні 11800,00 євро на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС ДФС, та обґрунтовано прийнято оскаржене рішення про коригування митної вартості. На переконання апелянта, митним органом правомірно застосовано вищевказане джерело інформації при винесенні оскаржуваного рішення та використано середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому виклав свої заперечення, вважає вимоги та доводи апеляційної скарги безпідставними, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встанови суд, ОСОБА_1 придбав з аукціону в компанії ЗАТ GELGOTOS TRANSPORTAS (Литва) легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TOURAN, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , 2014 року виготовлення, за ціною 6399,00 євро, що підтверджується попереднім рахунком від 13.06.2019 року №6106055, рахунком-фактурою від 02.07.2019 року серії GA №2019-01625, актом приймання-передачі автомобіля від 03.07.2019 року № 201901625. Оплата за товар проведена в готівковій формі, про що свідчать квитанції про отримання готівки від 19.06.2019 року АА №100019486 та від 03.07.2019 року АА №100019538. 04.07.2019 року ОСОБА_1 через фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 подав до Волинської митниці ДФС для митного оформлення в режимі імпорту вказаного автомобіля МД № UA205090/2019/081747, в графі 42 якої зазначено фактурну вартість автомобіля 6399,00 євро. Митну вартість визначено за основним методом (графа 43) на рівні 188688,21 грн. (графи 12, 45), що еквівалентно 6415,25 євро. З урахуванням цієї митної вартості зроблено відповідні розрахунки митних платежів (графа 47). При цьому, митна вартість на рівні 6415,25 євро розрахована декларантом у такий спосіб: 6399,00 євро ціна продажу автомобіля; 16,25 євро витрати на транспортування до України. Для підтвердження митної вартості декларантом до митної декларації додано такі документи: попередній рахунок від 13.06.2019 року №6106055, рахунок-фактуру від 02.07.2019 року серії GA №2019-01625, експортну декларацію країни відправлення товару від 02.07.2019 року № 19LTKC0100EK124F78, квитанції про отримання готівки від 19.06.2019 року АА № 100019486 та від 03.07.2019 року АА № 100019538, акт приймання-передачі автомобіля від 03.07.2019 року № 201901625, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 01.07.2014 року № 2014СХ97952, свідоцтво про тимчасову реєстрацію транспортного засобу від 02.07.2019 року № 16925040, документ, що підтверджує транспортні витрати (чек про витрати на паливо) від 03.07.2019 року № 2009010130, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 04.07.2019 року № UA205010/2019/231340. Підчас здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості митним органом було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість 6415,25 євро, а згідно рахунку-фактури серії від 02.07.2019 року № GA 2019-01625 митна вартість становить 6399 євро. В технічному паспорті від 01.07.2014 року № 2014СХ97952 в графі С зазначений власник транспортного засобу - ARVAL SERVICE LEASE, а в рахунку фактурі від 02.07.2019 року № GA 2019-01625 вказана інша особа - UAB GELGOTOS TRANSPORTAS. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують митну вартість, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: WVGZZZ1TZEW105624, валюта EUR, вартість - 11800 та згідно наказу ДФС України від 28.11.2018 року № 780 Про забезпечення моніторингу за митним оформленням транспортних засобів, бувших у використанні митний орган направив декларанту позивача повідомлення від 04.07.2019 року, в якому просив надати в 10-денний строк наступні документи: висновки про вартісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; рахунки про здійснення платежів третім особам, чи інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару, так як в технічному паспорті вказаний інший власник; документально підтверджені страхові документи, інші документи, що містять відомості про вартість страхування (чеки, рахунки страхових компаній тощо); та інші додаткові наявні документи, за бажанням декларанта відповідно до ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України. 04.07.2019 року Волинська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205110/2019/000591/2. Підставою для прийняття рішення, як зазначено в останньому, є аргументи аналогічні тим, що були викладені у повідомленні про надання додаткових документів. У зв`язку з тим, що декларант не надав вищезазначених документів, та надіслав лист від 04.07.2019 року щодо неможливості надання таких документів, митну вартість товару 1 визначено за резервним методом згідно зі ст. 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС, відповідно до наказу ДФС від 28.11.2018 року № 780 Про забезпечення моніторингу за митними оформленнями транспортних засобів, бувших у вжитку, та спрацюванням системи ризиків АСАУР. Рівень митної вартості становить 11800,00 євро. Крім того, відповідач оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205110/2019/00591. 05.07.2019 року декларант подав іншу МД № UA205090/2019/082261, за якою імпортований автомобіль випущено у вільний обіг у зв`язку із сплатою митних платежів згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України. Після цього ОСОБА_1 оскаржив в судовому порядку зазначене вище рішення про коригування митної вартості товарів. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскарженого рішення відповідача, зважаючи на таке. Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. На виконання вимог наведених норм декларант надав митному органу наявні у нього документи, що підтверджують задекларовану митну вартість ввезеного позивачем автомобіля і обраний ним метод її визначення, які описано вище. Водночас, як правильно зазначив суд першої інстанції, митниця досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Також колегія суддів зазначає, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору) і обов`язок доведення правильності визначення митної вартості товару за цим методом покладено на декларанта. В свою чергу, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною законодавство пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть вважатися обґрунтованими, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що саме митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Також відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Однак, як встановив суд, відповідач ні в повідомленні про надання додаткових документів, ні в оскарженому рішенні не вказав, які конкретно документи містять розбіжності або які з них не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль. Водночас, такі обставини, на переконання колегії судів, безпосередньо впливають на можливість декларанта надати відповідні документи чи обґрунтовану відповідь з цього питання. Щодо посилання митного органу на розбіжності щодо власника автомобіля в технічному паспорті і в рахунку-фактурі (ARVAL SERVICE LEASE і UAB GELGOTOS TRANSPORTAS відповідно) колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визначення покупця (отримувача) товару чи власника товару не впливає на його митну вартість. Крім того, як правильно заначив суд, продавець товару ОСОБА_2 у п. 4 акта прийому-передачі автомобіля від 03.07.2019 року № 201901625 підтвердив, що треті особи не мають будь-яких прав чи претензій щодо придбаного автомобіля, право керування/транспортування автомобіля не обмежено, автомобіль не знаходиться у заставі, спори щодо прав власності на автомобіль відсутні, в зв`язку з чим у відповідача не було обґрунтованих підстав для витребування від декларанта рахунків про здійснення позивачем платежів третім особам. Також суд першої інстанції правильно вказав про безпідставність посилання митного органу на розбіжності щодо вартості товару, зазначеної у рахунку-фактурі від 02.07.2019 року № GA 2019-01625 та у МД від 04.07.2019 року № UA205090/2019/081747, оскільки позивачем у митній декларації до вартості товару включено також транспортні витрати за доставку автомобіля у вигляді сплати за пальне в сумі 16,25 євро, доданої до митної декларації, та надано чек від 03 липня 2019 року №2009010130 на підтвердження зазначених витрат. Щодо відсутності у позивача висновків про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, суд першої інстанції також правильно зазначив, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товарів не повинні братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, тому не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Крім того, слід зазначити, що оскаржене рішення відповідача не містить ні обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, ні наявну в митного органу інформацію, в тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, ні вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, ні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, з мотивованим посиланням на факти, які вплинули на таке коригування. Щодо визначення митної вартості товару колегія суддів зазначає таке. Як описано вище, позивач визначив митну вартість товару за першим методом, тобто за ціною договору, а відповідач за резервним. Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Згідно з положеннями ст. 55 Митного кодексу України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, а саме, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Враховуючи зміст наведених норм законодавства та дослідивши надані сторонами письмові доказ, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно, їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів Республіки Литва щодо непідтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом UAB Gelgotos Transportas товару або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Щодо визначення митним органом митної вартості товару на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до п. 5 «Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 року № 689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет. Як правильно зазначив суд першої інстанції, наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Як зазначено вище, в оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач вказав, що воно прийняте у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком для підтвердження митної вартості, а документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР. Тобто, відповідач при прийнятті рішення застосував норми п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України. Водночас, митну вартість товару відповідач визначив також за другорядним методом (резервним), застосування якого передбачене ст. 64 Митного кодексу України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Відповідно до п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідно до п. 2.1 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Також відповідно до п. 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити. Однак, як вбачається із змісту оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари та з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію, надану у зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів... валюта EUR, вартість 11800,00». На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Тому суду не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості у такий спосіб та за довільною методикою, без врахування технічного стану транспортного засобу внаслідок ушкоджень автомобіля, що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару. При цьому, як правильно вказав суд першої інстанції, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів детальніше проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення не містить числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товару, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування. А різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Враховуючи описані вище обставини та норми законодавства, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не обґрунтовано ціну товару, яка визначена ним у розмірі 11800,00 євро внаслідок проведеного коригування митної вартості за резервним методом, в зв`язку з чим рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 04.07.2019 року № UA205110/2019/000591/2 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому його слід визнати протиправним та скасувати. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС залишити без задоволення. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року у справі № 140/2184/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим В. В. Святецький Повне судове рішення складено 07.02.2020 року