Постанова 4856 № 240/8077/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/8077/19 Головуючий у 1-й інстанції: Майстренко Н.М. Суддя-доповідач: Боровицький О. А. 04 лютого 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Шидловського В.Б. Матохнюка Д.Б. за участю: секретаря судового засідання: Яремчук Л.С, представника відповідача: Поплавського Д.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт-Житомир" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В : в травні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агросвіт-Житомир" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 15.05.2019 №0012131415, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 314261,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 78565,00 грн. Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0012131415 від 15.05.2019 року є обґрунтованим та не суперечить нормам законодавства, а тому суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства. 26.12.2019 року позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області в якому зазначає, що ГУ ДФС у Житомирській області не доведено факту відсутності господарських операцій між ТОВ "Агросвіт-Житомир" та ТОВ "Сол-Агротрейд", оскільки податковим органом не спростовані відомості про господарські операції, які підтверджені первинними бухгалтерськими документами, наданих підприємством під час розгляду справи в суді першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити. Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час, та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явився. В силу положень ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за даної явки учасників справи. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного. Як підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Агросвіт-Житомир" з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 року, дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 03.07.2013 по 31.12.2018 року, за результатами якої складено акт перевірки від 19.04.2019 року №297/06-30-14-15/38812719. Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог п. 44.1 ст. 44, п. 188.1, ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 314261,00 грн. та завищено значення р. 21 "Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" за грудень 2018 року на загальну суму 25597,00 грн. Перевіркою були виявлені й інші порушення зі сплати податків, відмінних від податку на додану вартість, які не оскаржуються позивачем. На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.05.2019 року №0012131415, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 314261,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 78565,00 грн. Прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення пов`язане з висновком відповідача, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту у грудні 2018 року ПДВ у сумі 300856,50 грн. без фактичного здійснення господарської операції, яка була б підтверджена первинними документами, а саме - оригіналом акту приймання-передачі виконаних робіт на суму 1835139,00 грн., який не відображений у картці рахунку 631 по взаємовідносинам з ТОВ "Сол-Агротрейд" за грудень 2018 року. Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт здійснення операцій з ТОВ "Сол-Агротрейд" та факт отримання позивачем наданих послуг, а також правомірність віднесення до складу податкового кредиту за грудень 2018 року суми ПДВ у розмірі 300856,50 грн., підтверджується належними доказами. Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як передбачено ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються положеннями Податкового кодексу України (надалі по тексту ПКУ). Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно з підпунктом а) пункту 198.1 статті 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. В силу положень пункту 198.2 статті 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Пунктом 198.3 статті 198 ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Стосовно доводів апеляційної скарги про правомірність винесення оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Так, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є заниження податку на додану вартість на загальну суму 314261,00 грн. Перевіркою достовірності відображених показників у поданих податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період виявлено, що у рядку Декларацій "Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України" суб`єкт господарювання здійснював операції з придбання основних засобів, ТМЦ, ПММ, насіння, мінеральних добрив, оренди сільськогосподарської техніки, транспортних послуг, послуг елеваторів та інше для подальшого використання в господарській операції та інше. За результатами перевірки встановлено завищення задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 10.1 декларацій "Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України за основною ставкою" на загальну суму 300867,00 грн. за грудень 2018 року. Колегія суддів критично оціню висновки суду першої інстанції, щодо надання позивачем суду акту здачі-прийняття робіт №ОУ-24/12/2 від 25.12.2018, який не був поданий податковому органу під час перевірки, а саме, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, з огляду на таке. Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства. Аналогічна позиція висловлювалася Верховним Судом у постанові від 15 серпня 2018 року по справі №803/699/13-а, постанові від 14.08.2018 року по справі №818/1104/17, постанові від 21.08.2018 року по справі №804/18786/14. Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. Так, Згідно договору про надання посередницьких послуг по організації перевезень вантажів №05/11-ОТП від 05.11.2018 року отримано від ТОВ "Сол-Агротрейд" послуги по організації транспортних перевезень на загальну суму 2727745,47 грн. в тому числі ПДВ 454624,25 грн. Отримані послуги підтверджуються актами приймання передачі виконаних робіт, які проведені згідно даних бухгалтерського обліку, а саме по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за грудень 2018 року. Однак, акта приймання передачі виконаних робіт №ОУ-25/12/2 від 25.12.2018 року на загальну суму 242890,91 грн., в тому числі ПДВ 40481,82 грн. при проведені перевірки не виявлено. За отримані послуги ТОВ "Агросвіт-Житомир" в грудні 2018 року проведено оплату шляхом проведення взаємозаліку по договору безповоротної фінансової допомоги №20052017 від 20.05.2017 року на суму 2727745,47 грн. шляхом перенесення заборгованості, тобто ТОВ "Сол-Агротрейд" надавав послуги перевезення, а ТОВ "Агросвіт-Житомир" погашав йому заборгованість перед ним. ТОВ "Сол-Агротрейд" за надані послуги виписав податкові накладні, які віднесені Позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2018 року на загальну суму 4532884,47 грн. в тому числі ПДВ 7554.80,75 грн. в тому числі податкова накладна №13 від 25.12.2018 року на загальну суму 1805139,00 грн. в тому числі ПДВ 300856,50 грн. За відсутності акта прийому передачі виконаних робіт №ОУ-25/12/2 від 25.12.2018 року, не відображення податкової накладної №13 у картці-рахунку 631, що надана під час проведення перевірки, податкова накладна №13 віднесена до складу податкового кредиту без будь якої події, що сталася раніше, а саме без фактичного здійснення господарських операцій з придбання або виготовлення товарів/послуг та списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг. Колегія суддів звертає увагу на те, що з пояснень директора ТОВ "Агросвіт-Житомир" ОСОБА_1 від 12.04.2019 року вбачається, що податкова накладна №13 від 25.12.2018 року віднесена до складу податкового кредиту по послугах з організації перевезення кукурудзи отриманих від ТОВ "Сол- Агротрейд" на підстав реєстрації в ЄРПН. Водночас, при перевірці первинних документів не виявлено оригінал акту виконаних робіт по організації перевезень кукурудзи врожаю 2018 року, надано картку рахунку 631 по взаємовідносинах між ТОВ "Агросвіт-Житомир" з ТОВ "Сол-Агротрейд" за грудень 2018 на 3 арк. Відповідачем при вивчені картки рахунку №631, наданої з письмовими поясненнями директора ТОВ "Агросвіт-Житомир", не виявлено відображення податкової накладної №13 у сумі 1805139,00 грн. в тому числі ПДВ 300856,20 грн., що в подальшому віднесені до податкового кредиту. За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що дана операція не підтверджена первинними документами та така, що безпідставно віднесена до суми податкового кредиту. А тому, винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0012131415 від 15.05.2019 року є обґрунтованим та не суперечить нормам законодавства. Окрім того, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, про необґрунтованість посилання відповідача, щодо визнання винною посадової особи ТОВ "Агросвіт-Житомир" у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України ця постанова є обов`язковою тільки стосовно особи, щодо якої вона прийнята. Так, постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29.07.2109 у справі №279/2553/19, якою визнано ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, підтверджується той факт, що при перевірці позивача було виявлено, що директором ТОВ "Агросвіт-Житомир" ОСОБА_1 занижено нарахування та сплату податку на додану вартість в сумі 314261 грн. за період діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2018 року. Вищезазначене свідчить про порушення посадовою особою ТОВ "Агросвіт-Житомир" податкового законодавства, яке встановлено судом, а тому, суд помилково не прийняв до уваги вказані обставини. Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм матеріального права та встановлених обставин, колегія судів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції не надав належної оцінки зазначеним обставинам справи, а тому прийшов до помилкового висновку про задоволення позову. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області задовольнити повністю. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт-Житомир" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 07 лютого 2020 року. Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Матохнюк Д.Б.