Постанова 4805 № 274/3839/18

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №274/3839/18 Головуючий у 1-й інст. Корбут В. В. Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Шевчук А.М., Талько О.Б. з участю секретаря судового засідання Драч Т.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №274/3839/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації про визнання протиправною та скасування вимоги за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 листопада 2019 року, яка постановлена суддею Корбут В.В. в м. Бердичеві встановив: У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду, на обґрунтування якого зазначила, що на підставі поданих нею 23.03.2016 року до Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації документів їй було призначено та перераховано за період з 01.03.2016 р. по 30.11.2017 р. державну соціальну допомогу, як малозабезпеченій сім`ї у розмірі 48 188,46 грн. Відповідач листом від 28.03.2018 р. № 485/04 повідомив її про подання недостовірних даних - незазначення при заповненні декларації інформації про перебування у її власності (володінні) ще одного житлового будинку, що вплинуло на встановлення права на соціальну допомогу. Внаслідок чого їй було надмірно виплачено кошти у розмірі 48 188,46 грн., які мають бути добровільно нею повернуті протягом двох місяців, а у разі неповернення - це питання буде вирішуватись у судовому порядку. Обсяг надмірно виплачених коштів державної соціальної допомоги визначено рішенням від 28.03.2018 р. № 490 Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації. Зазначає, що вимоги Управління є незаконними, оскільки подана нею декларація про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги, містила дані щодо належності їй другого житлового будинку. З урахуванням вищевикладеного просила визнати протиправною та скасувати вимогу Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області (далі - Управління) в частині покладення на неї обов`язку повернення на рахунок Управління протягом двох місяців надлишково отриманих коштів державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям у розмірі 48 188,46 грн. за період з 01.03.2016 р. по 30.11.2017 р., викладену у листі від 28.03.2018 р. № 485/04 та рішенні від 28.03.2018 р. №

490. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, вказуючи на незаконність та необґрунтованість зазначеного рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом не було вирішено заявленого у позові спору з відповідачем по суті прийнятого останнім рішення щодо наявності або відсутності у відповідача правових підстав для викладених у оскаржених документах вимог до позивача. Також суд не встановив факту умисних дій позивача щодо подання недостовірних або прихованих відомостей, в тому числі про доходи і майновий стан, які вплинули або могли вплинути на встановлення права на таку допомогу і виплату її розміру. Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався. В судовому засіданні позивач доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити. Представник відповідача просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. При цьому зазначає, що оспорене позивачем рішення Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації № 490 від 28.03.2018 року, яке прийнято на виконання вимог Управління північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області від 11.01.2018 року № 06-04-17/155 про усунення порушень, виявлених ревізією, проведеною в управлінні праці та соціального захисту населення Бердичіської РДА та ніяким чином не порушує права позивача на соціальний захист, та є правомірним. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Судом під час розгляду справи було встановлено, що рішенням Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації від 28.03.2018 р № 490 ОСОБА_1 визначено обсяг надмірно виплачених коштів державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям за період з 01.03.2016 р. по 30.11.2017 р. у розмірі 48 188,46 грн. (перевірка Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області, акт № 4-10/18 від 28.11.2017 р.) (а.с.18). Листом від 28.03.2018 р. № 485/04 Управління повідомило ОСОБА_1 про те, що Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області проведено перевірку законності призначення та виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям. Під час перевірки було виявлено, що у власності (володінні) сім`ї позивача є другий будинок, загальна площа якого перевищує встановлену норму, що вплинуло на встановлення права на соціальну допомогу, внаслідок чого Управлінням були надмірно виплачені кошти у розмірі 48 188,46 грн. Також повідомлено, що надлишково отримані кошти у розмірі 48 188,46 грн. необхідно повернути на рахунок Управління протягом двох місяців (а.с.9). Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту цивільних прав та інтересів, оскільки лист та рішення лише визначають обсяг надмірно виплачених коштів державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, не створюють та не покладають на позивача будь-яких обов`язків, крім рекомендації сплатити надлишково отримані кошти. Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до статті 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України. Положення ст. 15 ЦК України передбачають право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його невизнання, порушення або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади; органів влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Відповідно до ч.4 ст. 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» якщо сім`єю навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, виплата призначеної державної соціальної допомоги припиняється з місяця виявлення порушення. Пунктами 12 та 28 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 р. № 250 (далі - Порядок) визначено, якщо сім`єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи соціального захисту населення: - визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім`ї; - повідомляють уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення; - у разі врахування надміру виплачених коштів при виплаті соціальної допомоги у наступні періоди провадять щомісячні відрахування на підставі своїх рішень у розмірі не більш як 20 відсотків суми, що підлягає виплаті; - у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку. Таким чином, оскаржуваний лист та рішення Управління не встановлюють будь-яких обов`язків позивача, а є способом оформлення претензії Управління до уповноваженого представника сім`ї і містять рекомендації сплатити відповідні нарахування, не порушуючи жодних прав та інтересів позивача. В разі відмови сплатити надмірно виплачені кошти зі сторони позивача, передбачено спосіб захисту інтересів Управління в судовому порядку (п.28 Порядку), тобто право органу праці та соціального захисту населення звертатись із позовом до суду про стягнення таких нарахувань. Згідно із ст. ст. 76, 89 ЦПК України лист та рішення є лише документи, що фіксують певну інформацію, їх оскарження не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту судом цивільних прав та інтересів особи. А тому лист та рішення можуть бути визнані в якості доказу при вирішенні іншого спору, що виникає у правовідносинах між його учасниками, під час розгляду якого суд зобов`язаний дати їм оцінку. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для його задоволення через те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту цивільних прав та інтересів, оскільки лист та рішення Управління лише визначають обсяг надмірно виплачених коштів державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, не створюють та не покладають на позивача будь-яких обов`язків, крім рекомендації сплатити надлишково отримані кошти. Так зазначені документи можуть бути визнані в якості доказу під час вирішення іншого спору, зокрема при заявленому позові про стягнення матеріальних збитків, при вирішенні якого суд зобов`язаний буде дати оцінку вказаним документам, а також встановити факт наявності чи відсутності умисних дій позивача щодо подання недостовірних або прихованих відомостей, які вплинули або могли вплинути на встановлення права на таку допомогу і виплату її розміру. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, вони були предметом дослідження в судовому засіданні, суд дав їм належну оцінку і вони не містять підстав для скасування чи зміни рішення суду. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 листопада 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 06 лютого 2020 року. Головуючий Судді