Постанова 4857 № 260/939/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 260/939/19 пров. № 857/13301/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Улицького В.З. та Запотічного І.І., з участю секретаря судового засідання - Герман О.В., а також сторін (їх представників): від позивача Кость Ю.Ю.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській обл. на додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.11.2019р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській обл. про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (суддя суду І інстанції: Іванчулинець Д.В.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 16 год. 19 хв. 06.11.2019р., м.Ужгород; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),- В С Т А Н О В И В: 02.07.2019р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ відповідача Управління Міністерства внутрішніх справ /МВС/ України в Закарпатській обл. № 119 о/с від 07.06.2019р. «По особовому складу» про звільнення лейтенанта міліції ОСОБА_1 з посади оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Мукачівського міського відділу (з обслуговування міста Мукачева та Мукачівського району) Управління МВС України в Закарпатській обл.; поновити позивача ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Мукачівського міського відділу (з обслуговування міста Мукачева та Мукачівського району) Управління МВС України в Закарпатській обл.; стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 11.06.2019р. (а.с.4-42). Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.10.2019р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано наказ відповідача Управління МВС України в Закарпатській обл. № 119 о/с від 07.06.2019р. «По особовому складу» про звільнення лейтенанта міліції ОСОБА_1 з посади оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Мукачівського міського відділу (з обслуговування міста Мукачева та Мукачівського району) Управління МВС України в Закарпатській обл.; поновлено позивача ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Мукачівського міського відділу (з обслуговування міста Мукачева та Мукачівського району) Управління МВС України в Закарпатській обл.; рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді допущено до негайного виконання (а.с.49-55). Згідно додаткового рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.11.2019р. стягнуто з відповідача Управління МВС України в Закарпатській обл. на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 4448 грн. 29 коп., без врахування податків та зборів; рішення суду в частині стягнення на користь позивача заробітної плати у межах одного місяця в розмірі 1242 грн. 05 коп. допущено до негайного виконання (а.с.87-90). Не погодившись з винесеним додатковим судовим рішенням, його оскаржив відповідач Управління МВС України в Закарпатській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що в своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити (а.с.112-115). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що фактично надати довідку про середньомісячний заробіток позивача за два місяці перед звільненням немає можливості. Використання довідки про дохід позивача, яка є наявною в справі № 807/1406/17, є помилковим, оскільки вказана справа розглянута судами і виконана у повному обсязі. Також у відповідача є відсутніми асигнування на 2019 рік для виплати спірних сум, оскільки постановою КМ України № 730 від 16.09.2015р. «Про утворення територіальних органів національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» ліквідовані без визначення правонаступника всі територіальні органи міліції, в тому числі Управління МВС України в Закарпатській обл. Водночас, грошове забезпечення працівників міліції виплачується за місцем проходження служби; позивач проходив службу в Мукачівському міському відділі (з обслуговування міста Мукачева та Мукачівського району) Управління МВС України в Закарпатській обл., а тому розглядувані позовні вимоги, які заявлені до відповідача, є безпідставними. Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як достовірно встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 працював в органах внутрішніх справ з 10.11.2011р. на різних посадах, зокрема, з 2012 року перебував на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Мукачівського міського відділу (з обслуговування міста Мукачева та Мукачівського району) Управління МВС України в Закарпатській обл. 10.06.2014р. відповідно до наказу Управління МВС України в Закарпатській обл. № 116 о/с «По особовому складу» позивача було звільнено з органів внутрішніх справ із посади оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Мукачівського міського відділу (з обслуговування міста Мукачева та Мукачівського району), у запас (із постановленням на військовий облік), відповідно до п.64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затв. постановою КМ України № 114 від 29.07.1991р. Згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.10.2015р. визнано протиправним та скасовано накази Управління МВС України в Закарпатській обл. № 668 від 28.05.2014р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Мукачівського МВ УМВС» та № 116 о/с від 10.06.2014р. «По особовому складу» в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ та поновлено останнього на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Мукачівського міського відділу (з обслуговування міста Мукачева та Мукачівського району) Управління МВС України в Закарпатській обл. Наказом Управління МВС України в Закарпатській обл. № 31 о/с від 18.11.2015р. «По особовому складу» відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження № 49270705, виданої Відділом примусового виконання рішень УДВС ГТУ юстиції у Закарпатській обл. від 09.11.2015р., було поновлено лейтенанта міліції - позивача (М-158341) на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Мукачівського міського відділу (з обслуговування міста Мукачева та Мукачівського району) з 12.06.2014р., та цим же наказом згідно з п.п.10, 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивача звільнено з 18.11.2015р. у запас Збройних сил за п.64 «г» (через скорочення штатів). Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.05.2016р. у справі № 807/2435/15, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016р., визнано протиправним та скасовано наказ Управління МВС України в Закарпатській обл. № 31 о/с від 18.11.2015р. в частині звільнення з органів внутрішніх справ та поновлено позивача на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Мукачівського міського відділу (з обслуговування міста Мукачева та Мукачівського району) Управління МВС України в Закарпатській обл. Згідно з постановою Касаційного адміністративного суду від 21.03.2018р. у справі № 807/2435/15 касаційну скаргу Управління МВС в Закарпатській обл. залишено без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін. На виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.05.2016р. у справі № 807/2435/15 наказом Управління МВС України в Закарпатській обл. № 163 о/с від 14.08.2017р. позивача поновлено на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Мукачівського міського відділу (з обслуговування міста Мукачева та Мукачівського району) Управління МВС України в Закарпатській обл. 14.08.2017р. на виконання п.9 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» позивачем подано рапорт на ім`я голови ліквідаційної комісії Управління МВС України у Закарпатській обл. та заяву на ім`я начальника Головного управління Національної поліції у Закарпатській обл. про прийняття рішень щодо переведення позивача до лав Національної поліції України. Наказом № 164 о/с від 15.08.2017р. відповідач зарахував позивача в розпорядження Управління МВС України в Закарпатській обл., звільнивши із займаної посади з майбутнім попередженням про звільнення з 15.10.2017р. 10.10.2017р. позивачем в порядку ст.179 КЗпП України та ст.18 Закону України «Про відпустки» цінним листом з описом подано заяву на ім`я голови ліквідаційної комісії Управління МВС України в Закарпатській обл. про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років з копією свідоцтва про народження дитини. За результатами розгляду 08.11.2017р. цієї заяви в її задоволенні відмовлено. 17.10.2017р. головою ліквідаційної комісії Управління МВС України в Закарпатській обл. винесено наказ № 212 о/с від 17.10.2017р. «По особовому складу», згідно якого на підставі п.п.10, 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України позивача, лейтенанта міліції, оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Мукачівського міського відділу (з обслуговування міста Мукачева та Мукачівського району) Управління МВС України в Закарпатській обл., звільнено з 17.10.2017р. у запас Збройних Сил за п.64 «г» (через скорочення штатів). Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019р. рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.10.2018р. у справі № 807/1406/17 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправним та скасовано наказ Управління МВС України в Закарпатській обл. № 212 о/с від 17.10.2017р. «По особовому складу»; поновлено ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Мукачівського міського відділу із обслуговування м.Мукачева та Мукачівського району Управління МВС України в Закарпатській обл. з 18.10.2017р.; стягнуто з Управління МВС України в Закарпатській обл. на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 19179 грн. 64 коп., без врахування податків та зборів. На виконання цього рішення суду наказом Управління МВС України в Закарпатській обл. № 77 о/с від 08.04.2019р. позивача поновлено на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Мукачівського міського відділу (з обслуговування міста Мукачева та Мукачівського району) Управління МВС України в Закарпатській обл. (а.с.13). У відповідності до п.9 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» позивач, будучи працівником міліції, виявив бажання проходити службу в поліції шляхом написання рапортів від 08.04.2019р. на ім`я голови ліквідаційної комісії Управління МВС України у Закарпатській обл. та на ім`я начальника Головного управління Національної поліції у Закарпатській обл. (а.с.15). 07.06.2019р. головою ліквідаційної комісії Управління МВС України в Закарпатській обл. винесено наказ № 119 о/с від 07.06.2019р. «По особовому складу», згідно якого на підставі п.п.10, 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України позивача, лейтенанта міліції, оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Мукачівського міського відділу (з обслуговування міста Мукачева та Мукачівського району) Управління МВС України в Закарпатській обл., звільнено з 10.06.2019р. за п.64 «г» (через скорочення штатів) (а.с.14). Приймаючи додаткове рішення по справі та задовольняючи вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки звільнення позивача з органів внутрішніх справ здійснено незаконно, останній має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11.06.2019р. по день винесення рішення суду про поновлення на службі. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірних та обґрунтованих висновків, з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Окрім цього, відповідно до п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затв. постановою КМ України № 114 від 29.07.1991р., в разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затв. постановою КМ України № 100 від 08.02.1995р. Із пункту 5 цього Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.1, 2 п.8 вказаного Порядку). Згідно з п.2 вказаного Порядку якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку. З огляду на зміст наведених норм матеріального права, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затв. постановою КМ України № 100 від 08.02.1995р. У справі, що розглядається, суд першої інстанції зазначені положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затв. постановою КМ України № 100 від 08.02.1995р., виконав. Зокрема, оскільки відповідачем не надано належної довідки щодо середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 , то задля гарантування відновлення порушеного права позивача, суд першої інстанції обґрунтовано врахував довідку № 1094/106/5-17 від 18.12.2017р. про заробітну плату, яка міститься в матеріалах справи № 807/1406/17. При цьому, чинним законодавством не передбачено визначення середньої заробітної плати для працівників міліції з розрахунку календарних днів, а тому до уваги приймається кількість робочих днів. Водночас, Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затв. наказом МВС України № 260 від 06.04.2016р., на спірні правовідносини не поширюється, оскільки позивач не був працівником поліції. Згідно з довідкою № 1094/106/5-17 від 18.12.2017р. середньомісячне грошове забезпечення позивача становила 1242 грн., а середньоденне забезпечення - 57 грн. 77 коп.; кількість днів вимушеного прогулу за період з 11.06.2019р. по 02.10.2019р. складає 77 днів (а.с.73). Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає до відшкодування, обчислена шляхом множення середньоденного заробітку (57 грн. 77 коп.) на кількість робочих днів за період вимушеного прогулу (77 робочих днів) становить 4448 грн. 29 коп. Із змісту поданої апеляційної скарги убачається, що апелянтом не наведено жодного спростування правильності висновків суду щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу; апеляційна скарга не містить будь-яких доводів щодо неправильності обчислення його розміру тощо. За наведених обставин колегія суддів не убачає правових підстав для зміни або скасування судового рішення у наведеній частині. Колегія суддів зауважує, що відповідно до ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст.1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення від 08.11.2005р., заява № 63134/00). Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Отож обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, що є предметом спору у цій справі. Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятого додаткового рішення не впливають та висновків суду не спростовують. При цьому, колегія суддів вважає непослідовною позицію відповідача в частині тверджень щодо неналежного відповідача в аспекті розглядуваних вимог, оскільки доказів існування Мукачівського міського відділу (з обслуговування міста Мукачева та Мукачівського району) Управління МВС України в Закарпатській обл. останній не надав. Із урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів. Водночас, у зв`язку із відстроченням Управлінню МВС України в Закарпатській обл. сплати судового збору за подання апеляційної скарги згідно ухвали апеляційного суду від 16.01.2020р. про відкриття апеляційного провадження, суму відстроченого судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1152 грн. 60 коп. належить відповідно до вимог ст.ст.133, 143 КАС України додатково стягнути з апелянта в дохід Державного бюджету України. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив додаткове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків додаткового рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській обл. на додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.11.2019р. в адміністративній справі № 260/939/19 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській обл. (88000, м.Ужгород, вул.Ф.Ракоці, 13; код ЄДРПОУ 08592170) в дохід Державного бюджету України (реквізити платежу: отримувач коштів - УК у Галицькому районі м. Львова//22030101; код отримувача за ЄДРПОУ - 38007573; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); МФО - 899998; рахунок отримувача - UA218999980313161206081013004; код класифікації доходів бюджету 22030101) суму відстроченого судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1152 (одна тисяча сто п`ятдесят два) грн. 60 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку лише у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький І. І. Запотічний Дата складення повного судового рішення: 05.02.2020р.