Постанова 4870 № 907/466/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "27" січня 2020 р. Справа №907/466/19 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого судді Кордюк Г.Т. суддів Данко Л.С. Мирутенка О.Л. секретар судового засідання Матіїшин Х.В. розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Горлан Анатолія Павловича, б/н від 22.11.2019 (вх. №ЗАГС 01-05/4205/19 від 25.11.2019) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.10.2019 (повний текст підписано 04.11.2019) у справі № 907/466/19 (суддя Андрейчук Л.В.) за позовом: Фізичної особи - підприємця Горлана Анатолія Павловича, м. Виноградів до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, м. Ужгород про визнання протиправним та скасування пункту 3 наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 04.08.2017 №2576-сг За участю представників від: позивача: не з`явилися; відповідача: не з`явилися; ВСТАНОВИВ: У липні 2019 року Фізична особа - підприємець Горлан Анатолій Павлович звернувся до Господарського суду Закарпатської області із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування пункту 3 наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 04.08.2017 №2576-сг, яким встановлено річний розмір орендної плати за земельні ділянки у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.10.2019 у справі №907/466/19 в позові відмовлено повністю. Приймаючи вказане рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що оскаржуваний наказ відповідача прийнятий в ході реалізації його дискреційних повноважень щодо розпорядження землями, є формою виявлення позиції Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо наданих в його розпорядження земель, зокрема, щодо розміру орендної плати та не носить зобов`язального характеру саме для орендаря. При цьому, за орендарем залишено право згоди/незгоди із запропонованою розпорядником орендною платою за землю в розмірі 12% та укладення/неукладення відповідної додаткової угоди. За таких обставин, суд дійшов висновку, що твердження позивача про односторонню зміну ставки орендної плати є помилковим, а позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки позивачем не доведено порушення його прав і охоронюваних законом інтересів з боку відповідача. Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Фізична особа - підприємець Горлан Анатолій Павлович звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.10.2019 у справі №907/466/19 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити. Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу позивач зазначає, що видавши оскаржуваний наказ відповідач в односторонньому порядку намагається змінити істотні умови договору оренди та порушує право орендаря на договірне врегулювання відносин між сторонами щодо встановлення ( за згодою сторін) розміру орендної плати. Відтак, апелянт вважає, що оспорюваний наказ відповідача порушує вимоги чинного законодавства та права орендаря. 19.12.2019 до суду від Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.10.2019 у даній справі залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому, відповідач зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області мaло право видати наказ розпорядчого характеру щодо земель, які перебувають у його підпорядкуванні, оскільки, як орендодавець та розпорядник земель сільськогосподарського призначення державної власності, має право самостійно визначати розмір орендної плати за користування земельними ділянками. Оскаржуваний наказ безпосередньо не вносить зміни в укладені між позивачем та Виноградівською районною державною адміністрацією договори оренди землі, а за орендарем залишено право згоди/незгоди із запропонованою розпорядником орендною платою за землю в розмірі 12% та укладення/неукладення відповідної додаткової угоди. Окрім того, відповідач зазначає, що ним встановлювало всім без виключення орендарям, які використовують земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Закарпатської області не менше ніж 12 % від нормативно грошової оцінки землі. Автоматизованою системою документообігу суду справу №907/466/19 розподілено до розгляду головуючому судді Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Данко Л.С. та Мирутенка О.Л. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Горлан Анатолія Павловича на рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.10.2019 у справі № 907/466/19, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 23.12.2019. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 розгляд апеляційної скарги відкладено на 27.01.2020. Сторони участі своїх уповноважених представників у судовому засіданні повторно не забезпечили, хоча були своєчасно та належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги. 27.01.2020 до суду від Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області поступило клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача. Відповідно до ч.1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях. Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч.12 ст. 270 ГПК України. З огляду на наведене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін. Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне: Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 12 січня 2012 року між Горланом Анатолієм Павловичем (орендар) та Виноградівською районною державною адміністрацією (орендодавець) укладено договори оренди землі № 2 та № 3, згідно з якими орендарем прийнято в строкове платне користування на умовах оренди земельні ділянки для ведення фермерського господарства, які знаходяться за межами населеного пункту Чорнотисівської сільської ради, контури № № 219,

