Постанова 4814 № 552/5101/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/5101/19 Номер провадження 22-ц/814/506/20Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2020 року м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Триголова В.М. суддів: Дорош А.І., Лобова О.А., розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без повідомлення учасників процесу апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на заочне рішення Київського районного суду м.Полтави від 21 листопада 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідач з метою отримання банківських послуг підписав заяву №б/н від 18.02.2015 року і отримав кредит у розмірі 31 320 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", «Правилами користування платіжною карткою» та "Тарифами банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ними та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови. Зазначав, що банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленомуи "Тарифами банку", які викладені на банківському сайті (http://.privatbank.ua/terms/pages/70/). Відповідач своєчасно не виконує умови договору, у зв`язку з чим має заборгованість за кредитом. Позивач просив стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 18.02.2015 року у розмірі 41387,41 грн. станом на 01.08.2019 року, яка складається з наступного: заборгованості за кредитом 25000 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 13940,39 грн., штраф (фіксована частина)-500 грн., штраф (процентна складова)-1947,02 грн. та судові витрати по справі у розмірі 1921 грн. Заочним рішенням Київського районного суду м.Полтави від 21 листопада 2019 року позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк заборгованість за кредитним договором № б/н від 18.02.2015 в розмірі 25000 грн., витрати по справі у розмірі 1152,60 грн., а всього 26152,60 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Позивач АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу на вказане рішення, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині відмови у стягненні заборгованості по процентам та ухвалити нове, яким позовні вимоги банку задовольнити в цій частині. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що cуд першої інстанції помилково зробив висновок про те, що відсутність підпису позичальника на Умовах та Правилах та Тарифах свідчить про те, що він не був з ними ознайомлений, а тому між сторонами немає договірних правовідносин та відсутня заборгованість. Так, відповідач, підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та погашаючи заборгованість, висловив свою згоду з формою договору та його умовами. Укладений між сторонами договір відповідачем не оспорювався і недійсним не визнавався. Скаржник не погоджується із застосуванням місцевим судом при розгляді даної справи висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі №342/180/17-ц. Також банк посилається на положення ст. 1048 ЦК України, як на підставу для задоволення вимоги про стягнення відсотків по кредиту. Окрім того, позивач вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позову, що призводить до нехтування принципами платності кредитного договору, порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України судове рішення підлягає апеляційному перегляду тільки в частині вимог про стягнення процентів, тобто в межах поданої позивачем апеляційної скарги, в іншій частині заочне рішення Київського районного суду м.Полтави від 21 листопада 2019 рокуне переглядається. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ (зараз АТ КБ) «ПриватБанк» з метою отримання кредиту, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку № б/н від 18.02.2015 року. У заяві зазначено бажаний кредитний ліміт 25 000 грн. До анкети-заяви банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті https://privatbank.ua.terms/ та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 12-36). Задовольняючи частково позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що стягненню підлягає лише заборгованість за тілом кредиту, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, долучені до позовної заяви, не погоджені відповідачем. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першоюстатті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками, штрафи. Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що Умови та правила надання банківських послуг на момент отримання відповідачем кредитних коштів, Анкета-заява від 18 лютого 2015 року взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) та саме у розмірі, зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви. За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Умов та Правил і Витяг з Тарифів не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, як і Витяг з Тарифів обслуговування карток, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповдіача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (№14-131цс19). Отже, враховуючи що сторонами не обумовлено ціну договору, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для стягнення відсотків. Рішення суду в частині стягнення тіла кредиту сторонами не оскаржується, а тому судом не переглядається. У зв`язку з викладеним не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги про безпідставність висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині стягнення боргу по процентам. Безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на ст. 1048 України, якою передбачена сплата процентів за договором позики, оскільки, звертаючись з позовом, АТ КБ «ПриватБанк» вимог щодо стягнення процентів на підставі положень даної статті, не заявляв. Решта доводів скарги щодо грубого порушення судом основоположних норм банківського кредитування, фінансової стабільності банку предмету спору не стосуються, а тому не розглядаються. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає відхиленню, а заочне рішення Київського районного суду м.Полтави від 21 листопада 2019 року залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів -, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - залишити без задоволення. Заочне рішення Київського районного суду м.Полтави від 21 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: В.М. Триголов Судді: А.І. Дорош О.А. Лобов