Ухвала КГС ВС № 910/15925/18

УХВАЛА 22 січня 2020 року м. Київ Справа № 910/15925/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кондратова І.Д. (головуючий), Кролевець О.А., Стратієнко Л.В. за участю секретаря судового засідання Півень А.Л., представників учасників справи: скаржника - Воротиленко О.С., позивача - Бойко Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Зубець Л.П., судді - Мартюк А.І., Пашкіна С. А.) від 28.08.2019 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна корпорація" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бадахов Юрій Назірович про визнання недійсними рішень загальних зборів, визнання недійсною нової редакції статуту, скасування реєстраційних дій.

1. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції. 1.1. У грудні 2018 ОСОБА_2 звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ "Перша будівельна корпорація", в якому просив суд: a) визнати недійсними повністю з моменту прийняття рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна корпорація" від 18.07.2018, оформлені протоколом №3 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна корпорація" від 18.07.2018; b) визнати недійсним повністю з моменту затвердження статут ТОВ "Перша будівельна корпорація" в новій редакції, затверджений рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Перша будівельна корпорація" від 18.07.2018, оформленим протоколом №3 загальних зборів учасників ТОВ "Перша будівельна корпорація" від 18.07.2018; c) скасувати реєстраційні дії відносно ТОВ "Перша будівельна корпорація", проведені 19.07.2018 Бадаховим Ю.Н. , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, на підставі рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна корпорація" від 18.07.2018, оформлених протоколом №3 загальних зборів учасників ТОВ "Перша будівельна корпорація" від 18.07.2018, внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах; 19.07.2018 10671070002026878; Бадахов Ю.Н., приватний нотаріус Бадахов Ю.Н.; зміна додаткової інформації, зміна керівника юридичної особи; Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи 19.07.2018 10671050003026878; Бадахов Ю.Н.; приватний нотаріус Бадахов Ю.Н.; зміна органу управління. 1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є учасником ТОВ "Перша будівельна корпорація" із внеском до статутного капіталу на суму 9750000,00 грн (37,50% статутного капіталу). 16.10.2018 з оприлюдненої в Єдиному державному реєстрі інформації він дізнався, що 19.07.2018 приватним нотаріусом були внесені зміни про юридичну особу, зокрема: зміна керівника, внесення змін до установчих документів. Відповідно до наданої реєстратором інформації позивач дізнався, що 18.07.2018 були проведені загальні збори учасників, на яких були прийняті рішення, що оформлені протоколом №3 від 18.07.2018. 1.3. Позивач стверджує, що 18.07.2018 загальні збори були проведені без його повідомлення про дату їх скликання та порядок денний, що його позбавило права на участь в управлінні товариством, а також за його відсутності (протокол не містить підпису позивача), тому такі збори є неповноважними (за відсутності кворуму відповідно до пункту 9.12 статуту), а прийняті рішення є недійсними. 1.4. 28.12.2018 ТОВ "Перша Будівельна Компанія", від імені якого діяв ліквідатор Єрешко М.О. подав заперечення на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Окрім того, просив суд зупинити провадження у справі до вирішення справи № 910/16186/18 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Перша Будівельна Компанія" про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Перша Будівельна Компанія", оформленого протоколом № 2 від 12.09.2017, так як можливе задоволення позову у справі № 910/16186/18 виключатиме підставу для розгляду позову у справі № 910/15925/18 та можливість задоволення такого позову, оскільки відповідна редакція статуту ТОВ "Перша Будівельна Корпорація" від 12.09.2017 буде визнана недійсною та скасований реєстраційний запис, дія про проведення реєстраційної дії: внесення змін до установчих документів юридичної особи № 10671050001026878 від 13.09.2017. 1.5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 у справі №910/15925/18 позов задоволено повністю. 1.6. Господарський суд визнав недійсними оскаржувані рішення загальних зборів, оскільки їх було проведено без участі позивача та за відсутності доказів належного його повідомлення позивача як учасника товариства про скликання загальних зборів на 18.07.2018 та їх порядок денний, як це передбачено п. 9.8 статуту. Окрім того, суд встановив, що протокол загальних зборів №3 від 18.07.2018 не відповідає порядку ведення протоколів, який встановлено в п. 9.15 статуту (голова загальних зборів учасників організує ведення протоколів загальних зборів учасників товариства, які мають бути підписані присутніми на загальних зборах учасниками, а також головою та секретарем загальних зборів учасників), оскільки у протоколі вказано, що на зборах були присутні учасники, що володіють 100% голосів, проте цей протокол не був підписаний позивачем. З огляду на відсутність доказів присутності позивача суд дійшов висновку, що загальні збори учасників не є повноважними, оскільки згідно з п.п. 9.12, 9.13 статуту, збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності 100 відсотками голосів. 1.7. Крім того, з огляду на похідний характер від позовних вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ "Перша будівельна корпорація", оформлених протоколом №3 від 18.07.2018, суд задовольнив позовні вимоги про визнання недійсною редакції статуту ТОВ "Перша будівельна корпорація" від 18.07.2018 та про скасування відповідних реєстраційних дій.

