Постанова 4873 № 910/12809/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "28" січня 2020 р. Справа№ 910/12809/16 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Грека Б.М. суддів: Остапенка О.М. Копитової О.С. за участю секретаря судового засідання: Ковган О.І. за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 28.01.2020 перевіривши матеріали апеляційної скаргиЛіквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Базіс-Авто» на ухвалуГосподарського суду міста Києва від 11.11.2019 (Яковенко А.В.) у справі№910/12809/19 за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Авто» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Базіс-Авто» пробанкрутство ВСТАНОВИВ: Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/12809/19 викладено в наступній редакції "1.Закрити провадження у справі №910/12809/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Базис-Авто" (02217, м. Київ, вул. Закревського,16, ідентифікаційний код 33739839).

2. Припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.

3. Вважати Товариство з обмеженою відповідальністю "Базис-Авто" (02217, м. Київ, вул. Закревського,16, ідентифікаційний код 33739839) таким, що не має боргів і може продовжувати свою діяльність.

4. Державному реєстратору за місцем знаходження боржника внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про закриття провадження у справі №910/12809/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Базис-Авто" (02217, м. Київ, вул. Закревського,16, ідентифікаційний код 33739839)." Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-Авто" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу про закриття провадження та направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду. Апеляційна скарга, з урахуванням доповнень до неї мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріально та процесуального права, а саме не розглянув вимоги кредиторів, не затвердив ліквідаційний звіт, не надав ліквідатору можливості реалізувати свої права та притягнути до субсидіарної відповідальності учасників та керівництва банкрута, бо банкрутство сталося з їх вини, не було сплачено витрати, пов`язані з першочерговими, не сплачено витрати кредиторів на проведення аудиту, та не задоволено вимоги кредитора в особі ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві. Сторони про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, направленням на адреси місцезнаходження учасників справи копій ухвали суду. Крім того, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд скарги, так як сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, учасниками якої вони є, а часткова неявка не перешкоджає розгляду справи. Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Європа-Авто" звернувся до суду з заявою про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-Авто". Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.08.2016 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-Авто". Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Авто" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-Авто" в розмірі 667 400,00грн. Введено процедуру розпорядження майном Публічного Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-Авто" (02217, м. Київ, вул. Закревського,16, ідентифікаційний код 33739839). Здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-Авто" (02217, м. Київ, вул. Закревського,16, ідентифікаційний код 33739839) за номером 34751 від 25.08.2016р. Призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-Авто" (02217, м. Київ, вул. Закревського,16, ідентифікаційний код 33739839) арбітражного керуючого Тищенко Наталію Петрівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 435 від 01.03.2013). Визначено дату проведення попереднього судового засідання на 24.10.2016 р. Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 31.10.2016 року за наслідками розгляду заяв з кредиторськими вимогами до боржника затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Базіс-Авто", до якого судом включено вимоги ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві у загальній сумі 102 627,81 грн., з яких 2 756,00 грн. першої черги, 99 701,81 грн. третьої черги та 170,00 грн. шостої черги, а також вимоги ТОВ "Європа-Авто" у загальній сумі 881 180,00 грн., з яких 13 780,00 грн. першої черги, 667 400,00 грн. четвертої черги та 200 000,00 грн. шостої черги. Постановою господарського суду міста Києва від 15.12.2016 року у справі №910/12809/16, серед іншого, ТОВ "Базіс-Авто" визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Тищенко Н.П. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.10.2019 у відповідності до норм ст.ст. 31,39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" задоволено заяву ОСОБА_1 б/н від 19.08.2019 як власника майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-Авто" про намір задовольнити вимоги кредиторів. Встановлено ОСОБА_1 строк до 07.11.2019 для проведення розрахунків з усіма кредиторами. Зобов`язано ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-Авто" арбітражного керуючого Тищенко Н.П. до 11.11.2019 подати суду письмовий звіт в порядку, встановленому п.5 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Призначено наступне судове засідання на 11.11.2019. Так, на виконання вимог ухвали суду від 07.10.2019 ОСОБА_1 06.11.2019 року подано суду докази проведення розрахунків з кредиторами Товариства з обмеженою відповідальністю "Базис-Авто", внесених до реєстру вимог кредиторів боржника, що підтверджується платіжним дорученням від 15.10.2019 №TR.10216916.7313.9047 на суму 881 180,00грн: отримувач Товариство з обмеженою відповідальністю "Європа-Авто", платіжним дорученням від 15.10.2019 №TR.10216916.7188.9047 на суму 102 627,81грн: отримувач УК у Деснянському районі, платіжним дорученням від 15.10.2019 №TR.10216916.7351.9047 на суму 411 000,00 грн.: отримувач: Стефанішин А.М., платіжним дорученням від 16.10.2019 №131528 на суму 1 185 825,00грн., отримувач: Стефанішин А.М. Приймаючи рішення про закриття провадження, суд першої інстанції виходив з того, що станом на день розгляду справи, кредиторські вимоги, що внесені до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Базис-Авто" погашені у повному обсязі, а отже, відсутні підстави для продовження провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Базис-Авто", оскільки предмет спору у даному випадку відсутній, заборгованість боржником погашена визнаним кредиторам у повному обсязі, боржник є вільним від боргів, і в такому разі може продовжувати свою підприємницьку діяльність. Суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновком суду першої інстанції та вважає його передчасним, з огляду на наступне. Частиною 3 ст. 39 ЗУ "Про відновлення платоспроможності юоржника або визнання його банкрутом" передбачено, що за результатами розгляду звіту ліквідатора господарський суд виносить ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство в разі задоволення всіх вимог кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів. 21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VІІ. Відповідно ч. 2 перехідних положень Кодексу України з процедур Банкрутства, з дня введення в дію Кодексу визнано таким, що втратив чинність ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Пунктом 4 перехідних положень Кодексу зазначено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство. Відповідно до ст. 61 Кодексу України з процедур Банкрутства, ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством та формує ліквідаційну масу з усіх видів майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлених в ході ліквідаційної процедури. Відтак, обов`язком ліквідатора є належне виконанням ним усіх повноважень в ході ліквідаційної процедури, зокрема, встановлення майна та майнових прав (обтяжень) боржника, його потенційних кредиторів шляхом надіслання запитів до державних реєстрів майнових прав та обтяжень (заборон відчуження), надіслання повідомлень до державних органів, які контролюють сплату загальнообов`язкових податків та зборів, витребування в органах державної виконавчої служби виконавчих проваджень, порушених кредиторами боржника та повідомлення зазначених кредиторів про перебування боржника в ліквідаційній процедурі та права кредиторів подати свої грошові вимоги, здійснення інвентаризації та оцінки майна банкрута, що включене до складу ліквідаційної маси. Згідно статтею 65 Кодексу України з процедур Банкрутства, після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс. Господарський суд може постановити ухвалу про ліквідацію юридичної особи, що звільнилася від боргів, лише у разі, якщо залишок її майнових активів є меншим, ніж вимагається для продовження нею господарської діяльності згідно із законодавством. Виходячи з вимог Кодексу, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів за наслідками ліквідації боржника), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо затверджений звіт ліквідатора в порядку, передбаченому Кодексом (ст. 90 Кодексу України з процедур Банкрутства). При цьому, відповідна підстава для закриття провадження є необхідним наслідком після етапу погашення вимог кредиторів (ч. 4 ст. 90 Кодексу) за для проведення судом правового аналізу здійснення ліквідатором ліквідаційної процедури та вичерпних правових висновків про встановлені обставини та наслідки. Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор має скласти ліквідаційний баланс, в якому зазначається інформація щодо наявності чи відсутності майна банкрута після проведення усіх розрахунків з кредиторами, за винятком розрахунків з учасниками-власниками підприємства-банкрута, і подати його до господарського суду разом із звітом ліквідатора та іншими документами. Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд в порушення вищезазначених норм без подання Арбітражним керуючим ліквідаційного звіту передчасно закрив провадження у справі про банкрутство. При цьому, в разі неможливості подання звіту ліквідатора, суд повинен був з`ясувати обставини, що унеможливлюють його подання, дати оцінку діям щодо намагання Арбітражного керуючого вчинення дій щодо його складення та надання на затвердження та відобразивши у своєму рішенні. Суд першої інстанції не врахував, що розглядаючи відповідно до положень норм законодавство про банкрутство ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора таким чином, перевіряє у судовому засіданні обґрунтованість, правомірність та безсумнівну повноту дій ліквідатора, а також достовірність змісту ліквідаційного балансу, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідність законодавству про банкрутство всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, повноту реалізації ліквідатором активів боржника, достовірність змісту ліквідаційного балансу та вирішення питання про нарахування грошової винагороди Арбітражному керуючому. Апеляційний господарський суд наголошує, що вимога подання та затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу передбачено як Законом про банкрутсво так і Кодексом України з процедур банкрутства та є важливою дією яка підсумовує хід ліквідаційної процедури, що відображає обставини які мають значення для цієї справи (вчинення належних дій з виявлення активів та пасивів боржника, зокрема виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів та неможливості задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів за наслідками ліквідації боржника). Висновки суду про встановлені обставини та їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Таким чином, з урахуванням наведених вище норм та правової позиції Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц, суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновками оскаржуваної ухвали та вважає, що місцевий господарський суд, підсумовуючи весь хід ліквідаційної процедури прийняв передчасне рішення без наданням відповідного правового аналізу здійснення ліквідатором ліквідаційної процедури та вичерпних правових висновків про встановлені обставини і їх правові наслідки, не подавши звіт та не навівши підстави неможливості його подання. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі. Вказані вимоги судом попередньої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не було дотримано. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала а Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства , Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Базіс-Авто» задовольнити. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/12809/19 - скасувати. Справу направити до господарського суду міста Києва для подальшого розгляду на стадію ліквідаційної процедури. Матеріали справи №910/12809/19 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та нормами Кодексу України з процедур банкрутства. Головуючий суддя Б.М. Грек Судді О.М. Остапенко О.С. Копитова повний текст виготовлено 04.02.2020