Постанова КЦС ВС № 686/20825/15-ц

Постанова Іменем України 29 січня 2020 року м. Київ справа № 686/20825/15-ц провадження № 61-3193св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Кузнєцова В. О., суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 жовтня 2016 року в складі судді Палінчака О. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 січня 2019 року в складі колегії суддів: Купельського А. В., Спірідонової Т. В., Янчук Т. О., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору. Позов мотивовано тим, що 27 серпня 2012 року між ним та колишньою дружиною ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) укладено договір щодо визначення місця проживання, здійснення батьківських прав, виконання обов`язків батьком, який проживає окремо від дочки ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Гайдамакою О. В., зареєстрований в реєстрі за №

741. Відповідачем не виконуються умови договору, у зв`язку з чим він, як батько дитини, тривалий час позбавлений зустрічей з нею через зміну відповідачем свого місця проживання та уникнення контактів з позивачем. Посилаючись на те, що внаслідок невиконання ОСОБА_2 умов договору істотно порушуються його батьківські права, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 13 жовтня 2016 року позов задоволено. Розірвано договір від 27 серпня 2012 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Гайдамакою О. В., зареєстрованого в реєстрі за №

741. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, врахував, що ОСОБА_2 перешкоджала зустрічам батька з дитиною, не повідомила ОСОБА_1 про зміну місця проживання та реєстрації дитини, чим допустила істотне порушення умов договору 27 серпня 2012 року, що є підставою для його розірвання. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Справа розглядалась судами неодноразово. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 15 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Хмельницького міськрайонного суду від 13 жовтня 2016 року залишено без змін. Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення позову. При цьому, за змісту оскаржуваної постанови апеляційного суду вбачається, що ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена у передбаченому законом порядку. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів У лютому 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_2 , належним чином не повідомив її про дату, час і місце судового засідання за адресою, зазначеною відповідачем у клопотанні від 27 січня 2017 року. Позивачем не доведено порушення його прав оспорюваним договором, а судами не враховано, що дійсною метою розірвання правочину є припинення зобов`язань ОСОБА_1 щодо сплати грошових коштів на утримання дитини. Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 686/20825/15-ц з суду першої інстанції. Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. У березні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 грудня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору призначено до розгляду.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам постанова апеляційного суду відповідає. Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що під час перебування у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 в сторін народилась дочка ОСОБА_5 . 27 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено та нотаріально посвідчено договір (б/н), в якому батьком та матір`ю визначено місце проживання дитини, здійснення батьківських прав, виконання обов`язків батьком, який проживає окремо від дочки ОСОБА_5 . Відповідно до пункту 4.1. вказаного договору батько, який проживає окремо від дочки, має право на безперешкодне спілкування з дочкою та спільний відпочинок відповідно до порядку, який визначений розділами 6, 7 договору. Батько має право безперешкодно спілкуватися з дочкою впродовж усього тижня в денний час (з 8-ї години до 20-ї години) як по телефону, так і особисто без обмеження в часі як за місцем її проживання, так у будь-якому місці її знаходження незалежно від стану її здоров`я за умови попереднього погодження з матір`ю (пункт 6.1. договору). Згідно пунктом 5.2.4. договору матір зобов`язана не чинити перешкод у спілкуванні дочки з батьком, бабою чи з іншими членами сім`ї та родичами батька, якщо таке спілкування не завдає шкоди фізичному і психічному здоров`ю доньки, її моральному розвитку. У разі зміни місця проживання дочки матір зобов`язується попереджувати батька усно чи письмово із вказанням точного місця проживання доньки не пізніше одного місяця з моменту зміни місця проживання (пункт 5.2.1. договору). Розділом 7 договору визначений порядок перебування доньки з батьком. 30 червня 2015 року позивач звернувся до служби у справах дітей Хмельницької міської ради щодо участі у вихованні дочки та для встановлення місця проживання і перебування дитини. З відповідей служби у справах дітей Хмельницької міської ради від 07 липня та 19 серпня 2015 року вбачається, що у телефонній розмові ОСОБА_2 повідомила, що вона з дочкою в м. Хмельницькому не проживають. З повідомлення управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області від 13 серпня 2015 року № 03 Б-215 вбачається, що ОСОБА_2 13 червня 2015 року знята з реєстраційного обліку в Хмельницькій області в м. Київ. З повідомлення управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області від 03 вересня 2015 року № 13697 вбачається, що ОСОБА_2 разом з дочкою ОСОБА_5 з 06 серпня 2015 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . За розв`язанням вирішення конфлікту між батьками щодо участі у вихованні дитини позивач звернувся до Хмельницького міського Центру соціальних служб сім`ї, дітей та молоді. З відповіді вказаного центру від 27 серпня 2015 року № 432/01-05 вбачається, що 10 серпня 2015 року психолог центру в телефонному режимі спілкувалась з ОСОБА_2 . У розмові остання повідомила, що зустрічі батька з дитиною не відновляться до тих пір, поки ОСОБА_1 не примириться з її чоловіком. Також ОСОБА_1 звертався до Хмельницького МВ УМВС України щодо проведення розшуку та встановлення місяця знаходження відповідача та дочки. 25 серпня 2016 року начальником служби у справах дітей Хмельницької райдержадміністрації, головним спеціалістом служби у справах дітей Хмельницької райдержадміністрації, дільничним інспектором Хмельницького районного відділення поліції в присутності ОСОБА_1 здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого встановлено, що ОСОБА_2 разом з дитиною Дариною перебували за місцем їхнього проживання. Під час телефонної розмови відповідач повідомила, що не має наміру виходити на вулицю та спілкуватися з працівниками служби у справах дітей, дільничним інспектором та батьком дитини. Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 26 січня 2017 року зобов`язано Хмельницьку районну державну адміністрацію, як орган опіки та піклування, надати письмовий висновок щодо розв`язання спору, який виник між сторонами у справі. На виконання вказаної ухвали суду відбулося засідання комісії з питань захисту прав дитини Хмельницької райдержадміністрації, на розгляд якої винесено питання про надання письмового висновку щодо розв`язання спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо участі батька у вихованні їхньої малолітньої дочки ОСОБА_5 . Проте розгляд питання перенесено у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не з`явилася на засідання комісії, хоча про засідання повідомлена належним чином. На чергове засідання комісії з питань захисту прав дитини, яка відбулось 22 березня 2017 року, ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою, повторно не з`явилась, у зв`язку з чим Хмельницька районна державна адміністрація була позбавлена можливості надати висновок щодо розв`язання спору між сторонами. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Частинами першою-другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Суди попередніх інстанції, задовольняючи позовні вимоги, на підставі належним чином оцінених доказів, правильно встановили характер спірних правовідносин та застосували норми матеріального права, які їх регулюють, врахували, що ОСОБА_2 істотно порушила умови укладеного між сторонами договору від 27 серпня 2012 року, оскільки відповілно пунктів 5.2.1., 5.2.4. не повідомила ОСОБА_1 про зміну місця проживання та реєстрації дочки ОСОБА_5 , перешкоджаючи позивачу в спілкування з дитиною, у зв`язку з чим дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для розірвання вказаного договору. При цьому колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується з висновком апеляційного суду про недоведеність відповідачем виконання нею обов`язку щодо повідомлення позивача про зміну місця проживання дочки, оскільки лити-повідомлення, датовані вереснем-жовтнем 2016 року, направлені ОСОБА_1 під час розгляду цієї справи. Доводи касаційної скарги щодо неналежного повідомлення апеляційним судом ОСОБА_2 про дату, час і місце судового засідання є безпідставними з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що у клопотаннях від 27 січня 2017 року та від 05 грудня 2018 року ОСОБА_2 повідомляла апеляційний суд про зміну свого місця проживання (перебування, місцезнаходження) та просила поштову кореспонденцію надсилати їй за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, відповідач була обізнана про розгляд справи апеляційним судом 06 грудня 2018 року та у клопотанні від 05 грудня 2018 року просила відкласти розгляд справи. Рекомендоване повідомлення, надіслане апеляційним судом за адресою: АДРЕСА_1, про призначення апеляційним судом справи до розгляду на 15 січня 2019 року, повернулось до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання». Разом з тим, звернувшись до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС у Хмельницькій області із запитом про реєстрацію місця проживання відповідача, апеляційний суд отримав відповідь про те, що ОСОБА_2 зареєстрована у кв. АДРЕСА_3 . 10 січня 2019 року Хмельницький апеляційний суд направив за вищевказаною адресою місця проживання ОСОБА_2 повідомлення про виклик на судове засідання, яке призначено 15 січня 2019 року, яке того ж дня отримав ОСОБА_8 (батько). Доказів про зняття з реєстраційного обліку за вказаною адресою відповідачем не надано. Частиною третьої статті 130 ЦПК України передбачено, що якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. З огляду на викладене вище у сукупності, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_2 щодо порушення апеляційним судом норм процесуального законодавства щодо неповідомлення її, як учасника справи, про дату, час і місце судового засідання. При цьому Верховний Суд вважає, що свідоме неотримання учасником справи судової повітки, яка направлялась судом за адресою, зазначеною стороною у клопотаннях, може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справ. У своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження суду апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції. Частиною першою статті 410 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 жовтня 2016 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 січня 2019 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. О. Кузнєцов Судді : В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко М. Ю. Тітов