2. Короткий зміст апеляційних скарг та ухвали суду апеляційної інстанції, що оскаржується в касаційному порядку. 2.1. Не погоджуючись із ухваленим рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 у справі №910/15925/18, відповідач - ТОВ "Перша будівельна корпорація", від імені якого діяв ліквідатор Єрешко М.О., звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 у справі №910/15925/18 скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. 2.2. Окрім того, рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 у справі №910/15925/18 оскаржив також ОСОБА_1 , як учасник ТОВ "Перша будівельна корпорація", який володіє часткою у статутному капіталі у розмірі 62,5%. 2.3. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 закрито апеляційне провадження у справі №910/15925/18 за апеляційною скаргою ліквідатора ТОВ "Перша будівельна корпорація" Єрешко М.О. на підставі пункту 6 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки було встановлено, що відповідно до відомостей, зазначених у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1005386942 щодо відповідача у даній справі - ТОВ "Перша будівельна корпорація" (вул. Попудренка, буд. 30, м. Київ, 02094, код ЄДРПОУ 41552248), внесено запис №10671110008026878 від 06.05.2019 про припинення юридичної особи за рішенням засновників. 2.4. Цією ж ухвалою закрито апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 у справі №910/15925/18 відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що цим судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та виклад позиції інших учасників справи. 3.1. 19.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 та рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/15925/18 від 12.03.2019, а провадження у справі 910/15925/18 закрити. 3.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на порушення вимог статті 120, пункту 6 частини 1 статті 231, пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, частини 3 статті 167 Господарського кодексу України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на мирне володіння майном). 3.3. У додаткових поясненнях від 26.11.2019 представник ОСОБА_1 просив скасувати ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.08.2019, а справу направити до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті скарг ОСОБА_1 , ліквідатора ТОВ "Перша будівельна корпорація" Єрешко М.О. 3.4. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 - без змін, як таку, що постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права. 3.5. Окрім того, позивач зауважує, що ОСОБА_1 не має право оскаржувати в касаційному порядку рішення суду першої інстанції та просити закриття провадження у справі, оскільки це рішення не було предметом перегляду в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_1 . Позивач вважає також, що Верховним Судом не можуть прийматися доводи касаційної скарги щодо порушення судами прав ТОВ "Перша будівельна корпорація", оскільки ОСОБА_1 не наділений повноваженнями представляти інтереси товариства. 3.6. У клопотанні від 30.10.2019 ОСОБА_2 просив закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 на підставі пункту 3 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. 3.7. Представник ОСОБА_1 заперечував проти цього клопотання, посилаючись на те, що ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 закрито апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 , а отже закриття провадження у справі стосується саме його прав. Окрім того, представник наполягає, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/15925/18 від 12.03.2019 стосується прав ОСОБА_1 , як учасника ТОВ "Перша будівельна корпорація", який володіє часткою у статутному капіталі у розмірі 62,5%.

