Постанова Волинський апеляційний суд № 158/3049/19

Справа № 158/3049/19 Головуючий у 1 інстанції: Підгорний І. І. Провадження № 22-ц/802/166/20 Категорія: 96 Доповідач: Федонюк С. Ю. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 лютого 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Федонюк С. Ю., суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В., з участю: секретаря судового засідання - Лимаря Р. С., заявника - ОСОБА_1 , представника заявника - ОСОБА_2 , представника заінтересованої особи - Мозольської О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Зубенко Тамара Іванівна, ОСОБА_3 , про встановлення факту, що має юридичне значення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 10 грудня 2019 року, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою у порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення. Заява мотивована тим, що вона на протязі 16 років спільно проживала з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу. Під час проживання однією сім`єю вони вели спільне господарство, фактично мали взаємні права та обов`язки. Заявниця вказує, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 . Після звернення до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Зубенко Т. І. отримала відмову, оскільки відсутні законні підстави вважати її спадкоємцем, а саме свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрало законної сили про встановлення факту родинних та інших відносин. Приватним нотаріусом було роз`яснено заявнику необхідність звернення до суду з метою встановлення факту спільного проживання як чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу за рішенням суду для прийняття спадщини. З огляду на те, що заявник перебувала у фактичних шлюбних відносинах з померлим ОСОБА_4 , на даний час остання претендує на частку у майні як подружжя та як спадкоємець. Просила суд встановити факт спільного проживання як чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу її та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 28 липня 2003 року по 09 квітня 2019 року за адресою: АДРЕСА_2 , для оформлення спадщини. Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 10 грудня 2019 року заяву залишено без розгляду. Не погоджуючись із даною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції у зв`язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, заінтересованою особою ОСОБА_3 не доведено обставини, які б свідчили про спір про право, які суд вважає встановленими. Вказує, що суд, посилаючись на заяву про залучення до участі у справі як заінтересованої особи ОСОБА_3 , її особисті пояснення про те, що розгляд даної справи зачіпає її інтереси і в подальшому може вплинути на її права і обов`язки, дійшов передчасного висновку, що при розгляді даної заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право. Просить ухвалу скасувати і справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів справи вбачається спір про право. Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. При цьому окреме провадження - це одностороннє провадження, в якому відсутній спір про право. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Згідно з частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхування; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. На відміну від позовного провадження, окремому провадженню притаманні такі ознаки, які характеризують його структурну самостійність та прикладну значущість і які визначаються такою суттєвою ознакою, як безспірність розгляду справ, що віднесені до окремого провадження. Важливою також є не тільки конкретна мета встановлення факту, а його зв`язок із певним суб`єктивним матеріальним правом. Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку слід розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах (ч.6 ст.294, ч.4 ст.315 ЦПК України). Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів,що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 р. в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Матеріалами справи встановлено, що згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Ківерцівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області 17.04.2019 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Словатичі Ківерцівського району Волинської області, про що 17.04.2019 року складено відповідний актовий запис №98 (а.с.13). Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається, зокрема, з квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло від 22.01.2004 року №607-р/55, виданого на підставі рішення виконкому Луцької міської ради від 21.01.2004 року №607-р, зареєстрованого в КП «ВООБТІ» 29.01.2004 року (а.с.18-23). Заявником ставиться питання про встановлення факту її проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період часу з 28.03.2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_1. Статтею 74 СК України визначено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. Як видно із заяви, ОСОБА_1 претендує на спільну частку у майні як подружжя, а також на спадщину після смерті ОСОБА_4 як спадкоємець за законом четвертої черги. Разом з тим,судом встановлено, що окрім ОСОБА_1 , яка претендує на спадщину після смерті ОСОБА_4 як спадкоємець за законом четвертої черги, також є інші спадкоємці за законом після смерті померлого, а саме: його дочка ОСОБА_3 (спадкоємець першої черги), яка в установлений законом строк прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, про що вказала нотаріус Зубенко Т.І та додано копії матеріалів зі спадкової справи. Таким чином, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що метою звернення із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Також є правильним висновок суду про те, що факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження із залученням до участі у справі всіх спадкоємців померлого. Згідно з роз`ясненнями у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31березня 1995 року, у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Суд апеляційної інстанції, приймаючи до уваги встановлені обставини, вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята без порушенням норм матеріального та процесуального права та слід роз`яснити заявниці ОСОБА_1 право на звернення до суду із позовом на загальних підставах. Інші доводи апеляційної скарги ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до постановлення помилкової ухвали. Оскільки ухвала суду є законною, обґрунтованою, відповідає обставинам справи, постановлена з додержанням вимог процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для її скасування. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає необхідним залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382 - 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 10 грудня 2019 року в даній справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді