Постанова 4816 № 576/1571/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 лютого 2020 року м.Суми Справа №576/1571/19 Номер провадження 22-ц/816/158/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Орлова І. В. за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І., сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідачі Державна казначейська служба України, прокуратура Сумської області, Головне управління Національної поліції в Сумській області, розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги прокуратури Сумської області, Головного управління Національної поліції в Сумській області та Державної казначейської служби України на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04 листопада 2019 року, ухвалене у складі судді Сидорчука О.М., в приміщенні Шосткинського міськрайонного суду Сумської області, повний текст судового рішення складено 11 листопада 2019 року, В С Т А Н О В И В : У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, прокуратури Сумської області, Головного управління Національної поліції в Сумській області, третя особа: Сумський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області про відшкодування шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що 04 травня 2018 року під час огляду належного йому на праві власності автомобіля BMW Х6 д/н НОМЕР_1 2008 року випуску на території майданчика Сумського ВП ГУНП в Сумській області в м. Суми по вул. Охтирській, 14 ним були виявлені пошкодження автомобіля. На вказаний автомобіль постановою старшого слідчого СВ прокуратури Сумської області Алексєєва М.О. від 21 березня 2011 року в рамках порушеної 17 березня 2011 року кримінальної справи № 11800016 стосовно ОСОБА_1 , за ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 369, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України, накладено арешт. 05 травня 2018 року за його заявою до ЄРДР було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за ст. 185 ч. 1 КК України, а саме щодо виявлених пошкоджень автомобіля, зникнення двірників, протитуманних фар та інших комплектуючих, та визнано його потерпілим. Посилаючись на те, що належний йому на праві власності автомобіль, який у нього вилучено та який перебуває під контролем держави з 23 березня 2011 року по теперішній час, отримав пошкодження та розукомплектування у зв`язку з неналежними умовами збереження, остаточно уточнивши позовні вимоги просить стягнути з Держави Україна на свою користь шляхом списання Державною Казначейської службою України з Державного бюджету України суму в розмірі 20 772 грн у рахунок відшкодування матеріальних збитків, завданих пошкодженням майна. Шосткинський міськрайонний суд Сумської області рішенням від 04 листопада 2019 року позов задовольнив. Стягнув за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди суму в розмірі 20 772 грн та судові витрати в сумі 768 грн 40 коп. шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. В апеляційній скарзі прокуратура Сумської області, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та не з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог; стягнути з позивача судові витрати. В доводах апеляційної скарги зазначає, що позивач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували наявність заподіяної відповідачами шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача. Отже позивач не довів належними та допустимими доказами, що саме винні дії відповідачів призвели до розукомплектування чи пошкодження вилученого транспортного засобу і як наслідок заподіяння позивачу шкоди на суму 20 772 грн. Вказує на те, що ЦПК України не передбачає можливості встановлення судом у порядку цивільного судочинства під час розгляду даної справи фактів протиправності дій чи бездіяльності працівників поліції під час досудового розслідування у кримінальній справі, а також визнання судом таких дій протиправними. Матеріали справи не містять жодної ухвали слідчого судді чи судового рішення, яке набрало законної сили, яким би визнавались протиправними дії чи бездіяльність органів досудового слідства щодо неналежного зберігання чи пошкодження арештованого автомобіля, що виключає цивільно-правову відповідальність. Крім того, зазначає, що на цей час арешт на вилучений автомобіль BMW Х6 д/н НОМЕР_1 діє, а автомобіль зберігається на території Сумського ВП ГУНП в Сумській області до моменту вирішення судом та набрання законної сили судового рішення у кримінальному провадженні № 42012200000000012, жодних рішень з питань скасування арешту чи повернення вилученого майна судом не приймалось. При цьому неможливим є на цей час здійснити будь-які ремонтні роботи автомобіля та у зв`язку з цим, відновлення порушеного, на думку позивача, права користування автомобілем. Підстави для повернення позивачу автомобіля відсутні, а вимоги щодо відшкодування збитків є передчасними. При цьому жодних доказів здійснення ОСОБА_1 будь-яких витрат щодо ремонту чи відновлення стану вилученого та арештованого автомобіля чи сплати коштів в сумі 20 772 грн матеріали справи не містять. В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Сумській області, посилаючись на те, що рішення суду є необґрунтованим, просить рішення суду скасувати в повному обсязі. В доводах апеляційної скарги зазначає, що на спірні