Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 278/9/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 278/9/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Грубіян Є.О. Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 04 лютого 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Матохнюка Д.Б. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу інспектора роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, лейтенанта поліції Гурківського Олександра Валерійовича на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 13 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, лейтенант поліції Гурківського Олександра Валерійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, В С Т А Н О В И В : в січні 2020 року позивач звернувся до Житомирського районного суду Житомирської області з адміністративним позовом до інспектора роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, лейтенант поліції Гурківського Олександра Валерійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 13.01.2020 року позов задоволено. Скасовано постанову інспектора 1-го батальйону 2-ої роти управління патрульної поліції в Житомирській області Гурківського Олександра Валерійовича серії ЕАК №1904596 від 25.12.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у виді штрафу розміром 425 гривень. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що матеріали справи містять відеозапис з відеореєстратора, який знаходився у службовому автомобілі, в якому чітко видно як службовий автомобіль стоїть на перехресті а картинка чітко показує роботу обидва світлофори, як для водія так і для інспекторів поліції. В цей час, коли на світлофорі горить чітко червоний сигнал який переходить у поєднання із жовтим, автомобіль Toyota н.з. НОМЕР_1 проїжджає із значною швидкістю вказане перехрестя, що означає що позивач перебував в русі навіть не зупиняючись на світлофорі на заборонений червоний сигнал світлофора. Вказане свідчить, що даний автомобіль здійснив проїзд перехрестя на заборонений сигнал світлофору. 31.01.2020 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому зазначає, що перетинаючи перехрестя, позивач діяв відповідно до вимог п.п. 8.10., 8.11. ПДР України, тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Колегія суддів зазначає, що норми ст. 286 КАС України визначають особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Так, згідно з ч. 5 ст. 286 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи. Враховуючи, що розгляд справи призначено у межах десятиденного терміну з моменту надходження справи до суду апеляційної інстанції, а також те, що сторони були належним чином повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1904596 від 25.12.2019 року, складеної інспектором 2 роти 1 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області, лейтенантом поліції Гурківським О.В., позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн за порушення п. 8.7.3 "е" ПДР України - проїзд на заборонений сигнал світлофора. Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду для її скасування. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів винуватості позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП. Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, з огляду на наступне. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху (ПДР), затверджені постановою КМ України від 10.10.2001 року №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Згідно з п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. У відповідності до п. 2.3.6 Правил дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Відповідно до п. 8.7.3 (е) ПДР України, сигнали світлофора мають такі значення: червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі порушення Правил дорожнього руху. Кодексом України про адміністративні правопорушення, а саме ч. 1 ст. 222 визначено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту та до їх компетенції відповідно до підвідомчості відноситься ч. 2 ст. 122 КУпАП. В даному випадку відповідач вважає що позивач порушив вимоги п.п. 8.7.3 г ПДР України, відповідно до якого: жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів. Крім того, відповідач вказує на безпосереднє фіксування моменту порушення позивачем правил дорожнього руху. Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача. Відповідно до ст. 251 КУпАП України, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Згідно з ч.1 ст.75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.1, 2 ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання. Так, з оглянутого судом апеляційної інстанції відеозапису, наданого відповідачем як доказу вчинення позивачем правопорушення, неможливо ідентифікувати автомобіль який проїхав перехрестя щодо його належності саме позивачу. В даному випадку, суд погоджується з доводами позивача про те, що оскільки на певний проміжок часу автомобіль зникає з об`єктиву відеореєстратора, доводи відповідача про те, що жодних інших авто, які б здійснювали проїзд, обгін чи випередження в цей момент на відео відсутні та, що автомобіль, який перетнув перехрестя і автомобіль, який відповідач наздогнав на наступному перехресті, це один і той самий автомобіль, не можуть вважатися належними доказами вчинення позивачем правопорушення. Таким чином, оскільки відеозапис не може бути належним та допустимим доказом, відповідач не обґрунтував доказами вимоги зазначені у його апеляційній скарзі, а саме те, що позивач порушував ПДР України. Окрім того, відповідачем до матеріалів справи не долучено циклограми роботи світлофорного об`єкту на вищезазначеному перехресті, в якому міститься схема пофазного роз`їзду, що також не дає можливості достеменно встановити та підтвердити порушення позивачем п. 8.7.3 "е" ПДР України. Отже відповідач, не спростував доводи позивача наявними у справі доказами, а тому, суд вважає, що позивач діяв у відповідності вимог ПДР України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дії відповідача є протиправними та такими, які не підтверджені належними доказами, а тому, прийнята постанова серії ЕАК №1904596 від 25.12.2019 року є не законною та такою, що підлягає до скасування. Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому такі кожному доказу ( групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу ( групи доказів). Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу інспектора роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, лейтенанта поліції Гурківського Олександра Валерійовича залишити без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 13 січня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Боровицький О. А. Судді Матохнюк Д.Б. Шидловський В.Б.