4. Рух справи у суді касаційної інстанції. 4.1. Ухвалою Верховного Суду від 11.10.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 у справі № 910/15925/18, касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.11.2019 о 10:20. 4.2. У подальшому у судовому засіданні 05.11.2019. 26.11.2019 оголошувалась перерва. 4.3. За розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 13.12.2019 № 29.3-02/3968 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/15925/18 у зв`язку з довготривалою відпусткою судді Вронської Г.О. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 13.12.2019 для розгляду справи визначено склад суду: головуючий- Кондратова І.Д., судді - Ткач І.В., Стратієнко Л.В. 4.4. За розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 23.12.2019 № 29.3-02/4056 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/15925/18 у зв`язку з відпусткою судді Ткача І.В. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.12.2019 для розгляду справи визначено склад суду: Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кролевець О.А., Стратієнко Л.В. 4.5. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.12.2019 було прийнято до провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 у справі № 910/15925/18., касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.01.2020 о 12:30. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 5.1. Згідно зі статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. 5.2. Відповідно до частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. 5.3. Під час передачі справ як таких, що містять виключну правову проблему, на розгляд Великої Палати Верховного Суду, касаційним судам належить обґрунтовувати відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) та неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів та неефективність існуючого їх правового захисту, в тому числі внаслідок неоднакової судової практики. Кількісний критерій ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. За якісним критерієм виключна правова проблема полягає, зокрема, у відсутності сталої судової практики, необхідності застосування інституту аналогії, необхідності здійснення судового тлумачення норм закону. За своєю правовою природою виключна правова проблема має зачіпати фундаментальні (конституційні, конвенційні) права та свободи (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 12.08.2019 року у справі № 175/3057/17-к). 5.4. Перевіривши матеріали справи, вивчивши касаційну скаргу та вислухавши пояснення учасників справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки у даній справі у є два питання, які становлять виключну правову проблему, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. По-перше: які правові наслідки припинення юридичної особи (сторони в судовому процесі) після відкриття апеляційного провадження на рішення суду першої інстанції за скаргою такої особи; по-друге: чи може у таких випадках процесуальні права сторони, в тому числі права на подання апеляційної та касаційної скарг, здійснювати її учасники (засновники). Щодо наслідків припинення юридичної особи після ухвалення рішення у справі та призначення розгляду в суді апеляційної інстанції. 5.5. Згідно з частинами 1 та 5 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. 5.6. Суд ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва (пункт 6 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України). 5.7. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 255, частини 1 статті 278 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково. Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 231 цього Кодексу. 5.8. При цьому, у частині 3 статті 278 цього Кодексу встановлено, що якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті. 5.9. Аналогічні положення закріплені в Цивільному процесуальному кодексі України та Кодексі адміністративного судочинства України (частина 3 статті 377 Цивільного процесуального кодексу України, частина 2 статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України). 5.10. До внесення змін 15.12.2017 у Господарському процесуальному кодексі України були відсутні відповідні положення, що закріплені у частині 3 статті 278 Господарського процесуального кодексу України. З аналізу рішень з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що судова практика з вирішення такого питання лише формується і є неоднозначною у судах всіх юрисдикцій. 5.11. Так, в окремих випадках суди апеляційної інстанції зазначають, що така обставина (смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення рішення у справі) не є підставою для скасування рішення і за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалюють судові рішення у формі постанов (постанова Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2019 у справі № 912/343/19; постанова Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 у справі № 910/22435/16; постанова Київського апеляційного суду від 12.09.2019 у справі № 373/2268/18; постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019 у справі № 826/16989/18). Водночас, є і випадки, коли за наведених обставин апеляційні суди постановляють ухвали про закриття апеляційного провадження (ухвала Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 у справі № 910/15925/18; ухвала Харківського апеляційного суду від 27.03.2019 у справі № 619/4812/15-ц; ухвала Київського апеляційного суду у справі № 373/494/19; ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019 у справі № 857/3723/19; ухвала П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019 у справі № 814/694/15). 5.12. У Касаційному господарському суді та Касаційному цивільному суді на цей час відсутня практика щодо порядку застосування судом апеляційної інстанції відповідних норм процесуального законодавства у подібних правовідносинах. У Касаційному адміністративному суді в касаційному порядку переглядалась справа № 484/3648/16-а, за результатами вирішення якої 13.03.2019 суд ухвалив постанову про залишення без змін ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018, якою було закрито провадження у справі, а постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21.12.2016 скасовано, оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, а позивачка померла, і у спірних правовідносинах процесуальне правонаступництво не допускається. 