правовідносини поширюється КПК України (1960 року), оскільки арешт майна відбувався у 2011 році в рамках кримінальної справи № 110800016. На сьогоднішній день вирішення подальшої долі майна, на яке накладено арешт, неможливе, оскільки кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 перебуває на стадії судового розгляду в Прилуцькому міськрайонному суді Чернігівської області. Вважає, що питання про відшкодування завданих матеріальних збитків доцільно розглядати після прийняття рішення по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР № 12018200440001483 від 05 травня 2018 року та по справі Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області № 735/1222/13. До того ж, позивач не позбавлений можливості у відповідності до вимог ст. 128 КПК України заявити цивільний позов про відшкодування завданих йому матеріальних збитків у кримінальному провадженні № 12018200440001483. Зазначає, що не було достеменно встановлено, чи дійсно шкода завдана під час зберігання автотранспортного засобу на спеціальному майданчику, чи вже була наявна під час постановки такого засобу на спеціальний майданчик ГУНП в Сумській області. Зазначає, що відсутній такий елемент, як протиправна поведінка особи, а вище вказаними пунктами даної скарги, відсутня також шкода (завдана діями чи бездіяльністю органів державної влади), і зовсім не доведений причинний зв`язок між діяльністю та наслідками. В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України, посилаючись на те, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та невірно застосовані норми матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. В доводах апеляційної скарги зазначає, що правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Доказів неправомірності дій працівників правоохоронних органів позивачем не надано. Більш того, позовна вимога про визнання дій чи бездіяльності відповідних осіб протиправними позивачем не заявлялася. Вказує на те, що спеціальними нормами, що врегульовують питання зберігання речових доказів, визначено відповідних осіб за їх схоронність, а саме територіальні органи Національної поліції (органи внутрішніх справ). В оскаржуваному рішенні судом зроблено висновок про необхідність стягнення коштів з Державного бюджету України, без встановлення складу цивільного правопорушення. Крім того, судом не взято до уваги, що у разі заподіяння такої майнової шкоди, відшкодування має проводитись особою, відповідальною за схоронність арештованого майна. Від позивача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому посилаючись на те, що рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, просить апеляційні скарги відхилити, а рішення залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників: прокуратури Сумської області Вортоломея М.Ф., Головного управління Національної поліції в Сумській області Бітюкова Д.В.Грищенко В.Л., Державної казначейської служби України Лисенко Н.О., які підтримали апеляційну скарги, позивача ОСОБА_1 , який заперечує проти апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив того, що позивачем доведено обґрунтованість його позовних вимог, а тому майнова шкода, заподіяна йому бездіяльністю державних органів (відповідачів у справі) має бути відшкодована державою за рахунок коштів Державного бюджету України. Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суд дійшов його з неправильним застосуванням норм матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу - легкового автомобілю марки BMW моделі Х6, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а. с. 10). 21 березня 2011 року постановою старшого слідчого СВ прокуратури Сумської області Алексєєва М.О в рамках порушеної 17 березня 2011 року кримінальної справи № 11800016 щодо ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 27, ч.1 ст. 369, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст.190 КК України, було накладено арешт на вищевказаний автомобіль відповідно до ст.125, 126, КПК України (1960 року) з метою забезпечення можливого цивільного позову. Також постановою від 21 березня 2011 року автомобіль визнано речовим доказом по кримінальній справі (а. с. 11). Постановою судді Зарічного районного суду Сумської області від 23 березня 2011 року надано дозвіл на проведення обшуку володіння ОСОБА_1 - вказаного транспортного засобу (а. с. 12). З протоколу обшуку від 23 березня 2011 року вбачається, що за результатами даної слідчої дії автомобіль BMW X6 р.н. НОМЕР_1 було вилучено з метою доставлення до УБОЗ УМВС України в Сумській області (м. Суми, вул. Покровська, АДРЕСА_1 ) (а. с. 13). 24 березня 2011 року старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Сумської області Алєксєєвим М. ОСОБА_2 . проведено опечатування автомобіля BMW X6 р.н. НОМЕР_1 за результатами чого складено відповідний протокол, в якому, зокрема, вказано, що видимі пошкодження відсутні. Також зафіксовано, що автомобіль перебуває на штрафмайданчику УБОЗ УМВС України в Сумській області (а. с. 14). Відповідно до протоколу огляду предмету від 26 березня 2011 року під час проведення огляду вищевказаного автомобіля також встановлена відсутність видимих пошкоджень салону та кузова (а. с. 15). Постановою слідчого в особливо важливих справах слідчого управління прокуратури Сумської області Алєксєєва М.