Постанова Луганський апеляційний суд № 431/3086/19

Справа № 431/3086/19 Провадження № 22-ц/810/1102/19 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 лютого 2020 року Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Назарової М.В., суддів Лозко Ю.П., Стахової Н.В., за участю секретаря Сінько А.І., учасники справи: заявник ОСОБА_1 , заінтересована особа - Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 30 жовтня 2019 року, ухваленого Старобільським районним судом у складі: судді Воронкіна О.А. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області про встановлення факту утримання та спільного проживання однією родиною, в с т а н о в и в: У травні 2019 року заявниця ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні та спільного проживання, заінтересована особа Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області, яку мотивувала тим, що ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_2 проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 з 1977 року. За життя чоловіку заявниці була призначена пенсія за віком на пільгових умовах за списком № 1 як колишньому шахтарю. У 2014 році у зв`язку з проведенням антитерористичної операції заявниця ОСОБА_1 разом з її чоловіком переоформили свої пенсії на території України: заявник стала на облік в Старобільському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області, а її чоловік в Біловодському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області, де отримували пенсійні виплати. Пенсія чоловіка значно перевищувала розмір пенсії заявниці, та остання фактично останні роки знаходилася на утриманні свого чоловіка, оскільки пенсії ОСОБА_1 вистачало тільки на оплату комунальних послуг, а харчування, придбання одягу та ліків здійснювалося за кошти чоловіка. ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік заявниці ОСОБА_2 помер, і його поховання здійснювала заявниця як дружина померлого. У зв`язку зі смертю чоловіка була припинена виплата його пенсії і, як наслідок, заявниця втратила змогу самостійно у повному обсязі забезпечувати свої потреби. Після смерті чоловіка заявниця втратила постійне та основне джерело для існування, так як одержувала від померлого чоловіка допомогу на утримання, що становило більшу частку її доходу. Заявниця звернулась до Старобільського об`єднаного УПФУ Луганської області із заявою про призначення їй пенсії у зв`язку із втратою годувальника, проте їй було відмовлено в усній формі, так як у неї з померлим чоловіком різні адреси реєстрації згідно паспорту та довідці ВПО. Встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні та факту спільного проживання однією родиною разом із своїм чоловіком ОСОБА_2 необхідно заявнику для реалізації свого права на пенсійне забезпечення та оформлення інших правовідносин цивільно-правового характеру. Тому просила суд встановити факт, що ОСОБА_1 спільно проживала однією родиною разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 та знаходилася на його утриманні до моменту його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від Старобільського ОУ ПФУ України Луганської області надійшли заперечення, що згідно ст. 7 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» задля отримання пенсії внутрішньо переміщена особа має фактично переміститися та проживати на території, підконтрольній Українській владі, а саме «громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи», в той час як заявник та її померлий чоловік були зареєстровані за різними адресами, тобто заявниця не мешкала разом із чоловіком, а отже і факт утримання, скоріше за все, відсутній. Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 30 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області про встановлення факту спільного проживання однією родиною та перебування фізичної особи на утриманні задоволено. Встановлено факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України спільно проживала однією родиною разом із своїм чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянином України, за адресою: АДРЕСА_1 та знаходилась на його утриманні до моменту його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 . В апеляційній скарзі заінтересована особа Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області вважає, що оскаржуване рішення неправомірне, постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить скасувати рішення Старобільського районного суду Луганської області від 30 жовтня 2019 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити за необґрунтованістю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що згідно ст. 7 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» задля отримання пенсії внутрішньо переміщена особа має фактично переміститися та проживати на території, підконтрольній Українській владі, а саме «громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи», вказана норма закону не була визнана неконституційною обов`язковою для всіх громадян, підприємств, установ та державних органів. ОСОБА_2 станом на момент смерті перебував на обліку Біловодському об`єднаному управлінні ПФУ Луганської області та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , в той час як заявниця перемістилася з території, тимчасово не підконтрольній Українській владі до Старобільського району Луганської області 26.12.2014 року, зареєструвалася за адресою: АДРЕСА_3 як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України, що свідчить про те, що заявниця не мешкала разом з чоловіком; заявниця ОСОБА_1 не надала жодного письмового доказу на підтвердження факту перебування на утриманні чоловіка, тому факт утримання відсутній. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2019 року визначено головуючим суддею (суддею-доповідачем) Назарову М.В., склад колегії суддів Стахової Н.В., Лозко Ю.П. Апеляційне провадження по справі було відкрито 18 грудня 2019 року, ухвалою суду від 21 грудня 2019 року справу призначено до апеляційного розгляду на 28 січня 2020 року о 11.30 год. У судовому засіданні 28.01.2020 року за клопотанням заявниці ухвалою суду витребувано зі Старобільського об`єднаного УПФУ Луганської області довідку про розмір пенсії та довідку форми ОК-5 ОСОБА_1 за період 2013-2018 роки та з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області довідку форми ОК-5 про доходи за період з 2013-2018 роки громадянина ОСОБА_2 , з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Луганській області відомості про отримувані суми на відшкодування шкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період 2013-2018 роки та оголошено перерву на 10.30 год. 06 лютого 2020 року. В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення скарги. Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню. За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної інстанції. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як встановлено судом і підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 30.04.1977 уклали шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 78, прізвище дружини після укладення шлюбу Абрамова, про що надано копію свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , видане 30.04.1977 року (а.с. 15). З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 11.06.2018 року Старобільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт Талове Сорокинського району Луганської області, Україна про що Старобільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області 11 червня 2018 року зроблено відповідний актовий запис № 466 (а.с. 17). Згідно наданих заявницею копій паспортів на її ім`я та ім`я її покійного чоловіка вони були зареєстровані: ОСОБА_1 з 04.03.2005 року по АДРЕСА_4 (а.с. 7-9), ОСОБА_2 з 20.06.2005 року по АДРЕСА_1 (а.с. 11-13). Заявниця та її чоловік взяті на облік як внутрішньо переміщені особи: ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено довідкою від 06 червня 2017 року № 19445, виданою УСЗН Біловодської районної державної адміністрації Луганської області (а.с. 14), а заявниця - згідно із довідкою № 934009968 від 23 січня 2015 року, виданої управлінням соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області, фактичне проживання/перебування АДРЕСА_5 (а.с. 10). Згідно Довідки, виданої Біловодським об`єднаним управлінням ПФУ 24.10.2019 року № 6060/0318, ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ Біловодське ОУ ПФУ та отримує пенсію за віком, розмір якої з жовтня 2017 року по квітень 2018 року складає 9181,04 грн. щомісячно (а.с. 40). Своє звернення до суду заявниця обґрунтовує тим, що вони з чоловіком були зареєстровані за різними адресами, і так само були взяті на облік за різними адресами як ВПО, що перешкоджає їй в переході на пенсію за втратою годувальника, і тому їй необхідно встановити як факт спільного проживання, так і факт знаходження на утриманні померлого чоловіка, які є юридичними, оскільки від цих фактів залежать її пенсійні права. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд виходив із доведеності протягом розгляду справи заявницею своїх вимог. Переглядаючи справу за доводами апеляційної скарги, колегія суддів погоджує висновки суду як такі, що ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи, а помилкові доводи скарги цих висновків не спростовують. Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (частина 3 статті 294 ЦПК України). Пунктом 2 частини 1, частиною 2 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Як роз`яснено в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1.Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення.

2. Встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

3. Заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо).

4. Чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Згідно статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058- IV) непрацездатні громадяни - це особи, які досягли встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону. Статтею 5 Закону № 1058-IV визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема: коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням. Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV види пенсійного забезпечення, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. У частині першій статті 9 Закону № 1058-IV наведено види пенсійних виплат: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Статтею 10 Закону № 1058-IV передбачено право вибору пенсійних виплат - особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Статтею 36 цього Закону встановлено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Згідно з частиною другою вказаної норми непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (частина третя статті 36 Закону № 1058-IV). Статтею 26 Закону № 1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком і встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року. Аналіз норм статтей 4, 5, 10, 26, 36 Закону № 1058-IV дає підстави для висновку про те, що чоловік (дружина) став непрацездатними, а саме, досягнув пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього закону, мають право на отримання пенсії (за їх вибором) за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника, за умов, що вони були на повному утриманні померлого годувальника, та за умов наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності. Отже, заявниця ОСОБА_1 як така, що досягнула пенсійного віку відповідно до положень статті 26 Закону № 1058-IV та отримала пенсію за віком, має право перейти на пенсію у зв`язку із втратою годувальника за умови знаходження на повному утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 . Крім того, оскільки подружжя було зареєстровано за різними адресами, для застосування вищезазначених норм закону доведенню підлягає і факт їх спільного проживання однією родиною. Щодо встановлення останнього, то доводи скарги правильних висновків суду не спростовують, оскільки такий факт підтверджено заявницею за допомогою показань свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які як сусіди родини Абрамових на тимчасово окупованій території України підтвердили, що заявниця мешкала разом із померлим чоловіком у смт Талове, вели спільне господарство, заявниця доглядала чоловіка та ховала його. З довідки, виданої Виконавчим комітетом Мирненської селищної ради Краснодонського району Луганської області від 26.04.2018 року за № 228, так званої ЛНР, вбачається, що ОСОБА_1 дійсно поховала свого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті проживали спільно за адресою: АДРЕСА_1 , вела за ним постійний догляд та вели спільне господарство. Місто Краснодон Луганської області, відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р, є тимчасово окупованою територією, не підконтрольною українській владі. На підставі зазначеного, враховуючи положення ст. 3, 8, 9 Конституції України, Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», відповідних постанов ВРУ та розпоряджень КМУ, а також практику Міжнародного суду ООН щодо сформування так званих «намібійськіх винятків», ЄСПЛ, Верховного Суду, колегія суддів бере до уваги відомості, які містяться у вказаній довідці, в якості доказу по справі. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать. Крім того, переглядаючи справу за доводами апеляційної скарги, колегією суддів допитано у якості свідка за її згодою заявницю ОСОБА_1 , яка підтвердила, що вона з чоловіком були зареєстровані за різними адресами в м. Краснодон, оскільки чоловік зареєструвався у спадковому будинку, де вони родиною вели спільне господарство, а вона залишалася зареєстрованою в квартирі, а як ВПО зареєструвалися за різними адресами, чоловік мав проблеми зі здоров`ям, і його возили автомобілем через кордон до Біловодська, що дорого, а їй дешевше було потрапляти до Старобільська через пішохідний перехід. Їх сім`я існувала фактично за гроші чоловіка, оскільки розмір пенсії заявниці менше 2-х тисяч та «регресні» суми невеликого розміру від 400 грн у 2013 році до 800 грн напередодні смерті чоловіка. Допитана в суді апеляційної інстанції ОСОБА_6 , яка є двоюрідною сестрою померлого ОСОБА_2 , підтвердила, що вона мешкала у м. Краснодон, а останні 8 років мешкає у м. Сєвєродонецьк та спілкувалася з братом лише телефоном, і їй відомо, що заявниця та брат увесь час жили сім`єю, дружина ховала його у смт Талове. Відповідно до пункту 2.3. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07 липня 2014 року № 13-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок), до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, крім іншого, надається документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника. За документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім`ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку (пункт 2.11. Порядку). Отже, Порядком передбачено встановлення в судовому порядку факту перебування на утриманні померлого годувальника, у разі неможливості надати документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою) на підтвердження перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника. Як роз`яснено в пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику по справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання призначення пенсії, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні. Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , проживала з ним спільно, та пенсія її чоловіка була постійним та основним джерелом для її існування. Колегією суддів за клопотанням заявниці з метою перевірки доводів апеляційної скарги витребувано зі Старобільського об`єднаного УПФУ Луганської області довідку про розмір пенсії та довідку форми ОК-5 ОСОБА_1 за період 2013-2018 роки та з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області довідку форми ОК-5 про доходи за період з 2013-2018 роки громадянина ОСОБА_2 , з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Луганській області відомості про отримувані суми на відшкодування шкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період 2013-2018 роки. Відповідно до довідки ПФУ Старобільського ОУПФУ від 31 січня 2020 року ОСОБА_1 отримувала пенсію у розмірі: з квітня 2017 року 1717,32 грн, з жовтня 2017 р. до квітня 2018 року 1987,86 грн (а.с. 101-102), а також відповідно до відомостей Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Луганській області Абрамова Н.О. отримувала щомісячні страхові виплати у розмірі: з березня 2013 року 436,08 грн, з березня 2014 року 470,53 грн, з березня 2017 року 581,58 грн, з січня 2018 року 690,66 грн, у березні та квітні 2018 року 828,79 грн (а.с. 122-125). Чоловік заявниці ОСОБА_2 отримував відповідно до Біловодського об`єднаного УПФУ Луганської області пенсію у розмірі з серпня 2014 року 3629,47 грн, з жовтня 2015 року 3675,27 грн, з січня 2016 року 3679,47 грн, з травня 2016 року 3701,87 грн, з грудня 2016 року 3748,67 грн, з травня 2017 року 3936 грн, з жовтня 2017 року і до квітня 2018 року 9181,04 грн (а.с. 39-42), а також відповідно до відомостей Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Луганській області Абрамов ОСОБА_7 отримував щомісячні страхові виплати у розмірі: з березня 2013 року 763,35 грн, з березня 2014 року 823,65 грн, з березня 2017 року 1018,03 грн, з січня 2018 року 1338,51 грн, у березні та квітні 2018 року 1606,22 грн (а.с. 126-128). Згідно реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування (Індивідуальних відомостей про застраховану особо) за формою ОК-5 ОСОБА_1 не отримувала доходів за 2013-2018 роки (а.с. 104-107), а відомості щодо ОСОБА_2 у ГУ ПФУ Луганської області відсутні (а.с. 121). Отже, середньомісячний дохід заявниці у квітні 2018 року становив 2815 грн, а її чоловіка ОСОБА_2 10780 грн, тому висновок суду про доведеність знаходження заявниці на утриманні у померлого чоловіка є правильним. Не може бути взятий до уваги довід апеляційної скарги про відсутність факту утримання ОСОБА_1 , оскільки вона отримувала пенсію у більшому розмірі, ніж прожитковий мінімум, встановлений законом України «Про державний бюджет України на 2019 рік» для осіб, які втратили працездатність, оскільки спеціальний встановлює право членів сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (частина третя статті 36 Закону № 1058-IV). Вказаний спеціальний закон не пов`язує таке право особи із розміром отримуваної ними пенсії. З огляду на наведене вище, апеляційний суд вважає, що рішення суду про задоволення заяви ОСОБА_8 про встановлення факту її проживання однією сім`єю разом із своїм чоловіком ОСОБА_2 та перебування її на утриманні чоловіка ОСОБА_2 ухвалене з дотриманням норм процесуального права та при правильному застосуванні норм матеріального права, а помилкові доводи скарги цих висновків не спростовують. Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін є ухвалення судом рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області залишити без задоволення. Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 30 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Дата складення повного тексту постанови 06 лютого 2020 року. Головуючий Судді: