Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 607/25394/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 607/25394/19 пров. № А/857/881/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й. за участі секретаря судового засідання Федак С.Р., розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 грудня 2019 року (головуючого судді Черніцької І.М., ухвалене у відкритому судовому засіданні без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписуючого технічного засобу, оскільки сторони не з`явилися на оголошення рішення в м. Тернопіль повний текст рішення складено 20.12.2019) у справі №607/25394/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 . 28.10.2019 звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1652539 від 21.10.2019 якою притягнено ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 статті 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 грудня 2019 року відмовлено в задоволенні позову. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В якій просить рішення скасувати та задовольнити позов. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норми процесуального та матеріального права та неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. Позивач 28.01.2020 подав до апеляційного суду клопотання про розгляд справи за його відсутності вказав що апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити. Сторони в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку, визначеному статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) . Згідно з частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подану скаргу слід задовольнити з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1652539 від 21.10.2019, позивач керуючи транспортним засобом AUDI Q5, 21 жовтня 2019 року о 19 год. 19 хв. в м. Тернополі по вул.Руська, 27 порушив вимоги дорожнього знаку 3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено» та здійснив проїзд в зоні дії даного дорожнього знаку, при зупинці на вимогу працівників поліції не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив вимоги п.9.9.б ПДР. Відповідно до відеоматеріалів з нагрудних камер працівників поліції транспортний засіб AUDI Q5, державний номерний знак НОМЕР_1 рухаючись по вул.Руська, 27 в м.Тернополі, порушив вимоги дорожнього знаку 3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено» та вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Крім того, під час зупинки працівниками поліції, після порушення вимог дорожнього знаку, не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив вимоги п.9.9.б ПДР та вчинив правопорушення передбачене ч.2 ст.122 КУпАП. Як наслідок, при винесенні оскаржуваної постанови, інспектор наклав на позивача стягнення в межах санкції статті за більш серйозне правопорушення, а саме за частиною 2 статті 122 КУпАП. Приймаючи рішення по справі та відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності із доказами поданими сторонами, вказують, що постанова про накладення стягнення серії ЕАК №1652539 від 21 жовтня 2019 року винесена працівником поліції у відповідності до вимог чинного законодавства. Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного. Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Згідно пункту 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до підпункту «г» пункту 9.1 Правил дорожнього руху, увімкнення аварійної сигналізації, відноситься до попереджувальних сигналів. При цьому, пунктом 9.2 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку : а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Згідно підпункту «б» пункту 9.9 Правил дорожнього руху, аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар. Частина перша статті 122 КУпАП встановлює, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Частиною другою статті 122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Аналізуючи наведені вище норми, колегія суддів вважає, що в одному випадку увімкнення аварійної сигналізації виникає за передбачених та визначених умов, а у іншому випадку встановлений обов`язок подання попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, при чому за не виконання вказаних вимог відповідальність передбачена частиною другою статті 122 КУпАП. Диспозицією частини 2 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність не за будь-яке порушення правил користування попереджувальними сигналами, а саме за порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку і лише тоді таке порушення набуває ознак протиправності і суспільної шкідливості. Вказаною нормою не передбачена відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами при зупинці транспортного засобу. При цьому, зупинка на вимогу поліцейського не стосується початку руху чи зміни його напрямку. З наданого відповідачем відеозапису вбачається, що позивач, здійснивши зупинку на вимогу поліцейського, не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, що є порушенням вимог підпункту «Б» пункту 9.9 Правил дорожнього руху. Проте, згідно Правилами дорожнього руху, пункт 9.9 «Б», який передбачає випадки, коли повинна бути ввімкнена аварійна світлова сигналізація міститься у розділі 9 Правил дорожнього руху «Попереджувальні сигнали». Тобто, вимога про увімкнення аварійної світлової сигналізації стосується вимог Правил дорожнього руху щодо попереджувальних сигналів. З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що порушення позивачем вимог підпункту «б» пункту 9.9 Правил дорожнього руху, що полягає у не увімкненні аварійної світлової сигналізації після зупинки на вимогу поліцейського, не може бути кваліфіковане за частиною 2 статті 122 КУпАП, оскільки в даному випадку відсутній факт порушення правил користування попереджувальними сигналами саме при початку руху чи зміні його напрямку. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 125 КУпАП передбачено відповідальність за інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених ст.ст.121-128, ч.1 і 2 ст.129, ст.ст.139 і 140 цього Кодексу. Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем було неправильно кваліфіковано виявлене правопорушення за частиною 2 статті 122 КУпАП, що потягло за собою протиправне притягнення його до відповідальності за правопорушення, якого він не вчиняв, а щодо порушення вимоги дорожнього знаку 3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено» та здійснення проїзду в зоні дії даного дорожнього знаку, колегія суддів зазначає, що таке може кваліфікуватись за частиною 1 статті 122 КУпАП, а в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1652539 від 21.10.2019 тільки зазначена частина 2 статті 122 КУпАП відповідно суд не може згідно пункту 4 частини 3 статті 286 КАС України змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено, оскільки виявлене таке порушення повинно вказуватись в оскаржуваному рішенні уповноваженої особи відповідача. Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Згідно частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 268, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 грудня 2019 року у справі №607/25394/19 скасувати та ухвалити нове, яким позов Заставного ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити. Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1652539 від 21.10.2019 і закрити справу про адміністративне правопорушення. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не оскаржується. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді В.В. Гуляк Р.Й. Коваль