Постанова 4802 № 170/8/18

Справа № 170/8/18 Головуючий у 1 інстанції: Чишій С. С. Провадження № 22-ц/802/50/20 Категорія: 36 Доповідач: Бовчалюк З. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 лютого 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бовчалюк З.А., суддів - Карпук А.К., Шевчук Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Волиньобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Волиньобленерго» про стягнення коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 08 жовтня 2019 року, В С Т А Н О В И В: ПрАТ «Волиньобленерго» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію. Позов обґрунтовує тим, що відповідач є споживачем Любомльської філії ПрАТ "Волиньобленерго". Як споживачу йому присвоєний особовий рахунок № НОМЕР_1 та 30.05.2017 року укладений договір про користування електричною енергією за № 542-106093. ОСОБА_1 зареєстрований в особовому кабінеті побутового споживача на сайті ПрАТ "Волиньобленерго". Оплату за використану електроенергію відповідач проводить не в повному обсязі без зазначення у призначенні платежу періоду, за який здійснюється така оплата. У зв`язку із цим перераховані ним кошти за спожиту електроенергію зараховувались на погашення існуючої заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення. Відповідачу виставлялись рахунки з вимогою погасити заборгованість, проте повна оплата ним проведена не була. Просить стягнути з ОСОБА_1 в користь позивача 1 919,67 гривень заборгованості за спожиту електроенергію та 1600,00 гривень сплаченого у справі судового збору. ОСОБА_1 подав зустрічний позов до ПрАТ «Волиньобленерго» про стягнення коштів. Покликався на те, що є добросовісним споживачем, а припинення постачання йому електроенергії з 29.11.2016 року по 30.05.2017 року було здійснене без законних на те підстав. Тому згідно із вимогами Закону України "Про електроенергетику" та Правил користування електричною енергією для населення позивач повинен відшкодувати йому вартість недовідпущеної у цей період електроенергії у двократному розмірі, який становить 1 976,84 гривень і обрахований, виходячи із сплаченої ним за попередній аналогічний період 2015-2016 років вартості спожитої електроенергії в сумі 988,42 гривень (988,42 х 2 = 1 976,84). Крім цього, за спожиту електроенергію ним помилково були сплачені 405,88 гривень: за червень 2014 року 108,22 гривень, за червень 2015 року 156,30 гривень, за вересень 2015 року 141,36 гривень. 03.10.2016 року йому були списані 629,93 гривень. Цю суму він просив позивача зарахувати в рахунок погашення заборгованості за: червень 2014 року 108,22 гривень, за червень 2015 року 156,30 гривень, за вересень 2015 року 141,36 гривень, однак фактично даною сумою була погашена заборгованість за вересень 2016 року, за який заборгованості у нього не було. Тому непогашені кошти в сумі 629,93 гривень просить повернути йому, як зайво нараховані. Просив стягнути з ПрАТ "Волиньобленерго" в особі Любомльської філії 1 976,84 гривень збитків, 629,93 гривень зайво нарахованих коштів та 704,80 гривень сплаченого судового збору. Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 08 жовтня 2019 року первісний та зустрічний позови задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Любомльської філії ПрАТ "Волиньобленерго" 1901, 22 грн заборгованості за спожиту електроенергію. В решті первісних позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Любомльської філії ПрАТ "Волиньобленерго" в користь ОСОБА_1 . 1 976, 84 грн двократної вартості недовідпущеної електричної енергії. В решті зустрічних позовних вимог відмовлено. Проведено зустрічне зарахування стягнених даним рішенням сум за первісним і зустрічним позовами та стягнути різницю між ними в сумі 75, 62 грн з Любомльської філії ПрАТ "Волиньобленерго" в користь ОСОБА_1 .. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Любомльської філії ПрАТ "Волиньобленерго" 1050, 12 копійки судового збору. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити повністю, в задоволені позовних вимог ПрАТ «Волиньобленерго» відмовити. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. На підставі частини першоїстатті 714 ЦК Україниза договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про електроенергетику» (далі - Закон) споживачами електроенергії є суб`єкти господарської діяльності та фізичні особи, які використовують енергію для власних потреб на підставі договорів про її продаж та купівлю. Відповідно до статті 26 Закону споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та Правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Відносини між споживачами та енергопостачальниками регулюються Законом України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), Правилами користування електричною енергією для населення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (чинними час виникнення спірних відносин) (далі - ПКЕЕН), і є обов`язковими для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності. На підставі вимог статей 26, 27 Закону України «Про електроенергетику», пункту 11, 42, 48 ПКЕЕН споживачі зобов`язані додержуватись вимог нормативно-технічних документів та Договору про користування електричною енергією. Відповідно до пункту 3 ПКЕЕН споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією. Судом першої інстанції встановлено ОСОБА_1 є споживачем електроенергії, яку постачає ПрАТ "Волиньобленерго", по АДРЕСА_1 з липня 1995 року. За цією адресою для обліку і розрахунків за спожиту електроенергію відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .До травня 2017 року електроенергія постачалась без укладення договору. З 07.07.2009 року по 30.11.2010 року включно відповідачу, як судді надавалась пільга 50% на норму, визначену законодавством. У зв`язку із наявністю заборгованості на підставі заяви позивача Шацьким районним судом Волинської області 17.04.2012 року був виданий судовий наказ про стягнення з відповідача 2 006,24 гривень за надані послуги. За заявою відповідача цей судовий наказ був скасований ухвалою цього ж суду від 11.05.2012 року. У грудні 2015 року та січні 2016 року позивач у наданих розрахунках попереджав відповідача про відключення електроенергії у зв`язку із наявністю заборгованості в сумі 2 920,90 гривень та 2 867,55 гривень, відповідно (а.с.175). 04.08.2016 року у ПрАТ "Волиньобленерго" зареєстроване звернення ОСОБА_1 , у якому він просив повідомити про виниклу у нього заборгованість за користування електроенергією в сумі 3 271,81 гривень. При цьому вказав, що оскільки є добросовісним споживачем та здійснює щомісячну оплату згідно показників лічильника, просив стягнути цю заборгованість в судовому порядку (а.с.173). Листом від 23.08.2016 року ПрАТ "Волиньобленерго" повідомило відповідача, що заборгованість виникла через здійснення невчасної і неповної оплати за спожиту електроенергію упродовж значного часу, а оскільки з 16.05.2016 року він зареєстрований в "Особистому кабінеті побутового споживача", то зі станом розрахунків ознайомлений. Відповідача одночасно повідомлено про надіслання попередження про відключення і стягнення заборгованості після виконання усіх передбачених пунктами 27 та 28 ПКЕЕн вимог. 29.08.2016 року у ПрАТ "Волиньобленерго" зареєстрована заява ОСОБА_1 , у якій він просив повідомити про конкретні роки і місяці, за які у нього виникла заборгованість. Крім цього, запропонував провести звірку за останні три роки, як строку позовної давності, для встановлення правильності або неправильності сплати за електроенергію (а.с.174). На цю заяву ПрАТ "Волиньобленерго" листом від 28.09.2016 року надало відповідачу детальну інформацію про нарахування і оплату за спожиту електроенергію протягом 2014-2016 роки та повідомило про необхідність звернення до Шацього РЕМ Любомльської філії ПАТ "Волиньобленерго" з підтверджуючими платіжними документами в разі виявлення невідповідностей або відсутності сум здійснення оплат. При відсутності розбіжностей рекомендовано звернутись в Любомльську філію ПАТ "Волиньобленерго" за укладенням договору на поетапне погашення заборгованості (а.с.45, 114). У жовтні 2016 року позивач надіслав відповідачу попередження про відключення електроенергії у зв`язку із наявністю у нього заборгованості в загальній сумі 3 186,47 гривень, яке останнім було отримане 21.10.2016 року (а.с.132, 133). У зв`язку із несплатою заборгованості 29.11.2016 року відповідачу було відключено електропостачання, що підтверджується Актом №1202 П (а.с.134-135). Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), на звернення відповідача надала відповідь від 07.04.2017 року, у якій зазначила, що ПАТ "Волиньобленерго" має визнати рішення засідання ІКЦ неправомірним та здійснити підключення об`єкта споживача до електропостачання, повторивши усю процедуру згідно Правил (а.