5.13. Велика Палата Верховного Суду не вирішувала питання щодо повноважень суду апеляційної інстанції у випадку припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення. Водночас, розглядаючи у постанові від 10.09.2019 у справі № 910/4896/18 схожі правовідносини та висловлюючи думку щодо повноважень суду апеляційної інстанції, Велика Палата Верховного Суду, зазначила, що закриття провадження у справі не відноситься до питань, які згідно з частиною 2 статті 281 Господарського процесуального кодексу України, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал, тому за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції мав ухвалити судове рішення у формі постанови. При цьому закриття апеляційного провадження, підстави та порядок якого регламентовано статтею 264 Господарського процесуального кодексу України, не є тотожним із закриттям провадження у справі, яке визначено статтею 231 цього Кодексу (пункт 39 постанови). 5.14. Отже, зважаючи на те, що окреслена проблема (щодо наслідків припинення юридичної особи після ухвалення рішення у справі та призначення розгляду в суді апеляційної інстанції) наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, що вже розглядались та будуть розглядатися, при цьому існує суперечлива судова практика в судах апеляційної інстанції різних судових юрисдикцій, а в судах касаційної інстанції така практика відсутня, колегія суддів вважає, що вказана справа містить виключну правову проблему і передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Щодо права учасників господарського товариства оскаржувати судові рішення у корпоративному спорі у випадку припинення товариства. 5.15. Колегія суддів також вважає, що ця справа має бути розглянута Великою Палатою Верховного Суду, оскільки піднімає питання, що зачіпає фундаментальні (конституційні та конвенційні) права та свободи, зокрема: право на доступ до суду. 5.16. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55 Конституції України). 5.17. Після внесення змін до Конституції України Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 2 червня 2016 року N 1401-VIII пункт 8 частини другої статті 129 Основного Закону України передбачає забезпечення особі права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. 5.18. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав-учасниць засновувати апеляційні або касаційні суди; там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (§ 25 рішення у справі "Delcourt v. Belgium" від 17 січня 1970 року та § 65 рішення у справі "Hoffmann v Germany" від 11 жовтня 2001 року). Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях також неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (§ 57 рішення у справі "Ashingdane v. the United Kingdom" від 28 травня 1985 року, § 96 рішення у справі "Krombach v. France" від 13 лютого 2001 року). 5.19. На думку Конституційного Суду України, забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції, якому відповідає обов`язок цього суду переглянути по суті справу у спосіб всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження доказів з урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги та перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов`язковості судового рішення тощо. 5.20. Конституційний Суд України виходить із того, що законодавчо визначений механізм реалізації права на судовий захист, що включає в себе, зокрема, право на апеляційний перегляд справи, є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя, в тому числі права на свободу, захисту цих прав і свобод від порушень і протиправних посягань, а також від помилкових і неправосудних судових рішень. Механізм виправлення помилок суду першої інстанції апеляційним судом має відповідати критеріям і вимогам ефективності. 5.21. На думку Конституційного Суду України, обсяг права на апеляційний перегляд справи, що визначається законом, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи. Обмеження доступу до суду апеляційної інстанції, як складової права на судовий захист, можливе лише з обов`язковим дотриманням конституційних норм і принципів, а саме пріоритетності захисту фундаментальних прав і свобод людини і громадянина, а також принципу верховенства права, відповідно до якого держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду, яка забезпечить ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема дасть можливість відновлювати порушені права і свободи особи та максимально запобігати негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки суду першої інстанції (абзаци 13, 17,18 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини рішення КСУ від 13 червня 2019 року N 4-р/2019). 5.22. Конституційний Суд України також зазначав, що обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 19 жовтня 2009 року N 26-рп/2009). 5.23. Отже, оскільки законодавець передбачив можливість апеляційного оскарження судового рішення та апеляційного перегляду справи, навіть у випадку припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення (частина 3 статті 278 Господарського процесуального кодексу України), у справі підіймається важливе питання, чи є у цьому випадку встановлене судом обмеження апеляційного оскарження рішення шляхом постановлення ухвали про закриття апеляційного провадження пропорційним та таким, що не порушує саму суть права на судовий захист. 5.24. Особливо актуальним є це питання у контексті того, чи є в такому випадку взагалі можливість касаційного перегляду ухвали суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження, зважаючи на те, що юридична особа - сторона у спорі припинилась, а право учасника такої юридичної особи оскаржувати судові рішення, що ухвалені за участі юридичної особи, законом не визначено. 5.25. Так, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках. Зокрема, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 287 цього Кодексу учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження. 5.26. Згідно з частинами 5 та 6 статті 44 Господарського процесуального кодексу України юридична особа набуває процесуальних прав та обов`язків у порядку, встановленому законом, і здійснює їх через свого представника. Юридична особа може набувати процесуальних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників у випадках, коли відповідно до закону чи установчого документа така юридична особа набуває та здійснює права, а також несе обов`язки через своїх учасників. 