Постанова 4803 № 199/8432/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/957/20 Справа № 199/8432/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Якименко Л. Г. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 лютого 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Свистунової О.В., суддів Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А., за участю секретаря Гулієва М.І.о., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2019 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И Л А: У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк, яке згідно затвердженої нової редакції Статуту на підставі рішення Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 року № 519, змінило найменування банку на Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі АТ КБ ПриватБанк, банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного Договору № б/н від 21.04.2007 року банк надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 7 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Однак, відповідач порушив умови укладеного договору в частині своєчасного погашення платежів та відсотків, передбачених умовами кредитного договору, у зв`язку з чим, станом на 31.10.2016 року за договором виникла заборгованість на загальну суму 80 823,97 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом 6 994,07 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом 65 669,43 грн.; заборгованості за пенею та комісією 3 835,52 грн.; а також штрафів відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 3 824,95 грн. штраф (процентна складова). Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором № б/н від 21.04.2007 року в розмірі 80 823,97 грн. та судовий збір в розмірі 1 378,00 грн. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.07.2019 року відмовлено в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі АТ КБ ПриватБанк, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення є незаконним, необґрунтованим й таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Крім того, суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не звернув увагу на те, що перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), тобто з 01.04.2016 року, а тому банк звернувся з позовом в межах строку позовної давності. Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції установлено, що 21.04.2007 року між АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 був укладений Договір № б/н, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 7 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. В порушення умов вказаного договору, відповідач допустив прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого за ним, станом на 31.10.2016 року виникла заборгованість в розмірі 80 823,97 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом 6 994,07 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом 65 669,43 грн.; заборгованості за пенею та комісією 3 835,52 грн.; а також штрафів відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 3 824,95 грн. штраф (процентна складова). Відмовляючи АТ КБ ПриватБанк в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачем, оскільки відповідно до розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку, останній самостійний платіж відповідачем було здійснено 08.04.2013 року через термінал самообслуговування, а з позовом банк звернувся 21.11.2016 року. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно із ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України). За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд. Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Нормою ч.3 ст. 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення. Виходячи з основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин і аналізуючи норми розділу V ЦК України Строки та терміни. Позовна давність у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми ч.3 ст. 267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність. Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише з наявністю про це заяви сторони. Таким чином, суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність. З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 06.05.2019 року, тобто до ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, подала заяву про застосування строку позовної давності до вимог АТ КБ ПриватБанк (а.с.200-201). Ураховуючи викладене та зважаючи на те, що останній самостійний платіж відповідачем було здійснено 08.04.2013 року, а з позовом до суду банк звернувся лише 21.11.2016 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість застосувати до спірних правовідносин загальний трирічний строк позовної давності за наявності відповідної заяви відповідача, що в силу вимог ст. 267 ЦК України є правою підставою для відмови у задоволенні позову АТ КБ ПриватБанк. Доводи апеляційної скарги про те, що строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки строк дії договору не закінчився, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне. Аналізуючи умови договору та зміст ст.ст. 253, 257, 261 ЦК України, слід дійти висновку, що при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст. 261 ЦК). Відповідно до умов договору, укладеного між АТ КБ ПриватБанк і ОСОБА_1 , кінцевий термін виконання кредитного зобов`язання відповідає строку дії картки. Строк дії картки в договорі визначений в 1 рік. Автоматичне неодноразове продовження дії картки не змінює терміну виконання кредитного зобов`язання, отже продовження дії картки для настання кінцевого терміну повернення заборгованості значення немає. Подальше продовження дії картки є способом виконання зобов`язання щодо повернення простроченого кредиту, процентів і неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.10.2014 року по справі № 127цс14. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. Керуючись ст.ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк залишити без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий О.В. Свистунова Судді: Т.П. Красвітна І.А. Єлізаренко