Постанова Дніпровський апеляційний суд № 216/1875/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1677/20 Справа № 216/1875/17 Суддя у 1-й інстанції - Бутенко М. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. секретар судового засідання: Чубіна А.В. сторони справи : позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 вересня 2019 року, ухваленого суддею Бутенко М.В. у м. Кривому Розі, В С Т А Н О В И В : У квітні 2017 року ПАТ КБ «Правекс-Банк» звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Під час розгляду справи залучено правонаступника позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (надалі ТОВ ФК "Довіра та Гарантія"). В мотивування заявлених позовних вимог зазначив, що 30 жовтня 2007 року ОСОБА_1 уклав з ПАТ КБ «Правекс-Банк» кредитний договір № 3759-033/07Р за умовами якого отримав в кредит кошти в сумі 24160,00 доларів США для придбання транспортного засобу, із щомісячною сплатою відсотків, на умовах визначених договором із кінцевим терміном повернення кредитних коштів 30 жовтня 2014 року. В забезпечення виконання зобов`язання укладений договір застави транспортного засобу № 3759-033/07Р від 30 жовтня 2007 року. З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 3759-033/07Р від 30 жовтня 2007 року. Відповідно до умов якого, поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед Банком за виконання умов основного зобов`язання всім належним їм майном та грошовими коштами. Позичальник та поручитель є солідарними боржниками Відповідачі допустили порушення виконання зобов`язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, згідно розрахунку заборгованості, станом на 31 січня 2017 року заборгованість становить 85831,25 доларів США, що еквівалентно 565527,68 гривень (за курсом НБУ на 27 лютого 2017 року 1 долар США = 26,97 гривень) яка складається з: суми кредиту - 19658,00 Доларів США; суми відсотків - 15580,29 доларів США; суми пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків - 50592,96 доларів США, яку позивач просить суд солідарно стягнути з відповідачів. Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 вересня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 3759-033/07Р від 30 жовтня 2007 року, що утворилась станом на 31.01.2017 року, в сумі 35238,29 доларів США, що станом на 27.02.2017 року за курсом Національного Банку України становить 950 376,68 грн. з них: заборгованість за кредитом в сумі 19658,00 долари США, заборгованість по відсотках за користування кредитом - 15580,29 долари США. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» судовий збір в розмірі 7127,83 грн., з кожного. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову ТОВ ФК "Довіра та Гарантія" в задоволенні позовних вимог. В мотивування доводів апеляційної скарги відповідачі посилаються на порушення судом порядку сповіщення про час та місце розгляду справи, відповідач ОСОБА_1 повідомив суд про зміну місця проживання, проте належним чином відповідачів не повідомлено про розгляд справи. Відповідачі зауважують, що останній платіж по кредитному договору проведений 22 квітня 2009 року, сторонами у кредитному договорі обумовлено, дострокове стягнення кредитної заборгованості в разі прострочення чергового щомісячного платежу (п.п.7.1.4, 9.2), вважає, що після зміни строку виконання зобов`язання та спливу трирічного строку 10 червня 2012 року, про застосування якого подано клопотання позивачем, вважають що банк за пропуском строку втратив право вимоги. Крім того, в апеляційній відповідачі зауважують, що суд першої інстанції не перевірив припинення строку дії поруки на підставі положення ч.4 ст.559 ЦК України, оскільки кредитор не звернувся впродовж шести місяців після настання строку виконання зобов`язання до поручителя. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ ФК "Довіра та Гарантія" просить рішення суду, як законне та обґрунтоване залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В мотивування відзиву позивач зазначає, що позов пред`явлено в межах строку позовної давності з урахуванням строку дії кредитного договору до 30 жовтня 2014 року. Вважає, що відповідач не заявляв позовної вимоги про визнання поруки припиненої. Заслухавши доповідь судді- доповідача, представника відповідачів адвоката Колесніченко І.В., яка наполягала на задоволенні апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків. Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Правекс-Банк», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є позивач 30 жовтня 2007 року укладено кредитний договір № 3759-033/07Р Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання коштів, отримав кредит в валюті в сумі 24160 доларів США. Згідно п.1.2. кредитного договору кредит надається терміном з 30 жовтня 2007 року до 30 жовтня 2014 року зі сплатою 11,99 відсотків річних. (а.