Постанова 4855 № 640/12915/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/12915/19 Суддя (судді) першої інстанції: Вовк П.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Файдюка В.В.,Мєзєнцева Є.І. за участю секретаря Муханькової Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська адміністрація), третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач 1), Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - відповідач 2), Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська адміністрація) (далі - відповідач 3), третя особа: ОСОБА_2 про: - визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 та відповідача-2 у вигляді не застосування заходів реагування щодо державного контролю та нагляду шляхом проведення позапланової перевірки дотримання ОСОБА_2 вимог законодавства у сфері містобудування, будівельних норм, стандартів та правил під час забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 (на даний час АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:75:397:0039) за письмовим зверненням ОСОБА_1. від 19.11.2018 року; - визнання протиправною бездіяльність відповідача-2 у вигляді не застосування заходів реагування щодо державного нагляду шляхом проведення позапланової перевірки відповідача-3 на предмет законності рішення про видачу Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 Святошинському районі (кадастровий номер 8000000000:75:397:0039) №717/17/012/009-17 від 11 травня 2017 року за письмовим зверненням ОСОБА_1 від 19.11.2018 року; - визнання протиправними дії відповідача-1 з реєстрацій Декларації про початок виконання будівельних робіт «Будівництво індивідуального житлового (садибного) будинку по АДРЕСА_1 » № КВ 082171582969 від 07.06.2017 року, повідомлення про зміну даних від 28.08.2018 року № КВ 101182400970 у Декларації про початок виконання будівельних робіт «Будівництво індивідуального житлового (садибного) будинку по АДРЕСА_1 » № КВ 082171582969 від 07.06.2017 року, та Декларації про готовність Об`єкта до експлуатації «Будівництво індивідуального житлового (садибного) будинку по АДРЕСА_1 » від 03.12.2018 року № КВ 141183372789 та скасування реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт «Будівництво індивідуального житлового (садибного) будинку по АДРЕСА_1 » № КВ 082171582969 від 07.06.2017 року, повідомлення про зміну даних від 28.08.2018 року № КВ 101182400970 у Декларації про початок виконання будівельних робіт «Будівництво індивідуального житлового (садибного) будинку по АДРЕСА_1 » № КВ 082171582969 від 07.06.2017 року, та Декларації про готовність об`єкта до експлуатації «Будівництво індивідуального житлового (садибного) будинку по АДРЕСА_1 » від 03.12.2018 року № КВ 141183372789; - визнання протиправними дії відповідача-3, які виразились у складенні та наданні з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 у Святошинському районі (кадастровий номер 8000000000:75:397:0039) №717/17/012/009-17 від 11.05.2017 року та скасування Містобудівних умов та обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 у Святошинському районі (кадастровий номер 8000000000:75:397:0039) №717/17/012/009-17 від 11.05.2017 року, видані відповідачем-3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У відзивах на апеляційну скаргу відповідачі та третя особа зазначили, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та прийнятим з дотриманням норм процесуального та матеріального права. Колегія суддів зазначає, що разом з апеляційною скаргою представником позивача було надано до суду клопотання про витребування додаткових доказів та призначення судової будівельно-технічної експертизи об`єкту будівництва на АДРЕСА_1 Порадившись на місці колегія суддів відмовила у задоволенні вказаних клопотань представника позивача, оскільки останні є необгрутнованим. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.02.2017 року, земельна ділянка площею 0,1000 га на АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 ) (кадастровий номер 8000000000:75:397:0039) на праві приватної власності належить ОСОБА_2 . Цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. 11.05.2017 року Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська адміністрація) ОСОБА_2 були видані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 717/17/012/009-17 для будівництва індивідуального житлового (садибного) будинку по АДРЕСА_1 . 07.06.2017 року Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було зареєстровано декларацію № КВ 082171582969 про початок виконання будівельних робіт із будівництва індивідуального житлового (садибного) будинку по АДРЕСА_1) у Святошинському районі міста Києва. 28.08.2018 року Департаментом зареєстровано повідомлення про зміну даних № КВ 101182400970 у зареєстрованій декларації про початок виконання будівельних робіт від 07 червня 2017 року № КВ 082171582969. 03.12.2018 року Департаментом зареєстровано декларацію № КВ 141183372789 про готовність об`єкта до експлуатації «Будівництво індивідуального житлового (садибного) будинку за адресою: м. Київ, Святошинський район, АДРЕСА_1 ». На підставі колективного звернення ОСОБА_1 та інших осіб від 10.04.2018 року (вх. № 073/КО-359 від 10.04.2018 року) та наказу від 07.05.2018 № 284 Департаментом проведено позапланову перевірку щодо дотримання суб`єктами містобудування: ОСОБА_2 , TOB «АРХ-ІНЖ-ПРОЕКТ», TOB «Укрмонтажсервіс» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті будівництва: «Будівництво індивідуального житлового (садибного) будинку по АДРЕСА_1». Результати перевірки оформлені Актом, в якому зазначено, що відсутні погодження розміщення об`єкта з КП MA «Жуляни» та Державіаслужбою України; в проектній документації не визначений розмір та особливості правового режиму санітарно-захисної зони, чим порушено п. 5 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 717/17/012/009-17 від 11.05.2015 року, ч. 2 