О. від 04 січня 2013 року змінено місце зберігання арештованого майна на спеціальний майданчик УДАІ УМВС України в Сумській області для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів (а. с. 16). Листом від 16 січня 2013 року УБОЗ УМВС України в Сумській області повідомило про неможливість виконання вказаної постанови про зміну місця перебування арештованого майна, оскільки на підстав наказу МВС України від 30 січня 2012 року № 77 в УДАІ УМВС України в Сумській області спеціальні майданчики для тимчасового зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ліквідовано (а. с. 17). З листа Сумського відділу поліції ГУНП в Сумській області від 23 вересня 2019 № 16559 вбачається, що автомобіль BMW X6 р.н. НОМЕР_1 з 08.07.2015 перебуває на зберіганні як речовий доказ на території внутрішнього двору біля адміністративної будівлі ГУНП в Сумській області за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 141). 05 травня 2018 року до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 внесено відомості про кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 185 КК України в зв`язку з виявленими позивачем пошкодженнями вищевказаного автомобіля, зникнення двірників, протитуманних фар та інших комплектуючих. Кримінальному провадженню присвоєно номер 12018200440001483 (а. с. 22). Висновком експерта від 10 липня 2019 року № 19/119/11-2/94е, складеного за результатами проведеної судової автотоварознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12018200440001483 зафіксовані пошкодження, які автомобіль мав на час проведення огляду його експертом (02 липня 2019 року), а також вказано, що розмір матеріального збитку завданого ОСОБА_1 (власнику автомобіля) внаслідок: пошкодження лакофарбового покриття кузову станом на 02.07.2019 може складати 17 815 грн 22 коп., пошкодження накладки бампера автомобіля може вкладати 403 грн 92 коп. Ринкова вартість комплекту склоочисників може складати 625 грн 36 коп. (а. с. 25-42). Висновком експерта від 13 вересня 2019 року № 19/119/11-2/181е, складеного за результатами проведеної судової автотоварознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12018200440001483 були зафіксовані пошкодження автомобіля, виявлені в ході проведення огляду 02 липня 2019 року та які були відсутні на час огляду 04 травня 2019 року. В підсумковій частині висновку вказано, що розмір матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 внаслідок пошкодження у вигляді численних вм`ятин кузовних поверхонь, криши, кришки багажника та капоту станом на 12 липня 2019 року може складати 1 927 грн 50 коп. (а. с. 98-108). Згідно листа Сумської місцевої прокуратури від 10 липня 2019 року щодо скарги позивача щодо недотримання розумних строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 120182004400001483 вбачається, що слідчим СВ ВП ГУНП в Сумській області Дідиком П.С. винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України (а. с. 44). Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені нормами статті 1166 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затверджена Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верхового суду України, Державної судової адміністрації України від 27 серпня 2010 року № 51/401/649/471/23/125 (далі Інструкція), встановлюються єдині правила вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів, цінностей та іншого майна на стадії дізнання, досудового слідства і судового розгляду, а також порядок виконання рішень органів досудового слідства, дізнання і суду щодо речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна. Згідно п. 19 Інструкції зберігання транспортних засобів, на які накладено арешт, якщо вони не можуть бути передані на зберігання власникові, його родичам або іншим особам, а також організаціям, проводиться за постановою слідчого, прокурора, судді, за ухвалою суду протягом досудового слідства або судового розгляду відповідними службами органів внутрішніх справ, служби безпеки, підрозділів податкової міліції (у справах, що перебувають у її провадженні відповідно до компетенції), керівники яких дають про це розписку, яка приєднується до справи. В розписці вказується, хто є персонально відповідальним за зберігання прийнятого транспортного засобу. При вилученні, а також при передачі на зберігання транспортного засобу за обов`язковою участю співробітника Державної автомобільної інспекції або спеціаліста, а при можливості і за участю його власника складається документ про технічний стан транспортного засобу. Пунктом 33 Інструкції забороняється розміщення та зберігання речових доказів та інших об`єктів в умовах і стані, що може призвести до їх пошкодження та неможливості подальшого дослідження та використання як доказів. У разі необхідності повинні вживатися невідкладні заходи щодо приведення вилучених об`єктів у стан, який дозволяє їх подальше зберігання. Згідно п. 43 Інструкції для обліку речових доказів та інших вилучених у кримінальних справах предметів і цінностей, а також готівкових коштів, які не є речовими доказами, у кожному органі прокуратури, внутрішніх справ, податкової міліції, служби безпеки ведеться книга за встановленою формою, а в судах - журнал. Призначається особа, відповідальна за зберігання і облік речових доказів та іншого вилученого майна і цінностей. Книга (журнал) нумерується, прошнуровується і скріплюється печаткою, а також підписом керівника відповідної прокуратури, органу внутрішніх справ, податкової міліції, служби безпеки, керівником апарату суду. Пунктом 86 Інструкції передбачено, що у разі пошкодження, втрати вилучених речових доказів, цінностей та іншого майна заподіяні їх власникам збитки підлягають відшкодуванню на підставі Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказами Міністерства юстиції України N 6/5, Генеральної прокуратури України N 3, Міністерства фінансів України N 41 від 04 березня 1996 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України о6 березня 1996 року за N 106/1131). Незабезпечення належного обліку та умов зберігання, передачі речових доказів, цінностей та іншого майна, яке спричинило їх втрату, пошкодження, є підставою для притягнення до передбаченої законом відповідальності осіб, з вини яких настали вказані наслідки. Пунктом 7 вказаного Положення передбачено, що відповідно до ст. 3 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду відшкодуванню громадянинові підлягають, зокрема майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи попереднього слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт. Отже, як вже зазначалося раніше, постановою старшого слідчого СВ прокуратури Сумської області Алексєєва М.О в рамках порушеної 17 березня 2011 року кримінальної справи № 11800016 щодо ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 27, ч.1 ст. 369, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст.190 КК України, належний позивачу автомобіль визнано речовим доказом та накладено на нього арешт відповідно до ст.125, 126, КПК України (1960 року) з метою забезпечення можливого цивільного позову. На даний час судовий розгляд у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 368 КК України та ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 376-1, ч. 2 ст. 368, ч. 2 ст. 375 КК України триває. Справа перебуває на розгляді в Прилуцькому міськрайонному суді Чернігівської області. Автомобіль зберігається на території Сумського ВП ГУНП в Сумській області. Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Частиною 7 ст. 319 ЦК України передбачено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно ч. 2 ст. 321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. В судовому засіданні апеляційного суду позивач пояснив, що на даний час у зв`язку з накладенням арешту та вилученням у нього автомобіля органами досудового слідства, він не має можливості володіти та користуватися цим майном. Його неодноразові звернення до прокуратури та суду з приводу повернення йому автомобіля в користування залишені без задоволення. Звернувшись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 ставить питання про відшкодування йому вартості відновлювального ремонту автомобіля на загальну суму 20 772 грн. Проте на даний час позивач обмежений у праві користування та розпорядження даним майном відповідно до норм КПК України, а тому здійснити відновлення автомобіля він не має можливості. Наявність цієї можливості залежить від вирішення долі цього майна в кримінальному провадженні, а тому висновок суду першої інстанції про необґрунтованість доводів відповідачів про передчасність заявленого позову, є помилковим. В даному випадку позивач не позбавлений права на відшкодування завданої йому майнової шкоди за наслідками розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 368 КК України та ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 376-1, ч. 2 ст. 368, ч. 2 ст. 375 КК України. За таких обставин рішення суду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . Оскільки відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, то відповідно до положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України слід компенсувати прокуратурі Сумської області, Головному управлінню Національної поліції в Сумській області та Державній казначейській службі України за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі по 1152 гривні 60 копійок кожному. Відповідно до положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відносяться до малозначних справ. Враховуючи, що ціна позову складає 20 772 грн, дана справа є малозначною, а тому касаційному оскарженню відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає. Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 2 п. 1, 4; 381-382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги прокуратури Сумської області, Головного управління Національної поліції в Сумській області та Державної казначейської служби України задовольнити. Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04 листопада 2019 рокускасувати та ухвалите нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Компенсувати прокуратурі Сумської області за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1152 гривні 60 копійок. Компенсувати Головному управлінню Національної поліції в Сумській області за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1152 гривні 60 копійок. Компенсувати Державній казначейській службі України за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1152 гривні 60 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 07 лютого 2020 року. Головуючий: Т.А. Левченко Судді : О.І. Собина І.В. Орлов