Ухвала КАС ВС № 824/848/18-а

УХВАЛА 06 лютого 2020 року Київ справа №824/848/18-а адміністративне провадження №К/9901/26358/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Желєзного І.В., суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу Управління Держпраці у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року у справі №824/848/18-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до заступника начальника управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Галини Миколаївни, Управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування акта та рішення УСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до заступника начальника управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Галини Миколаївни, Управління Держпраці у Чернівецькій області (далі також -відповідач), в якому просив: - у акті інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЧВ-231/18/321/НД/АВ від 05 травня 2018 року, визнати протиправними та скасувати у розділі ІІІ "Опис виявлених порушень" п. 1 найменування нормативно-правового акта, вимоги якого порушено із зазначенням статті (частини, пункту, підпункту, абзацу), згідно з детальним описом виявленого порушення ОСОБА_1 . ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України); - визнати протиправними та скасувати п. 2 акта, згідно з детальним описом якого ОСОБА_1 порушив вимоги ст. ст.115, 116 КЗпП України; - визнати протиправними та скасувати пункт 3 акта, згідно з детальним описом якого ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 5 ст. 95 КЗпП України 'та ст. 33 Закону України "Про оплату праці"; - визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженою посадовою особою №ЧВ-231/18/321/НД/АВ/П/1ПТ/ТД-1ФС/076 від 16 травня 2018 року, згідно з якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 111690,00 грн; - визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженою посадовою особою №ЧВ-231/18/321/НД/АВ/П/2ПТ/МГ-2ФС/077 від 16 травня 2018 року, згідно з якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 37230,00 грн; - визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженою посадовою особою №ЧВ-231/18/321/НД/АВ/П/2ПТ/ЗБ-3ФС/078 від 16 травня 2018 року, згідно з якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 11169,00 грн. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року, позов задоволено частково, визнано протиправною та скасовано постанову від 16 травня 2018 року №ЧВ-231/18/321/НД/АВ/П/1ПТ/ТД-1ФС/076; визнано протиправною та скасовано постанову від 16 травня 2018 року №ЧВ-231/18/321/НД/АВ/П/2ПТ/МГ-2ФС/077; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 09 вересня 2019 року відповідачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року у справі №824/848/18-а. Ухвалою від 26 вересня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду залишив без руху касаційну скаргу Управління Держпраці у Чернівецькій області у зв`язку із її невідповідністю вимогам ст. ст. 329, 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надав десятиденний строк з моменту отримання скаржником вказаної ухвали для усунення недоліків, зазначених у ній, шляхом надання до суду документа про сплату судового збору та заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням підстав для його поновлення. На виконання вимог ухвали від скаржника 21 жовтня 2019 року до суду надійшло клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги у зв`язку із блокуванням рахунків Управління Держпраці у Чернівецькій області, що підтверджується повідомленням №4279/0/119 від 25 вересня 2019 року. Зазначено, що станом на 15 жовтня 2019 року рахунки заблоковані. Ухвалою від 14 листопада 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду задовольнив клопотання Управління Держпраці у Чернівецькій області про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги та продовжив скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання документа про сплату судового збору протягом десяти днів з дня вручення ухвали про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги. На виконання вимог ухвали суду залишення касаційної скарги без руху скаржник надав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду документ про сплату судового збору та заяву про поновлення строку на касаційне оскарження. Відповідно до ч. 2 ст. 329 КАС України, учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення, оскільки відповідач звернувся з касаційною скаргою у строк, що не перевищує 30 днів з моменту отримання ним копії оскаржуваного рішення. Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Судом установлено, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження. Предметом касаційної скарги у даній справі є вимога скасувати постанови про накладення штрафних санкцій в сукупному розмірі 148920,00 грн (зазначена сума не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що є ознакою справ які можуть бути віднесені судом до категорії справ незначної складності). Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Відповідно до п. 10 ч. 6 КАС України справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження За правилами п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою. Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права. Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 4 КАС України термін "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб" вживається у значенні - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Згідно з ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762,00 грн. Пункт 10 ч. 6 ст. 12 КАС України узгоджується з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у п. 7 ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 13 КАС України, а також ч. 1 ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до ч. 3 ст. 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Згідно з імперативними вимогами ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання. Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб. Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень ч. 5 ст. 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги. Суд також враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження; скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу (частина "с" статті 7 Рекомендацій). Згідно з п.1 ч.1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Аналогічна позиція стосовно висловлена Верховним Судом в ухвалах від 01 серпня 2019 року у справі №1340/6114/18, від 05 серпня 2019 року у справі №826/8307/18. Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Керуючись ст. ст. 248, 328, 333, 355, 359 КАС України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Поновити Управлінню Держпраці у Чернівецькій області строк на касаційне оскарження рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року у справі №824/848/18-а. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Держпраці у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року у справі №824/848/18-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до заступника начальника управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Галини Миколаївни, Управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування акта та рішення. Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І.В. Желєзний Судді Я.О. Берназюк Н.В. Коваленко