Постанова 4804 № 266/4926/16-ц

22-ц/804/590/20 266/4926/16-ц П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 30 січня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Мироненко І.П. суддів: Баркова В.М., Мальцевої Є.Є. за участі секретаря Єфремової О.В. сторони: позивач ОСОБА_1 ; відповідач ОСОБА_2 ; третя особа - Комунальне комерційне підприємство «Керуюча компанія Приморська»; особа, яка подала апеляційну скаргу - виконавчий комітет Маріупольської міської ради; розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу виконавчого комітету Маріупольської міської ради на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 жовтня 2018 року, постановленого у складі судді Сараєва І.А, - в с т а н о в и в:

1. Описова частина Короткий зміст позовних вимог У грудні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа комунальне комерційне підприємство «Керуюча компанія «Приморська», про вселення. Просила усунути перешкоди у користуванні комунальною квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення її та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язати відповідача передати їй ключі від входу до спірної квартири. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що комунальна квартира посімейного заселення АДРЕСА_1 надавалась у 1985 році родині ОСОБА_4 на 4-х осіб: ОСОБА_5 з чоловіком - ОСОБА_6 і дітьми - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Виїжджаючи до Російської Федерації за трудовим договором, родина ОСОБА_4 , оформивши охоронне свідоцтво на житло (бронь), дозволила відповідачці ОСОБА_2 проживати у вказаній квартирі. З 2008 року позивачка ОСОБА_1 зареєстрована у вказаній квартирі АДРЕСА_2 3 (наймач за особистим рахунком № 2733) та несе усі витрати по сплаті комунальних платежів. На підставі рішення Приморської районної адміністрації №30 від 25 лютого 2015 року ККП «Керуюча компанія «Приморська» переоформила договір найму частини квартири АДРЕСА_1 , що складається з двох кімнат загальною площею 36,85 кв.м. з колишнього наймача ОСОБА_5 на позивача ОСОБА_1 , як племінницю. Проте, відповідачка ОСОБА_2 (наймач за особистим рахунком № 2723) не впускає її разом із сином у квартиру, не надає ключі, чим створює перешкоди для проживання. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Усунуто перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вказану квартиру. Зобов`язано ОСОБА_2 передати ключі від входу до квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551,00 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наймачем двох кімнат у спірній квартирі є позивач, а друга половина квартири у 1985 році була надана сім`ї ОСОБА_4 згідно зі ст.73 ЖК УРСР, яким видано охоронне свідоцтво, у зв`язку з виїздом на острів ОСОБА_9 за трудовим договором до 2012 року. На період дії охоронного свідоцтва ОСОБА_4 поселили в цій частині квартири племінницю ОСОБА_1 з сім`єю. При вселенні ОСОБА_1 з неповнолітнім сином до спірної квартири було дотримано встановлений порядок вселення, позивач проявляє інтерес до вказаного житла, вона не проживає у квартирі з причин чинення перешкод з боку відповідачки ОСОБА_2 . Надходження апеляційної скарги до апеляційної інстанції та її короткий зміст У грудні 2018 року ОСОБА_2 та виконавчий комітет Маріупольської міської ради Донецької області звернулися до суду з апеляційними скаргами на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 жовтня 2018 року. Постановою Донецького апеляційного суду від 08 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 жовтня 2018 року залишено без змін. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 08 лютого 2019 року апеляційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ККП «Керуюча компанія «Приморська», про вселення, за апеляційною скаргою виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 жовтня 2018 року, закрито. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 грудня 2019 року касаційну скаргу виконавчого комітету Маріупольської міської ради на ухвалу Донецького апеляційного суду від 08 лютого 2019 року задоволено. Ухвалу Донецького апеляційного суду від 08 лютого 2019 року про закриття апеляційного провадження скасовано, справу передано на розгляд до суду апеляційної інстанції. В апеляційній скарзі виконавчий комітет Маріупольської міської ради, як особа, яка не брала участі у справі, посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав доведеними, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вказує, що суд вирішив питання про права та обов`язки виконкому міської ради, як власника житлового фонду, позбавивши можливості відстоювати свої права та інтереси в суді. Вирішення питання про вселення ОСОБА_1 на сьогоднішній день стосується компетенції виконавчого комітету Маріупольської міської ради, оскільки спірне приміщення є комунальною власністю територіальної громади міста Маріуполя, було заброньовано сім`єю ОСОБА_4 , у зв`язку із виїздом на острів Сахалін для роботи за трудовим договором та на період дії охоронного свідоцтва, тобто до 05 листопада 2015 року. ОСОБА_4 надавали згоду на вселення у свою частину квартири ОСОБА_1 та її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , проте, на даний час, вирішення питання про вселення стосується компетенції виконавчого комітету Маріупольської міської ради. Звертає увагу, що ОСОБА_1 не надано доказів родинного зв`язку з наймачем ОСОБА_5 . Аргументи учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує, що рішення суду є законним і обґрунтованим, судом першої інстанції було з`ясовано усі обставини справи, надано правову оцінку доказам та зазначено норми закону, якими суд керувався при винесені рішення. Просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін. Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не направили, що за положеннями ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. 2.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Позивачка ОСОБА_1 надала заяву про розгляд справи за її відсутності, за участі її представника ОСОБА_10 . Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_11 , будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились. Від ОСОБА_2 на адресу апеляційного суду надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю її представника. Колегія суддів вважає, що відповідачкою було повідомлено поважну причину неявки до суду, однак будь-яких доказів на підтвердження поважності причин відсутності в судовому засіданні не надано. Виходячи з вимог ст.371 ЦПК України щодо строків розгляду справи, а також зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку відповідачки ОСОБА_2 , її представника ОСОБА_12 та інших осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_13 , яка підтримала доводи апеляційної скарги, заперечення представника позивачки ОСОБА_10 , дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини Як встановлено судом трикімнатна квартира АДРЕСА_1 , що становить предмет даного житлового спору, перебуває у комунальній власності, є жилим приміщенням посімейного спільного заселення сім`ями двох наймачів, по яким відкрито два особистих рахунки на дві родини. Відповідно до ордеру на зайняття жилого приміщення №003386, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області від 07 квітня 1993 року № 130/1, ОСОБА_2 на сім`ю з трьох осіб: син ОСОБА_14 , дочка ОСОБА_15 , було надано одну кімнату площею 16,7 кв.м у загальній квартирі АДРЕСА_1 (т.1 а.с.50). Згідно листа Маріупольської міської ради Донецької області від 17 вересня 2010 року, друга частина квартири у 1985 році була надана сім`ї ОСОБА_4 , які відповідно до вимог ст.73 ЖК УРСР оформили охоронне свідоцтво до 2012 року, у зв`язку із виїздом на остів ОСОБА_9 для роботи за трудовим договором. На період дії охоронного свідоцтва ОСОБА_4 поселили у свою частину квартири ОСОБА_1 та її неповнолітнього сина ОСОБА_3 (т.1 а.с.54). Позивачка ОСОБА_1 з неповнолітнім сином ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 з 14 лютого 2008 року (т.1 а.с.5-6,13). Рішенням Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради Донецької області від 25 лютого 2015 року № 30 дозволено ККП «Керуюча компанія «Приморська» переоформити договір найму жилого приміщення на квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з двох кімнат загальною площею 36,85 кв.м, на племінницю ОСОБА_1 у зв`язку зі смертю наймача ОСОБА_5 (т.1 а.с. 16). За особовим рахунком № НОМЕР_1 від 06 квітня 2015 року наймачем двох житлових кімнат, площею 36,2 кв.м, у квартирі АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , яка зареєстрована з 14 лютого 2008 року, разом із сином ОСОБА_3 , 2001 року народження, а раніше були зареєстровані та знятті з обліку: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_16 , ОСОБА_8 (т.1 а.с.58). За особовим рахунком № НОМЕР_2 від 17 серпня 2016 року наймачем однієї жилої кімнати, площею 16,7 кв.м. (ордер №003386 від 31 травня 1993 року) у квартирі АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , яка зареєстрована 29 червня 1993 року та із нею зареєстровані дочка ОСОБА_17 , онука ОСОБА_18 (т.1 а.с.14). Згідно з рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 квітня 2018 року, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, визнання незаконним та скасування рішення № 30 Приморської районної адміністрації Маріупольської міської рад Донецької області від 25 лютого 2015 року про переоформлення найму житлового приміщення, а саме квартири АДРЕСА_1 , відмовлено. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до ст.73 ЖК УРСР жилі приміщення, що їх займають наймачі та члени їх сімей, бронюються при направленні на роботу за кордон на весь час перебування за кордоном, при виїзді на роботу в райони Крайньої Півночі і в прирівняній до них місцевості на весь час дії трудового договору, а у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР, - на весь час перебування в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях. Статтею 75 ЖК УРСР передбачено, що у разі бронювання жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за місцем знаходження приміщення, що бронюється, видає наймачеві або членові його сім`ї охоронне свідоцтво (броню). У рази виникнення спору питання вирішується в судовому порядку. Згідно зі ст.78 ЖК УРСР тимчасово відсутній наймач зберігає права і несе обов`язки за договором найму жилого приміщення. Якщо в жилому приміщенні не залишилися проживати члени сім`ї наймача, він зобов`язаний забезпечити належне утримання приміщення. Наймач вправі здати жиле приміщення в піднайом або поселити в нього тимчасових жильців на умовах і в порядку, передбачених ст.