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; на об`єкті будівництва відсутній геодезичний моніторинг, чим порушено п. 8.1 ДБН В.1.3-2:2010 «Геодезичні роботи у будівництві»; п. 7 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 717/17/012/009-17 від 11.05.2015 року, ч. 2 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». У зв`язку з наведеним замовнику будівництва, ОСОБА_2 , було видано обов`язкові до виконання приписи про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 04.06.2018 року та усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 04.06.2018 року. 17.07.2018 року посадовою особою Департаменту було проведено позапланову перевірку виконання замовником будівництва, ОСОБА_2 , вимог зазначених вище приписів на об`єкті будівництва: «Будівництво індивідуального житлового (садибного) будинку по АДРЕСА_4 ». Результати перевірки оформлені Актом від 17.07.2018 року № б/н, в якому зазначено, що вимоги обов`язкових до виконання приписів від 04.06.2018 року замовником будівництва виконано. Позивачка вважаючи, що замовником будівництва, ОСОБА_2 , всупереч дозвільної документації, відбувається побудова та введення в експлуатацію об`єкту нежитлового призначення, а відповідачами вчиняються протиправні дії щодо надання можливості останньому здійснювати самочинне і незаконне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, в порушення її цільового призначення, звернулася до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011року року №3038-VI (надалі - Закон №3038-VI). Відповідно до абзацу п`ятого частини першої статті 4 Закону №3038-VI об`єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури. Згідно частини другої статті 4 Закону №3038-VI cуб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи. Частиною п`ятою статті 26 Закону № 3038-VI встановлено, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування. Відповідно до частин першої, третьої - п`ятої, сьомої статті 29 Закону № 3038-VI основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; витяг із Державного земельного кадастру. Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним. Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Згідно ч. 8 статті 29 Закону №3038-VI, містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника. Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника, на виконання приписів головних інспекторів будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або за рішенням суду. Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється: 1) за заявою замовника; 2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам; 3) за рішенням суду. Частиною 1 статті 31 Закону №3038-VI передбачено, що проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником. Згідно п. 1 ч. 1 статті 34 Закону №3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України. Зазначені документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва. Відповідно до ч.1 ст.35 Закону №3038-VI після набуття права на земельну ділянку та відповідно до її цільового призначення замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, стандартами і правилами, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю. Форма повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, порядок його подання, форма повідомлення про зміну даних у поданому повідомленні визначаються Кабінетом Міністрів України. Пунктом 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 (далі також - Порядок № 466) передбачено, що будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт, відповідно до переліку об`єктів, будівництво яких здійснюється після надіслання повідомлення про початок виконання будівельних робіт; реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів I - III категорії складності; видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів IV і V категорії складності. У пунктах 16, 17 Порядку № 466 зазначено, що замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю два примірники декларації за формою, наведеною у додатках 4, 5, 6 до цього Порядку. Декларація про початок виконання підготовчих робіт не надає права на виконання будівельних робіт.Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом п`яти робочих днів з дня надходження до нього декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та здійснює дії щодо внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру. У разі зміни даних у зареєстрованій декларації (зокрема право на будівництво об`єкта передано іншому замовнику, змінено осіб, відповідальних за проведення авторського нагляду під час виконання підготовчих робіт, або змінено осіб, відповідальних за проведення авторського та технічного нагляду під час виконання будівельних робіт) замовник (його уповноважена особа) протягом трьох робочих днів звертається до органу державного архітектурно-будівельного контролю, який зареєстрував декларацію, з повідомленням про зміну даних у зареєстрованій декларації за формою згідно з додатком 7 до цього Порядку (п. 21 Порядку). Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів здійснюється на підставі затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 Порядку прийняття, затвердженому (далі - Порядок № 461). У п.3,4 вказаного Порядку зазначено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі - декларація). Замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронний кабінет до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю один примірник декларації: щодо об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку; щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку; щодо самочинно збудованого об`єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду, за формою, наведеною у додатку 5 до цього Порядку. Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру (п. 18 Порядку № 461). Згідно з п. 11 Порядку № 466 та п. 16 Порядку № 461, замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні про початок виконання підготовчих або будівельних робіт, а також у декларації чи акті готовності об`єкта до експлуатації, за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката. В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, замовником будівництва, ОСОБА_2 , здійснюється будівництво житлового будинку, на належній йому на праві власності земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:75:397:0039) та відповідно до проектної документації. Кількість поверхів об`єкта будівництва: «Будівництво індивідуального житлового (садибного) будинку по АДРЕСА_1» становить 3 поверхи + мансарда. У ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» зазначено, що поверх цокольний - це поверх з позначкою підлоги приміщень нижче планувальної позначки землі на висоту не більше половини висоти приміщень. Згідно ДБН В.2.2-28-2010 «Будинки адміністративного та побутового призначення» адміністративні будинки - це будинки, у яких розміщуються приміщення управління, конструкторських бюро, інформаційно-технічного призначення, копіювально-розмножувальних служб, обчислювальної техніки, охорони праці, приміщення для навчальних занять. Матеріалами справи підтверджується, що для отримання спірних декларації про початок виконання будівельних робіт "Будівництво індивідуального житлового (садибного) будинку по АДРЕСА_4 у Святошинському районі м. Києва" № КВ 082171582969 від 07.06. 2017 року, Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 03.12.2018 року № КВ 141183372789, повідомлення про зміну даних від 28.08.2018 року № КВ 101182400970 замовником будівництва, ОСОБА_2 , були подані документи у відповідності до переліків, наведених у Порядках № 466 та №

461. Жодних належних та допустимих доказів порушення замовником будівництва положень статті 29 Закону, під час отримання містобудівних умов та обмежень матеріали справи не містять. Колегія суддів зазначає, що повноваження управління Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради у спірних правовідносинах та порядок їх реалізації визначаються, зокрема, Законом № 3038-VI та Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553). Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону № 3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом: контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, проектної документації. Відповідно до положень статті 41 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Згідно п. 5 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. При цьому позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки, зокрема, є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства. З матеріалів справи вбачається, що на підставі колективного звернення ОСОБА_1 та інших осіб від 10.04.2018 року (вх. № 073/КО-359 від 10.04.2018 року) та наказу від 07.05.2018 № 284 Департаментом проведено позапланову перевірку щодо дотримання суб`єктами містобудування: ОСОБА_2 , TOB «АРХ-ІНЖ-ПРОЕКТ», TOB «Укрмонтажсервіс» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті будівництва: «Будівництво індивідуального житлового (садибного) будинку по АДРЕСА_4 у Святошинському районі міста Києва». Вказаною перевіркою встановлено, що у замовника ( ОСОБА_2 ) відсутні погодження розміщення об`єкта з КП MA «Жуляни» та Державіаслужбою України; в проектній документації не визначений розмір та особливості правового режиму санітарно-захисної зони, чим порушено п. 5 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 717/17/012/009-17 від 11.05.2015 року, ч. 2 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; на об`єкті будівництва відсутній геодезичний моніторинг, чим порушено п. 8.1 ДБН В.1.3-2:2010 «Геодезичні роботи у будівництві»; п. 7 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 717/17/012/009-17 від 11.05.2015 року, ч. 2 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». У зв`язку з наведеним замовнику будівництва, ОСОБА_2 , було видано обов`язкові до виконання приписи про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 04.06.2018 року та усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 04.06.2018 року. Після проведення позапланової перевірки виконання замовником будівництва, ОСОБА_2 , вимог зазначених вище приписів на об`єкті будівництва: «Будівництво індивідуального житлового (садибного) будинку по АДРЕСА_4 » було встановлено, що останнім усі вимоги виконано. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені обставини у сукупності свідчать про те, що суб`єкти владних повноважень вчиняючи дії щодо видачі вказаних вище спірних дозвільних документів замовнику будівництва, ОСОБА_2 , діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством. Водночас, доводи позивачки про те, що ОСОБА_2 здійснюється будівництво адміністративної будівлі, замість індивідуального житлового будинку, в процесу розгляду справи не підтвердились. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дії Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з реєстрацій Декларації про початок виконання будівельних робіт, повідомлення про зміну даних від 28.08.2018 року № КВ 101182400970 у Декларації про початок виконання будівельних робіт та Декларації про готовність об`єкта до експлуатації та скасування та скасування останніх; визнання протиправними дії Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська адміністрація), які виразились у складенні та наданні з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та скасування останніх, не підлягають задоволенню. Щодо іншої частини позовних вимог, а саме визнання протиправною бездіяльність відповідачів у вигляді не застосування заходів реагування щодо державного контролю та нагляду шляхом проведення позапланової перевірки дотримання ОСОБА_2 вимог законодавства у сфері містобудування, будівельних норм, стандартів та правил під час забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 (на даний час АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:75:397:0039) за письмовим зверненням ОСОБА_1. від 19.11.2018 року; визнання протиправною бездіяльність відповідача-2 у вигляді не застосування заходів реагування щодо державного нагляду шляхом проведення позапланової перевірки відповідача-3 на предмет законності рішення про видачу Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на АДРЕСА_4 Святошинському районі (кадастровий номер 8000000000:75:397:0039) №717/17/012/009-17 від 11 травня 2017 року за письмовим зверненням ОСОБА_1 від 19.11.2018 року, вказані вимоги також не підлягають задоволенню з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що на звернення позивачки від 19 листопада 2018 року Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було підготовлено лист-відповідь від 20.12.2018 року № 073-073/А-517/1-2584, в якому зазначено, що Департаментом проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності під час виконання будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_4 Киева. За результатами перевірки складено відповідний акт, видано припис від 04 червня 2018 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил та припис від 04 червня 2018 про зупинення підготовчих та будівельних робіт. За наслідками проведеної позапланової перевірки виконання вимог припису від 04 червня 2018 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил та припису від 04 червня 2018 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт, встановлено, що приписи виконано. Відповідно до наданої замовником проектної документації будується житловий будинок. Враховуючи викладене, складання акту та припису про добровільне знесення об`єкту не передбачено законодавством. Суд першої інстанції правильно зазначив, що наведені обставини свідчать про відсутність бездіяльності з боку відповідачів у вигляді не застосування заходів реагування, в межах їх повноважень. Колегія суддів зазначає, що завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України). Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень. Зазначена норма кореспондує з положеннями попередньої редакції Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 6 якого передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушенні в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави ( частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України та норм Кодексу адміністративного судочинства України. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими. Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Верховний Суд неодноразово зазначав, що дозвіл на виконання будівельних робіт, є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов`язки тільки для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 802/233/16-а, від 27 червня 2018 року у справі № 814/104/17, від 22 серпня 2018 року у справі №815/1568/16). Колегія суддів вважає, що в даному випадку декларації про початок будівельних робіт, повідомлення про зміну даних у декларації про початок будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації та містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, надані третій особі, є правовими актами ненормативного характеру, тобто актами індивідуальної дії, які стосуються прав та інтересів ОСОБА_2 . Суд першої інстанції правильно зазначив, що позивачка у зв`язку із здійсненням відповідних будівельних робіт не є учасником (суб`єктом) правовідносин, передбачених в оскаржуваних рішеннях, як актів індивідуальної дії, такі рішення не породжують для неї жодних прав та обов`язків, а тому і не надають права на захист, тобто права на звернення до суду з цим адміністративним позовом. Враховуючи викладене у сукупності колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивачки не містить. Щодо доводів апелянта про відсутність правових підстав для стягнення з неї на користь третьої особи витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 5 ст. 134 КАС України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною сьомою ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Отже, з аналізу наведених правових норм, вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення. При цьому, варто зазначити, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Також, на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. На підтвердження вищезазначених обставин третьою особою надано копії договору про надання правничої допомоги б/н від 03 жовтня 2019 року, додатку № 1 від 03 жовтня 2019 року до договору про надання правничої допомоги б/н від 03 жовтня 2019 року, акту № 08-10/2019 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 08 жовтня 2019 року, квитанції до прибуткового касового ордера № 07-1019 від 07 жовтня 2019 року, які в сукупності підтверджують обставини надання третій особі професійної правничої допомоги в межах розгляду даної справи на суму 7 000, 00 грн. Таким чином, аналізуючи все вищенаведене, ураховуючи документи, надані третьої особою на підтвердження витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з огляду на обсяг наданих правничих послуг до стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 підлягає сума у розмірі 7 000, 00 грн. Крім того, колегія суддів вважає, що задоволенню підлягає також клопотання третьої особою заявлене у відзиві на апеляційну скаргу про стягнення на його користь з позивача додаткових судових витрат по оплаті правничої допомоги у розмірі 3000 грн., оскільки вказані витрати також підтверджені належними доказами, а саме актом №14-01/2020 від 14.01.2020 року здачі-прийомі робіт(надання послуг), квитанцією до прибуткового касового ордеру №14-01/20 від 14.01.2020 року та квитанціями. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 3000, 00 (три тисячі гривень). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 06.02.2020 року. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: В.В.Файдюк Є.І.Мєзєнцев