237. Відповідно до п.2 Договорів в оренду передаються земельні ділянки із сільськогосподарських угідь загальною площею 14,0000 га рілля ( контур № 219 , кадастровий номер - 2121286200:04:003:0011) та 16,0000 га пасовище ( контур № 237 , кадастровий номер - 212128б200:03:003:0250). Відповідно до п. 8 Договорів такі укладено на 49 років. Пунктами 9 Договорів визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі, встановленому за пропозицією комісії з розгляду питань у галузі земельних відносин від 09.12.2011 р. в розмірі 1% нормативно-грошової оцінки. Так, за умовами Договору № 3 нормативна грошова оцінка земельної ділянки (контур № 219 , кадастровий номер - 2121286200:04:003:0011) становить 166 118,40 грн., а орендна плата - 1 661,20 грн. за рік, а за умовами Договору №2 нормативна грошова оцінка земельної ділянки ( контур № 237 , кадастровий номер - 212128б200:03:003:0250) становить 79155,20 грн., а орендна плата - 791,60 грн. за рік. При цьому, у п.12 Договорів передбачено, що розмір орендної плати переглядається один раз на два роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законом. Рішеннями Виноградівської районної ради від 10.03.2017 № 262 та № 263 затверджено технічні документації про нормативно-грошову оцінку орендованих позивачем земельних ділянок, відповідно до яких нормативно-грошова оцінка земельної ділянки загальною площею 14,0000 га рілля (контур №219,кадастровий номер - 2121286200:04:003:0011) - 402 534,62 грн., а земельної ділянки загальною площею 16,0000 га пасовище (контур №237, кадастровий номер - 2121286200:03:003:0250) - 125277,60 грн. Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області направило позивачу (орендарю) претензію від 21.07.2017 № 31-7-0.7-3248/2-17 про приведення у відповідність до вимог законодавства договору оренди земельної ділянки з пропозицією укласти додаткові угоди про заміну сторони та визначення орендної плати. Позивачем, в свою чергу, подано клопотання до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо встановлення річного розміру орендної плати у розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Листом від 04.08.2017 року №31-7-0-32-8734/2-17 Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області повідомило позивача, що за результатами розгляду клопотання управлінням прийнято наказ від 04.08.2017 року № 2567-сг, згідно з пунктом 3 якого річний розмір орендної плати за орендовані позивачем земельні ділянки встановлено у розмірі 12 % від нормативно-грошової оцінки. Посилаючись на порушення його права на законне володіння та користування земельними ділянками, шляхом зміни істотних умов договорів оренди землі, Фізична особа - підприємець Горлан Анатолій Павлович звернувся до Господарського суду Закарпатської області із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування пункту 3 наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 04.08.2017 №2576-сг. Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне: Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Частиною першою статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, що звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/18. Статтею 14 Конституції України та статтею 1 Земельного кодексу України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до п. 4 Розділу II „Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 06.09.2012 „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", який набрав чинності з 01.01.2013 року, у державній власності залишаються усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу. Відповідно до вимог частини 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Таким чином, повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності розташованими за межами населених пунктів з 01.01.2013 належать центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Держгеокадастру) та його територіальним органам. Відповідно до Положення, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року № 308, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Закарпатської області. Відповідно до пункту 8 цього ж Положення Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру, тобто на законодавчому рівні наділено правом видавати накази в межах своїх повноважень, з метою врегулювання земельних відносин з орендарями земель сільськогосподарського призначення державної форми власності на території Закарпатської області. У частині 1 статті 632 ЦК України визначено, що ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки, тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України (частини 1, 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі"). За змістом статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку і не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Як вбачається з матеріалів справи, 04.08.2017 Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області видало наказ №2576-сг, пунктом 3 якого встановило річний розмір орендної плати за орендовані позивачем земельні ділянки у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі. Позивач оскаржив вказаний наказ у судовому порядку, покликаючись на те, що внаслідок видання спірного наказу відповідач в односторонньому порядку намагається змінити істотні умови договору оренди, а саме розмір орендної плати. Однак, наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 04.08.2017 №2576-сг у цьому випадку не є безумовним, зобов`язальним актом по відношенню до договірних відносин із позивачем, а може бути лише підставою для пропозиції орендодавця орендареві внести зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди. Наведене підтверджується також пунктами 35 Договорів № 2, № 3, якими передбачено, що зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується в судовому порядку. Тобто сам договір оренди землі виключає можливість односторонньої зміни його умов, в тому числі й орендної плати за землю. Оскільки відомостей про погодження сторонами внесення змін до договору, у тому числі в судовому порядку, надано не було, немає підстав стверджувати про реалізацію спірним наказом таких змін. Відтак, позивачем не довело порушення його прав і законних інтересів, пов`язаних із виданням Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області наказу від 04.08.2017 №2576-сг. Аналогічна за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2019 у справі №905/692/19. Зважаючи на відсутність порушеного права позивача внаслідок виданням Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області наказу від 04.08.2017 №2576-сг, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовної заяви про визнання протиправним та скасування пункту 3 наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 04.08.2017 №2576-сг, з підстав, зазначених позивачем у позові. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в оскаржуваному рішенні. З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.10.2019 у справі № 907/466/19 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Горлан Анатолія Павловича - без задоволення. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника в порядку ст.ст.129, 282 ГПК України. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, - Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.10.2019 у справі №907/466/19 залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Горлан Анатолія Павловича - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

3. Порядок та строк оскарження встановлені ст. ст.288, 289 ГПК України. Головуючий суддя Г.Т.Кордюк Суддя Л.С. Данко Суддя О.Л.Мирутенко