Постанова 4855 № 640/14662/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/14662/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г. В. суддів: Парінова А. Б., Собківа Я. М. за участю секретаря Скидан С. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року у справі №640/14662/19 (розглянуто за правилами загального позовного провадження) за позовомОСОБА_2 до Міністерства енергетики та захисту довкілля України третя особа:ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И Л А : У серпні 2019 року ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства енергетики та захисту довкілля України (надалі - Мінприроди, відповідач), третя особа: ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , третя особа) в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Конкурсної комісії Мінприроди від 26.07.2019 в частині визнання переможцем конкурсу на посаду директора Нижньодністровського національного природного парку ОСОБА_1 . В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що будучи учасником конкурсу, вбачає наявність під час його проведення порушень, які на його думку є підставою для скасування рішення конкурсної комісії. Позивач також звертає увагу, що відповідно до ст. 12 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" встановлено, що управління національними природними парками здійснюється їх спеціальними адміністраціями. Спеціальні адміністрації очолюють керівники, які мають екологічну, біологічну або географічну освіту, проте ОСОБА_1 не має профільної освіти для зайняття посади керівника (директора парку) спеціальної адміністрації національного парку, як того вимагає ч. 1 ст. 12 Закону України "Про природно-заповідний фонд України". За таких обставин на думку позивача є всі підстави вважати, що ОСОБА_1 подав документи, що не відповідають встановленим вимогам. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року адміністративний позов ОСОБА_2 - задоволено повністю. Визнано протиправним з моменту прийняття та скасувати рішення Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України (на даний час - Міністерство енергетики та захисту довкілля України; код ЄДР: 37552996; адрес: 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35), оформлене протоколом № 9 від 24, 26 липня 2019 в частині визнання переможцем конкурсу на посаду директора Нижньодністровського національного природного парку (код ЄДР 36345146) ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ). Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням третьою особою (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність рішення суду, порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано правової оцінки нормам права, зокрема те, що суд посилається не нечинний нормативно-правовий акт (Постанову №507), що на думку апелянта є недоречним, оскільки відповідач під час конкурсу керувався виключно чинними нормативними актами. Так, на момент проведення конкурсу діяла постанова КМ України "Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти" від 29.04.2015 №

266. В судовому засіданні представники апелянта (третя особа) підтримали вимоги та доводи апеляційної скарги, просили скасувати рішення суду першої інстанції й прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права. Позивач та представник позивача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та надали усні пояснення. Відзиву на апеляційну скаргу суду не надали. Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи, причину неявки суду не повідомив Відзиву на апеляційну скаргу суду не надав. Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315, статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Наказом Мінприроди від 23.04.2019 року № 151 "Про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Мінприроди" оголошено, у тому числі, конкурс на зайняття посади директора Нижньодністровського НПП. Наказом від 11.07.2019 року № 249 продовжено термін проведення конкурсного відбору до 05 серпня 2019 року. При цьому, наказом Міністерства від 09.11.2018 року № 390 утворено конкурсну комісію з проведення конкурсу на зайняття посад керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України. В подальшому Наказом Міністерства від 22.05.2019 року № 181 внесено зміни до додатку, затвердженого вищезгаданим наказом в частині складу комісії. Інформація про проведення конкурсу та вимоги до претендентів оприлюднена 23.04.2019 року на сайті Міністерства. Документи на конкурс приймалися по 07.05.2019 року включно. Зокрема, ОСОБА_1 подано диплом бакалавра 2007 року про отримання базової вищої освіти за напрямом підготовки "Водні біоресурси" із здобуттям кваліфікації бакалавра фахівця з іхтіології та рибництва. Крім того, надано диплом спеціаліста 2008 року про отримання повної вищої освіти за спеціальністю "Водні біоресурси" із здобуттям кваліфікації професіонала з іхтіології та рибництва. Відповідно до протоколу засідання Комісії № 7 від 29.05.2019 року розглянуто питання про допуск або не допуск претендентів до подальшого конкурсного відбору, зокрема, на посадку директора Нижньодністровського НПП. З протоколу вбачається, що документи відносно керівництва вищезгаданого НПП подано такими особами: ОСОБА_3 - 1956 р.н., спеціальність біологія, кваліфікація біолог, вчитель біології та хімії Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України, 2007, науковий ступень кандидата біологічних наук зі спеціальності біологія; стаж роботи за професіями керівника - понад 3 роки; ОСОБА_2 - 1967 р.н., спеціальність зоологія, кваліфікація спеціаліст біолого-зоолог, викладач біології та хімії, Київський університет імені тараса Шевченка, 1999 рік, науковий ступень кандидата біологічних наук зі спеціальності екологія; стаж роботи за професіями керівника - понад 3 роки; ОСОБА_4 - 1974 р.н., Державний вищий навчальний заклад "Херсонський державний аграрний університет", 2014, спеціальність "Водні біоресурси", кваліфікація професіонал з іхтіології та рибництва; стаж роботи за професіями керівника - понад 3 роки; ОСОБА_5 , 1974 р.н., Одеський державний економічний університет, 2001, спеціальність "Фінанси", кваліфікація економіст, державний вищий навчальний заклад "Херсонський державний аграрний університет", 2017, магістр спеціальність "Водні біоресурси", кваліфікація дослідник з водних біоресурсів та аквакультури; Національний університет біоресурсів і природокористування України, 2017, спеціальність "лісове господарство", кваліфікація спеціаліст лісового господарства; стаж роботи за професіями керівника - понад 3 роки; ОСОБА_6 , 1979 р.н., Державний вищий навчальний заклад "Херсонський державний аграрний університет", 2008, спеціальність "Водні біоресурси", кваліфікація професіонала з іхтіології та рибництва; стаж роботи за професіями керівника - понад 3 роки. З серед вказаних осіб допущено до участі у конкурсі: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 . Проведення тестування претендентів конкурсного відбору призначено на 06.06.2019 року. Відповідно до протоколу конкурсної комісії № 8 від 06.08.2019 року, зокрема, ОСОБА_1 надав 100% правильних відповідей, ОСОБА_2 - надав 100% правильних відповідей. Крім того, проведено розв`язання ситуаційних завдань. Вирішено продовжити роботу конкурсної комісії в інший день та надалі провести інформування претендентів про прийняте рішення. Відповідно до протоколу комісії № 9 від 24, 26 липня 2019 року визначено, що визначення результатів розв`язання ситуаційних завдань здійснювалось кожним членом комісії індивідуально та було внесено до зведеної відомості середніх балів. Претенденти, зокрема, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , отримали середній бал більше одного та допущені до наступного етапу конкурсного відбору. За результатами проведених співбесід визначено переможцем конкурсу ОСОБА_1 , голосування "за" - 6, "проти" - 0, "утримались" -

1. Відносно ОСОБА_2 голоси розподілилися: "за" -1, "проти" - 0, "утримались" -

6. Відносно ОСОБА_3 : "за" - 0, "проти" - 6, "утримались" -

1. Позивач не погоджуючись з результатом конкурсу, звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що напрямок підготовки третьої особи у вищому навчальному закладі не відповідає вимогам, встановленим ст. 12 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", що, у свою чергу, свідчить про протиправність визнання третьої особи переможцем конкурсу та відповідно, про протиправність оскаржуваного рішення. Також, судом першої інстанції взято до уваги те, що відповідачем визнано позовні вимоги позивача та визнання позову не суперечить закону і не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси, у тому числі - третьої особи, що зумовило висновк про наявність фактичних та правових підстав для визнання позову. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 11 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" уповноваженими органами державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Статтею 12 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" визначено, що управління природними заповідниками, біосферними заповідниками, національними природними парками, ботанічними садами, дендрологічними та зоологічними парками загальнодержавного значення, а також регіональними ландшафтними парками здійснюється їх спеціальними адміністраціями. Спеціальні адміністрації очолюють керівники, які мають екологічну, біологічну або географічну освіту та які призначаються за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а на території Автономної Республіки Крим - також з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Вимоги щодо освіти керівника внесені Законом України 7 лютого 2017 року № 1832-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі". Наказом Мінекології № 123 від 17.04.2018 року затверджено Порядок проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України (надалі - Порядок № 123), який розроблений відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України з деяких питань забезпечення проведення конкурсів на зайняття посад керівників установ природно-заповідного фонду та визначає механізм проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду (далі - Установи ПЗФ), що належать до сфери управління Мінприроди. Пунктом 2 Порядку № 123 визначено, що керівником Установи ПЗФ може бути особа, яка має вищу екологічну, біологічну або географічну освіту, стаж роботи за професіями керівників нижчого рівня не менше трьох років та володіє державною мовою. Призначення керівника Установи ПЗФ здійснюється за результатами конкурсу, який відбувається у три етапи, що проводиться відповідно до цього Порядку, а також після здійснення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком відповідно до Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №171 (із змінами) (далі - спеціальна перевірка), шляхом укладення трудового договору (контракту) відповідно до вимог законодавства України про працю (п. 3 Порядку № 123). Згідно пункту 5 - 9 розділу 2 Порядку конкурс на зайняття вакантної посади керівника Установи ПЗФ проводить конкурсна комісія, склад якої затверджується наказом