ст. 91-99 цього Кодексу. Відповідно до ст.91 ЖК УРСР наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім`ї, які проживають разом з ним, і за згодою наймодавця здавати в піднайом жиле приміщення у випадках і в порядку, встановленому цим Кодексом. Наймач може здати в піднайом частину жилого приміщення, а в разі тимчасового виїзду все приміщення. Жиле приміщення здається в піднайом без зазначення строку або на визначений строк, у тому числі на період збереження цього приміщення за тимчасово відсутнім наймачем. Договір піднайму укладається в письмовій формі з наступною реєстрацією у житлово-експлуатаційній організації. Згідно ст.92 ЖК УРСР договором піднайму може бути передбачено, що разом з піднаймачем у надаване йому жиле приміщення вселяються і члени його сім`ї. Подальше вселення піднаймачем членів сім`ї допускається лише за згодою наймодавця, наймача та інших осіб, зазначених у ч.1 і ч.3 ст.91 цього Кодексу. Наймодавцем відповідно до чинного законодавства України є виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів на території району, міста, району в місті здійснюють управління житловим фондом місцевих Рад, які здійснюють контроль за використанням і схоронністю житлового фонду, приймають рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої Ради, видають ордери на жилі приміщення (ст.15 ЖК УРСР). Відповідно до ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів міських рад належать повноваження щодо управляння об`єктами житлово-комунального господарства, що перебуває у комунальній власності відповідних територіальних громад, розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності. Згідно ст.76 ЖК УРСР, якщо наймач та члени його сім`ї не повернулися у заброньоване жиле приміщення протягом шести місяців після закінчення строку дії броні, договір найму жилого приміщення за позовом наймодавця може бути розірвано в судовому порядку. Частиною 1 ст.2 ЦК України визначено, що учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи. Відповідно до ст.48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Зі змісту положень ст.48 ЦПК України вбачається, що відповідачем є особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси. З матеріалів справи вбачається, що спірне приміщення є комунальною власністю територіальної громади міста Маріуполя, було заброньовано сім`єю ОСОБА_4 у зв`язку із виїздом на острів Сахалін для роботи за трудовим договором та на період дії охоронного свідоцтва ОСОБА_4 надавали згоду на вселення у свою частину квартири позивачки ОСОБА_1 та її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , тому вирішення питання про їх вселення стосується компетенції виконавчого комітету Маріупольської міської ради, який є належним співвідповідачем. Проте, апелянт участі у розгляді справи не приймав. У відповідності до ст.51 ЦПК України, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Суд першої інстанції, в порушення ч.5 ст.12 ЦПК України, не сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин справи, не визначився зі складом осіб, які повинні брати участь у справі, не роз`яснив належним чином позивачеві його права, зокрема, щодо можливості заміни неналежного відповідача або залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача, та не вирішив цього питання у порядку, передбаченому ст.51 ЦПК України, не попередив позивача про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, не сприяв здійсненню прав учасників процесу. Тому, виконком Маріупольської міської ради, як власник житлового фонду, був позбавлений можливості реалізувати процесуальні права, передбачені ст.49 ЦПК України. Відповідно до ст.368 ЦПК України суд апеляційної інстанції при розгляді справи керується правилами розгляду справи судом першої інстанції, з винятками й доповненнями, встановленими главою І «Апеляційне провадження» розділу У ЦПК України. У зв`язку з цим, зокрема, в апеляційній інстанції не вирішується питання про залучення до участі у справі осіб, яких не залучив суд першої інстанції (крім правонаступників), оскільки на стадії апеляційного провадження справа вже є розглянутою судом першої інстанції відносно тих осіб, склад яких сформовано у першій інстанції. Лише в цих межах апеляційний суд може перевіряти законність рішення суду першої інстанції (ст.367 ЦПК України). Таким чином, на стадії апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості замінити первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучити до участі в справі іншу особу, як співвідповідача. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення, а згідно п.8 у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-7 частини першої цієї статті. Згідно п.1 і п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. З огляду на викладене та враховуючи, що вирішити даний спір без участі власника житлового фонду неможливо, колегія суддів вважає, що рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 жовтня 2018 року та постанова Донецького апеляційного суду від 08 лютого 2019 року підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу виконавчого комітету Маріупольської міської ради задовольнити. Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 жовтня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 08 лютого 2019 року, скасувати і ухвалити нове рішення. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: комунальне комерційне підприємство «Керуюча компанія «Приморська», про усунення перешкод та вселення. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складено 04 лютого 2020 року. Головуючий І.П. Мироненко Судді: В.М. Барков Є.Є. Мальцева