Постанова 4851 № 520/7823/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Сліденко А.В. 30 січня 2020 р.Справа № 520/7823/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді - Мельнікової Л.В., суддів - Калитки О. М. , Рєзнікової С.С. , за участю секретаря судового засідання Білюк Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-будівельна компанія СМП-17» до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної фіскальної служби України про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - Встановила: 09.08.2019 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-будівельна компанія СМП-17» (далі ТОВ «ТБК СМП-17») звернувся до суду з позовом, яким, з урахуванням уточненого позову /а.с. 16-23/, просить: - визнати незаконним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у Харківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Харківській області, далі ГУ ДПС у Харківській області, контролюючий орган) № 1165903/41089766 від 20.05.2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 3 від 02.05.2019 року; - зобов`язати ДФС України зареєструвати в ЄРПН датою направлення податкову накладну № 3 від 02.05.2019 року. Обґрунтовує позивач позовні вимоги тим, що означене рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки не містить посилань на жодну норму чинного законодавства та контролюючий орган не зазначає жодну законну підставу для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної. Заперечуючи проти вимог підприємства, у відзиві адміністративний позов ГУ ДФС у Харківській області вказує, що на вимогу контролюючого органу платник не подав достатніх документів для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, відтак, рішення Комісії ГУ ДФС у Харківській області № 1165903/41089766 від 20.05.2019 року є правомірним, та скасуванню не підлягає. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 року (рішення ухвалено у порядку спрощеного позовного провадження) позовні вимоги ТОВ «ТБК СМП-17» задоволені у спосіб, визначений позивачем. Так, судовим рішенням визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДФС України у Харківській області № 1165903/41089766 від 20.05.2019 року. ДФС України зобов`язана здійснити реєстрацію в ЄРПН виписаної ТОВ «ТБК СМП-17» податкової накладної № 3 від 02.05.2019 року. Висновок суду вмотивований тим, що у ГУ ДПС у Харківській області були відсутні правові підстави для відмови у реєстрації податкової накладної № 3 від 02.05.2019 року, а тому рішення комісії ГУ ДПС у Харківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, прийнято відповідачем необґрунтовано, а відтак є протиправними та підлягає скасуванню. Крім того, суд визначився про необхідність задля належного захисту прав позивача зобов`язати ДФС України зареєструвати спірну податкову накладену в ЄРПН. В апеляційній скарзі відповідач ГУ ДФС у Харківській області, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вимог ТОВ «ТБК СМП-17». Аргументуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач ГУ ДФС у Харківській області зазначає, що позивачем по податковій накладній № 3 від 02.05.2019 року не подано первинних документів, визначених в п. 14 постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2018 року № 117, для підтвердження відсутності наявності ризику за податковими накладними, а отже, рішення Комісії ГУ ДФС у Харківській області від 20.05.2019 року № 1165903/41089766 винесено відповідно до чинного законодавства. А неврахування вказаних обставин свідчить про формальний підхід суду першої інстанції до з`ясування фактичних обставин даної справи, і судове рішення ґрунтується виключно на правовій позиції позивача, без урахування доводів та пояснень, наданих контролюючим органом. У відзиві на апеляційну скаргу позивач фактично наводить аналогічні доводи, що зазначені ним у позові, та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції, - без змін. За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав. Судом установлено, що 03.01.2019 року між позивачем та ПрАТ «ТРЕСТ ЖИТЛОБУД-1» укладено договір № 03/01/19, відповідно до умов якого, Постачальник (позивач) зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, передати у власність Покупцеві товар, визначений у п. 1.2 цього Договору, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити цей товар /а.с. 33-38/. На підставі рахунку на оплату № 31 від 23.04.2019 року за видатковою накладною № 34 від 02.05.2019 року позивачем поставлено ТМЦ на загальну суму 84.602,34 грн. (у тому числі ПДВ 14.100,39 грн), за результатом чого, складено та подано на реєстру в ЄРПН податкову накладну № 3 від 02.05.2019 року /а.с. 24, 26, 27/. Згідно інформації, зазначеної у Квитанції від 13.05.2019 року, направленої позивачу через «Автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів ДФС України, версія 2.3.2.14», реєстрація даної податкової накладної зупинена відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, оскільки ПН відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН /а.с. 95/. 14.05.2019 року позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення № 2 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, яке включало пояснення та первинні документи на підтвердження відповідних господарських операцій між позивачем та ПрАТ «ТРЕСТ ЖИТЛОБУД-1», вказаних у податковій накладній № 3 від 02.05.2019 року /а.с. 28, 48-50/. Комісією ГУ ДФС України у Харківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації 20.05.2019 року прийнято рішення № 1165903/41089766 про відмову в реєстрації податкової накладної від 02.05.2019 року № 2 в ЄРПН /а.с. 29-30/. Підставою для відмови в реєстрації податкової накладної слугувало ненадання платником податку копій документів: договорів, зокрема, зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них. Рішенням Комісії ДФС України від 10.06.2019 року № 30207/41089766/2 скарга ТОВ «ТБК СМП-17» залишена без задоволення, а рішення Комісії ГУ ДФС у Харківській області від 20.05.2019 року № 1165903/41089766 про відмову в реєстрації податкової накладної від 02.05.2019 року № 2 в ЄРПН, - без змін /а.с. 32/. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1 статті 1 ПК України). Згідно з підпунктами «а», «б» п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Відповідно до абз. 1 п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Абзацами 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. За приписами п. 74.2 ст. 74 ПК України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (п. 74.3 ст. 74 ПК України). Згідно з п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Вказана редакція п. 201.16 ст. 201 ПК України змінена на підставі Закону України від 07.12.2017 року № 2245-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» (далі Закон № 2245-VIII). Пунктом 12 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Порядок № 1246) передбачено, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування. Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2245-VIII Кабінету Міністрів України доручено до 01.03.2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. 21.02.2018 року на виконання вимог Закону № 2245-VIII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (втратила чинність 01.02.2020 року), якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок № 117). Згідно з пунктом 5 Порядку № 117 податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. Відповідно до пункту 6 Порядку № 117 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Підпунктами 2, 3, 4 п. 13 Порядку № 117 зазначено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються, зокрема, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Пунктом 14 порядку № 117 визначено перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, який включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Таким чином, колегія суддів зазначає, що законодавець встановив перелік обов`язкової для фіксації в рамках квитанції про зупинення податкової накладеної інформації. Без деталізації такого роду інформації відповідна квитанція не може вважатися належним чином оформленою. Відповідно до пункту 21 Порядку № 117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства. Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, визначена Додатком 2 до Порядку № 117, та передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкреслені. Колегія суддів зазначає, що окремими положеннями Порядку № 117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано ДФС України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України. На час виникнення спірних у цій справі правовідносин критерії ризиковості здійснення операцій були визначені листом Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 року № 959/99-99-07-18 за погодженням з Міністерством фінансів України від 22.03.2018 року. Критерії погоджено за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця. Так, відповідно до пункту 1.6. Критеріїв ризиковості платника податку комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 та абз. 1 п. 49.2 і п. 49.18 ст. 49 ПК України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 та п. 46.2 ст. 46 ПК України; наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником. Як установлено судовим розглядом, контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної від 02.05.2019 № 3 складеної ТОВ «ТБК СМП-17», критеріям ризиковості платника податку, визначених пп. 1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Разом з тим, у квитанції не зазначено конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, не наведено детальний обґрунтований розрахунок, що свідчитиме про відповідність податкової накладної визначеному критерію, у квитанціях зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критеріям ризиковості платника податку, визначеним положеннями Критеріїв ризиковості платника податку, у той час, як чинне законодавство вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію. Наведене є свідченням не відповідності означеного рішення вимозі правової визначеності, оскільки можливість виконання платником податків обов`язку надати документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом переліку цих документів. За правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.04.2019 року у справі № 813/2796/18, від 23.10.2018 року у справі № 822/1817/18, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Визначення фіскальним органом у квитанціях конкретного критерію ризику впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів. Крім того, Критерії ризиковості платників податків існують виключно у вигляді листа ДФС України від 21.03.2018 року № 959/99-99-07-18 «Критерії ризиковості платника податків», не затверджені наказом Державної фіскальної служби України чи Міністерства фінансів України та не зареєстровані в Міністерстві юстиції України. У свою чергу, листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України і не можуть бути підставою для прийняття рішення суб`єктом владних повноважень. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність зупинення реєстрації податкової накладної від 02.05.2019 № 3, складеної ТОВ «ТБК СМП-17» та, як наслідок, протиправності рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації такої податкової накладної в ЄРПН. Крім наведеного, колегія суддів зазначає, що п.п. 19, 20 Порядку № 1246 передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду. За наведених обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ефективним способом захисту прав позивача слугуватиме зобов`язання ДФС України здійснити реєстрацію в ЄРПН податкової накладної від № 3 від 02.05.2019 року, виписаної ТОВ «ТБК СМП-17». Інші доводи апеляційної скарги та заперечення учасників справи на висновки колегії суддів не впливають. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10.02.2010 року). Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року, - без змін. Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова Судді(підпис) (підпис) О.М. Калитка С.С. Рєзнікова Постанова у повному обсязі складена і підписана 07 лютого 2020 року.