Постанова 4856 № 560/2969/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/2969/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лабань Г.В. Суддя-доповідач - Капустинський М.М. 04 лютого 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Охрімчук І.Г. Смілянця Е. С. , за участю: секретаря судового засідання: Довганюк В.В., представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року (рішення ухвалено у м.Хмельницькому) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, Т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області Матвійчука Вадима Володимировича, начальника управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області Лисого Ігоря Володимировича про визнання бездіяльності протиправною, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області, Т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області Матвійчука Вадима Володимировича, Начальника управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області Лисого Ігоря Володимировича, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо не направлення до Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України подання про присвоєння йому спеціального звання "підполковник поліції"; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на його користь грошові кошти на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправною бездіяльністю, а саме - недоотриману різницю між грошовим забезпеченням із наявним званням "рядовий поліції" із встановленими надбавками, доплатами та премією та грошовим забезпеченням із спеціальним званням "підполковник поліції" із тими ж надбавками, доплатами та премією, яке не було присвоєно з вини відповідачів, за період проходження служби в ГУНП в Хмельницькій області з 07 серпня 2018 року по 30 серпня 2019 року. В обґрунтування позову позивач зазначав, що має спеціальне звання "підполковник міліції", то відповідно до вказаної норми Порядку мав отримати звання "підполковник поліції" у порядку переатестування після закінчення курсів первинної професійної підготовки. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В апеляційній скарзі зазначає, що внаслідок не направлення відповідачем подання про присвоєння йому спеціального звання "підполковник поліції" були порушені його права та законні інтереси, а також, внаслідок недоотримання грошового забезпечення за спеціальним званням "підполковник поліції" заподіяно матеріальну шкоду. У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що Голова Національної поліції України наказом від 03.01.2018 №5 о/с прийняв рішення про присвоєння позивачеві первинного спеціального звання "рядовий поліції". Інших рішень щодо присвоєння позивачеві іншого первинного спеціального звання Голова Національної поліції не приймав. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом встановлено, що наказом Голови Національної поліції України від 03.01.2018 №5 о/с прийнято на службу в поліцію та призначено ОСОБА_1, новоприйнятого, начальником сектору взаємодії з Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, іншими центральними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування управління забезпечення законопроектної та нормативної роботи Правового департаменту, присвоївши первинне спеціальне звання "рядовий поліції". Позивач, на вищевказаній посаді в апараті Національної поліції України проходив службу з 03.01.2018 по 07.08.2018. В період проходження служби безпосередньо в апараті Національної поліції України рядовий поліції ОСОБА_1 у період з 29 січня 2018 року по 25 травня 2018 року пройшов первинну професійну підготовку, що підтверджується довідкою про закінчення первинної професійної підготовки реєстраційний №2401 від 25 травня 2018 року . Наказом Голови Національної поліції України від 06.08.2018 №725 о/с відповідно до ст.65 Закону України "Про Національну поліцію" рядового поліції ОСОБА_1 переведено для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, звільнивши з посади начальника сектору взаємодії з Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, іншими центральними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування управління забезпечення законопроектної та нормативної роботи Правового департаменту, із 07 серпня 2018 року. Наказом Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області від 14.08.2018 №226 о/с, відповідно до частини 9 статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" призначено за переведенням рядового поліції ОСОБА_1 (0126794), який прибув з Правового департаменту Національної поліції України, на посаду начальника першого міжрайонного сектору управління протидії наркозлочинності ГУНП, з 07 серпня 2018 року, встановивши посадовий оклад в розмірі 2900 гривень та надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в розмірі 40%. В ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_1 проходив службу з 07.08.2018 року по 30.08.2019 року на посаді начальника першого міжрайонного сектору управління протидії наркозлочинності. 28.08.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Управління кадрового забезпечення ГУНП в Хмельницькій області (а.с.14) з метою з"ясування чи направлені Управління матеріали (подання) до Національної поліції України для присвоєння йому спеціального звання підполковника поліції відповідно до п.3 Порядку №177, якщо ні, то з яких причин. 