Ухвала КЦС ВС № 2-о-268/08

Ухвала 04 лютого 2019 року м. Київ справа № 2-о-268/08 провадження № 61-1947ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 22 жовтня 2014 року в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Голосіївська районна в місті Києві рада, про встановлення факту проживання однією сім`єю, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з указаною заявою, в якій просила встановити юридичний факт, який полягає в тому, що вона і ОСОБА_2 , яка мешкала до своєї смерті по АДРЕСА_1 , проживали однією сім`єю з 1999 року по 2007 рік. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 04 листопада 2008 року заяву задоволено. Встановлено юридичний факт, який полягає в тому, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , яка мешкала до своєї смерті по АДРЕСА_1 , проживали однією сім`єю з 1 999 року по 2007 рік. 04 липня 2014 року Голова ліквідаційної комісії Голосіївської районної в місті Києві ради Незнал О . Г. подав апеляційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04 листопада 2008 року та клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження цього рішення. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 29 липня 2014 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Голови ліквідаційної комісії Голосіївської районної в місті Києві ради Незнала О. Г. на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04 листопада 2008 року. Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 22 жовтня 2014 року апеляційну скаргу Голови ліквідаційної комісії Голосіївської районної в місті Києві ради задоволено. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04 листопада 2008 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні заяви. 24 січня 2020 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження, ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду міста Києва від 22 жовтня 2014 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04 листопада 2008 року. ОСОБА_1 заявила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Апеляційного суду міста Києва від 22 жовтня 2014 року на підставі пункту 2 частини третьої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), посилаючись на те, що вона пропустила цей строк внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Так, апеляційний суд здійснив апеляційний перегляд рішення місцевого суду за її відсутності та не направив їй копію оскаржуваного рішення. Також вона не могла передбачити, що суддя-доповідач прийме до розгляду апеляційну скаргу Незнала О. Г. на рішення місцевого суду більш ніж через шість років після його ухвалення та здійснить апеляційний перегляд справи без її участі. Оскаржуване рішення апеляційного суду вона отримала 12 липня 2019 року. Вказаний факт підтверджується її підписом в архівному журналі для видачі судових рішень. 03 липня 2019 року вона знаходилася на амбулаторному лікуванні у зв`язку з укусом кліща. Їй поставлено діагноз «хвороба Лайма », яка підлягає тривалому лікуванню. З 30 липня до 13 серпня вона перебувала на стаціонарному лікуванні. Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав. Пунктом 13 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Відповідно до частини першої статті 325 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення апеляційного суду, касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду. Частиною третьою статті 393 ЦПК передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Непереборною силою є надзвичайна або невідворотна за даний умов подія. Непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності особи обставина, яку вона хоча і могла передбачити, але не могла попередити. До таких обставин, як правило, відносять стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не рядова, звичайна обставина, яка хоча і може спричинити певні труднощі для особи, але не виходить за рамки та екстраординарна подія, яка не є звичайною. Наведені заявником у клопотанні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження рішення апеляційного суду не свідчать про пропуск цього строку внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Зазначені у клопотанні обставини не можна вважати надзвичайними чи невідворотними подіями, що унеможливили подання заявником касаційної скарги, оскільки вони зводяться до незгоди з процесуальними діями апеляційного суду та не пояснюють неможливості реалізації заявником протягом тривалого часу (більше п`яти років) своє право на касаційне оскарження рішення суду. Виходячи з викладеного, заявнику необхідно подати до Верховного Суду клопотання, в якому навести інші обставини пропуску строку на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції, які свідчили б про пропуск цього строку внаслідок обставин непереборної сили, згідно з пунктом 2 частини третьої статті 394 ЦПК України. Керуючись статтями 393, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 22 жовтня 2014 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. А. Стрільчук