Мінприроди (далі - Конкурсна комісія); конкурсна комісія утворюється у складі не менше семи осіб; до складу Конкурсної комісії входять заступник Міністра екології та природних ресурсів України, до функціональних обов`язків якого належать питання управління природно-заповідним фондом України, керівник структурного підрозділу Мінприроди, відповідального за діяльність установ природно-заповідного фонду, представники інших структурних підрозділів Мінприроди, а також - Громадської ради при Мінприроди (за згодою) та Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої державної адміністрації (за згодою); засідання Конкурсної комісії є правоможним, якщо на ньому присутні не менше як дві третини її членів; рішення Конкурсної комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала не менш як половина від присутніх членів Конкурсної комісії. Відповідно до п. 4 розділу 6 Порядку не пізніше ніж на третій робочий день після надходження погодження призначення на посаду разом з карткою погодження та складання довідки про проведення спеціальної перевірки державний секретар Мінприроди укладає із переможцем конкурсу трудовий договір (контракт) строком на п`ять років та видає наказ про призначення на посаду керівника відповідної Установи ПЗФ. Наведене дає підставу для висновку, що Конкурсна комісія приймає юридично значимі рішення на підставі яких здійснюється призначення певної особи на посаду керівника НПП. В контексті наведеного та встановлених у ст. 12 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" вимог, слід зазначити, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про вищу освіту" вища освіта - сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти. Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 1 Закону України "Про вищу освіту" галузь знань - основна предметна область освіти і науки, що включає групу споріднених спеціальностей, за якими здійснюється професійна підготовка. Судом першої інстанції зазначається, з метою встановлення відповідності третьої особи кваліфікаційним вимогам щодо наявності екологічної, біологічної або географічної освіти, вирішено дослідити співвідношення та взаємозв`язок напрямку та спеціальності за якими у ВНЗ здійснювалась підготовка третьої особи за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем, тобто на час навчання та звершення навчання, з вимогами, визначеними у статті 12 Закону України "Про природно-заповідний фонд України". Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, що на час навчання третьої особи та закінчення ВНЗ діяли правила, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 1997 року № 507, якою було затверджено напрями та спеціальності, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями. Постановою № 507 визначено напрямок підготовки 1303 "Водні біоресурси" (спеціальність "Водні біоресурси") у сфері "Сільське господарство, лісівництво і рибництво". У той же час, зазначений у постанові Перелік містив напрямки підготовки, як: 0704 "Біологія", 0705 "Географія", 0708 "Екологія" у сфері "Природничі науки". Зокрема, за напрямом 0704 "Біологія" споріднені спеціальності: Мікробіологія та вірусологія; Біологія; Біохімія; Біофізика; Зоологія; Ботаніка; Генетика; Фізіологія ; В той час, за напрямком 0705 "Географія" споріднені спеціальності: Географія; Економічна і соціальна географія. За напрямком 0708 "Екологія" споріднені спеціальності: Екологія та охорона навколишнього середовища; Експлуатація апаратури контролю навколишнього природного середовища; Прикладна екологія (за галузями). Водночас, за напрямком підготовки 1303 "Водні біоресурси" споріднені спеціальності: Водні біоресурси; Експлуатація техніки промислового рибальства і аквакультури. При цьому, напрямок підготовки 1303 "Водні біоресурси" не містить посилання на зноску ("зірочку"), яка (зноска) розшифрована наприкінці переліку як така, що визначає спеціальності, що відносяться одночасно до споріднених напрямів. З аналізу вищезазначеного можна зробити висновки, що напрямок підготовки "Водні біоресурси" у сфері "Сільське господарство, лісівництво і рибництво" не може вважатися спорідненим напрямком підготовки таких напрямків як "Біологія", "Географія", "Екологія" у сфері "Природничі науки" та не може вважатися напрямком підготовки, який може заміщувати вимоги до освіти, визначені у частини 12 Закону України "Про природно-заповідний фонд України". Судом першої інстанції зроблено висновок, з яким погоджується колегія суддів, що напрямок підготовки третьої особи у ВНЗ не відповідає вимогам, встановленим ст. 12 зазначеного Закону, що, у свою чергу, свідчить про протиправність визнання позивача переможцем та відповідно, про протиправність оскаржуваного рішення. Щодо твердження апелянта про те, що суд першої інстанції посилається не нечинний нормативно-правовий акт (Постанову №507) та на момент проведення конкурсу діяла постанова КМ України "Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти" від 29.04.2015 № 266, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 13 Закону України "Про вищу освіту" Кабінет Міністрів України Постановою КМ України від 29.04.2015 року № 266, затвердити перелік галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти. Так, зазначений у постанові Перелік містив напрямки підготовки, як галузь знань, код спеціальності, найменування спеціальності, зокрема: Біологія (091) - Біологія; Природничі науки: (101) Екологія, (102) Хімія; (103) Науки про Землю; (104) Фізика та астрономія; 105 Прикладна фізика та наноматеріали; (106) Географія. Колегія суддів