с. 6-11). Судом встановлено, що за період користування кредитними коштами ОСОБА_1 здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте, заборгованість ОСОБА_1 перед Банком за кредитним договором в повному обсязі не погашена. Умовами Кредитного договору визначено, що протягом всього терміну користування кредитними коштами, позичальник зобов`язаний сплачувати відсотки. Відповідно до п.4.4., 4.5. кредитного договору, позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів рівними частками в сумі 288 доларів США щомісяця до 10 числа наступного місяця. Відсотки за користування кредитом підлягають сплаті позичальником щомісяця (за час фактичного користування коштами протягом календарного місяця) у термін до 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків. (а.с.7). Пунктом 6.1.1. Договору на Позичальника покладено обов`язок забезпечення своєчасного повернення коштів та сплату нарахованих процентів. В забезпечення виконання зобов`язання був укладений договір застави транспортного засобу № 3759-033/07Р від 30 жовтня 2007 року (а.с. 12-16). З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_2 укладено Договір поруки № 3759-033/07Р від 30 жовтня 2007 року. Відповідно до умов Договору поруки Поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником перед Банком за виконання умов основного зобов`язання всім належним їм майном та грошовими коштами. (а.с. 17-18). Всупереч умов кредитного договору, позичальник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як поручитель, взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконали, у зв`язку із чим утворилась заборгованість, за наданим позивачем розрахунком станом на 31.01.2017 року у розмірі 85831,25 дол. США (а.с.23). Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідачі оскаржують рішення лише в частині задоволення позовних вимог. В частині відмови ТОВ ФК "Довіра та Гарантія" в задоволенні позовних вимог рішення суду не оскаржується, тому судом першої інстанції не перевіряється. Задовольняючи частково позовні вимогиТОВ ФК "Довіра та Гарантія" суд першої інстанції стягнув солідарно з відповідачів, як боржника та поручителя заборгованість за кредитом та відсотками, через відсутність доказів належного виконання кредитних зобов`язань. Проте, відмовив у стягненні пені, застосувавши до цих вимог наслідки пропуску строку позовної давності, передбачені ст.258 ЦК України. Однак, колегія суддів не може у повному обсязі погодитися із висновками суду першої інстанції з наступних підстав. За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Проте суд першої інстанції не з`ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі неможна визнати законним і обґрунтованим. Між сторонами виникли правовідносини, щодо виконання відповідачами, як боржником та поручителем, умов укладеного кредитного договору в частині своєчасного його погашення. Статтями 1049, 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути Кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України). Як видно зі змісту кредитного договору, сторони встановили строк дії договору повернення кредитних коштів по 30 жовтня 2014 року, так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням платежів (п.п.4.4,4.5). Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України). Як передбачено ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець маж право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. У пункті 4.4.,4.5 кредитного договору, сторони погодили, що позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів рівними частками в сумі 288 доларів США щомісяця до 10 числа наступного місяця. Відсотки за користування кредитом підлягають сплаті позичальником щомісяця (за час фактичного користування коштами протягом календарного місяця) у термін до 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків. (а.с.7). Отже, сторони кредитного договору встановили, зокрема, строк виконання позичальником окремих зобов`язань з внесення щомісячних платежів, що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору. Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Оскільки умовами укладеного кредитного договору передбачені окремі зобов`язання боржника щодо повернення боргу щомісяця частинами та встановлена самостійна відповідальність боржника за невиконання таких обов`язків, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованості повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті). Оскільки кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів. Як видно з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, останній платіж за кредитним договором відповідачем проведений 22 квітня 2009 року (а.с.23). З позовом до суду позивач вперше звернувся в грудні 2016 року. Отже, позивачем пропущений строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитом та відсотками за період з травня 2009 року по грудень 2013 року, що з урахуванням заяви відповідача про його застосування, відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України, є підставою для відмови ТОВ ФК "Довіра та Гарантія" в їх задоволенні. Строк позовної давності переривався поданням позивачем позовної заяви, що підтверджується ухвалою Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 28 грудня 2016 року. (а.