Постанова 4809 № 400/1564/18

ПОСТАНОВА іменем України 29 січня 2020 року м. Кропивницький справа № 400/1564/18 провадження № 22-ц/4809/90/20 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О.Л., Письменного О.А., за участю секретаря судового засідання Демешко Л.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2019 року у складі судді Шаєнко Ю.В., В С Т А Н О В И В : У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договорів оренди землі та скасування їх державної реєстрації. В обґрунтування заявленого позову посилалася на те, що між нею та ОСОБА_2 17 лютого 2015 року було укладено договори оренди земельних ділянок: кадастровий номер 3524983100:02:000:0537, площею 7,45 га, яка належить їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії РІ №318797, виданого 18 серпня 2002 року, та кадастровий номер 3524983100:02:000:0538, площею 7,58 га, яка належить їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії РІ №318798, виданого 18 серпня 2002 року, строком на 10 років, про що реєстраційною службою Петрівського районного управління юстиції Кіровоградської області внесено відомості про право оренди до Державного реєстру речових прав та їх обтяжень 20 лютого 2015 року, номера записів про речове право 8804851 та 8803064 відповідно. Вказала, що відповідач систематично протягом останніх трьох років не використовує земельні ділянки за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та не сплачує орендну плату за користування земельними ділянками, чим порушує умови договорів, тому просить розірвати договори оренди земельних ділянок та скасувати державну реєстрацію речового права оренди. Посилаючись на зазначені обставини просила суд розірвати договори оренди земліземельних ділянок від 17 лютого 2015 року, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на земельні ділянки з кадастровими номерами 3524983100:02:000:0537 та 3524983100:02:000:0538, та стягнути судові витрати. Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не довела того, що ОСОБА_2 систематично протягом останніх трьох років не використовує земельні ділянки за цільовим призначенням та не сплачує орендну плату за користування земельними ділянками, тому підстави для розірвання договору оренди відсутні. Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просила вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позовних вимог в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 підтримали доводи поданої апеляційної скарги, просили її задовольнити. ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , заперечила проти доводів апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що ОСОБА_1 на підставі державних актів на право приватної власності на землю серії РІ №318798 та серії РІ №318797 належать земельні ділянки площею 7,45 га та площею 7,58 га відповідно, які розташовані на території Луганської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області і призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( а.с.5, 6). 17 лютого 2015 року мiж ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договори оренди землi,вiдповiдно до умов яких вона передала в оренду земельні дiлянкиплощею 7,45 га та площею 7,58 га строком на 10 рокiв, тобто до 17 лютого 2025 року (а.с.7-9, 10-12). Реєстраційною службою Петрівського районного управління юстиції Кіровоградської області внесено відомості про право оренди до Державного реєстру речових прав та їх обтяжень 20 лютого 2015 року, номера записів про речове право 8804851 та 8803064 відповідно. Згідно з вимогами ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі-це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Згідно зі статтею 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. Пунктом д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати. Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичного порушення договору оренди землі може бути підставою для розірвання такого договору. Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні правовідносини, вимагають саме систематичної (два або більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа. Зазначене узгоджується із правовими висновками, викладеним у постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року по справі № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16. ОСОБА_1 вважає підставою для розірвання договорів оренди земельних ділянок порушення відповідачем умов договорів оренди, зокрема про сплатуорендної плати за користування земельними ділянками. Як убачається з копій видаткових касових ордерів, наданих відповідачем, позивач отримала орендну плату за 2016 рік в сумі 25000 грн., за 2017 рік в сумі 40200 грн. та за 2018 рік в сумі 32800 грн., що підтверджується особистими підписами позивачки (а.с.45-52) Крім того, відповідно до копії заяви від 11 квітня 2018 року ОСОБА_1 зверталася до відповідача та просила виплатити орендну плату за 2018 рік у зв`язку із сімейними обставинами (а.с.53). Факт отримання позивачем орендної плати за землю, зокрема, підтверджується довідкою Луганської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області від 26 лютого 2019 року №02-23/71, згідно з якою, ОСОБА_2 сплатив земельний податок з фізичних осіб за 2016 - 2018 роки за ОСОБА_1 (а.с.54). Враховуючи викладене вище суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не було доведено належними, допустимими та достатніми доказами факт систематичного невнесення відповідачем, як орендарем, орендної плати, оскільки вказані доводи спростовані наданими стороною відповідача доказами, зокрема копіями видаткових касових ордерів, відповідно до яких ОСОБА_1 отримувала орендну плату. Крім того, не заслуговують до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо невикористання відповідачем систематично протягом останніх трьох років земельних ділянок за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,з урахуванням ненадання відповідачем належним та допустимих доказів на підтвердження цих доводів. Апеляційний суд також погоджується з висновком суду про стягнення з позивача на користь відповідача 10000 гривень в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу. Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частин першої четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 вказано, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_2 надав суду ордер серії КР №72176 від 04 лютого 2019 року, розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу згідно з договором про надання правничої допомоги, укладеного адвокатом Дем`яненко Т.О. з ОСОБА_2 , квитанцію від 04 лютого 2019 року про сплату гонорару у сумі 10000 грн. (а.с.41,44, 74). Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків оскаржуваного рішення, оскільки ці доводи зводяться до посилання на ті ж самі обставини та наведення обґрунтувань заявлених вимог, які вказані у позовній заяві позивача, яким суд першої інстанції надав належну оцінку в оскаржуваному рішенні і колегія суддів повністю погоджується із цією оцінкою та прийнятим рішенням у даній цивільній справі. Посилання відповідача на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, не підтверджено доказами та не наведено підстав, визначених уст.376 ЦПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення у справі. Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2019 рокубез змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 06 лютого 2020 року. Головуючий суддя О.І. Чельник Судді О.Л. Дуковський О.А. Письменний