Постанова 4855 № 826/26920/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/26920/15 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач Шурко О.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Шурка О.І., суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М. при секретарі Коцюбі Т.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, в якому з урахуванням поданих уточнень просив суд: - визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо не внесення Позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ "Дельта Банк"; - визнати протиправним та нечинним рішення відповідача-2 щодо визнання нікчемним Договору №2630/777/228965 банківського вкладу (депозиту) від 24.02.2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та позивачем; - визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не внесення Позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ "Дельта Банк"; - зобов`язати відповідача-2 включити Позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором №2630/777/228965 строкового банківського вкладу (депозиту) від 24.02.2015 р. - зобов`язати Відповідача-1 включити Позивача до Загального реєстру вкладників для здійснення виплат коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором №2630/777/228965 строкового банківського вкладу (депозиту) від 24.02.2015 р. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.07.2016 у справі №826/26920/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017, у позові ОСОБА_1 відмовлено повністю. Постановою Верховного Суду від 26.03.2019 у справі №826/26920/15 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року у справі № 826/26920/15 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та нечинним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) №2630/777/228965 від 24 лютого 2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_1 , скасовано, а провадження у справі в цій частині - закрито. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року у справі № 826/26920/15 - скасовано та направлено справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Також, в постанові від 26.03.2019 у справі 826/26920/15 Верховний Суд зауважив, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позовних вимог, суди не з`ясували питання, чи є позивач вкладником у розумінні статті 2 Закону №4452-VI, чи є у такої особи залишок коштів на вкладному рахунку, коли саме було розміщено такі кошти на рахунок та чи у відповідності до вимог чинних на той час нормативно-правових актів. Крім того, Уповноважена особа віднесла правочин, укладений позивачем, до категорії нікчемних саме з підстав, визначених пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI. Втім, суди, відмовляючи в задоволенні позову, не вказали, в чому саме проявилось надання позивачу переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, та якими доказами це підтверджено. Також, колегія суддів касаційного суду зауважила, що суди попередніх інстанцій під час встановлення обставин справи залишили поза увагою додаткову угоду № 1 до договору банківського вкладу (депозиту) від 24 лютого 2015 року №2630/777/228965, якою пункт 1.8 вказаного договору викладено в іншій редакції. Разом з тим, надання правової оцінки вказаній додатковій угоді, як невід`ємної частини договору банківського вкладу, є важливим для вирішення питання щодо правомірності зарахування коштів на депозитний рахунок позивача. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2019 року позов задоволено частково, вийшовши за межі позовних вимог. Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. щодо не внесення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ "Дельта Банк" згідно договору банківського вкладу №2630/777/228965 від 24.02.2015. Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договору банківського вкладу №2630/777/228965 від 24.02.2015 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В решті позову - відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "ДЕЛЬТА БАНК" подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позову. Доводи апелянта обґрунтовані тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а при розгляді справи не враховано всіх доводів відповідача та не дано оцінки відповідним посиланням на норми закону у взаємозв`язку з обставинами справи. Крім того, вказано, що оскільки правочин щодо перерахування коштів на рахунок позивача є нікчемним відповідно до закону, то позивач не є вкладником банку. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 24 лютого 2015 року між ОСОБА_1 як вкладником та ПАТ "Дельта Банк" як банком було укладено Договір банківського вкладу (депозиту) №2630/777/228965, предметом якого є залучення банком вкладу у розмірі 200 000 гривень строком до 25 травня 2015 року з процентною ставкою 13% річних. Згідно Додаткової угоди №1 до Договору №2630/777/228965 від 24.02.2015 сторони домовились викласти пункт 1.8 статті 1 Договору в наступній редакції: зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитарного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи -резидента, або готівкою через касу банку в день укладання сторонами цього договору Відповідно до наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення №20058230 від 24.02.2015 року, за вищевказаним договором банківського вкладу на користь Позивача від ОСОБА_2 було перераховано 200 000 гривень. 30.10.2014 року Національним банком України було прийнято Постанову № 692/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних". Відповідно до зазначеної Постанови було прийнято рішення про віднесення АТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних на строк 180 днів та запроваджено обмеження в його діяльності, зокрема, Банку було заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності Постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк". Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В. На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 11 червня 2015 року ПАТ "Дельта Банк" починає виплати коштів вкладникам за договорами, строк дії яких закінчився до 03 березня 2015 року включно та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки). Виплати коштів будуть здійснюватися через установи чотирьох банків. Листом №8821/403 від 23.09.2015 р. Відповідач-2 повідомив Позивача про нікчемність Договору №2630/777/228965 банківського вкладу (депозиту) від 24.02.2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Позивачем, згідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб. Не отримавши гарантованого відшкодування за вкладом в межах гарантованої суми, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги зазначив, що з огляду на необґрунтованість доводів правомірності не включення позивача до переліку вкладників , які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та для повного забезпечення захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати таку бездіяльність відповідача протиправною та зобов`язати Уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію про позивача як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договору банківського вкладу №2630/777/228965 від 24.02.2015 за рахунок Фонду. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" № 4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Приписами ч. 1 ст. 26 Закону № 4452-VI передбачено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку. Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. В контексті викладеного можливо дійти висновку, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 гривень), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду. Відповідно до положень статей 37, 38 Закону №4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів. Частина третя статті 38 Закону №4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України. Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. Так, Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу. Застосовуючи норми частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, Фонд або його уповноважена особа, зобов`язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому, при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Крім цього, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.02.2018 у справі № 826/1476/15, від 11.04.2018 у справі № 910/12294/16, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то стаття 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 Цивільного кодексу України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею. Колегія суддів також зауважує, що здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не стільки вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національно банку України від 12 листопада 2013 року № 492, та договорами з клієнтами банку. Відповідно до частин першої-третьої статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Щодо посилання відповідача на п.5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ "Дельта Банк", затверджених рішенням ради директорів АТ "Дельта Банк" протокол №14 від 20 березня 2013 року, суд зазначає наступне. В пункті 5.11. Правил банківського обслуговування фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", затверджених рішенням Ради Директорів АТ "Дельта Банк" протоколом №14 від 20 березня 2013 року, передбачено, що зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для Вкладника від третьої особи не допускається (крім зарахування грошових сум від законного представника за вкладами на ім`я особи, законним представником якої він є, та крім інших випадків, передбачених нормами діючого законодавства України та/або Продуктами Банку). Як встановлено судом, 16 грудня 2014 року між ПАТ "Дельта Банк" та позивачем було укладено додаткову угоду №2 до договору банківського вкладу до Договору №2630/777/228965 від 24.02.2015, згідно якої сторони домовились: «викласти пункт 1.8 статті 1 Договору в наступній редакції: зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитарного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи -резидента, або готівкою через касу банку в день укладання сторонами цього договору. Виключно для цілей Договору Сторони домовились, що умови п.5.11. Правил до відносин, що виникають на підставі до Договору, не застосовуються». Отже, умовами договору, а саме: додатковою угодою№2 до договору банківського вкладу до Договору №2630/777/228965 від 24.02.2015, не забороняється зарахування коштів на рахунок позивача шляхом безготівково переказу від третьої особи. Відповідачами не надано доказів, що дії однієї фізичної особи щодо перерахунку коштів з власного банківського рахунку на рахунок іншої фізичної особи суперечить закону. Отже, доводи Уповноваженої особи Фонду, щодо нікчемності договору банківського вкладу з мотивів перерахування коштів на рахунок позивача іншою фізичною особою, не ґрунтуються на нормах законодавства. Також, відповідачами не надано доказів наявності інших підстав визначених ч. 3 ст. 38 Закону внаслідок яких правочин позивача з АТ "Дельта Банк" є нікчемним. Зважаючи на зміст положень ст.26 та ст.27 Закону №4452-VI виконавча дирекція Фонду затверджує Загальний реєстр відшкодувань вкладникам виключно на підставі Переліку вкладників, складеного та наданого Уповноваженою особою. У переданому Уповноваженою особою Переліку вкладників інформації стосовно позивача не містилося, в зв`язку з чим дані про позивача не могли бути враховані при складанні та затвердженні Загального реєстру Фондом гарантування. У Фонду гарантування відсутні будь-які первинні документи по вкладникам і тому при складанні Загального реєстру використовуються виключно інформація, що наявна в переданому уповноваженою особою Переліку вкладників. Законодавство не покладає обов`язок на Фонд враховувати під час складання Загального реєстру інші документи, окрім Переліку вкладників. Враховуючи зазначене, Фонд гарантування не має правових підстав для здійснення відшкодування позивачу, оскільки він не був включений Уповноваженою особою до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування у ПАТ Дельта Банк". Оскільки Фонд гарантування є особою публічного права, то в силу приписів ст.19 Конституції України він має діяти виключно в межах повноважень, встановлених діючим законодавством, і за відсутності правових підстав не має права вчиняти будь-які дії, що не передбачені законом, або вчиняти їх передчасно. Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не внесення Позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ "Дельта Банк" та зобов`язання Фонду та Уповноваженої особи включити Позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором №2630/777/228965 строкового банківського вкладу (депозиту) від 24.02.2015 задоволенню не підлягають, що і було вірно встановлено судом першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "ДЕЛЬТА БАНК" - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: Шурко О.І. Судді: Василенко Я.М. Ганечко О.М.