Постанова 4876 № 904/3719/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04.02.2020 року м. Дніпро Справа № 904/3719/18 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ) суддів: Кузнецової І.Л., Подобєда І.М. секретар судового засідання Пінчук Є.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2019 р. ( суддя Ніколенко М.О., м. Дніпро, повний текст рішення складено 07.11.2019 р.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область до Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область про внесення змін до договору оренди земельної ділянки № 2016476 від 25.10.2016 р. ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" ) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Криворізької міської ради, у якому просило внести зміни до розділу 7 договору оренди земельної ділянки № 2016476 від 25.10.2016 р. для обслуговування проммайданчика шахти "Північна-Вентиляційна", яка знаходиться в Тернівському районі м. Кривого Рогу, доповнивши його текстом в наступній редакції: "Починаючи з 01.01.2018 р. річна оренда плата за земельну ділянку вноситься "Орендарем" в розмірі 7 356,85 грн. виключно у грошовій форми. Обчислення розміру орендної плати починаючи з 01.01.2018 р. здійснюється на підставі пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до пункту 274.1. статті 274, пункту 288.5.1. статті 288 Податкового кодексу України та рішення Криворізької міської ради від 12.07.2017 р. № 1862 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2018 році". Розрахунок розміру орендної плати є додатком до даної додаткової угоди." Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" № 2245-VІІІ від 07.12.2017 р. ( який набрав чинності з 01.01.2018 р. ) ст. 284 ПК України доповнено пунктом 284.4, відповідно до якого, на думку Позивача, для гірничодобувних підприємств встановлено спеціальну ставку плати за землю, що зумовлює необхідність внесення відповідних змін до умов договору оренди земельної ділянки № 2016476 від 25.10.2016 р. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2018 р. у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. Місцевий суд мотивував свої висновки тим, що Позивач відповідно до договору оренди земельної ділянки не є постійним землекористувачем, а є орендарем земель комунальної власності, тобто є платником плати за землю у формі орендної плати, а не у формі земельного податку, тому на нього, як на платника саме орендної плати, не розповсюджуються пільги щодо плати за землю, встановлені для платників земельного податку. Позивачем не доведено, що земельна ділянка надана йому для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2019 р. рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2018 р. залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 29.05.2019 р. частково задоволено касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат"; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2018 р. та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2019 р. у справі №904/3719/18 скасовано; справу передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області. Скасовуючи судові рішення, Верховний Суд зазначив, що у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що приписи п. 284.4 ст. 284 ПК України, які встановлюють пільги щодо плати за землю відповідної категорії, не розповсюджуються на орендарів земель комунальної власності, з посиланням на те, що останні є платниками плати за землю у формі орендної плати, а зазначені вище норми ПК України встановлені для платників земельного податку, якими є власники або постійні користувачі земельних ділянок. Такий висновок суперечить правовій позиції Верховного Суду від 10.04.2019 р.у справі № 904/3714/18. Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про те, що земельна ділянка не використовується Позивачем для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, оскільки суди дійшли відповідного висновку, не надавши при цьому оцінки наявному у матеріалах справи спеціальному дозволу Державної служби геології та надр України на користування надрами реєстраційний № 2558 від 12.10.2001; довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 560675, яка засвідчує той факт, що основною діяльністю позивача є саме добування залізної руди; спеціальному дозволу № 257 від 12.10.2001; акту про надання гірничого відводу № 1927 від 28.12.2011 з метою розробки родовища залізної руди; топографічному плану розташування орендованої позивачем земельної ділянки. За наслідками нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2019 р. у справі № 904/3719/18 позов задоволено. Внесено зміни до розділу 7 договору оренди земельної ділянки № 2016476 від 25.10.2016р. для обслуговування проммайданчика шахти "Північна-Вентиляційна" яка знаходиться в Тернівському районі м. Кривого Рогу, доповнивши його текстом в наступній редакції: "Починаючи з 01.01.2018 р. річна оренда плата за земельну ділянку вноситься "Орендарем" в розмірі 7 356,85 грн. виключно у грошовій формі. Обчислення розміру орендної плати починаючи з 01.01.2018 р. здійснюється на підставі пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до пункту 