Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/29624/18

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/29624/18 Провадження № 22-ц/4820/255/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 січня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І. Секретар судового засідання Садік Н.Д. за участю позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/29624/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 30 жовтня 2019 року (повне судове рішення складено 08 листопада 2019 року, суддя Стефанишин С.Л.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача МКП «Хмельницькводоканал» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та за позовом третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представника учасника справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 зазначала, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 , однак в результаті незадовільного технічного обслуговування систем холодного водопостачання, а саме прориву сітчасто-осадового фільтра біля лічильника ХВП, що знаходиться в квартирі АДРЕСА_2 цього ж будинку, яка розташована поверхом вище і належить відповідачам, 15 квітня 2018 року відбулося залиття її квартири, що підтверджується актом комісії УМК «Заріччя» від 15.04.2018 року та висновком експертного будівельно-технічного дослідження №ED-7304-1-1020.18. ОСОБА_1 вказувала, що в результаті залиття погіршився стан та зовнішній вигляд квартири і в результаті цього потребує проведення капітального ремонту та заміни внутрішньої електричної проводки, вартість яких складає 24240 грн. Вказані обставини погіршують життєдіяльність позивачки, змушують її відчувати постійне нервове потрясіння та вжиття додаткових зусиль для організації життя. Посилаючись на те, що відповідачі не бажають добровільно відшкодувати завдану шкоду, позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на її користь матеріальну шкоду в сумі 24240 грн., 4470 грн. витрат на проведення експертного дослідження, 15000 моральної шкоди та судові витрати. Протокольною ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 06 травня 2019 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено МКП «Хмельницькводоканал». В серпні 2018 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 звернулись до суду із заявою про залучення їх як третіх осіб на стороні позивача, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, в якій вказали, що позовні вимоги підтримують та просять стягнути шкоду з відповідачів на їх користь та користь ОСОБА_1 пропорційно розподілу часток власності квартири, інші витрати та шкоду стягнути на користь ОСОБА_1 . Протокольною ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 21 серпня 2019 року до участі у справі в якості третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача залучено ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 30 жовтня 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 рівними частинами на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі 24240 грн., моральну шкоду у розмірі 6000 грн., судові витрати - 4470 грн., судовий збір - 704,80 грн., а всього 35414,80 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку та вказує, що це рішення постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення судом справи та ухвалення незаконного рішення про часткове задоволення позову. На думку апелянта, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та безпідставно не взяв до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про протиправність (неправомірність) дій відповідачів та наявність їх вини у заподіянні шкоди позивачу. Так, на думку апелянта, акт про затоплення від 15.04.2018 року не є належними доказом вини відповідачів та не може враховуватись судом, оскільки складений з відповідними порушеннями за відсутності мешканців квартири АДРЕСА_2 . Апелянт вважає необґрунтованим висновок суду про те, що причиною залиття стало незадовільне технічне обслуговування системи холодного водопостачання квартири АДРЕСА_2 , оскільки відповідач є споживачем послуг МКП «Хмельницькводоканал» в структуру тарифу якого включено періодичну повірку, обслуговування та ремонт квартирних вузлів обліку, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж, а тому на думку апелянта відповідальність за неякісне обслуговування та завдані збитки повинно нести саме МКП «Хмельницькводоканал». На думку апелянта, висновок експерта від 04.07.2017 року не є достовірним та достатнім доказом наявної шкоди залиття квартири, оскільки він не відображає реальний розмір заподіяних збитків. Крім того, судом порушено право відповідача на допит в судому засіданні в якості свідків працівників ЖЕК, які складали акт про затоплення та спеціаліста ОСОБА_8 . У зв`язку з наведеним апелянт просив суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 погоджується із висновками суду першої інстанції та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Так позивач вказує, що факт залиття квартири встановлений та підтверджений належними та допустимими доказами по справі, зокрема актом залиття квартири від 15.04.2018 року, листом ГУ НП в Хмельницькій області від 17.04.2018 року №4702/121//122-2018, які відповідачем не спростовані. У відзиві на апеляційну скаргу МКП «Хмельницькводоканал» погоджується із висновками суду першої інстанції та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зазначає, що МКП «Хмельницькводоканал» не може нести матеріальну та моральну відповідальність за залиття квартири, оскільки постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 02.11.2017 року №1344 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики комунальних послуг, від 26.11.2015 року №2868» зі структури тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення вилучена складова обслуговування засобів вимірювальної техніки (у тому числі, і їх періодичної повірки). Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу з підстав у них наведених. Позивачка ОСОБА_1 заперечила проти доводів апеляційної скарги і просить її відхилити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін. Інші учасники справи до суду не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від ОСОБА_9 та ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд справи без їхньої участі, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про причини неявки суд не повідомили. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1 ст. 263 ЦПК України). Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 на праві спільної сумісної власності в рівних частках кожному належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло та технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 7, 38-41). Співвласниками квартири АДРЕСА_3 , що розташована над квартирою АДРЕСА_4 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а ОСОБА_2 проживає у вказаній квартирі. Ці обставини підтверджуються інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.07.19 (а.с.82) та не оспорюються учасниками справи. Також, судом вірно встановлено, що 15.04.2018 року в будинку АДРЕСА_5 сталося залиття квартири АДРЕСА_6 . Актом про залиття, аварію, що трапились на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 15.04.2018 року зафіксовано наступні пошкодження в квартирі НОМЕР_4: в коридорі залиті Wi-Fi роутер, тумба для взуття, стеля, люстра, стіни (пошкоджено шпалери), підлога та килимова доріжка; у туалеті та ванній кімнаті залито стелю, стіни та підлогу; у кухні залито стелю, люстру (пошкоджено дерев`яний елемент кріплення), кухонну плиту, витяжку, холодильник, стіни, підлогу та килимове покриття; у великій кімнаті (вітальні) залито стіни (пошкоджено шпалери), ламіновану підлога (невеликі деформації ламінату), натяжну стелю (пошкоджено та деформовано під вагою води), комп`ютерний стіл із шафою (пошкоджено верхні дошки), люстру та килим; у спальні залито люстру, диван (невелике намокання в результаті протікання стелі біля люстри); в результаті залиття електропроводки по всій квартирі відсутнє електропостачання. Відповідно до висновку комісії причиною залиття є те, що у ванній кімнаті квартири АДРЕСА_2 біля лічильника холодного водопостачання стався прорив сітчасто-осадового фільтра (а.с.9). Згідно із висновком експертного будівельно-технічного дослідження №ED-7304-1-1020.18 в результаті залиття квартири позивачу завдано шкоди в розмірі 24240 грн. (а.с. 17-44). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що внаслідок прориву сітчасто-осадового фільтра біля лічильника холодного водопостачання у квартирі АДРЕСА_2 , власниками якої є відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а ОСОБА_2 - користувачем, які не забезпечили належне утримання та експлуатацію (технічне обслуговування) мережі холодного водопостачання квартири, що призвело до залиття квартири АДРЕСА_4 і спричинило її власникам майнову та моральну шкоду. Визначаючи розмір завданої позивачу та третім особам з самостійними вимогами майнової шкоди в сумі 24240 грн., судом враховано висновок експертного будівельно-технічного дослідження №ED-7304-1-1020.18. Також, стягуючи із відповідачів на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 6000 грн. суд першої інстанції вірно виходив з того, що внаслідок залиття квартири, останнім було завдано і моральної шкоди, що виразилась в душевних стражданнях з приводу пошкодження їхнього майна та необхідності вжиття додаткових заходів до організації свого життя. Дійшовши такого висновку, суд першої інстанції обґрунтовано послався на відповідні норми матеріального права та вірно встановив обставини справи і оцінив докази, що надані учасниками справи та їх представниками. Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Згідно з пунктом 11 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 (зі змінами затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року №45) власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди. Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду в межах позадоговірних (деліктних) зобов`язань визначені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі, яка її завдала. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Положення ч. 2 ст. 1166 ЦК України встановлюють презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв`язку із наявністю вини іншої особи або у зв`язку із дією об`єктивних обставин). Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. В силу ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в повному обсязі. У ч. 2 цієї статті зазначається, що збитками є втрати, яких особа зазнала, у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. (ч. 1 ст. 1167 ЦК України). Згідно ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує. Це означає, що на власника також покладається відповідальність у разі завдання шкоди третім особам, що завдана належним йому майном, а також у зв`язку із експлуатацією технічного/інженерного оснащення, по утриманню якого він також несе тягар (ст. 322 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності з ч. 1 ст. 323 ЦК України, ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до роз`яснень, що викладені в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. В силу ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. За змістом зазначеної норми закону у правовідносинах з відшкодування шкоди діє презумпція вини заподіювача шкоди. Обов`язок доказування наявності шкоди та її розміру покладається на позивача, відсутність вини у заподіянні шкоди повинен довести відповідач. Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи. Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності вини відповідачів у залитті квартири АДРЕСА_4 , судова колегія вважає їх недоведеними. Так, в силу вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Виходячи з аналізу положень ст. 1166, 1192 ЦК України, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Судом першої інстанції вірно встановлено, що 15 квітня 2018 року відбулося залиття квартири АДРЕСА_1 , власниками якої є ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що спричинило матеріальну та моральну шкоду останнім і причиною залиття є прорив сітчасто-осадового фільтра, що розташований біля лічильника холодного водопостачання в квартирі АДРЕСА_2 . Зазначені обставини не заперечувалися учасниками справи та представниками учасників справи як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції. Колегія суддів вважає, що відповідачами в порушення вимог ст. 77 - 80 ЦПК України не надано належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження відсутності вини останніх у спричиненні шкоди ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , адже саме власник (користувач) квартири несе обов`язки щодо належного утримання та експлуатації квартири і її складових частин, зокрема сантехнічного обладнання та мережі водовідведення квартири. Посилання в апеляційній скарзі щодо відсутності вини відповідачів у затопленні квартири АДРЕСА_4 , оскільки сітчасто-осадовий фільтр є складовою вузла комерційного обліку, встановлення, повірку, заміну та ремонт якого проводить МКП «Хмельницькводоканал» і саме МКП має нести відповідальність за шкоду, пов`язану із залиттям квартири АДРЕСА_4 є помилковими, адже відповідно до пункту 5.18. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27.06.08 року №190 саме споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з`єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про недоведеність відповідачами відсутності своєї вини у спричиненні шкоди власниками квартири АДРЕСА_4 . Разом з тим, аргументи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було надано в судовому рішенні правової оцінки зазначеним вище доводам є такими, що заслуговують на увагу, однак це процесуальне порушення не є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення та не призвело до невірного вирішення справи. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було враховано та не було надано правової оцінки тим обставинам, що при складанні Акту про затоплення від 15.04.2018 року була відсутня винна сторона, цей Акт складався не на місці аварії, а був надрукований через декілька днів після затоплення є такими, що не заслуговують на увагу, адже судом першої інстанції у відповідності із вимогами ст. 89 ЦПК України дано оцінку зазначеному Акту і ці доводи апеляції зводяться до незгоди з оцінкою судом доказу. Посилання в апеляційній скарзі на те, що висновок експертного будівельно-технічного дослідження №ED-7304-1-1020.18 від 04.07.2017 року є неналежним доказом, адже експертом проведені кошторисні розрахунки вартості будівництва квартири, а не вартості ремонту квартири АДРЕСА_4 ; відповідачі не повідомленні про дату огляду квартири АДРЕСА_4 ; не зафіксовано наявність грибка, а тому не обґрунтовано необхідність використання анти грибкових розчинів; зазначено, що обстеження проводиться в м. Чернівці та висновок датовано 04.07.2017 року, хоча акт про затоплення складений 15.04.2018 року є безпідставними. Так, судова колегія вважає, що опискою є посилання у висновку на дату його складання, оскільки дослідження було проведено за заявою ОСОБА_1 від 04.05.2018 року, надано на дослідження, крім інших документів, копію акту про залиття, аварію, що трапилася на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 15.04.2018 року і на аркуші 2 Висновку (а.с.18) зазначено, що обстеження квартири АДРЕСА_1 проводилося 11.05.2018 року в присутності ОСОБА_1 - замовника експертного дослідження та зазначено, що розмір матеріальної шкоди, завданої в результаті залиття зазначеної вище квартир, визначений як вартість відновлювального ремонту, з урахуванням фізичного зносу, становить 24240грн. Оскільки відповідачами не було надано будь - яких доказів на спростування розміру матеріальної шкоди, що визначена висновком експертного будівельно-технічного дослідження №ED-7304-1-1020.18, тому суд першої інстанції прийняв даний висновок як належний доказ, якому було надано правову оцінку. Судова колегія вважає, що наведені у скарзі доводи правильності висновків суду першої інтенції не спростовують і фактично зводяться до одностороннього тлумачення апелянтом регулюючого спірні правовідносини законодавства лише на свою користь. Судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини справи на основі об`єктивної оцінки доказів, правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та підстави в межах доводів апеляційної скарги для скасування оскаржуваного рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 30 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 06 лютого 2020 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта О.І. Талалай