Постанова 4857 № 1.380.2019.002665

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.002665 пров. № 857/12062/19 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді: Улицького В.З. суддів: Запотічного І.І., Шавеля Р.М. при секретарі судового засідання: Мельничук Б.Б. за участі позивача: Савчук О.Л. представника відповідача: Ворошилова Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області (Головного управління ДПС у Львівській області) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року (рішення ухвалене у м. Львові судом у складі головуючого судді Клименко О.М.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування вимоги,- ВСТАНОВИЛА: В травні 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області та просить: визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області по нарахуванню позивачу до сплати єдиного соціального внеску станом на 30 квітня 2019 року у розмірі 5494,16 грн.; визнати протиправною і скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області від 11 травня 2019 року №Ф-7418-17 про стягнення 5494,16 грн. суми боргу. Позивач позовні вимоги мотивував тим, що оскільки він зареєстрований як фізична особа-підприємець, досяг пенсійного віку, а також є інвалідом другої групи, дії відповідача щодо нарахування йому єдиного соціального внеску є неправомірними, а вимога від 11 травня 2019 року №Ф-7418-17 про стягнення 5494,16 грн. суми боргу - протиправною та підлягає скасуванню. Просив позов задоволити. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року адміністративний позов задоволено. Рішення суду першої інстанції оскаржило Головне управління ДФС у Львівській області. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 2005 року призначена пенсія відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом та їх сімей. З 2014 року позивач перебував на обліку в податковій інспекції як самозайнята особа. Відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку № 17132034000194 від 05.04.2017 року позивач зареєстрований у податковій інспекції як фізична особа-підприємець та з 01.04.2017 року перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку третьої групи. 11 травня 2019 року Головним управлінням ДФС у Львівській області винесено податкову вимогу №Ф-7418-17 про стягнення з позивача 5494,16 грн. суми боргу. Вважаючи дії відповідача щодо нарахування до сплати єдиного соціального внеску станом на 30 квітня 2019 року у розмірі 5494,16 грн. протиправними та, не погоджуючись з винесеною відповідачем вимогою від 11 травня 2019 року №Ф-7418-17 про стягнення 5494,16 грн. суми боргу, позивач звернувся для захисту своїх прав до суду. Предметом спору у даній справі є оцінка: наявності підстав для звільнення позивача від сплати єдиного внеску, як фізичної особи - підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування та є пенсіонером. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого. Згідно пункту 4 частини першої та частини 4 статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Частиною першою статті 9 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Право чоловіків на пенсію за віком, що передбачене частини 1 статті 12 Закону України Про пенсійне забезпечення та частини 1 статі 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058-ІV пов`язується, зокрема, із досягненням 60 років. Статтею 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року (в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії за вислугу років) право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають на день звільнення зі служби вислугу на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ 20 років і більше (пункт а); особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугу років, за віком, за станом здоров`я, у зв`язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт б). Пунктом 13 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного грошового утримання, зокрема й відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором. Відтак судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що аналіз вищенаведених правових норм вказує, що особи, яким пенсії призначені зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Як вірно зазначено судом першої інстанції, оскільки позивачу призначено пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, такий є пенсіонером за віком, а тому на нього поширюється пільга щодо сплати єдиного внеску за 2017 рік, передбачена частиною 4 статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що діяла в редакції до 01.01.2018 року. Колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне заначити, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії від 03.10.2017 року внесено зміни до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зокрема, до пункту 4 частини 1 статті 4 цього Закону, якою встановлено, що особи, зазначені, зокрема, у пункті 4 частини 1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Зазначена норма набрала чинності з 01.01.2018 року. Враховуючи зазначене, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що з 01.01.2018 року фізичні особи - підприємці, які досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (60 років та мають страховий стаж, зокрема з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року не менше 25 років) та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (незалежно від виду пенсії) звільняються від сплати єдиного соціального внеску. З матеріалів справи видно, що позивачу з 2005 року призначена пенсія відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом та їх сімей. У квітні 2017 року позивач досяг віку 64 років, відтак він вважається таким, що досяг віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відтак, позивач, будучи фізичною особою-підприємцем, який отримує пенсію, досяг віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, обрав спрощену систему оподаткування, звільняється від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2018 рік на підставі частини 4 статі 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області (Головного управління ДПС у Львівській області) залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року у справі №1.380.2019.002665 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття. На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. З. Улицький судді І. І. Запотічний Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 05.02.2020р.