Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/13048/19

Справа № 127/13048/19 Провадження № 22-ц/801/74/2020 Категорія: 40 Головуючий у суді 1-ї інстанції Король О. П. Доповідач:Шемета Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 лютого 2020 рокуСправа № 127/13048/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач), суддів Берегового О. Ю., Панасюка О. С., секретар судового засідання Куленко О. В. учасники справи: позивач (особа, яка подала апеляційну скаргу): ОСОБА_1 відповідач: Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» в особі Вінницької філії ПАТ «Універсал Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Діброва Ліліана Олександрівна розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2019 року, постановлене у складі судді Короля О. П. у м. Вінниця, повне судове рішення складено 23 жовтня 2019 року,- в с т а н о в и в : 10 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Діброва Ліліана Олександрівна про визнання договору іпотеки припиненим та скасування заборони. Позов мотивований тим, що 18 вересня 2009 року між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 15/04/958-к-07, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 44000,00 доларів США, зі строком повернення до 17.09.2033 року. В цей же день в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором було укладено договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі № 3111, відповідно до якого ОСОБА_2 передав ВАТ «Банк Універсальний» в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 . На підставі договору іпотеки нотаріусом були внесені відомості про заборону відчуження. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та позивач успадкувала іпотечне майно. Банк вже неодноразово звертався до неї з різними позовами, в задоволенні яких йому було відмовлено. Наразі на підставі ст. 1281 ЦК України Банк втратив право вимоги до неї як до спадкоємця, так як строки, закріплені в статті 1281 є присічним, а тому договір іпотеки підлягає визнанню припиненим, а запис про заборону відчуження слід скасувати. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивоване тим, що відсутні підстави для припинення іпотечних зобов`язань, передбачені законом внаслідок чого відсутні і підстави для задоволення позовних вимог про визнання договору іпотеки припиненим та скасування заборони на нерухоме майно. Положення статті 1281 ЦК України в даному випадку до застосування не підлягають. 25 листопада 2020 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2019 року, та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що заявник вважає, що ПАТ «Універсал Банк», який є кредитором, пропустив строк пред`явлення вимоги до спадкоємців, що є наслідком припинення як основного так і додаткового зобов`язання, а суд невірно вказав, що до даних правовідносин не застосовуються положення статті 1281 ЦК України. 26 грудня 2019 року АТ «Універсал Банк» подав відзив, в якому просив відхили апеляційну скаргу і рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2019 року залишити без змін. Відзив мотивований тим, що особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки набуває статусу іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у обсязі та умовах, які існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Рішення суду ухвалене у відповідності до вимог закону. 14 січня 2010 року Приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Діброва Л. О. подала заяву про розгляд справи без її участі. В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 адвокат Бондарчук В. В. підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав. Представник ПАТ «Універсал Банк» в особі Вінницької філії ПАТ «Універсал Банк» адвокат Вносович О. А заперечила проти задоволення апеляційної скарги. Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, Вінницької апеляційний суд дійшов до наступних висновків. По справі встановлено наступні обставини: -18.09.2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» (правонаступником є ПАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 15/04/958-к-07 на суму 44 000 доларів США на строк до 17.09.2033 року; -18. 09.2007 року в забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_2 уклав договір іпотеки, за яким в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1 ( а. с. 12-13); -ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а. с. 10); -відповідно до договору про розподіл спадкового майна від 08.11.2012 року майно, яке є предметом іпотеки, набуто у власність ОСОБА_4 ( а. с. 14); -Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05.12.2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 26.01.2015 року (а. с.23-27) та ухвалою ВССУ від 24.06.2015р. відмовлено в задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором з підстав передчасності (а. с. 35-36); -Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 29.01.2016 року ( а. с. 28-30), залишеним без змін ухвалою ВССУ від 15.06.2016 року (а. с. 37-39), відмовлено ПАТ «Універсал Банк» в позові про визнання свідоцтв про право на спадщину за законом та договору про розподіл спадкового майна недійсними, з підстав відсутності порушення прав Позивача; -Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 13 квітня 2017 року та постановою Верховного Суду від 20 серпня 2018 року(а. с. 40-53) у задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про накладення стягнення на майно, що передане спадкоємцям в натурі, відмовлено. Судовими рішеннями встановлено наявність заборгованості за кредитним договором станом на 10.02.2016р. в сумі 16001,06 доларів США. Між сторонами виник спір з приводу визнання договору іпотеки припиненим та скасування заборони. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України). Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. За змістом пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України та частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» право застави (іпотека) припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою. Підстави припинення іпотеки визначені в статті 17 Закону України «Про іпотеку», припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом, зокрема, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Такої підстави як смерть іпотекодавця положення зазначеної норми не містять. Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця i має всі його права i несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки. У відповідності до частини 2 статті 1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Саме на цю норму права посилалася позивач як на підставу для визнання договору іпотеки припиненим. Розглядаючи справу, суд першої інстанції вірно послався на пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18), у якому зазначено, що стаття 17 Закону України «Про іпотеку» визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 08.04.2019р. у справі № 338/1769/15-ц, на яку також послався суд першої інстанції, дотримавшись закріпленого в ч. 4 ст. 263 ЦПК України правила законності та обґрунтованості судового рішення, зокрема правила, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суди повинні враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Встановивши, що ОСОБА_1 набула права власності на іпотечне майно в порядку спадкування, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що положення статті 1281 ЦК України до даних правовідносин не застосовуються, так як вони регулюють порядок пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців щодо виконання зобов`язань спадкодавця перед своїм кредитором, а не порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, припинення іпотеки, тощо. Строк, в межах якого iпотекодержатель може звернутися з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлюється загальними положеннями про позовну давність (глава 19 ЦК України). При цьому сплив строку позовної давності по основному зобов`язанню не є підставою для припинення основного зобов`язання, а отже і іпотеки. Оскільки вимога про скасування запису про заборону відчуження іпотечного майна є похідною від вимоги про визнання договору іпотеки припиненим, то висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в цій частині також є вірним. Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи щодо невідного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, - є необґрунтованими та зводяться до власного тлумачення цих норм. Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін як таке, що постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі повно встановлених обставини по справі, рішення суду мотивоване: дано належну правову оцінку доводам сторін по справі, ухвалене судове рішення відповідає вимогам закону. Враховуючи, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають судові витрати, у відповідності до вимог ст. ст. 141, 382 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» між сторонами не розподіляються. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Т. М. Шемета Судді: О. Ю. Береговий О. С. Панасюк Повне судове рішення складено 06.02.2020 року