Постанова 4852 № 280/4250/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 04 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 280/4250/19 Суддя І інстанції Бойченко Ю.П. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Мельника В.В., Сафронової С.В., за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ: КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» звернулося до суду з вищевказаним позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.06.2019 №0007541202, винесене відповідачем. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо не встановлення факту реальності господарських операцій із зазначеним в акті перевірки контрагентом ТОВ «СІНО-ФОРТ, ЛТД», враховуючи той факт що податковим органом не було взято до уваги наявність усіх первинних документів що підтверджують реальність вказаних операцій. Крім того позивач не може нести відповідальність за дотримання податкової дисципліни своїми контрагентами та третіми особами. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року позов задоволено. Не погодившись з прийнятим рішенням ГУ ДФС у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що контрагент позивача ТОВ «СІНО-ФОРТ, ЛТД» не мав ані технічних ані фізичних можливостей надавати послуги позивачу, що позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» просив відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що контролюючим органом у період з 22.02.2019 по 12.03.2019 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» з питання достовірності нарахування від`ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2018 року. За результатами перевірки складено акт від 19.03.2018 №148/08-01-12-02/01130561. Не погоджуючись із висновками контролюючого органу, позивачем подано заперечення до акту перевірки від 19.03.2018 №148/08-01-12-02/01130561 за вих. від 02.04.2019 №308/04-2019. У зв`язку із наданням позивачем до заперечень додаткових документів та матеріалів, які не досліджувались під час перевірки, контролюючим органом відповідно до наказу від 18.04.2019 №1455 призначена документальна позапланова виїзна перевірка з питань, викладених в запереченнях від 04.04.2019 вх.№28726/10 до акту документальної позапланової виїзної перевірки від 19.03.2019 №148/08-01-12-02/01130561, за результатами якої складено акт від 28.05.2019 №317/08-01-12-02/01130561. За висновками акту перевірки від 28.05.2019 №317/08-01-12-02/01130561 встановлено порушення позивачем вимог пп.14.1.36, пп. 14.1.181, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість за грудень 2018 року, яке включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 310575 грн. Перевіркою не підтверджено здійснення операцій ТОВ «СІНО-ФОРТ, ЛТД» на адресу КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» та встановлено надходження товарів\послуг з джерела невідомого походження. Тобто, на думку контролюючого органу, такі товари/послуги не постачалися та послуги не надавалися; в первинних документах зазначені господарські операції, які фактично не відбувались, у зв`язку з чим документи розцінені як такі, що не мають юридичної сили первинних документів. На підставі актів перевірки від 19.03.2018 №148/08-01-12-02/01130561, від 28.05.2019 №317/08-01-12-02/01130561 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 04.06.2019 №0007541202 форми «В4», яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за звітний (податковий) період грудень 2018 року, яке включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 310575 грн. За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін. Так у перевіряємий період 07.12.2018 між КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» (Замовник) та ТОВ «СІНО-ФОРТ, ЛТД» (Підрядник) укладено Договір підряду №68, відповідно до п.1.1, п. 1.2 якого замовник доручає, а підрядник, в межах договірної ціни приймає на себе обов`язки виконати будівельні роботи (предмет закупівлі робіт за результатами переговорної процедури закупівлі) «Додаткові роботи з будівництва об`єкту «Огородження та система технічного нагляду і контролю доступу по периметру охоронної зони обмеженого доступу КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» Реконструкція. (Коригування) (ДК 021:2015 45213000 3 Інше) на об`єкті будівництва за адресою: м. Запоріжжя, вул. Блакитна, 4, в обумовлений цим договором строк, згідно з Графіком виконання робіт (Додаток №2 до даного Договору), відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та узгодженої ціни робіт, вимог техніки безпеки і охорони праці. Замовник зобов`язується прийняти від підрядника і оплатити будівельні роботи. Забезпечення будівництва обладнанням, матеріалами, інструментами, транспортом та іншими засобами, необхідними для будівництва, покладається на Підрядника. Наказом підрядника ТОВ «СІНО-ФОРТ, ЛТД» від 07.12.2018 №13 призначено головного інженера ОСОБА_1 відповідальним за будівельні роботи по об`єкту «Огородження та система технічного нагляду і контролю доступу по периметру охоронної зони обмеженого доступу КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» Реконструкція. (Коригування). Графік проведення робіт затверджено генпідрядником ТОВ «СІНО-ФОРТ, ЛТД». Актом сторін прийому-передачі майданчика під будівництво від 07.12.2018, майданчик прийнято генпідрядником для початку будівництва. Виконання робіт підтверджується актами №1/12, 2/12 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року. Вартість робіт затверджена довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2018 року. За результатом виконаних робіт ТОВ «СІНО-ФОРТ, ЛТД» виписано в адресу КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» податкові накладні №1 від 27.12.2018, №1 від 13.12.2018, що зареєстровані в ЄРПН. До перевірки також надано договір авторського нагляду №5 від 28.10.2016. Задовольняючи позов суд першої інстанцій дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність порушень позивачем податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій позивача з ТОВ «СІНО-ФОРТ, ЛТД» підтверджується первинними документами, відбувся реальний рух активів в процесі здійснення цих операцій, а тому відсутні законні підстави для визначення йому податкових зобов`язань. Допущені контрагентами порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо них та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з позицією суду першої інстанцій, виходячи з наступного. Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні. Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наявність у позивача, податкових та видаткових накладних по господарськими операціями, що перевірялися, а також відповідних розрахункових документів, дані яких враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача повністю підтверджують законність нарахування КП КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» відповідних сум прибутку, валових витрат, нарахування податкового кредиту та податкових зобов`язань з податку на додану вартість, а також підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з придбання у контрагента послуг та товарів на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних послуг були включені до податкового кредиту. Вказані первинні документи відповідають ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству, товари придбавались з метою їх подальшого використання у господарській діяльності позивача. З огляду на викладене в акті перевірки, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що відповідачем не заперечується наявність у позивача необхідних первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, та відповідність вказаних у них обсягів господарських операцій і задекларованих у податковій звітності сум від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток та сум податкового кредиту з податку на додану вартість. Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту, від`ємного значення ПДВ та на подальше отримання бюджетного відшкодування. Реальність господарських операцій по вказаному у акті перевірці контрагенту підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, розрахунковими документами, актами виконаних робіт, актами приймання-передачі матеріалів. Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно з частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Судом першої інстанції були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також реальне виконання сторонами, укладених правочинів. Поруч з цим, в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів та актів щодо неможливості проведення їх зустрічних звірок, а не з аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Зазначені факти свідчать на користь висновку суду першої інстанції щодо підтвердження реальності спірної господарської операції, крім того відсутність деяких документів, а так само помилки в їх заповненні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, в той час як з інших даних вбачається фактичний рух активів та зміна у капіталі позивача у зв`язку з його господарською діяльністю. З огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок суду першої інстанції, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. А недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо). При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента. Судом першої інстанції з`ясовано характер та зміст спірних операцій позивача з його контрагентом при виконанні договорів укладених з останнім, зроблено вмотивований висновок про відповідність первинних документів вимогам чинного податкового законодавства, а також про те, що відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, встановлено наявність зв`язку між фактом придбання послуг та робіт з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання придбаного товару у господарській діяльності. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанцій про те, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін. Керуючись п.1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі. В повному обсязі постанова складена 06 лютого 2020 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя В.В. Мельник суддя С.В. Сафронова