Постанова 4812 № 489/3461/16-ц

05.02.20 22-ц/812/170/20 Єдиний унікальний номер судової справи: 489/3461/16-ц Номер провадження № 22-ц/812/170/20 Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 лютого 2020 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого - Крамаренко Т.В., суддів - Бондаренко Т.З., Темнікової В.І., із секретарем судового засідання - Цуркан І.І., за участю: представника позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача Шульги ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 жовтня 2016 року, ухваленого під головуванням судді - Тихонової Н.С. в приміщенні того ж суду о 10 год. 57 хв. по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (надалі - ПАТ «Дельта Банк»), в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - в с т а н о в и л а : В липні 2016 року ПАТ«Дельта Банк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 11 серпня 2006 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, за умовами якого банк надав останньому у борг 65 800,00 грн. зі сплатою 15 % річних та кінцевим строком повернення 10 серпня 2013 року. Цільове призначення кредиту - придбання автомобіля. З метою забезпечення виконання умов кредитного договору, 11 серпня 2006 року між ПАТ «Укриббанк» та ОСОБА_3 укладений договір застави транспортного засобу - автомобіля «Chevrolet Aveo», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . 08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладено договір купівлі-продажу права вимоги за кредитними договорами, до переліку яких також входить кредитний договір від 11 серпня 2006 року, укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 . Згідно з рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 жовтня 2015 року № 181 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк». У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_3 умов кредитного договору від 11 червня 2006 року станом на 22 червня 2016 року утворилася кредитна заборгованість у розмірі 54 585,10 грн, з яких тіло кредиту - 34 727,80 грн, проценти - 19 647,92 грн, пеня - 209,38 грн. На підставі викладеного ПАТ «Дельта Банк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», просило суд стягнути на користь банку кредитну заборгованість у розмірі 54 585,10 грн. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 жовтня 2016 року позов ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 11 серпня 2006 року у розмірі 54 585,10 грн., а саме: тіло кредиту - 34 727,80 грн., проценти - 19 647,92 грн. та пеню - 209,38 грн. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з метою погашення кредитної заборгованості було звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль «Chevrolet Aveo», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та перераховано на рахунок банку 32 000,00 грн. 30 листопада 2012 року ці грошові кошти було зараховано у рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «Дельта Банк». Оскільки сума заборгованості є більшою від вартості реалізованого заставного майна, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість станом на 22 червня 2016 року у розмірі 54 585,10 грн. Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 21 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 жовтня 2016 року залишено без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що внаслідок неналежного виконання боржником умов кредитного договору станом на 08 грудня 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 61 317,00 грн. Після реалізації заставного транспортного засобу у листопаді 2012 року сума боргу була зменшена на вартість реалізованого майна у розмірі 32 000,00 грн. Докази того, що позичальник у подальшому належним чином виконував умови кредитного договору, у матеріалах справи відсутні. З урахуванням зазначеного суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову банку у повному обсязі. Постановою Верховного суду від 13 листопада 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 21 листопада 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст.263 ЦПК України). Під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або відмовити в позові (ст. 264 ЦПК України). Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону в повній мірі не відповідає. Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що 11 серпня 2006 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, за умовами якого банк надав ОСОБА_3 у борг 65 800,00 грн. зі сплатою 15 % річних та кінцевим строком повернення 10 серпня 2013 року. Цільове призначення кредиту - придбання автомобіля. З метою забезпечення виконання умов кредитного договору 11 серпня 2006 року між ПАТ «Укриббанк» та ОСОБА_3 був укладений договір застави транспортного засобу - автомобіля «Chevrolet Aveo», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . 20 серпня 2010 року ФОП ОСОБА_3 прийняв рішення № 2 про припинення підприємницької діяльності. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14 вересня 2010 року ФОП ОСОБА_4 визнано банкрутом та порушено ліквідаційну процедуру. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10 березня 2011 року затверджено реєстр вимог кредиторів ФОП ОСОБА_3 до якого включено вимоги ПАТ «УкрСиббанка» на суму 52 721,61 грн. за кредитним договором від 11 серпня 2006 року № 11026709000. 08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладений договір купівлі-продажу права вимоги за кредитними договорами, до переліку яких також входить кредитний договір від 11 серпня 2006 року, укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 . Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13 березня 2012 року здійснено заміну кредитора ПАТ «УкрСиббанк» на ПАТ «Дельта Банк». Згідно з рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 жовтня 2015 року № 181 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк». Після реалізації предмета застави - транспортного засобу автомобіля «Chevrolet Aveo», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 30 листопада 2012 року грошові кошти у розмірі 32 000,00 грн. були зараховані у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним 11 серпня 2006 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 Борг перед Банком за кредитним договором від 11 серпня 2006 року відповідачем у повному обсязі не було погашено, у зв`язку з чим станом на 22 червня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 54 585,10 грн., з яких тіло кредиту - 34 727,80 грн., проценти - 19 647,92 грн., пеня - 209,38 грн. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України). За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Так, за змістом статті 599 ЦК Українизобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до частини третьої статті 1049 ЦК Українипозика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Статтею 1 Закону України «Про заставу», статтею 572 ЦК Україниустановлено, що застава є способом забезпечення зобов`язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом (частина четверта статті 591 ЦК України). Суд першої інстанції правильно виходив із того, що якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, то він має право отримати від боржника суму, якої не вистачає (решту суми). Звернення стягнення на предмет застави не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання недоотриманих сум. Разом із цим визначаючи суму заборгованості слід звернути уваги на наступне. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України). Згідно зі статтею 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. Тобто, зобов`язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов`язання зі сплати пені є додатковим до основного. Кредитний договір від 11 серпня 2006 року укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 на строк до 10 серпня 2013 року. Тобто у межах строку кредитування - до 10 серпня 2013 року включно, позичальник повинен був повертати банку кредит і сплачувати проценти. Починаючи з 11 серпня 2013 року, він зобов`язаний, незалежно від пред`явлення вимоги позивачем, повернути всю суму заборгованості за договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такий правовий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18). Між тим, всупереч вказаним вище нормам, як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості Банк після спливу строку кредитування після 11 серпня 2013 року нараховував проценти та пеню за період з 21 червня 2015 року по 21 червня 2016 року. Отже, наведене свідчить проте, що розмір заборгованості за тілом та процентами необхідно розрахувати станом на 11 серпня 2013 року, та яка враховуючи дату нарахування позивачем на 22 червня 2016 року становить 53 436,28 грн. з яких: 33 944,19 грн. - тіло кредиту; 19 492,09 грн. відсотки. За таких обставин, рішення суду на підставі п.1 ч.1 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 53 436,28 грн. На підставі ч.13 ст. 141 ЦПК України підлягає зміні розподіл судових витрат з урахуванням пропорційно задоволених вимог (97,9%) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1349,06 грн., а за апеляційну скаргу з Банку на користь ОСОБА_3 43,40 грн. (2,1%), а враховуючи взаєморозрахунок на користь Банку з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 305, 66 грн. (1 349,06 грн. - 43,40 грн.). Доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача кредитної заборгованості не впливають, а відтак не можуть бути підставою для скасуванню рішення суду та відмови у задоволенні позову. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 жовтня 2016 року змінити. Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Ленінським РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, 14 грудня 1995 року) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» (код ЄДРПОУ 34047020, р/р НОМЕР_4 , МФО 300001, юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса,36-б) заборгованість за кредитним договором № 11026709000 від 11 серпня 2006 року станом на 22 червня 2016 року в сумі 53 436,28 грн. з яких: 33 944,19 грн. - тіло кредиту; 19 492,09 грн. відсотки. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір у розмірі 1 305, 66 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: Т.В. Крамаренко Судді: Т.З. Бондаренко В.І. Темнікова Повний текст постанови складено 06 лютого 2020 року.