с.121-122). У відповідь на такі висновки НКРЕКП ПрАТ "Волиньобленерго" у листі від 27.04.2017 року вказало, що рішення Комісії ІКЦ від 05.01.2017 року у спірній ситуації щодо відключення відповідача як споживача було об`єктивним і не повинно бути визнаним неправомірним. ПрАТ "Волиньобленерго" не заперечує проти відновлення електропостачання відповідачу, однак для цього необхідно укласти договір про користування електричною енергією, від чого останній станом надання цієї відповіді відмовляється. У зв`язку із цим ПрАТ "Волиньобленерго" просило повторно розглянути спірну ситуацію і прийняти об`єктивне і обґрунтоване рішення. У листі від 11.01.2017 року ПрАТ "Волиньобленерго" повідомило відповідача про те, що заборгованість в сумі 3 523,89 гривень станом на 31 грудня 2016 року сформувалась в період з травня 2015 року. Крім цього повідомило, що за результатами звірки розрахунків було встановлено факт переплати відповідачем по його другому особовому рахунку № НОМЕР_2 , тому рекомендовано звернутись до Любомльської філії із письмовою заявою для перерахування надлишково сплачених коштів із цього рахунку на особовий рахунок № НОМЕР_1 в погашення наявної заборгованості (а.с.123). За заявою відповідача від 16.01.2017 року надлишково сплачені кошти в сумі 1 201,85 гривень були перераховані з о/р № 542106110 на о/р № НОМЕР_1 на погашення заборгованості за 2016 рік (червень 234,21 гривень; липень 186,69 гривень; серпень 196,59 гривень; вересень 268,77 гривень; жовтень 157,08 гривень; листопад 158,51 гривень) (а.с.90, 91, 117). 06.12.2005 року по особовому рахунку відповідача було проведено невірну корекцію, внаслідок чого йому було двічі виставлено в рахунок до оплати 4038 Квт/год по тарифу 0,156 на суму 629,93 гривень. На підставі рішення Дирекції ПрАТ "Волиньобленерго" від 03.10.2016 року було проведено списання з особового рахунку 629,93 гривень із виключенням цієї суми із активів балансу в жовтні 2016 року за рахунок інших операційних витрат (а.с.93, 115-116). 24.01.2017 року відповідач звернувся до позивача із заявою, у якій, вважаючи, що зайво нараховані 629,93 гривень в рахунок його боргів на день подання цієї заяви не списані, просив цією сумою погасити його борги за наступні періоди: за липень 2014 року 108,22 гривень, за липень 2015 156,30 гривень, за жовтень 2015 року 141,36 гривень (а.с.118). Про списання в жовтні 2016 року 629,93 гривень позивач повідомив відповідача листом від 26.01.2017 року із зазначенням суми сальдо по особовому рахунку після здійснення цієї операції станом на 01.11.2016 року, яке складало 3 365,38 гривень (а.с.120). 24.01.2017 року відповідач також звернувся до позивача із заявою, у якій просив укласти із ним договір про користування електроенергією за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.119). 30.05.2017 року між сторонами укладено договір про користування електричною енергією за вказаною адресою. За умовами цього договору споживач електричної енергії зобов`язаний щомісяця знімати покази засобу обліку, як правило на перше число місця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем) та передавати їх електропостачальнику; оплачувати спожиту електричну енергію відповідно до умов договору (п.11 Договору). Оплата за електричну енергію здійснюється відповідно до показів засобу обліку. Споживач щомісяця сплачує за фактично спожиту електричну енергію за діючими тарифами (цінами) для населення. Розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця. Також визначено, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 30.05.2017 року становить 2 328,47 гривень. Пунктом 19 Правил № 1357 передбачено, що розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показів засобів обліку. У п.21 Правил № 1357 визначено, що знімання показів засобів обліку провадиться електропостачальником (електророзподільним підприємством) та/або побутовим споживачем щомісяця відповідно до умов договору. Побутовий споживач, як правило, знімає покази засобу обліку на перше число місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем). Зняті споживачем чи отримані та/або зняті енергопостачальником (електророзподільним підприємством) дані про покази засобу обліку в інший день вважаються вихідними даними для визначення показів засобу обліку на перше число календарного місяця шляхом додавання (віднімання) середньодобового споживання, помноженого на кількість днів (діб) між датою зняття показів та першим числом календарного місяця. Середньодобове споживання визначається виходячи з даних про покази засобу обліку, зафіксовані між двома послідовними зняттями, та кількості днів між цими зняттями показів. Платіжний документ, який виписується енергоспостачальником, формується ним за обсяг електричної енергії, спожитий протягом календарного місяця (з першого числа розрахункового місяця, по перше число місяця, наступного за розрахунковим). Пунктом 22 Правил № 1357 передбачено, що у платіжному документі електропостачальник обов`язково має зазначити: номер особового рахунка; адресу об`єкта; призначення платежу; період, за