Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 369/7810/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 369/7810/19 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Файдюка В.В., Черпіцької Л.Т., секретаря Суркової Д.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року, - В С Т А Н О В И В: У червні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Києво-Святошинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дій та стягнення заборгованості з пенсії. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року по справі №2-а-16656/08, яка набрала законної сили 25 грудня 2008 року, зобов`язано пенсійний орган здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за інвалідністю відповідно до частини 4 статті 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до статті 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01 квітня 2008 року. Однак, з листопада 2011 року відповідач припинив виконувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2008, чим порушив його конституційні права. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року замінено Києво-Святошинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Київській області). Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Києво-Святошинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо не здійснення перерахунку пенсії позивача за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, згідно статей 39, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобовязано ГУ ПФУ у Київській області здійснити перерахунок основної, додаткової пенсії та доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру позивачу за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум. Не погоджуючись із рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить його скасувати повністю та прийняти нове, яким: 1) визнати відмову ГУ ПФУ у Київській області виконувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року по справі №2-а-16656/08 та рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 лютого 2018 року по справі №369/13076/17, відновити пенсійні виплати в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії 75% мінімальних пенсій за віком протиправною; 2) зобов`язати ГУ ПФУ у Київській області відновити нарахування та виплату щомісячних пенсій згідно постанови Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року по справі №2-а-16656/08 та рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 лютого 2018 року по справі №369/13076/17 у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та 75% додаткової мінімальної пенсії; 3) стягнути з ГУ ПФУ у Київській області заборгованість недоотриманих коштів по пенсії в розмірі 261672,63 грн. з коштів Державного бюджету України; 4) зобов`язати ГУ ПФУ у Київській області подати звіт про виконання рішення суду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що протиправними діями відповідача порушено норми Конституції України, якими закріплено, що рішення суду є обов`язковим до виконання. Відзив на апеляційну не надійшов. Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження згідно пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з таких підстав. Судом установлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідним посвідченням. Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 10ААБ №432612 від 06 жовтня 2014 року позивачу довічно встановлено ІІ групу інвалідності та визначено причину інвалідності - захворювання, пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач є внутрішньо переміщеною особою, відповідно до довідки від 16 січня 2017 року №7199 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, перебуває на обліку в Києво-Святошинському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області та отримує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначену йому згідно зі статями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року, по справі № 2а-16656/08 зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у Київському районі міста Донецька здійснити з 01 квітня 2008 року перерахунок пенсії позивачу за інвалідністю відповідно до частини 4 статті 54, статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю», відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01 квітня 2008 року. Відповідне рішення суду виконувалось Управлінням Пенсійного фонду до листопада 2011 року. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 лютого 2018 року у справі №369/13076/17, яке набрало законної сили, зокрема, зобов`язано Києво-Святошинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області відновити щомісячні виплати пенсії позивачу в розмірах, встановлених постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року. Позивач звернувся до Києво-Святошинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою, в якій просив поновити виплати пенсії відповідно до постанови Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року та рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 лютого 2018 року. Розглянувши заяву, Києво-Святошинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, листом від 28 березня 2019 №167/К-01, повідомило позивача, що з 01 листопада 2011 року виплата йому пенсії проводиться у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок державного бюджету» від 06 липня 2011 року №745 та постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року №1210. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та правомірності в частині, оскільки у період з 1 січня 2008 року по 02 серпня 2014 року правове регулювання правовідносин щодо виплати основної державної пенсії по інвалідності, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру іншими законами, крім Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не здійснювалось. Разом з тим, розглядаючи даний спір по суті, суд першої інстанції не врахував такого. Відповідно до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Згідно частини 2 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Положеннями статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо. Крім того, приписами частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. У постанові від 22 серпня 2019 року по справі № 522/10140/17 Верховний Суд підкреслив, що зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України (зміст яких фактично не змінився після 15 грудня 2017 року), мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у Кодексу адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Як було встановлено судом, за своєю суттю даний спір виник у зв`язку з протиправним невиконанням відповідачем, на думку позивача, постанови Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року по справі №2-а-16656/08 та рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 лютого 2018 року по справі №369/13076/17, що виявилося у встановленні органом Пенсійного фонду України кінцевої дати перерахунку та виплати пенсії. При цьому, спір щодо наявності у ОСОБА_1 права на перерахунок пенсії на підставі статей 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вже вирішений. Отже, той факт, що позивач вважає протиправним припинення відповідачем нарахування та виплати перерахованої пенсії після 01 листопада 2011 року не свідчить про те, що між даними сторонами виник новий спір. Відповідно до статті 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту в частині визнання дій відповідача протиправними не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження. Аналогічна за змістом правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а, від 06 лютого 2019 року у справі № 816/2016/17. Як вже було неодноразово підкреслено вище, зі змісту предмету спору у цій справі вбачається, що він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення. Отже, хоча ОСОБА_1 у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду, проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення, що, в силу вже згаданих приписів статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Відтак, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаних судових рішень порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов. Ураховуючи наведене, колегія суддів встановила, що не являється публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів спір в частині вимог про визнання протиправними відповідача у зв`язку з відмовою виконати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року по справі №2-а-16656/08. Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в справі закривається, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Отже, оскільки спірні правовідносини стосуються невиконання рішення суду, оскаржуване судове рішення у цій частині підлягає скасуванню, а провадження - закриттю, оскільки такий спір не може бути вирішений в жодній юрисдикції, що помилково було залишено поза увагою суду першої інстанції. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по пенсії з 01 листопада 2011 року по 01 червня 2019 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Як установлено судом, сума, заявлена позивачем до стягнення, відповідачем не нарахована, отже не є заборгованістю по пенсії та не може бути стягнута. Тим часом, відповідно до положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Отже, у випадку задоволення позову в частині визнання протиправними дій відповідача, суд має право постановити рішення про зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії. Однак, враховуючи те, що провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача підлягає закриттю, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення коштів, як похідних. Відповідно до пункта 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до положень частини 1 статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права, що стало підставою для неправильного вирішення справи. Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року скасувати. Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Києво-Святошинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області у зв`язку з відмовою виконати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року у справі №2-а-16656/08 закрити. У решті позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді В.В. Файдюк Л.Т. Черпіцька