Постанова 4818 № 644/7902/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 04 лютого 2020 року м. Харків справа № 644/7902/18 провадження № 22-ц/818/334/19 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П., за участю секретаря - Сізонової О.О. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2019 року, постановлене під головуванням судді Сітало А.К., в залі суду в місті Харкові (повний текст судового рішення складено 04 жовтня 2019 року), - в с т а н о в и в: У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що наявні підстави для стягнення з ОСОБА_2 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка зазначає, що лише після звернення до суду із вказаним позовом, відповідач став погашати заборгованість по аліментам і на момент ухвалення оскаржуваного рішення повністю її погасив. ОСОБА_1 вважає, що факт погашення відповідачем заборгованості не позбавляє її права на стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, яка станом на 01.11.2017 року становила 29 035,42 грн. Тому стягненню з відповідача на її користь підлягає пеня в сумі 278 691,49 грн. Відзиву на апеляційну скаргу не надано. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на час ухвалення рішення заборгованість відповідача по сплаті аліментів на користь позивачки відсутня. Тому відсутні і підстави для стягнення неустойки (пені). Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 лютого 2003 року по 28 вересня 2015 року. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7). Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2014 року стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частки його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 04 березня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с.5). На підставі виданого для примусового виконання рішення суду виконавчого листа, розпочато виконавче провадження № 43297283. Відповідач свій обов`язок по утриманню дитини належним чином не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на час звернення до суду становила 12 421,63 грн. Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідач аліменти на утримання їх доньки вчасно не сплачував. У зв`язку з чим утворилась заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів. Позивачка вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача на її користь неустойки (пені) відповідно до вимог ст. 196 СК України у розмірі 278 691,49 грн. Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За правовою природою аліментні зобов`язання - це періодичні платежі, які боржник зобов`язаний сплачувати щомісячно. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Несвоєчасна сплата аліментів передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені). Відповідно до частини першої статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Матеріали справи свідчать про те, що на підставі заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2014 року, яким стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини Цигипа ОСОБА_6 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розпочато виконавче провадження № 43297283. Згідно розрахунків державного виконавця вбачається, що станом на 01.01.2016 року ОСОБА_2 мав заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 7 949,99 грн. (а.с.76). Станом на 01.03.2017 року - 33 960,36 грн. (а.с.6). Станом на 01.03.2018 року заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів становила 32 546,62 грн. (а.с.29). Станом на 01.03.2019 року 5 562,70 грн. (а.с.79). Згідно розрахунку заборгованості по аліментам, зробленого державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 03.09.2019 року № 43200, ОСОБА_2 станом на 01.08.2019 року заборгованості по аліментам не має. За відповідачем числиться переплата по сплаті аліментів у сумі 1991,20 грн. (а.с.95). Таким чином відповідач свій обов`язок по утриманню дитини належним чином не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку ОСОБА_2 своєчасно не погашав, нерегулярно сплачував аліменти на утримання доньки на виконання рішення суду. Сам факт погашення відповідачем заборгованості по аліментам під час розгляду справи у суді першої інстанції не спростовує права позивачки на отримання пені за несвоєчасне виконання ОСОБА_2 аліментних зобов`язань. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з тим, що на час ухвалення рішення заборгованість відповідача по сплаті аліментів на користь позивачки відсутня. Колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 ро стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: ?p=(A1?1%?Q1)+(A2?1%?Q2)+……….(An?1%?Qn), де: ?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову; A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць; Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць; A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць; Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць; An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову; Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць. З огляду на вищевказане, розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати та помножити на відсоток. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц. Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Зазначений висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25 квітня 2018 року, винесеній у справі № 572/1762/15-ц. Обгрунтовуючи уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 зазначала, що станом на 01 листопада 2017 року заборгованість відповідача по сплаті аліментів за рішенням суду від 11 квітня 2014 року складала 29 035,42 грн., а розмір пені відповідно становить 278 691,49 грн., при цьому позивачка надала свій розрахунок вказаної суми пені, а саме: Місяць та рік нарахування аліментів Нарахована сума аліментів (грн.) Кількість днів прострочення сплати аліментівПеня за несплату або прострочення сплати аліментів (грн.) Примітки 2014 рік 03.2014 року 693,49 1218 8446,71частково сплачено 08.2017 року на суму 607,75 грн. 04.2014 року 757,00 1280 9689,60прострочення сплати до 11.2017 року 05.2014 року 761,25 1249 9508,01прострочення сплати до 11.2017 року 06.2014 року 803,25 1249 10032,59частково сплачено 12.2017 року 01.2018 року 07.2014 року835,00128010688,00сплачено 02.2018 року 08.2014 року 797,75 1277 10187,27заборгованість повністю погашена 03.2018 року 09.2014 року811,00124710113,17сплачено 03.2018 року 10.2014 року 792,00 1247 9876,24заборгованість повністю погашена 04.2018 року 11.2014 року799,7512479972,88погашено повністю 05.2018 року 12.2014 року899,50 7949,99121610937,92 99452,39сплачено 05.2018 року 2015 рік 01.2015 року755,2511858949,71сплачено 05.2018 р 02.2015 року385,8011574463,71сплачено 05.2018 р 03.2015 року385,8011574463,71сплачено 06.2018 р 04.2015 року385,8011274347,97сплачено 06.2018 р 05.2015 року385,8010964228,37сплачено 06.2018 р 06.2015 року385,8010664112,63сплачено 06.2018 р 07.2015 року385,8010654108,77сплачено 07.2018 р 08.2015 року385,8010343989,17сплачено 07.2018 р 09.2015 року436,5010044382,46сплачено 07.2018 р 10.2015 року436,509734247,14сплачено 07.2018 р 11.2015 року436,509744251,51сплачено 08.2018 р 12. 2015 року436,50 5201,859434116,19 55661,34сплачено 08.2018 р 2016 рік 01.2016 року436,509123980,88сплачено 08.2018 р 02.2016 року436,509143989,61повністю погашено 09.2018 року 03.2016 року436,508833854,29сплачено 09.2018 р 04.2016 року1052,508538977,82сплачено 09.2018 р 05.2016 року1074,758529156,87повністю погашено 10.2018 року 06.2016 року1150,758539815,90повністю погашено 11.2018 року 07.2016 року1161,258229545,47сплачено 11.2018 р 08.2016 року1133,508219306,03повністю погашено 12.2018 року 09.2016 року507,247914012,27сплачено 12.2018 р 10.2016 року797,127916305,22повністю погашено 01.2019 року 11.2016 року778,70111864,36сплачено 22.03.17р платіж №6/1014 12.2016 року779,84 9745,1580623,87 70432,59сплачено 22.03.17р платіж №6/1012 2017 рік 01.2017 року803,3949393,66сплачено 22.03.17р платіж №6/1015 02.2017 року1937,3021406,83сплачено 22.03.17р платіж №6/1013 03.2017 року1473,256719885,51повністю погашено 02.2019 року 04.2017 року1067,206416840,75сплачено 02.2019р 05.2017 року1158,656387392,19повністю погашено 03.2019 року 06.2017 року1402,216082445,44сплачено 1000 грн. заборгованість за 06.17 р 402,21 грн. погашено 03.2019р 07.2017 року1211,136698102,46не погашено повністю 08.2017 року1392,250_____ сплачено без прострочення 09.2017 року1331,876088097,7708.2017 року частково сплачено заборгованість за 03.2014 року у сумі 607,75 грн. 10.2017 року1660,41 13437,665779580,56 53145,17 Позивачка вказувала, що загальна сума заборгованості по аліментам станом на 01.11.2017 року становить 29 035,42 грн., з яких: 7949,99 грн. (2014 рік) + 5201,85 грн. (2015 рік) + 9745,15 грн. (2016 рік) + 13 437,66 грн. (1-10.2017 рік) 7299,23 грн. (сплачено до 01.11.2017 року). А загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів щодо боржника ОСОБА_2 становить 278 691,49 грн., з яких: 99452,39 грн. (2014 рік) + 55661,34 грн. (2015 рік) + 70432,59 грн. (2016 рік) + 53145,17 грн. (2017 рік). Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб та юридичних осіб у спосіб, визначений законами України, але в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Матеріали справи свідчать про те, що відповідач неналежно виконував, покладений на нього статтею 180 СК України, обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття, оскільки сплачував стягнуті з нього рішенням суду аліменти нерегулярно. Наявність заборгованості зі сплати аліментів станом на жовтень 2018 року (час звернення позивачки до суду), відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідача по сплаті аліментів станом на час звернення позивачки до суду із вказаним позовом становить 12 421,63 грн. (а.с.79). Тому наявні підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. При цьому, з урахуванням положень ч. 1 ст. 196 СК України, якою передбачено, що розмір пені не може становити більше 100 відсотків заборгованості, колегія суддів вважає за необхідне визначити розмір пені у розмірі заборгованості по аліментам станом на час звернення позивачки до суду. У своєму відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 зазначав, що позов визнає частково та вважає, що стягненню з нього підлягає пеня у розмірі 8 238,10 грн. (а.с.48). Проте наданий ним розрахунок не відповідає вимогам закону щодо порядку нарахування пені. Колегія суддів вважає, що стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів у розмірі 12 421,63 грн., тобто у розмірі, що не перевищує 100% заборгованості на час звернення ОСОБА_1 до суду. А в іншій частині позову слід відмовити. Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням вказаного рішення суду першої інстанції слід скасувати тра ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2019 року скасувати та ухвалити нове. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 12 421,63 грн. В іншій частині позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий: О.В. Маміна Судді: С.С. Кругова Н.П. Пилипчук Повне судове рішення виготовлено 05.02.2020 року.