Постанова 4856 № 240/7387/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/7387/19 Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк М.Ф. Суддя-доповідач: Смілянець Е. С. 30 січня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Охрімчук І.Г. Капустинського М.М. за участю: секретаря судового засідання: Довганюк В.В., позивача: ОСОБА_1 , представника відповідача: Григорчук Н.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу виконавчого комітету Житомирської міської ради на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року (повне судове рішення складене 06.11.2019) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання дій неправомірними, стягнення коштів, В С Т А Н О В И В : в травні 2019 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в Житомирський окружний адміністративний суд з позовом до Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області (відповідача) про визнання неправомірним розпорядження Житомирського міського голови від 15.04.2019 №396 про звільнення з посади, поновлення на посаді та стягнення коштів за вимушений прогул. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 29.10.2019 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що підстави, наведені в оскаржуваному розпорядженні відповідача, та доводи наведені його представником в судовому засіданні щодо підстав для звільнення позивача із займаної посади, не знайшли свого підтвердження та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що 10.04.2019 між позивачем та начальником відділу питань фізичної культури і спорту управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради Малюта В.А. біля приміщення кінотеатру "Жовтень" в м. Житомирі виник конфлікт, в ході якого позивач наніс останньому легкі тілесні ушкодження. По вказаному факту був складений відповідний акт, а 11.04.2019 на ім`я Житомирського міського голови була направлена доповідна записка заступника міського голови з питань виконавчих органів ради щодо наявності в діях позивача порушень вимог статті 28 Конституції України та статей 8 і 11 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування". Вважає, що оскільки чинним законодавством не визначено конкретної форми розпорядження про звільнення особи зі служби в органах місцевого самоврядування, доповідна записка, пояснювальна записка позивача, норми законодавства, порушені позивачем стали правомірною підставою для звільнення позивача із займаної посади. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що безпосередньою причиною зя`сування стосунків послужило втручання начальника відділу питань фізичної культури і спорту управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради ОСОБА_2 Андрійовича у розмову з незнайомим громадянином. Вважає, що ним не порушувалися ні вимоги Конституції України ні вимоги Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування". В судовому засіданні позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 10.04.2019 між позивачем та начальником відділу питань фізичної культури і спорту управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради Малюта В.А. біля приміщення кінотеатру "Жовтень" в м. Житомирі виник конфлікт, в ході якого позивач наніс останньому легкі тілесні ушкодження. По вказаному факту був складений відповідний акт, а 11.04.2019 на ім`я Житомирського міського голови була направлена доповідна записка заступника міського голови з питань виконавчих органів ради щодо наявності в діях позивача порушень вимог статті 28 Конституції України та статей 8 і 11 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування". Така доповідна записка правомірно стала підставою для звільнення Позивача із займаної посади. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі-Закону №2493-III) визначені правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування. Згідно ст.1, ч.1 ст.2 цього Закону №2493-III, служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. Відповідно до вимог ст.7 Закону №2493-III правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України. На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Основними обов`язками посадових осіб місцевого самоврядування, в силу вимог ст.8 Закону №2493-III, є: додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування; додержання прав та свобод людини і громадянина; шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування; недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави. Згідно ч.ч.1-4 ст.11 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», громадяни України, які вперше приймаються на службу в органи місцевого самоврядування (за винятком посад, зазначених в абзаці другому частини першої статті 10 цього Закону), у день прийняття відповідного рішення складають Присягу такого змісту: «Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити громаді та народові України, неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, сприяти втіленню їх у життя, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, сумлінно виконувати свої посадові обов`язки». Посадова особа місцевого самоврядування, яка вперше приймається на службу в органи місцевого самоврядування, вважається такою, що вступила на посаду, з моменту складення Присяги. Присяга вважається складеною, якщо після її зачитування громадянин України скріплює Присягу своїм підписом. Власне, порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої вищевказаною статтею, є однією з підстав припинення служби в органах місцевого самоврядування, передбачених ч.1 ст.20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Приписами ч.1 ст.147-1 КЗпП України визначено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Згідно ч.3 ст.12 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , з 27.04.2005 перебував посаді провідного спеціаліста відділу з питань фізичної культури і спорту управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради, тобто в структурі її виконавчих органів. Відповідно до розпорядження Житомирського міського голови від 15.04.2019р. №396 Позивач звільнений із займаної посади. Як зазначено в дослідженому судом даному оскаржуваному розпорядженні, підставою для такого звільнення стало порушення позивачем вимог статті 28 Конституції України та статей 8 і 11 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", що є грубим порушенням Присяги посадової особи органу місцевого самоврядування. Однак, судом першої інстанції зроблено помилковий висновок, що суть допущених позивачем порушень вказаних вимог Конституції України та Закону № 2493-ІІІ, їх характер, обставини допущених порушень, наявність та ступінь вини відповідача в оскаржуваному розпорядженні не наведено. Для суду першої інстанції були непереконливими пояснення представника відповідача, що таке звільнення позивача зумовлено виключно самим фактом конфлікту позивача з начальником відділу питань фізичної культури і спорту управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради Малюта В.А., що мав місце 10.04.2019. Також суд першої інстанції зазначав, що згідно Реєстру досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню 10.04.2019 за заявою ОСОБА_3 про отримання тілесних ушкоджень були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018060020001521 від 10.04.2019року. 24.04.2019 завершено досудове розслідування і затверджено обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженню відносно ОСОБА_1 за ознаками правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, а саме в заподіянні легких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , що мали місце 10.04.2019 біля приміщення кінотеатру "Жовтень" в місті Житомирі та зумовлені словесним конфліктом. Слід зазначити, що Верховний Суд, неодноразово аналізуючи в своїх рішеннях текст присяги державного службовця (міститься в Законах України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII та від 10 грудня 2015 року № 889-VIII), який є майже аналогічним тексту Присяги посадової особи місцевого самоврядування, дійшов таких правових висновків. З тексту Присяги видно, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання державного службовця. Аналогічний висновок міститься у рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року у справі № 2-рп/2011. За такого правового регулювання порушення Присяги слід розуміти як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Присяга державного службовця передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно. Тобто, порушення Присяги це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них. Отже, звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять. Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування. Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності. В основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що підстави, наведені в оскаржуваному розпорядженні відповідача, та доводи наведені його представником в судовому засіданні щодо підстав для звільнення позивача із займаної посади, не знайшли свого підтвердження та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства з огляду на наступне. Сам факт події, яка мали місце 10.04.2019, проведення органами досудового розслідування і затвердження обвинувального акту у цьому кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 за ознаками правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, а саме в заподіянні легких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , що мали місце 10.04.2019 біля приміщення кінотеатру "Жовтень" в місті Житомирі, підриває довіру до органу місцевого самоврядування як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу, а також свідчать про порушення позивачем Присяги посадової особи органу місцевого самоврядування та унеможливлює подальше виконання позивачем своїх обов`язків. Таким чином, оскаржуване розпорядження Житомирського міського голови від 15.04.2019 №396 про звільнення з посади позивача винесено на підставі вимог чинного законодавства, з урахуванням всіх обставин інциденту, що стався 10.04.2019. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу виконавчого комітету Житомирської міської ради задовольнити повністю. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання дій неправомірними, стягнення коштів скасувати. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 06 лютого 2020 року. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Охрімчук І.Г. Капустинський М.М.