який проводиться розрахунок; значення попередніх та поточних показів засобу обліку (багатофункціонального/зонного засобу обліку у разі його наявності); дату зняття фактичних показів засобу обліку (у разі проведення розрахунків за платіжними документами, які виписуються електропостачальником); обсяг спожитої електричної енергії; тарифи; розмір наданих пільг та житлових субсидій; суму до оплати. Побутовий споживач, який має право на встановлені законодавством пільги з оплати спожитої електричної енергії, повідомляє у письмовій заяві енергопостачальника про своє право на пільгу з посиланням на відповідний законодавчий акт. Пільгова оплата електричної енергії здійснюється з дня подання побутовим споживачем заяви (п.31 Правил № 1357). Побутовий споживач електричної енергії зобов`язаний оплачувати спожиту-електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил (п.42 Правил № 1357). У разі відсутності у побутового споживача коштів на оплату заборгованості він повинен звернутися до енергопостачальника із заявою про складання графіка погашення заборгованості або відстрочення терміну оплати та надати довідки, що підтверджують його неплатоспроможність (п.18 Правил № 1357). Із матеріалів справи встановлено, що спірна ситуація з приводу нарахувань відповідачу заборгованості за спожиту електроенергію триває з 2016 року. У цьому позові позивач заявив до стягнення з відповідача 1 919,67 гривень заборгованості, яку підтверджує виписками по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з квітня 2004 року по березень 2018 року (а.с.94-112). Із цих виписок встановлено, що відображені у них нарахування і оплата відповідають наданим відповідачем рахункам і платіжним документам, а також документам щодо списання 629,93 гривень в рахунок існуючого боргу у жовтні 2016 року та зарахування 1 201,85 гривень з іншого особового рахунку відповідача. Зміст рахунків, за якими відповідач здійснював оплату електроенергії, відповідають п.22 Правил № 1357. Щодо нарахування 2,86 гривень у період відключення електроенергії позивач надав відповідачу відповідь від 19.04.2017 року щодо проведеного перерахунку, який мав місце через допущену помилку при знятті показників під час відключення (а.с.170). Із виписок та наданих відповідачем рахунків і платіжних документів (квитанцій) вбачається, що ОСОБА_1 оплату за спожиту електроенергію здійснював не в повному обсязі, у тому числі, лише в частині вартості спожитої електроенергії станом на дату зняття показників лічильника без урахування середньодобового споживання від цієї дати до першого числа наступного місяця, у зв`язку із чим у нього щомісячно у наростаючому підсумку утворювалась заборгованість. На підставі цих виписок судом встановлено, що у період з жовтня 2004 року по березень 2018 року відповідачу до сплати нараховано всього 16 442,16 гривень, з яких, з урахуванням списаних 629,93 гривень та зарахованих 1 201,85 гривень в рахунок погашення боргу, всього сплачено 14 540,94 гривень. Наведені у виписках розрахунки відповідачем жодним доказом не спростовані та неправильності проведення нарахувань не доведено. Дослідивши наявні у справі докази суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту електроенергію становить 1 901,22 гривень. Судом першої інстанції правомірно відхилено заяву ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі статтею 257 ЦК Українизагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Статтею 261 ЦК Українипередбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Європейський суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце в далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту з плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»). Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Судом першої інстанції встановлено, що кошти, які сплачував ОСОБА_1 , зараховувалися на погашення заборгованості із найдавнішим терміном її виникнення. Таким чином ОСОБА_1 знав про існуючу заборгованість не заперечував, щодо зарахування коштів на заборгованість, що свідчить про визнання ним боргу. Право електоропостачальника зараховувати кошти, як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення, у випадку відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі реквізитів призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду передбачено п 4.24 розділу IV Правил роздрібного ринку електричної енергії, що затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №

312. Крім того, відповідач з 16.05.2016 року зареєстрований на сайті ПрАТ "Волиньобленерго" в особистому кабінеті побутового споживача і володів інформацією про зарахування позивачем сплачених ним коштів в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди. Із виписок встановлено, що відповідач здійснював оплату, як у неповному обсязі, так і не своєчасно. Проте мали й місце переплати у більшому обсязі, ніж були вказані у рахунках за певний поточний період. Зокрема, востаннє, до дня пред`явлення позову, така оплата зафіксована у 2016 році: за квітень до оплати нараховано 203,49 гривень, відповідачем згідно квитанції від 16.05.2016 року сплачено 501,87 гривень; у лютому нараховано 134,52 гривень, а оплату відповідачем здійснено 15.03.2016 року на суму 291,84 гривень. Зазначене свідчить про те, що відповідач фактично визнавав, що у нього наявна заборгованість за спожиту електричну енергію та він вчиняв дії щодо її погашення. Таким чином, у зв`язку із оплатою відповідачем заборгованості, перебіг позовної давності було перервано його діями. З приводу виникнення заборгованості ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ "Волиньобленерго" лише 31.07.2016 року (а.с.173). У суд із даним позовом ПрАТ "Волиньобленерго" звернулось 04.01.2018 року. Отже, виходячи з наведеного, перебіг позовної давності у позивача не сплинув. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ПрАТ «Волиньобленерго» та стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Волиньобленерго» 1901,22 грн заборгованості за спожиту електроенергію. Вирішуючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 судом першої інстанції встановлено, що відключення позивача за зустрічним позовом від електропостачання відповідач здійснив у зв`язку із несплатою позивачем заборгованості за спожиту електроенергію. Відключення електроенергії мало місце з 29.11.2016 року по 30.05.2017 року. Пунктом 35 Правил № 1357 передбачено, що енергопостачальник має право відключити побутового споживача, зокрема, у разі порушення термінів сплати за спожиту електричну енергію у порядку, визначеному пунктом 27 цих Правил або порушення умов договору про реструктуризацію заборгованості. Згідно із п.27 Правил № 1357 у разі несплати або неповної оплати за спожиту електричну енергію у строки, визначені пунктом 20 цих Правил, електропостачальник на 30 день надсилає побутовому споживачу поштою або вручає особисто під підпис попередження про відключення електричної енергії. У разі несплати за спожиту електричну енергію на 30 день після отримання побутовим споживачем попередження енергопостачальник має право відключити побутового споживача від електричної мережі. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 року № 591, яка набрала чинності 20.09.2016 року, до п. 27 Правил № 1357 внесені доповнення, якими визначено, що спірні питання щодо заборгованості вирішуються шляхом переговорів між електропостачальником та побутовим споживачем або в судовому порядку. До вирішення спірного питання між сторонами відключення об`єкта побутового споживача не здійснюється (абз.5 п.27 Правил № 1357). Дослідженими у справі доказами встановлено, що ОСОБА_1 , не погоджуючись із наявністю у нього заборгованості за спожиту електроенергію, 31.07.2016 року звернувся до ПрАТ "Волиньобленерго" із письмовим зверненням про стягнення з нього цієї заборгованості в судовому порядку. Дане звернення зареєстроване у ПрАТ "Волиньобленерго" 04.08.2016 року. Отже, Любомльська філія ПрАТ "Волиньобленерго", будучи достовірно ознайомленою із такою позицією ОСОБА_1 , всупереч абз.5 п.27 Правил № 1357 спірне питання не врегулювала, до суду із відповідним позовом не звернулась, а в жовтні 2016 року надіслала позивачу попередження про відключення електроенергії у зв`язку із наявністю заборгованості та без законних на те підстав 29.11.2016 року здійснила відключення електропостачання. НКРЕКП у своїй відповіді від 07.04.2017 року зазначила про необхідність ПАТ "Волиньобленерго" здійснення підключення об`єкта споживача до електропостачання, повторивши усю процедуру згідно Правил. Про неправомірність дій відповідача щодо відключення електропостачання, на думку суду, свідчить і той факт, що відновлення електропостачання 30.05.2017 року здійснювалось Любомльською філією ПрАТ "Волиньобленерго" не у відповідності до абз.2 п.36 Правил № 1357, який передбачає оплату заборгованості, а у зв`язку із укладенням із ОСОБА_1 договору про користування електричною енергією. Згідно із п.43 Правил № 1357 енергопостачальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну побутовому споживачу або його майну, в розмірі й порядку, визначених відповідно до законодавства. Відповідно до п. 44 Правил № 1357 у разі тимчасового припинення електропостачання з вини енергопостачальника