с. 25). Відповідно до ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), в п.51 рішення у справі «Стаббінс та інші проти Сполученого Королівства» № 22083/93, 22095/93 від 22.10.1996 року, п.570 рішення у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20.09.2011 року наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу. Отже, колегія суддів приходить до переконання, що позивачем пропущений строк позовної давності для стягнення заборгованості з боржника та поручителя за кредитним договором та відсотками за періодз 01 травня 2009 року по 31 листопада 2013 року, через пропуск строку позовної давності. Відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник. Відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то з урахуванням змісту частини четвертої статті 559 цього кодексу зазначені вище правила мають застосовуватися і до поручителя (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постановах від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 14 червня 2017 року у справі № 644/6558/15-ц). Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Якщо банк пред`явить вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання, то згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення коштів поза межами цього строку (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постановах від 27 січня 2016 року у справі № 6-990цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16, від 14 червня 2017 року у справі № 644/6558/15-ц). Стосовно позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором та відсотками за період з 01 грудня 2013 року по 01 жовтня 2014 року, колегія суддів вважає їх такими, що підлягають задоволенню, а саме в частині стягнення суми заборгованості з погашення кредитних коштів 2848 доларів США, та заборгованості з відсотків в сумі 2543,90 доларів США (а.с.23-24). Колегія суддів не може погодитися із доводами апеляційної скарги відповідачів щодо припинення дії договору поруки № 3759-033/07Р від 30 жовтня 2007 року укладеного ОСОБА_2 Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов`язання кредитного договору характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього. Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності. Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє відповідне право кредитора. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Натомість, календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, є терміном (частина друга статті 252 ЦК України). Як видно з п.4.1 укладеного договору поруки, сторони погодили, що даний договір поруки набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30 жовтня 2017 року (а.с.18). Отже сторони обумовили строк дії договору поруки. Із позовом ПАТ КБ «Правекс-Банк» звернувся у квітні 2017 року, тобто в межах строку дії поруки, тому вона не припинена. В обсязі зобов`язання боржника, в межах строку позовної давності. Також не підлягають задоволенню доводи апеляційної скарги відповідачів про припинення дії поруки через збільшення обсягу боргових зобов`язань, оскільки доказів про їх збільшення відповідачами не надано. За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі положення п.п.1,3 ч.1 ст.376 ЦПК України та ухваленню нового рішення про часткове задоволення позову ТОВ ФК "Довіра та Гарантія" та солідарного стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 3759-033/07Р від 30 жовтня 2007 року, за період з 01 грудня 2013 року по 01 жовтня 2014 року, заборгованості з погашення кредитних коштів 2848 доларів США, та заборгованості з відсотків в сумі 2543,90 доларів США, що станом на дату ухвалення рішення суду 05 лютого 2020 року за курсом Національного Банку України становить 24,8523 х 5391,90=134001,12 грн. Згідно положення ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача. Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовом ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» сплачував судовий збір у розмірі 34723,03 грн. (а.с5). У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, стягненню підлягає судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог у розмірі 2181,29 грн., виходячи з розрахунку (34723,03х5391,90/85831,25), тобто по 1090,64 грн., з кожного з відповідачів. Керуючись ст. ст. 367, 369, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 вересня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія". Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" заборгованості за кредитним договором № 3759-033/07Р від 30 жовтня 2007 року, за період з 01 грудня 2013 року по 01 жовтня 2014 року, заборгованості з погашення кредитних коштів 2848 доларів США, та заборгованості з відсотків в сумі 2543,90 доларів США, що разом становить 5391,90 доларів США , що еквівалентно за курсом Національного Банку України 134001,12 грн. Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" судовий збір в сумі по 1090,64грн., з кожного Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст судового рішення складено 05 лютого 2020 року. Головуючий: Судді: