Постанова Житомирський апеляційний суд № 278/545/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №278/545/19 Головуючий у 1-й інст. Зубчук І. В. Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Шевченко В. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2020 року м. Житомир Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Шевченко В.Ю., розглянувши справу про адміністративне правопорушення №278/545/19 за апеляційною скаргою за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 25 червня 2019 року, в с т а н о в и в: На адресу Житомирського апеляційного суду 05 лютого 2020 року від ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга за нововиявленими обставинами, в якій він просить поновити строк на подання цієї скарги, скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 25.06.2019 та прийняти нову, якою закрити провадження у справі №278/545/19 за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.130 КУпАП. Свої вимоги обґрунтував тим, що апеляційному суду на момент розгляду справи було відомо, що ним подано скаргу на дії працівників поліції, однак апеляційний суд, не прийняв вказану обставину до уваги, залишивши постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 20 травня 2019 року без змін. Посилається на те, що в ході розгляду його скарги, відповідний орган поліції, надав відписку про відсутність в діях працівників поліції, неправомірних дій. В подальшому, ним подано адміністративний позов на дії працівників поліції та рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 11.11.2019, позов було задоволено та визнано дії працівників поліції неправомірними у зв`язку з недотриманням вимог законодавства під час складання протоколу серії БР № 34453 від 21.02.2019 та невиконання посадових інструкцій, яке набрало законної сили 22.11.2019. 02 січня 2020 року звернувся до Житомирського апеляційного суду з апеляційною скаргою про перегляд постанови Житомирського апеляційного суду від 25 червня 2019 року за нововиявленими обставинами. Однак, вказана апеляційна скарга була повернута апелянту в зв`язку з недодержанням вимог ст.294 КУпАП. Вважає, що має право повторно звернутися до Житомирського апеляційного суду з апеляційною скаргою за нововиявленими обставинами про перегляд справи про адміністративне правопорушення №278/545/19. Разом з тим, звертає увагу на те, що хоча нормами чинного КУпАП не визначено порядку вирішення питання про перегляд справ про адміністративні правопорушення за нововиявленими обставинами, однак, оскільки адміністративні правопорушення являються формою обвинувачення, то до таких правовідносин слід застосувати норми КПК України. Зазначає, що відповідно до вимог ч.4 ст.459 КПК України, підставами для здійснення кримінального провадження за нововиявленими обставинами або виключними обставинами є, інші обставини, які не були відомі суду на час розгляду при ухвалені судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути. Нововиявленими обставинами ОСОБА_1 вважає те, що на момент розгляду його апеляційної скарги, хоча апеляційному суду і було відомо про наявність його скарги щодо неправомірних дій працівників поліції, однак, про прийняте судове рішення по даній скарзі, відомо не було. Просить поновити строк на подання вказаної апеляційної скарги за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що постанову апеляційного суду про повернення його скарги, поданої з аналогічних підстав, він отримав 24.01.2020року. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу за нововиявленими обставинами слід повернути апелянту з наступних підстав. З матеріалів справи №278/545/19 вбачається, що постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 20.05.2019 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 384,20 грн. (а.с.27-29). ОСОБА_1 оскаржив вказану постанову, подавши відповідно до вимог ст.294 КУпАП апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду (а.с.32-38). За результатами розгляду апеляційної скарги, постановою Житомирського апеляційного суду від 25 червня 2019 року ОСОБА_1 поновлено строк на апеляційне оскарження постанови Житомирського районного суду Житомирської області від 20 травня 2019 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 20 травня 2019 року щодо ОСОБА_1 - без зміни (а.с.50-52). В подальшому, рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 11.11.2019 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора Житомирського РВП в Житомирській області Патрульної поліції №3 Житомирського ВП ГУ НП в Житомирській області Дробшина М.І, інспектора реагування Патрульної поліції №3 Житомирського ВП ГУ НП в Житомирській області Ходаківського В.М., Житомирського ВП ГУ НП в Житомирській області про визнання дій інспекторів патрульної поліції в частині порушення вимог законодавства та посадових інструкцій, також вищестоящого органну, щодо скарги на дії інспектора патрульної поліції неправомірними (а.