274.1. статті 274, пункту 288.5.1. статті 288 Податкового кодексу України та рішення Криворізької міської ради від 12.07.2017р. № 1862 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2018 році". Розрахунок розміру орендної плати є додатком до даної додаткової угоди." Стягнуто з Криворізької міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" витрати з оплати судового збору у розмірі 1 762 грн. Не погодившись з вказаним рішенням, Криворізька міська рада звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обгрунтування своїх доводів та заперечень, Скаржник посилається на те, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області ухвалено з порушенням приписів матеріального та процесуального права, що в свою чергу слугує підставою для його скасування. Скаржник наголошує на тому, що укладенню договору оренди земельної ділянки між Криворізькою міською радою та Публічним акціонерним товариством «Криворізький залізорудний комбінат» передувала процедура погодження сторонами, на підставі норм діючого законодавства України та з дотриманням принципу свободи договору, його умов, у тому числі, й тих, що стосуються орендної плати із визначенням її розміру, індексації, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. А тому умови, запропоновані Позивачем у додатковій угоді про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, є неприйнятними для Відповідача, оскільки не узгоджуються з рішеннями Криворізької міської ради, суперечать вимогам законодавства й принципу свободи договору та порушують інтереси територіальної громади міста Кривого Рогу в частині недоотримання коштів до місцевого бюджету від сплати орендної плати. Водночас, на думку Скаржника, судом першої інстанції не надано належної оцінки викладеним обставинам, котрі підтверджують протиправність вимог Позивача про внесення змін до укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки в частині розрахунку орендної плати, що призвело до неправильного вирішення існуючого спору між сторонами. При цьому Скаржник зазначає, що чинним законодавством чітко розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності», а Податковим кодексом України окремо встановлено межі розміру річної орендної плати за землю та окремо межі ставок земельного податку. Зважаючи на те, що Позивач не є постійним землекористувачем спірної земельної ділянки комунальної власності, а є її орендарем, тобто є платником плати за землю у формі орендної плати, а не у формі земельного податку, Скаржник вважає, що на Позивача, як на платника саме орендної плати, не розповсюджуються особливості оподаткування платою за землю, встановлені для платників земельного податку пунктом 284.4 статті 284 ПК України. Відтак, на думку Скаржника, висновки суду першої інстанції про використання спірної земельної ділянки Позивачем саме з метою видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, обґрунтовані наданими в якості доказів спеціальним дозволом на користування надрами не можна вважати такими, що зроблені на підставі належних засобів доказування в розумінні процесуального закону. Від Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою. Зокрема, Товариство посилається на те, що Верховний Суд вже неодноразово зазначав у своїх постановах, як в даній справі та і в аналогічних справах, де сторонами також є Позивач та Відповідач ( справи №№ 904/3706/18, 904/3708/18, 904/3709/18, 904/3710/18, 904/3711/18, 904/3712/18, 904/3714/18, 904/3715/18, 904/3717/18, 904/3718/18, 904/3720/18, 904/3721/18 ), про необхідність застосування положень п. 284.4. ст. 284 Податкового кодексу України до орендних правовідносин. Позиція ж Відповідача, зазначена в скарзі, повністю ігнорує правові висновки Верховного Суду та ґрунтується виключно на власному трактуванні положень чинного законодавства. Товариство також вказує на те, що Відповідач, заперечуючи проти факту використання позивачем земельної ділянки за договором оренди № 2016476 від 25.10.2016 р. з метою видобування корисних копалин, не надає жодного доказу на підтвердження своє позиції. У зв`язку із цим, дана позиція Відповідача є лише припущенням. Згідно із протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.12.2019 р. для розгляду справи № 904/3719/18 визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду: головуючий Іванов О.Г., судді: Березкіна О.В., Дармін М.О. 09.12.2019 р., судді Іванов О.Г., Дармін М.О., Березкіна О.В., подали заяву про самовідвід у справі № 904/3719/18, з підстав, передбачених ч. 3 ст. 36 ГПК України. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2019 р. заяву суддів Іванова О.Г., Березкіної О.В., Дарміна М.О. про самовідвід у справі № 904/3719/18 - задоволено. Справу № 904/3719/18 передано для визначення складу суду, в порядку встановленому ст. 32 ГПК України. Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Подобєд І.М., Орєшкіна Е.В.. Враховуючи, що суддя Орєшкіна Е.В. - член колегії перебуває на лікарняному, за розпорядженням керівника апарату суду від 16.12.2019 р. відповідно до п. 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30 ( у редакції рішення Ради суддів України від 02.04.2015 р. № 25) зі змінами, відповідно до п. 2.6.2. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи № 904/3719/18 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Кузнецова І.Л., Подобєд І.М. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2019 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Кузнецова І.Л., Подобєд І.М., відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 04.02.2020 р. Сторони не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Від Криворізької міської ради надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника Відповідача. Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін. У судовому засіданні 04.02.2020 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25.10.2016 р. між Криворізькою міською радою ( Орендодавець ) та ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" ( Орендар ) укладено Договір оренди земельної ділянки № 2016476 ( далі - договір оренди № 2016476 від 25.10.2016 р. ), відповідно до п. 1, 2, 4 якого Орендодавець на підставі рішення міської ради № 3132 від 29.11.2014 р. надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для обслуговування проммайданчика шахти "Північна-Вентиляційна" площею 0,8437 га, кадастровий номер 1211000000: 07:345:0020 , яка знаходиться у Територіальному районі м. Кривого Рогу. Договір укладений терміном на 5 років (п. 6 договору № 2016476 від 25.10.2016 р. ). На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: будівля та споруди, розташовані на території ш. Гвардійська відповідно до бухгалтерської довідки від 01.10.2011 ( п. 3 договору оренди № 2016476 від 25.10.2016 р. ). П. 7 договору оренди № 2016476 від 25.10.2016 р. встановлено, що річна орендна плата з 01.01.2016 р. вноситься орендарем в розмірі 24 985,75 грн. виключно у грошовій формі. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та на підставі інших вимог діючого законодавства. Орендар самостійно зобов`язується щорічно відповідно до інформації Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області індексації грошової оцінки земель опублікований в засобах масової інформації здійснювати індексацію грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати здійснюється на підставі ст. 289 ПК України у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки згідно витягу з технічної документації виконаного управлінням Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області та рішень міської ради від 24.06.2015 р. № 3728 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу", № 3727 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати та пільг зі сплати за землю на території міста Кривого Рогу". Плата вноситься орендарем на рахунок Управління Державної казначейської служби України у Тернівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області № 332 168 127 00025 у банку ГУДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ, МФО 805012, код ЄДРПОУ 38034648. Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору. Відповідно до п. 8 договору оренди № 2016476 від 25.10.2016 р. обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженою Кабінетом Міністрів формою, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору чи провадження його дії. Право оренди за вказаним договором оренди було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 20.12.2016 р., про що свідчить витяг від 23.12.2016 р. за № 76839685. 12.07.2017 р. Криворізькою міською радою було прийнято рішення № 1862 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2018 році", відповідно до якого для земель промисловості за кодом 11.01 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами) з 01.01.2018 р. встановлено річний розмір орендної плати у вигляді 1% від нормативної грошової оцінки земель міста. Посилаючись на те, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" № 2245-VІІІ від 07.12.2017 р. статтю 284 ПК України доповнено пунктом 284.4, яким для гірничодобувних підприємств встановлено спеціальну ставку плати за землю, Позивач підготував проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки № 2016476 від 25.10.2016 р., у якому просив внести зміни до розділу 7 договору оренди земельної ділянки № 2016476 від 25.10.2016 р., доповнивши його текстом в наступній редакції: "Починаючи з 01.01.2018 річна оренда плата за земельну ділянку вноситься "Орендарем" в розмірі 7 356,85 грн. виключно у грошовій форми. Обчислення розміру орендної плати починаючи з 01.01.2018 р. здійснюється на підставі пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до пункту 274.1. статті 274, пункту 288.5.1. статті 288 Податкового кодексу України та рішення Криворізької міської ради від 12.07.2017 р. № 1862 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2018 році". Розрахунок розміру орендної плати є додатком до даної додаткової угоди." Вказаний проект додаткової угоди було направлено Позивачем Відповідачу листом № 53-14/1155 від 02.05.2018 р. 17.05.2018 р. на зазначений лист Позивач отримав відповідь Відповідача (лист № 6/18-1407 від 11.05.2018) про відмову у підписанні додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки № 2016476 від 25.10.2016, з посиланням на те, що п. 284.4 ст. 284 ПК України не може бути застосований до земельної ділянки, яка перебуває в оренді позивача на підставі договору № 2016476 від 25.10.2016, спірна земельна ділянка не має документального підтвердження цільового призначення "Надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин". Наведене стало підставою для звернення Позивачем до суду з даним позовом. Судом також встановлено, що що земельна ділянка, кадастровий номер 1211000000:07:345:0020 використовується Позивачем для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, що підтверджується наявними у матеріалах справи спеціальним дозволом Державної служби геології та надр України на користування надрами реєстраційний № 2558 від 12.10.2001 р.; довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 560675, яка засвідчує той факт, що основною діяльністю позивача є саме добування залізної руди; спеціальним дозволом № 257 від 12.10.2001 р.; актом про надання гірничого відводу № 1927 від 28.12.2011 р. з метою розробки родовища залізної руди; топографічним планом розташування орендованої позивачем земельної ділянки. В основу оскаржуваного рішення про задоволення позовних вимог Позивача покладено висновок місцевого господарського суду про наявність передбачених законом підстав для застосування до спірних правовідносин приписів п. 284.4 ст. 284 ПК України, оскільки вказані приписи встановлюють пільги щодо плати за землю за земельні ділянки, і надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин розповсюджуються, у тому числі, і на орендарів земель комунальної власності. Колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке. Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Згідно з положеннями ст. 15 вказаного Закону, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди. Ст. 30 Закону передбачено, що зміна умов договору оренди здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається в судовому порядку. Ст. 284 ПК України регулює особливості оподаткування платою за землю. Поняття "плати за землю" наведено у п.п. 147 п. 14.1 ст. 14 ПК України, відповідно до якої платою за землю є обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Тобто, поняття плати за землю має подвійну правову природу, оскільки з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку на рівні із земельним податком. Законом України від 07.12.2017 р. № 2245-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" ст. 284 ПК України доповнено п. 284.4, яким встановлено, що плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу. Таким чином, положення п. 284.4 ст. 284 ПК України встановлюють розмір плати за землю відповідної категорії у вигляді орендної плати, що має наслідком внесення відповідних змін у договірні відносини сторін щодо оренди земельних ділянок визначених категорій. При цьому, імперативні приписи ПК України мають пріоритет в частині визначення розміру орендної плати ( аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 29.05.2019 р. у справі № 904/3711/18 та від 10.04.2019 р. у справі № 904/3714/18). Отже, з 01.01.2018 р. для гірничодобувних підприємств для видобування корисних копалин і розробки родовищ корисних копалин установлено спеціальну ставку плати за землю ( відповідний висновок міститься також у постанові Верховного Суду від 16.07.2019 р. у справі № 904/3720/18 ). Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними доводи Скаржника, що дія положення п. 284.4 ст. 284 ПК України не поширюється на орендарів земель комунальної власності. Відповідно до ст. 1 Гірничого закону України, гірниче підприємство - це цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об`єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, рудники, копальні, кар`єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо). Ст. 2 вказаного Закону передбачено, що його дія поширюється на правовідносини у сфері діяльності гірничих підприємств, установ, організацій, гірничих об`єктів (далі - гірничі підприємства), що займаються розвідкою, розробкою, видобутком та переробкою корисних копалин і веденням гірничих робіт, будівництвом, ліквідацією або консервацією гірничих підприємств, науково-дослідною роботою, ліквідацією аварій у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, незалежно від їх форми власності та підпорядкування, а також підприємства, установи, організації, громадян України, іноземних юридичних та фізичних осіб, осіб без громадянства. В ст. 12 Закону зазначено, що місця розташування гірничих підприємств визначаються до початку проектних робіт цих підприємств. Відведення землі під розташування гірничого підприємства проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, а надання гірничого відводу - Кодексом України про надра. Відповідно до ст. 17 Кодексу України про надра, гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин. Користування надрами за межами гірничого відводу забороняється. Згідно зі ст. 14 вказаного Кодексу, надра надаються у користування для: геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин; будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; створення геологічних територій та об`єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам`ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.); виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції; задоволення інших потреб. Відповідно до ч. 1 ст. 50 Кодексу, у проектах будівництва гірничодобувних об`єктів повинні передбачатися: 1) розташування наземних і підземних споруд, що забезпечує найбільш раціональне та ефективне використання запасів корисних копалин; 2) способи проведення розкривних робіт, системи розробки родовищ корисних копалин і технічні схеми переробки (підготовки) мінеральної сировини, що забезпечують найбільш повне, комплексне та економічно доцільне вилучення з надр запасів корисних копалин, а також використання наявних у них компонентів; 3) раціональне використання розкривних порід при розробці родовищ корисних копалин; 4) складування, збереження та визначення порядку обліку корисних копалин, які тимчасово не використовуються, а також відходів виробництва, що містять корисні компоненти; 5) геологічне вивчення надр, що розкриваються в процесі будівництва та експлуатації гірничодобувних об`єктів, та складання геологічної і маркшейдерської документації; 6) рекультивація порушених земель, максимальне збереження грунтового покриву; 7) заходи, що гарантують безпеку людей, майна і навколишнього природного середовища. З наведеного випливає, що гірничодобувне підприємство має включати в себе комплекс засобів і ресурсів, які б забезпечували виконання зазначених вимог законодавства. Саме комплекс таких засобів дозволяє здійснювати видобуток корисних копалин. Як встановлено судом попередньої інстанції, земельна ділянка, згідно з договором оренди, використовується Позивачем для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, що підтверджується наявними у матеріалах справи спеціальним дозволом Державної служби геології та надр України на користування надрами реєстраційний № 2558 від 12.10.2001 р.; довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 560675, яка засвідчує той факт, що основною діяльністю Позивача є саме добування залізної руди; спеціальним дозволом № 257 від 12.10.2001 р.; актом про надання гірничого відводу № 1927 від 28.12.2011 р. з метою розробки родовища залізної руди; топографічним планом розташування орендованої Позивачем земельної ділянки. Враховуючи викладене, оскільки фактів, які спростовують використання спірної земельної ділянки Позивачем з іншою метою, ніж за цільовим призначенням - видобування залізних руд, не встановлено і доказів таких Відповідачем не надано, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що орендована земельна ділянка використовується Позивачем саме з метою видобування корисних копалин, і при цьому, у договорі прямо вказано, що Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для обслуговування проммайданчика шахти "Північна-Вентиляційна". Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами Позивача, що оскільки останній використовує орендовану земельну ділянку для видобування корисних копалин та розробки родовищ залізної руди, то він має право на визначення розміру орендної плати відповідно до п. 284.4 ст. 284 ПК України. Аргументи Скаржника стосовно не доведення Позивачем того, що спірну земельну ділянку надано підприємству для видобування корисних копалин і розробки родовищ корисних копалин, оскільки Позивачу було надано в оренду земельну ділянку промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств, що пов`язані з користуванням надрами, для обслуговування проммайданчика шахти "Північна-Вентиляційна", що є відмінним від виду використання земельних ділянок, передбаченого п. 284.4 ст. 284 ПК України, колегія суддів вважає безпідставним, тому що цільове призначення - "земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин" і "для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами" не має ідентичного змістового навантаження, проте використання спірної земельної ділянки Позивачем саме з метою видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин підтверджується наданими ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" доказами, а саме спеціальним дозволом Державної служби геології та надр України, виданим позивачеві з метою користування надрами, та актом про надання ПАТ "КЗК" гірничого відводу шахти з метою розробки родовища залізної руди в межах поля шахти. При цьому, як було зазначено вище, фактів, які спростовують використання спірної земельної ділянки з іншою метою, ніж за цільовим призначенням - видобування залізних руд, судом апеляційної інстанції не встановлено, а доказів на підтвердження протилежного Відповідачем не надано. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права. Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження. Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника. На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Криворізької міської ради залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2019 р. у справі № 904/3719/18 залишити без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 05.02.2020 р. Головуючий суддя І.М. Кощеєв Суддя І.Л. Кузнецова Суддя І.М. Подобєд