Постанова 4873 № 910/11322/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" лютого 2020 р. Справа№ 910/11322/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Куксова В.В. суддів: Шаптали Є.Ю. Яковлєва М.Л. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2019 у справі № 910/11322/19 (суддя Усатенко І.А.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 17 841, 75 грн., ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 17841,75 грн. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач під час здійснення перевезення вантажу залізничним транспортом по залізничній накладній № 53511911 порушив взяті на себе зобов`язання та здійснив доставку вантажу з простроченням строків поставки, у зв`язку з чим позивачем нарахований штраф у сумі 17841,75 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2019 позов Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" - задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Укрзалізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" 17841 (сімнадцять тисяч вісімсот сорок одна) грн 75 коп штрафних санкцій, 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп. судового збору. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 29.10.2019 у справі № 910/11322/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу у розмірі 17841,75 грн. та судового збору у розмірі 1921,00 грн. та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що оскаржуване рішення є безпідставним, необґрунтованим та винесеним в наслідок неправильного установлення обставин, які мають значення для справи, а також неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Зазначаючи при цьому, що на дату звернення позивача з позовною заявою 15.08.2019 строк на розгляд Претензії від 19.02.2019 №11/08/43 та надання відповідачем відповіді на неї не сплив. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2019 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2019 у справі № 910/11322/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Шаптали Є.Ю., Яковлєва М.Л. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 задоволено клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2019 у справі №910/11322/19. Відновлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2019 у справі №910/11322/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2019 у справі №910/11322/19. Роз`яснено учасникам апеляційного провадження, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи. 13.01.2020 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначаючи при цьому, що станом на день прийняття позову до розгляду 28.08.2019, а також прийняття рішення у справі, строк розгляду претензії настав, при цьому жодних доказів наданої відповідачем відповіді на претензію в межах визначеного строку не надано, як і не надано доказів її часткового визнання та сплати визнаних коштів, так і повідомлення про підстави відхилення претензії та повернення оригіналу залізничної накладної. 30.01.2020 від відповідача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу. Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне. Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 06.12.2017 між Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" (продавець) та компанією "Mertrade SPOL. S.R.O." (покупець) було укладено контракт № 862/17. Для виконання умов контракту, 23.12.2018 між ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" та АТ "Українська залізниця" було укладено договір перевезення № 53511911. Відповідно до накладної УМВС № 53511911 відправником є ПрАТ " Авдіївський коксохімічний завод" місцем відправлення є станція Авдіївка, отримувачем є СВС с.р.о. Вояни 076 72 Словацька республіка для фірми Деза, станція отримання Вояни. Відповідно до накладної товар (бензол) було прийнято до перевезення у цистерні № 51256030 УЗ. Відповідно до інформації в накладній відстань між станцією відправлення Адвіївка та станцією отримання Вояни 07672 складає 1601 кілометр (38 графа декларації: 1591 км + 10 км = 1601 км). Призначення перевезення договір № 862/17 від 06.12.2017. Провізний платіж визначено у розмірі 60492,70 грн. Відповідно п. 5 Угоди про міжнародне вантажне сполучення, датою початку обчислення строку поставки вантажу є 24.12.2018. Відповідно до листа повідомлення про прибуття вантажу вантаж, відправлений за накладною УМВС № 53511911, прибув на станцію призначення 08.01.2019. Відносини, пов`язані з діяльністю транспорту, у тому числі залізничного, регулюються Законом України "Про транспорт", іншими актами законодавства України. Правовідносини в Україні щодо перевезення вантажів у міжнародному сполученні регулюються Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (далі - УМВС). Відповідно до ст. 27 УМВС встановлено, що, якщо перевізником не був дотриманий термін доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 УМВС, перевізник сплачує відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки. Розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставки, і величини тривалість) перевищення терміну доставки, що розраховується як відношення перевищення терміну доставки (доба) до загального терміну доставки, а саме: - 6 % провізної плати при перевищенні терміну доставки не зверху однією десятою загального терміну доставки; - 18 % провізної плати при перевищенні терміну доставки більше за одну десяту, але не понад три десятих загального терміну доставки; - 30 % провізної плати при перевищенні терміну доставки більше трьох десятих загального терміну доставки. Відповідно до параграфу 2 ст. 24 УМВС термін доставки вантажу визначається, виходячи з наступних норм: - для контейнерів - 1 доба на кожні розпочаті 150 км; - для інших відправок - 1 доба на кожні розпочаті 200 км. Також параграфом 3 вказаної статті передбачено, що доставка вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов`язані з відправленням вантажу. Спір у справі виник внаслідок того, що відповідач як перевізник вантажу, залізничним транспортом, по залізничній накладній № 53511911 порушив взяті на себе зобов`язання та здійснив доставку вантажу з простроченням строків поставки, у зв`язку з чим позивачем нарахований штраф у сумі 17841,75 грн. Приймаючи рішення у даній справі про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд керувався тим, що вже під час перебування справи у суді (через 5 днів після відкриття судом провадження у справі) встановлений відповідачу ст. 46 УМВС строк розгляду претензії закінчився, і як було встановлено судом вище, претензія відповідала вимогам УМВС щодо форми, змісту та додатків до претензії, і також була пред`явлена належним чином, а тому підлягала розгляду у встановлений строк. Проте відповідач усупереч вимогам УМВС не дав відповідь на претензію у строк, у тому числі, не здійснив визначене судом обґрунтованими відшкодування неустойки в сумі 17841,75 грн., тому права позивача є порушеними на час розгляду справи в суді, а отже, підлягають захисту. Розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця", колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне. За приписами ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно вимог ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Перевезення вантажу залізничним транспортом регулюється Статутом залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (з послідуючими змінами та доповненнями), який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Відповідно п. 6 Статуту, накладна це - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та Правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Відповідно до п. 4 ст. 1 Статуту залізниць України перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення. Враховуючи вимоги Закону України "Про приєднання України до Протоколу від 3 червня 1999 року, що стосується змін Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 9 травня 1980 року" та те що, Україна приєдналась 05.06.1992 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 при вирішенні спорів, пов`язаних з перевезенням вантажів у міжнародному залізничному сполученні, слід застосовувати приписи Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та Конвенції про міжнародні залізничні перевезення. Беручи до уваги те, що спірні правовідносини сторін виникли з перевезення вантажу у міжнародному сполученні, а тому у даному випадку підлягає застосуванню Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення. Так, у відповідності до параграфу 1 статті 3 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні. За змістом параграфів 1, 3 статті 14 УМВС у відповідності з договором перевезення перевізник зобов`язується за плату перевезти ввірений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, узгодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу. Укладення договору перевезення підтверджується накладною. Згідно з статтею 47 УМВС позов може бути пред`явлено тільки після пред`явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого була пред`явлена претензія. Право пред`явлення позову на підставі цієї Угоди належить тій особі, яка має право пред`явити претензію перевізнику. Позов, у відповідності до параграфу 3 статті 47 УМВС, може бути пред`явлений, якщо перевізник не дав відповіді на претензію в строк, встановлений на розгляд претензії, або якщо протягом строку на розгляд претензії перевізник повідомив особі, яка звернулася із претензією, про відхилення претензії повністю або частково. При цьому, у відповідності до параграфу 7 статті 46 УМВС, перевізник зобов`язаний впродовж 180-денного строку від дня одержання претензії розглянути її, дати відповідь заявнику претензії, і при повному або частковому визнанні претензії сплатити належну суму. Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на адресу Акціонерного товариства "Українська Залізниця" засобами поштового зв`язку надіслано претензію № 11/08/43 від 19.02.2019 з вимогою про перерахування на розрахунковий рахунок Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки в розмірі 18147,81 грн. З наявної в матеріалах справи копії претензії вбачається, що відповідачем вищевказану претензію було отримано 25.02.2019 за вхідним номером №6281/0/67-19, таким чином судова колегія дійшла до переконання, що відповідач повинен був розглянути претензію в строк до 24.08.2019. Водночас колегія суддів звертає увагу, що відповідно до наявного в матеріалах справи конверту, в якому надійшла позовна заява у даній справі, Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" пред`явлено позов 15.08.2019, тобто до завершення встановленого строку на розгляд залізницею претензії. При цьому, як вказує позивач, відповіді на претензію ним не було отримано. Таким чином, беручи до уваги вищевстановлені обставини у даній справі, а також з огляду на приписи ст. 10 ЦК України та положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов передчасних висновків про задоволення позову у даній справі про стягнення з залізниці штрафу, оскільки пред`явлення позову вчинено позивачем без дотримання претензійного порядку визначеного нормами міжнародного права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову. Судові витрати, понесені відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська Залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2019 у справі №910/11322/19 задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2019 у справі №910/11322/19 скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" - відмовити повністю. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (86065, Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, код ЄДРПОУ 00191075) на користь Акціонерного товариства "Українська Залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська 5, код ЄДРПОУ 40075815) 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) грн. 50 коп. судового збору, понесеного стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва. Матеріали справи №910/11322/19 повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду в порядку та строки, передбачені ГПК України. Головуючий суддя В.В. Куксов Судді Є.Ю. Шаптала М.Л. Яковлєв