с.65-66). Визнано дії інспекторів патрульної поліції Ходаківського В.М. та Дробшина М.П. неправомірними в зв`язку з недотриманням вимог КУпАП та невиконання посадових Інструкцій під час складання протоколу серії БР №034453 від 21.02.19 року. На підставі вказаного рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 02 січня 2020 року звернувся до Житомирського апеляційного суду з апеляційною скаргою про перегляд постанови Житомирського апеляційного суду від 25 червня 2019 року за нововиявленими обставинами. Постановою Житомирського апеляційного суду від 16 січня 2020 року, апеляційну скаргу повернуто апелянту в зв`язку з недодержанням вимог ст.294 КУпАП. Відповідно до ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо. Положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, ще не включеними до Кодексу. Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом, при цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно з положеннями ст.7 КУпАП, які узгоджуються з приписами ст.55 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Специфіка процесуальної діяльності при розгляді справ про адміністративне правопорушення визначає особливу процедуру оскарження рішень посадових осіб, які її здійснюють. Водночас право на оскарження у справах про адміністративні правопорушення забезпечується встановленням у нормах КУпАП порядку і строків подачі (у деяких випадках і розгляду) скарг на рішення посадових осіб, в тому числі й судів. Гарантії захисту прав учасників провадження у справах про адміністративне правопорушення закріплені у главі 24 КУпАП, в якій передбачено інститут оскарження постанов, прийнятих в адміністративних справах. Відповідно до положень ст.294 КУпАП передбачена можливість перегляду постанови суду у справі про адміністративне правопорушення в апеляційному порядку. Разом із цим, главою 24-1 КУпАП передбачений порядок перегляду постанови у справі про адміністративне правопорушення в разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом. Частиною 2 статті 294 КпАП України встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновлення строку відмовлено. Чинний КУпАП не встановлює заборони або обмеження в реалізації права на оскарження до суду судових рішень у справах про адміністративні правопорушення, а навпаки, визначає процедуру оскарження судових рішень, яка в даному випадку була реалізована ОСОБА_1 шляхом подання апеляційної скарги на постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 20.05.2019. За положеннями ч.10 ст.294 КУпАП постанова апеляційного суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. За допомогою чіткого визначення в КУпАП порядку оскарження (перегляду) судових рішень знаходить свою реалізацію конституційний принцип, закріплений у п.8 ч.3 ст.129 Конституції України, щодо забезпечення оскарження рішення суду, за виключенням випадків, встановлених законом. Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Васильєв проти України» (заява №11370/02) від 21 червня 2007 року повноваження судів вищої інстанції переглядати справи повинне використовуватись для виправлення судових помилок та неправильності у здійсненні правосуддя, а не для проведення нового розгляду справи. Перегляд справи не повинен розглядатися як замаскована апеляція, а сама лише можливість існування двох точок зору на предмет не є підставою для повторного розгляду справи. Відхилення від цього принципу виправдане лише в тому випадку, коли воно здійснене як зумовлене обставинами значного та непереборного характеру. В рішенні ЄСПЛ у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Апеляційний суд звертає увагу, що в ухвалі Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі "Скорик проти України" зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року). Враховуючи наведене та виходячи з практики ЄСПЛ, апеляційний суд приходить до висновку про неможливість діяти у спосіб, не передбачений законом, тобто в даному випадку - здійснити перегляд судового рішення в порядку, не визначеному КУпАП. Прийняття апеляційної скарги за нововиявленими обставинами до розгляду не відповідає нормам діючого національного законодавства та правовим позиціям, викладеним у вищезазначених рішеннях ЄСПЛ, а тому така апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала. Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що вказана апеляційна скарга за нововиявленими обставинами була предметом перегляду в апеляційному суді з тих же самих підстав і з цього приводу прийнято судове рішення, яке набрало законної сили. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Повернути ОСОБА_1 апеляційну скаргу за нововиявленими обставинами на постанову Житомирського апеляційного суду від 25 червня 2019 року, як таку, що подана з порушенням вимог ст.294 КУпАП. Постанова касаційному оскарженню не підлягає. Суддя :