5.27. Відповідно до закону чи установчого документу не перебачено право учасника ТОВ "Перша будівельна корпорація" здійснювати права юридичної особи, зокрема, право касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження за скаргою ТОВ "Перша будівельна корпорація". Судова практика також виходить з того, що законом не передбачено право учасника господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва, і відповідачем у справах про визнання недійсним рішення загальних зборів є господарське товариство, а не його учасники (абзац 2 пункту 20, 51 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів"). При цьому, Верховний Суд, вирішуючи питання щодо наявності у осіб (учасників товариства), які не брали участь у справі про визнання недійсним рішення загальних зборів за позовом інших учасників, права оскаржувати судові рішення, виходить з того, що таке право у них відсутнє, оскільки результат вирішення спору залежить лише від встановлення судом наявності та ступеня порушень прав позивача (позивачів) під час скликання та проведення загальних зборів, залучення інших учасників (акціонерів) товариства або осіб, з якими на підставі спірних рішень товариство вступило у правовідносини, не вимагається (пункт 23 постанови Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 911/2208/17). 5.28. Отже, у цьому випадку доступ до суду обмежений законом чи практикою суду. Якщо виходити з того, що у судовому порядку визнається недійсним рішення загальних зборів учасників юридичної особи, і відповідачем виступає сама юридична особа (яка має право на оскарження судового рішення), такий підхід щодо обмеження права учасників юридичної особи на оскарження судових рішення, ухвалених за позовом інших учасників, якщо цим рішення прямо не вирішено питання щодо їх прав (інтересів, обов`язків), є цілком виправданим, відповідає легітимній меті (належне виконання правосуддя, дотримання принципу правової визначеності) і необхідний в демократичному суспільстві для захисту прав і свобод інших осіб (зокрема, інших учасників товариства та самого господарського товариства). 5.29. Водночас, у цій справі слід з`ясувати, чи є необхідними відповідні обмеження за даних обставин справи (зокрема, у випадку припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення судового рішення), а також чи має місце у такому разі пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою. 5.30. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.02.2019 у справі № 826/2184/17 наведено наступний правовий висновок: " у рішенні Європейського суду з прав людини від 21.12.2017 у справі "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України", Суд підкреслив що "за загальним правилом акціонер компанії не може стверджувати, що він є жертвою стверджуваного порушення прав компанії за Конвенцією (див. рішення у справі "Агротексім та інші проти Греції" від 24.10.1995, п. 59-72). Проникнення за "корпоративну завісу" або нехтування правосуб`єктністю компанії може буде виправданим лише за виключних обставин, зокрема, якщо точно встановлено, що компанія не може звернутися до конвенційних установ через органи, утворені згідно з її статутом, або, у випадку ліквідації, через її ліквідаторів (там само, п. 66)". Таким чином, ЄСПЛ дійшов висновку, що за звичайних обставин акціонер (навіть мажоритарний) не може звертатися до суду в інтересах банку. 5.31. Водночас у контексті згаданої справи "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України" ЄСПЛ зазначив таке: "подаючи скарги в інтересах банку-заявника, перший заявник діяв як мажоритарний акціонер та віце-президент банку. На момент подання заяви акціонери та виконавчі органи банку-заявника були позбавлені своїх повноважень щодо управління діяльністю банку-заявника. Банк перебував під контролем ліквідаційної комісії, що складалася з посадових осіб територіальних управлінь НБУ, які становили більшість, та працівниками місцевої податкової інспекції (п. 12). Таким чином, з огляду на ситуацію банку-заявника та характер цих скарг Суд доходить висновку, що існували виключні обставини, які надали першому заявнику право подати цю заяву в інтересах банку-заявника (див. згадане рішення у справі "Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки", п. 46-52, та ухвалу щодо прийнятності у справі "Капітал банк АД проти Болгарії" від 09.09.2004)". 5.32. При цьому ЄСПЛ зазначив, що скарги, подані першим заявником (Фельдманом) як мажоритарним акціонером, є несумісними за критерієм ratione personae із положеннями Конвенції у розумінні підп. "a" п. 3 ст. 35 Конвенції, а тому Фельдман як акціонер банку не вправі звертатись до суду у власних інтересах, і за звичайних обставин (зокрема за наявності уповноважених органів банку) не вправі звертатись до суду й в інтересах банку. Водночас, ураховуючи, що виконавчі органи банку-заявника були позбавлені своїх повноважень, з огляду на ситуацію банку та характер цих скарг ЄСПЛ доходить висновку, що існували виключні обставини, які надали акціонеру право подати цю заяву в інтересах банку-заявника. Таким чином, стороною у справі був не акціонер банку, а сам банк, оскільки з огляду на виключні обставини від імені банку діяв контролюючий акціонер банку, який за звичайних обставин не вправі представляти банк. 5.33. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що передача судової справи на вирішення Великою Палатою Верховного Суду має важливе значення для розвитку права та сприятиме формуванню єдиної правозастосовчої практики щодо застосування у цій справі наведених вище принципів та підходів ЄСПЛ, а також практики застосування норм права, що закріплені у частині 3 статті 278, пункту 3 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України щодо права учасників на оскарження судових рішень у корпоративних спорах у випадку припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення судового рішення. Керуючись статтями 234, 235, 302, 303, 304 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду У Х В А Л И В:

1. Справу № 910/15925/18 разом із касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню. Головуючий І. Кондратова Судді О. Кролевець Л. Стратієнко