05.09.2019 року ГУНП у Хмельницькій області надало відповідь №М-214/121/12/03-2019 про результати розгляду звернення від 28.08.2019, у якій, посилаючись на лист Національної поліції України від 26.01.2018 року №1053/-1/12-2018 "Про організацію проведення стажування в системі Національної поліції України" та на Порядок присвоєння спеціальних звань поліції та позбавлення спеціальних звань, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2016 №177, зазначили, що він, як колишній працівник міліції стажування у підрозділах ГУНП у Донецькій та Луганській областях не проходив тому рішення про направлення до Національної поліції України матеріалів щодо присвоєння йому первинного спеціального звання «підполковник поліції» не приймалося (а.с.15). 30 серпня 2019 року позивач був звільнений з поліції на підставі наказу начальника ГУНП від 13.08.2019 року №239о/с (за власним бажанням). 27.09.2019 року ОСОБА_1 , вважаючи, що в період проходження служби в ГУНП в Хмельницькій області з 07 серпня 2018 року по 30 серпня 2019 року, відповідачі, призначивши його на відповідну посаду, не забезпечили присвоєння йому первинного звання "підполковник поліції" тим самим допустили протиправну бездіяльність чим заподіяли йому шкоду у вигляді недоотриманої різниці - між грошовим забезпеченням із наявним званням "рядовий поліції" із встановленими надбавками, доплатами та преміями та грошовим забезпеченням із спеціальним званням "підполковник поліції" із тими ж надбавками, доплатами та преміями. В заявленому позові до суду просив визнати зазначені дії відповідачів протиправними та стягнути з них недоотримане грошове забезпечення за спеціальним званням "підполковник поліції" як заподіяну матеріальну шкоду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідачів відсутня протиправна бездіяльність в частині не переатестування, після закінчення курсів первинної професійної підготовки (спеціалізації) направлення до Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України подання про присвоєння позивачу спеціального звання "підполковник поліції". На думку суду, твердження позивача з цього приводу є безпідставними так як не грунтуються на положеннях чинного законодавства. Щодо шкоди, визначеної позивачем, то остання, на думку суду, є нічим іншим як сподіванням позивача на отримання бажаного розміру грошового забезпечення, а встановлення премії є правом, а не обов`язком керівника, і її розмір залежить від особистого внеску поліцейського в загальний результат служби та виплачується у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції. Оцінка ж роботи поліцейського є виключно дискреційним повноваженням керівника поліцейського підрозділу, яка надається в межах його власного розсуду про ефективність роботи підлеглого, та сумарно не може бути відкорегована судом. Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів застосовує наступні норми права. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Спірні правовідносини у вказаній справі регулюються Законом України «Про Національну поліцію» та Порядком присвоєння спеціальних звань поліції та позбавлення спеціальних звань, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2016 №177 (далі - Порядок №177). Види спеціальних звань поліцейських визначені у статті 80 Закону України «Про Національну поліцію». Так, відповідно до вказаної статті установлюються такі спеціальні звання поліцейських: 1) спеціальні звання молодшого складу: рядовий поліції; капрал поліції; сержант поліції; старший сержант поліції; 2) спеціальні звання середнього складу: молодший лейтенант поліції; лейтенант поліції; старший лейтенант поліції; капітан поліції; майор поліції; підполковник поліції; полковник поліції; 3) спеціальні звання вищого складу поліції: генерал поліції третього рангу; генерал поліції другого рангу; генерал поліції першого рангу. Відповідно до частини 2 статті 81 Закону України «Про Національну поліцію» первинні спеціальні звання середнього складу поліції присвоює керівник поліції в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України. Відповідно до частини 4 статті 81 Закону України «Про Національну поліцію» громадянам, уперше прийнятим на службу в поліції, присвоюється звання рядового поліції, якщо відсутні визначені цим Законом підстави для присвоєння іншого спеціального звання. Згідно з частиною 8 цієї статті громадяни, які були звільнені зі служби в поліції, під час повторного прийняття на службу присвоюється спеціальне звання поліції, яке вони мали на момент звільнення. Відповідно до статей 81-85 Закону України «Про Національну поліцію» та з метою визначення порядку присвоєння спеціальних звань поліції, подання матеріалів для їх присвоєння, а також позбавлення спеціальних звань, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2016 №177 затверджено Порядок присвоєння спеціальних звань поліції та позбавлення спеціальних звань (далі - Порядок № 177). Так, відповідно до пункту 1 Розділу І цього Порядку №177, визначено умови присвоєння спеціальних звань поліції та позбавлення спеціальних звань, перелік необхідних для цього документів та строки їх подання. Пунктом 2 розділу І Порядку №177 встановлено, що первинні спеціальні звання середнього складу поліції присвоюються особам, уперше прийнятим на службу в поліцію, які не мають військових звань офіцерського складу запасу або спеціальних звань середнього складу інших органів державної влади з призначенням на посаду, після закінчення курсів первинної професійної підготовки (спеціалізації) та оголошуються наказом по особовому складу. Пунктом 3 Розділу І цього Порядку передбачено, що первинні спеціальні звання поліції присвоюються особам, уперше прийнятим або переведеним на службу в поліцію з інших органів державної влади, з наявним військовим або іншим спеціальним званням у порядку переатестування, після закінчення курсів первинної професійної підготовки (спеціалізації). Відповідно до частини 5 Розділу І Порядку № 177, первинні спеціальні звання особам, зазначеним у пунктах 2, 3 цього розділу, присвоює Голова Національної поліції України. Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ Порядку №177 визначено, що для присвоєння спеціального звання "полковник поліції", а також первинних спеціальних звань середнього складу поліції, чергових спеціальних звань, за сукупністю строків перебування в спеціальному званні, у порядку переатестування, зарахування на службу в поліції до Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України надсилається подання про присвоєння спеціального звання поліції. Відповідно до пункту 5 розділу II Порядку №177 матеріали для присвоєння спеціальних звань середнього складу поліції особам, у яких установлений строк вислуги в спеціальному званні закінчується на перше число наступного місяця, надсилаються до Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України до 05 числа поточного місяця. Аналізуючи наведені норми законодавства та фактичні обставини справи, суд дійшов таких висновків. Відповідно до п.12 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції відповідно до такої схеми співвідношення спеціальних звань: підполковник міліції - підполковник поліції. Спеціальне звання - "підполковник міліції", яке було у Позивача станом на момент звільнення з міліції, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 80 Закону України «Про Національну поліцію» належить до спеціальних звань середнього складу. Частиною 7 статті 81 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що військовослужбовцям та громадянам, які мають військові або спеціальні звання, класні чини, під час прийняття на службу в поліції присвоюються первинні спеціальні звання поліції, відповідні наявним у них військовим або спеціальним званням, класним чинам, у порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України. Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що вказана частина 7 статті 81 цього Закону, регулює присвоєння первинних спеціальних звань поліції, що є відповідними наявним у них військовим або спеціальним званням. При цьому, передумовою для присвоєння спеціального звання середнього складу особі, яка вперше прийнята на службу в поліцію, є закінчення курсів первинної професійної підготовки (спеціалізації). Як вбачається з довідки про закінчення первинної професійної підготовки реєстраційний №2401 від 25 травня 2018 року рядовий поліції ОСОБА_1 у період з 29 січня 2018 року по 25 травня 2018 року пройшов первинну професійну підготовку (а.с.32). Позивач закінчив курси первинної професійної підготовки 25 травня 2018 року, тобто в період проходження служби безпосередньо в центральному апараті Національної поліції України. На службу до ГУНП в Хмельницькій області позивач був переведений більш, ніж через 2 місяці (07.08.2018) після закінчення вказаних курсів. Отже, з 26.05.2018, а саме після проходження Позивачем курсів первинної професійної підготовки, відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Порядку №177 для Департаменту кадрового забезпечення центрального апарату Національної поліції України, як за місцем служби Позивача, були підстави для звернення із поданням про присвоєння ОСОБА_1 спеціального звання середнього складу, до яких належить звання - "підполковник поліції". Останнім робочим днем травня 2018 року було 31 травня (четвер). За умовами пункту 15 розділу І Порядку №177 зазначений день мав би бути днем можливої видачі наказу про присвоєння спеціального звання Позивачу. В матеріалах справи відсутні дані щодо направлення зазначених матеріалів Департаментом кадрового забезпечення центрального апарату Національної поліції України про присвоєння ОСОБА_1 спеціального звання "підполковник поліції". Будь-які вимоги до (Департаменту) Національної поліції України, як можливої сторони у даній справі, позивачем не заявлялось та не визначалось її такою. Твердження Позивача, про неможливість направлення подання за попереднім місцем служби (до переведення його до ГУНП - 07.08.2018) з тієї підстави, що його особова справа з березня 2018 року знаходилась в ГУНП в Хмельницькій області - не заслуговують на увагу, так як особова справа працівника поліції повинна знаходитися за місцем проходження особою служби, а крім того, при необхідності вирішення зазначеного питання особова справа могла бути витребована. Отже, виходячи з прийнятих Головою Національної поліції рішень (наказу від 03.01.2018 №5 о/с - прийняття Позивача, як новоприйнятого, на службу в поліцію з присвоєнням йому первинного спеціального звання "рядовий поліції" та від 06.08.2018 №725 о/с - переведення Позивача, як рядового поліції, для подальшого проходження служби до ГУНП в Хмельницькій області), юридичного факту (закінчення курсів первинної професійної підготовки в травні 2018 року), зі спливом понад 2-х місячного строку проходження служби в апараті Національної поліції України, останні не вимагали від посадових осіб Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області вчинення дій (направлення до Департаменту кадрового забезпечення НПУ подання) спрямованих на присвоєння ОСОБА_1 первинного спеціального звання середнього складу "підполковник поліції" при тому, що ГУНП має тільки повноваження, а не обов"язок, щодо клопотання перед Головою Національної поліції України про присвоєння первинних та чергових спеціальних звань поліції. Крім того, як встановлено, ОСОБА_1 з рапортом до керівництва ГУНП з зазначеного питання, на протязі всього періоду служби - не звертався. Колегія суддів вважає, що намагання Позивача після звільнення зі служби, поставити в вину відповідачів - не поновлення спеціального звання лише через не направлення ними до Департаменту Національної поліції України відповідного подання, свідчить про хибність обраного Позивачем способу захисту, можливо як порушеного права. Колегія суддів ще раз зазначає, що присвоєння первинних та чергових спеціальних звань поліції відноситься до виключних повноважень керівника Національної поліції України. Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги Позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо не направлення до Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України подання про присвоєння йому спеціального звання "підполковник поліції". Крім того, щодо доводів відповідача (ГУНП), викладених у відповіді на звернення Позивача 05.09.2019 року по неприйняттю рішення по направленню до Національної поліції України матеріалів щодо присвоєння позивачу первинного спеціального звання "підполковник поліції" у зв"язку з не проходженням ним стажування в підрозділах ГУНП Донецької та Луганської областях, колегія суддів зазначає наступне. Так, можливою підставою для направлення позивача на стажування могло бути його переведення з посади начальника сектору взаємодії з Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, іншими центральними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування управління забезпечення законопроектної та нормативної роботи Правового департаменту на посаду начальника першого міжрайонного сектору управління протидії наркозлочинності ГУНП в Хмельницькій області. Згідно зі статтею 72 Закону України "Про Національну поліцію" (надалі - Закон №580-VIII) професійне навчання поліцейських складається з: 1) первинної професійної підготовки; 2) підготовки у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання; 3) післядипломної освіти; 4) службової підготовки - системи заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням оперативної обстановки, специфіки та профілю його оперативно - службової діяльності. Порядок, організація та терміни проведення професійного навчання визначає Міністерство внутрішніх справ України. Частиною 1 статті 75 Закону №580-VIII визначено, що післядипломна освіта поліцейських здійснюється на загальних засадах, визначених Законом України "Про вищу освіту", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, і складається з: 1) спеціалізації; 2) перепідготовки; 3) підвищення кваліфікації; 4) стажування. Організаційно-правові засади організації післядипломної освіти працівників Національної поліції України, що проходять службу (працюють) на посадах, які за класифікацією професій належать до категорії керівників, професіоналів, фахівців та робітничих кадрів, визначає Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції, затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України 24.12.2015 року №1625 (надалі - Положення № 1625). Одним із видів післядипломної освіти згідно пункту 1 Розділу ІІІ Положення №1625 являється стажування - набуття працівником поліції досвіду виконання завдань і обов`язків певної професійної діяльності або галузі знань. Порядок і умови проходження поліцейськими стажування визначено Розділом ІХ Положення №1625. Пунктом другим цього Розділу передбачено, що стажування проходять: працівники поліції, які зараховані до кадрового резерву, - для просунення по службі; працівники поліції, які вперше призначені на посади керівного складу Національної поліції України; інші працівники поліції - при призначенні на нову посаду. Таким чином, вказаним нормативно-правовим актом чітко визначені категорії поліцейських, які повинні проходити стажування. Як встановлено судом, позивач належить до категорії працівників поліції, які підлягають стажуванню. При цьому, колегія суддів вважає, що відсутність в матеріалах справи будь-якого документального підтвердження (наказу) про направлення Позивача на стажування до відповідних ГУНП, а лише констатація факту не проходження такого стажування не могла бути підставою правомірності рішення, щодо не направлення подання. Однак, вищенаведене не змінює суті прийнятого судом рішення в частині (не)правомірності дій Відповідачів та не спростовує інших доводів представника Відповідача наведених ним в даному судовому засіданні. Суд також відмовляє у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання ГУ НП у Хмельницькій області у відшкодуванні шкоди як різниці у виплатах грошових коштів за спеціальний оклад не присвоєного спеціального звання (різницю між окладом рядового та підполковника із тими ж надбавками, доплатами та премією) за період з 07 серпня 2018 року по 30 серпня року, оскільки така є похідною від попередньої позовної вимоги, а крім того є передчасною. Так, заявлена до відшкодування сума шкоди Позивачем не могла бути конкретизованою в числовому виразі, а є в цілому умовно-очікувано-бажаною, як за визначений ним період, який теж є відносно умовним. Розмір її, за умови визнання обгрунтованості вимоги, залежав би від дій органу (Національної поліції України), який не є стороною у справі. На час розгляду справи рішення Національною поліцією України за поданням - не виносилося, оскільки документи (подання) про присвоення спеціального звання, (зі слів Позивачав) не подавалися. Звідси, не можливо дійти однозначного висновку чи було б задоволено таке подання керівником Національної поліції України, а якщо так то з якого часу, що впливає на визначення можливого періоду та розміру відшкодування. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Враховуючи межі позовних вимог та обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення шкоди. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення. Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 06 лютого 2020 року. Головуючий Капустинський М.М. Судді Охрімчук І.Г. Смілянець Е. С.