звертає увагу, що ні в постанові №509, ні в постанові №266 не віднесено напрямок освіти, як «Водні біоресурси» до категорій: екологічні, біологічні або географічні освіти, а отже, судом першої інстанції правомірно встановлено, що надані третьою особою документи на конкурс не відповідали вимогам визначеним Закону України "Про природно-заповідний фонд України". Також, колегією суддів встановлено, що не зважаючи на визнання відповідачем позовної заяви позивача, судом першої інстанції надано оцінку всім поданим документам, зокрема і третьої особи, в частині надання довідки/інформації Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації від 15.10.2019 року № К-228/07/52-05, яка суперечить вимог ст. 12 Закону України "Про природно-заповідний фонд України". Щодо твердження представника апелянта про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, що суперечить вимогам законодавства, з даних тверджень колегія суддів зазначає наступне. Так, в прохальній частині позовної заяви позивач просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Конкурсної комісії Мінприроди від 26.07.2019 року, в частині визнання переможцем конкурсу на посаду директора Нижньодністровського національного природного парку ОСОБА_1 . Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України). Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України). Згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Колегією суддів встановлено, що Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2019 року задоволено клопотання позивача щодо витребування у відповідача рішення конкурсної комісії з проведення конкурсу Мінприроди від 26.07.2019 року (стор. 1, 2 том І). На виконання вимог суду першої інстанції відповідачем надано матеріали проведення конкурсу (стор. 36 - 130 том. І). Таким чином, для з`ясування всіх обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення спору судом першої інстанції витребувано документи, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення від 26.07.2019 року. В матеріалах справи міститься протокол комісії № 9 засідання конкурсної комісії з проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду, що належить до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України від 24, 26 липня 2019 року яким визначено, що переможцями конкурсного відбору на посаду директорів: національного природного парку «Кармелюкове Поділля» ОСОБА_8 ; національного природного парку «Білобережжя Святослава» ОСОБА_5 ; національного природного парку «Джарилгацький» ОСОБА_9 ; Нижньодністровського національного природного парку ОСОБА_1 (тор. 49-54 том І). Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що оскаржуване позивачем рішення прийнято у вигляді протоколу комісії № 9 засідання конкурсної комісії з проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду, що належить до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України від 24, 26 липня 2019 року, а отже, в даному випадку суд першої з`ясував саме, яке рішення прийнято відповідачем за результатом проведення конкурсу. При розгляді справи суд повинен забезпечити принцип диспозитивності та не зловживати принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі. Зокрема, відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Таким чином принцип офіційності наданий суду лише задля якомога ефективнішого забезпечення інтересів приватних осіб у спірних відносинах з суб`єктами владних повноважень, а не навпаки. З аналізу матеріалів справи та норм права колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку суд першої інстанції не вийшов за межі позовних вимог, а лише зазначив, що рішення, яке оскаржує позивач викладено у вигляді протоколу комісії №

9. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що твердження апелянта про вихід судом першої інстанції за межі позовних вимог не відповідає матеріалам справи та судом апеляційної інстанції не приймається до уваги. Щодо твердження апелянта про те, що судом першої інстанції під час прийняття рішення не досліджувалися матеріали тестування та презентації всіх учасників конкурсу, колегія суддів з даними твердженнями не погоджується з наступних підстав. Як вже було зазначено вище, судом першої інстанції витребовано у відповідача рішення конкурсної комісії з проведення конкурсу Мінприроди від 26.07.2019 року та матеріали проведення конкурсу, які відповідач надав, а копії залучено до матеріалів справи. Крім того, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, представник позивача та позивач зазначили про те, що ними не оскаржуються результати тестування учасників, а в обґрунтування позовної заяви викладено виключно в контексті того, що у ОСОБА_1 не має профільної освіти для зайняття посади керівника (директора) спеціальної адміністрації національного парку, як того вимагає ч. 1 ст. 12 Закону України "Про природно-заповідний фонд України". Також, колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення взяв до уваги, лише заяву відповідача про визнання позовних вимог, оскільки, як вже було зазначено вище судом апеляційної інстанції суд першої інстанції надавав оцінку всмі документам, які містяться в матеріалах справи та розглянув позовну заяву по суті. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст. ст. 329-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Повний текст постанови буде складено в порядку визначеному ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства. Головуючий суддя: Г.В. Земляна Судді: А.Б. Парінов Я.М. Собків Повний текст постанови складено 06 лютого 2020 року.