він несе відповідальність згідно з умовами договору у розмірі двократної вартості недовідпущеної побутовому споживачу електричної енергії. Оскільки у справі встановлено порушення енергопостачальником Правил № 1357, а відтак неправомірність відключення електропостачання ОСОБА_2 як споживачу та наявність вини Любомльської філії ПрАТ "Волиньобленерго" у цьому, вбачаються обґрунтовані підстави для відповідальності філії в порядку п.44 Правил № 1357. Відповідно до п.2 Правил № 1357 середньодобовий обсяг споживання - середня величина обсягу електричної енергії, яка спожита протягом доби, за певну кількість днів. Відповідно до п.2 Правил № 1357 розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Із виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 (а.с.94-96) вбачається, що обсяг спожитої ОСОБА_1 електричної енергії за попередній розрахунковий період відносно відключення електропостачання, тобто за жовтень 2016 року, становить 256 кВт/год (016796 кВт (станом на 01.11.2016 року) - 016540 кВт (станом на 01.10.2016 року) = 256 кВт.). Отже, середньодобовий обсяг споживання за попередній розрахунковий період становить 8,26 кВт (256 кВт : 31 день у жовтні 2016 року = 8,26 кВт за добу). Період відключення електропостачання з 29.11.2016 року по 30.05.2017 року становить 181 добу. Згідно даних виписки тарифи за електроенергію по особовому рахунку позивача за зустрічним позовом за 1 кВт/год з листопада 2016 року по лютий 2017 року (91 день) становили 0,714 гривень, з березня по травень 2017 року (90 днів) 0,90 гривень. Враховуючи наведене, розмір двократної вартості недовідпущеної електричної енергії за період з 29.11.2016 року по 30.05.2017 року становить 2 411,50 гривень ((536,69 гривень (8,26 кВт х 0,714 гривень х 91 день) + 669,06 гривень (8,26 кВт х 0,90 гривень х 90 днів)) х 2). Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що в даному випадку має місце порушення з боку ПрАТ «Волиньобленерго», що полягає у відключенні електроенергії, а тому зобов`язаний споживачу відшкодувати шкоду у розмірі двократної вартості недовідпущеної побутовому споживачу електричної енергії. З рахуванням ст. 13 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з ПАТ «Волиньобленерго» на користь ОСОБА_1 1976,84 грн. двократної вартості недовідпущеної електричної енергії. Суд обґрунтовано відмовлено у стягненні 629,93 гривень, як зайво нарахованих коштів, з підстав того що такі кошти була зараховані на погашення боргів у жовтні 2016 року. Матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 , із заявою про повернення цих коштів, як зайво нарахованих. Судом першої інстанції з врахуванням ч. 12 ст. 265 ЦПК України проведено зустрічне зарахування стягнених даним рішенням сум за первісним і зустрічним позовами та стягнуто різницю між ними в сумі 75,62 гривень з Любомльської філії ПрАТ "Волиньобленерго" в користь ОСОБА_1 . Помилкове посилання в оскаржуваному рішенні на Правила користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31 липня 1996 р. на правильність висновків суду першої інстанції не впливає та не є підставою для скасування судового рішення. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не вирішено питання розподілу судових витрат є безпідставними та спростовуються змістом оскаржуваного рішення. З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної ПрАТ «Волиньобленерго» було сплачено судовий збір в розмірі 1600 грн ( а.с. 15). ОСОБА_1 звертаючись до суду з зустрічною позовною заявою сплатив судовий збір в розмірі 708,00 грн( а.с. 74). Згідно із ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судові витрати за первісним і зустрічним позовами покладаються на відповідачів пропорційно до задоволених вимог із розрахунку задоволення 1600* 99,04 % вимог за первісним позовом та становить 1 584,64 гривень, та 708,00 * 75,84 % за зустрічним позовом, що становить 534,52 гривні, що в свою чергу становить 1584,64 грн ( судові витрати за первісним позовм-534,52 грн( судові витрати за зустрічним позовом) = 1050,12 грн судовий збір , який підлягає стягнення з ОСОБА_1 в користь ПрАТ «Волиньобленерго». Враховуючи зазначене, суд в даному випадку правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Інші докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження місцевого суду та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою прийняття постанови у даній справі є 6 лютого 2020 року, тобто дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 375, 382,384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 08 жовтня 2019 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: Судді: