Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/2602/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/2602/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вільчинський О.В. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 06 лютого 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Матохнюка Д.Б. Боровицького О. А. , за участю: секретаря судового засідання: Ткач В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької митниці ДФС (правонаступником якої є Подільська митниця Держмитслужби) на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницької митниці ДФС (правонаступником якої є Подільська митниця Держмитслужби) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив: - скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Вінницької митниці ДФС UA401000/2019/000018/1 від 01.02.2019. - зобов"язати Вінницьку митницю ДФС провести митне оформлення зазначеного товару (транспортного засобу) за дійсною митною вартістю, що складає 14 526,00 євро. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів UA401000/2019/000018/1 від 01.02.2019. У задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці ДФС судові витрати зі сплати судового збору в сумі 384,20 грн. Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. 06.02.2020 року до суду від Вінницької митниці ДФС надійшло клопотання про заміну відповідача правонаступником, у якому відповідач просить замінити первинного відповідача Вінницьку митницю ДФС на її правонаступника Подільську митницю Держмитслужбу, як належного відповідача по справі. Протокольною ухвалою від 06 лютого 2020 року задоволено клопотання про заміну Вінницької митниці на її правонаступника - Подільську митницю Держмитслужби. Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 було придбано та ввезено на територію України автомобіль Volkswagen Taureg 2013 року виготовлення, № кузова НОМЕР_1 , який був в експлуатації, та вартість якого на дату придбання становила 14200 євро. З метою здійснення митного оформлення зазначеного автомобіля, позивачем подано до Вінницької митниці ДФС митну декларацію UA401010/2019/004228 від 23.01.2019 та документи, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. За поданою до митного оформлення декларацією від 23.01.2019 спрацювала автоматична система аналізу та управління ризиками (далі - АСАУР), якою сформовано форми контролю за такими кодами: 103-2, 105-2, 106-2, 111-5, 210-1, 911-1 з наступним формулюванням: "Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN-кодами: WVGZZZ7PEZD014626, валюта - EUR, вартість - 18600 євро. З мотивів використання декларантом документально не підтверджених відомостей для визначення митної вартості автомобіля, Вінницька митниця 01.02.2019 відмовила у митному оформленні (випуску) товарів, про що прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2019/000018/1, відповідно до якого визначила митну вартість імпортованого автомобіля у розмірі 18600 євро. Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач при прийнятті оскарженого рішення діяв не на підставі, не в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно із ст.318 Митного кодексу України (МК України) митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Відповідно до ст.321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму. Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму. Так, ст.49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Тобто, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим. Однак, пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу повинні застосовуватися методи, закріплені положеннями п.2 ч.1 ст.57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Згідно із ч.1 ст.58 МК України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому основний метод не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч.2 ст.58 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності. Відповідно до ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. Згідно з ч.3 ст.58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до переліку даних документів, наведеного в частині другій даної статті, такими документами є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто, із змісту ст.53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Згідно зі ст.58 Митного кодексу України та з урахуванням вищевказаного визначення митної вартості, основним методом визначення митної вартості товару є метод її визначення за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (ч.2 ст.58 МК України). Частиною 5 ст.54 МК України визначено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Згідно із ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів. Як встановлено судом першої інстанції, позивачем до митного органу для підтвердження заявленої фактурної вартості транспортного засобу було надано перелік документів, що передбачені ч.2 ст.53 МК України. Зокрема на вимогу відповідача, додатково було надано: висновок експертного дослідження за результатами проведення автотоварознавчого дослідження від 22.01.2019 № 605/19-21; рахунок фактуру виписано компанією Autohaus T&M Gmbh; копію митної декларації країни відправлення; технічних послуг пов`язаних з виконанням умов купівлі імпортованого ТЗ; рахунки про здійснення платежів. Крім того, 26.04.2019 від ОСОБА_1 до Вінницької митниці ДФС надійшла заява про незгоду з рішенням про коригування митної вартості №UA401000/2019/000018/1 від 01.02.2019, в якій позивач просив скасувати вищезазначене рішення та залишити раніше заявлену митну вартість без змін. Відповідачу було додатково надано страхові поліси та експертний висновок ОНДІСЕ МЮ України №19-889 від 22.02.2019, який повністю підтверджує митну вартість заявлену декларантом. Однак, листом №2759/8/02-80-19 від 22.03.2019 відповідач не змінив свого рішення та вказав, що в поданих документах наявні розбіжності. Окрім того вказав, що в наданому позивачем висновку, експертом зазначено, що середня ціна КТЗ не враховує витрати на доставку їх до митного кордону України, страхування, комісійні і брокерські винагороди та інші витрати. Позивачем повторно надано заяву з запереченнями про скасування рішення №UA401000/2019/000018/1 від 01.02.2019, на що листом №4093/8/02-80-19-01 від 10.05.2019 відповідач зазначив, що в поданих документах, що стосуються товару задекларованого за МД від 23.01.2019 наявні розбіжності, а разом з листом позивачем надано лише страхові поліси німецькою мовою, які не містять інформації про ціну транспортного засобі та вартість страхування, та не можуть розглядатись як додатковий документ для підтвердження митної вартості чи її складових. Суд зазначає, що експертні дослідження, які надавались позивачем до своєї заяви, проводились з порівняльними характеристиками, необхідними економічними дослідженнями щодо встановлення дійсної вартості транспортного засобу, тому у суду немає сумніву щодо непрамомірності винесеного експертом висновку. Аналізуючи зміст вищевказаних документів, суд зазначає, що вони містили всі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаного позивачем транспортного засобу. Таким чином, заявлена позивачем митна вартість автомобіля підтверджується належними документами відповідно до частини другої статті 53 МК України. При цьому на визначення митної вартості у розмірі. Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною 14526 євро було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України. При цьому, відповідачем не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не вказано, яким чином митна вартість товару за ціною ідентичних товарів була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням ст.55 МК України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 року справа № 140/231/19; від 13.02.2018 року справа № 803/1112/17, від 20.02.2018 року справа №809/1884/16, від 30.10.2018 року справа № 826/25605/15. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами. Відповідно до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Вінницької митниці ДФС (правонаступником якої є Подільська митниця Держмитслужби) залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 07 лютого 2020 року. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Матохнюк Д.Б. Боровицький О. А.